просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
23 червня 2021 року м. Харків Справа № 913/250/21
Провадження № 913/250/21
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача - Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 1514266 грн 20 коп.
Суддя Голенко І.П.
Секретар судового засідання Саутенко К.О.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 1514266,20 грн, з яких: основний борг в сумі 1391830,29 грн, 3% річних у сумі 39192,80 грн, інфляційні втрати в сумі 83243,11 грн за договором постачання природного газу № 6105/1920-КП-20 від 27.09.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення платежів.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/250/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.05.2021 об 11-30 год.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.05.2021 підготовче засідання у справі було відкладено на 08.06.2021 на 10-00 год.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2021 о 12-00 год.
23.06.2021 року господарський суд Луганської області розпочав розгляд справи по суті.
Сторони участь своїх представників у засіданні суду не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином. При цьому явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.
Відзивом на позовну заяву № 965 від 07.06.2021 відповідач позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення боргу в сумі 1391830,29 грн, 3% річних у сумі 39192,80 грн та інфляційних втрат в сумі 83243,11 грн за неналежне виконання умов договору постачання природного газу № 6105/1920-КП-20 від 27.09.2019 визнав у повному обсязі.
Відзив на позовну заяву підписано начальником юридичного відділу КП "Лисичанськтепломережа" Дядько Г.П., повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Розглянувши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини.
27 вересня 2019 року між сторонами у справі було укладено договір постачання природного газу № 6105/1920-КП-20 (далі - договір) (а.с. 11-19), за умовами якого з урахуванням додаткових угод (а.с. 20-26) позивач (Постачальник) зобов'язався поставити відповідачеві (Споживачу) природний газ, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
За умовами п. 2.1 договору Постачальник зобов'язався передати Споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 375,069 тис.куб.м, в тому числі по місяцям.
Згідно з п. 3.8 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу визначається сторонами щомісячно шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
Як зазначено у п. 4.4 договору, загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуги його транспортування.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1421582,33 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2019 на суму 277123,72 грн, від 31.12.2019 на суму 281936,60 грн, від 31.01.2020 на суму 380628,50 грн, від 29.02.2020 на суму 303877,61 грн, від 31.03.2020 на суму 178015,90 грн, підписаними сторонами без зауважень та скріпленими печатками сторін (а.с. 31-35).
Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
У порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач оплату вартості отриманого природного газу здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за період з листопада 2019 року по березень 2020 року виникла заборгованість, яка склала 1391830,29 грн.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання - 27.09.2019, та діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
З урахуванням викладеного, та на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано по кожному акту окремо та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.12.2019 по 31.01.2021 в сумі 39192,80 грн та інфляційні втрати за період з січня 2020 року по січень 2021 року (включно) в сумі 83243,11 грн.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відзивом на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що спір виник через порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором постачання природного газу.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом на підставі наявних доказів встановлено та не заперечується сторонами факт постачання природного газу відповідачу на загальну суму 1421582,33 грн.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Обов'язок з оплати природного газу відповідачем своєчасно та у повному обсязі не виконаний, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 1391830,29 грн.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений природний газ в сумі 1391830,29 грн є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим на вимогу позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем за прострочення строків оплати природного газу нараховано (по кожному акту окремо) та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.12.2019 по 31.01.2021 в сумі 39192,80 грн та інфляційні втрати за період з січня 2020 року по січень 2021 року (включно) в сумі 83243,11 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 27-29).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, відповідно, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 39192,80 грн та інфляційні втрати в сумі 83243,11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та повністю визнані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає наступне.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При зверненні до господарського суду Луганської області з даним позовом позивачем платіжним дорученням № 0000017047 від 19.04.2021 було сплачено судовий збір у розмірі 22713,99 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем (відповідачами) до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічний припис міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки відповідач подав відзив під час підготовчого засідання 08.06.2021, тобто до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50 % сплаченого ним судового збору в розмірі 11357,00 грн. Повернення судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Решта 50 % витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 11356,99 грн підлягає відшкодуванню на його користь з відповідача.
Керуючись ст.ст. 75, 91, 120, 123, 129, 130, 178, 191, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17, ідентифікаційний код 13401321, на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, основний борг в сумі 1391830,29 грн, 3% річних у сумі 39192,80 грн, інфляційні втрати в сумі 83243,11 грн, судовий збір у розмірі 11356,99 грн; наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 23.06.2021.
Суддя І.П. Голенко