Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
15 червня 2021 рокуСправа № 912/684/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/684/21 від 29.03.2021
за позовом Центру з обслуговування закладів та установ освіти Новотроїцької селищної ради, код ЄДР 38248807, вул. М.І.Білошкури, буд. 2, смт. Новотроїцьке, Херсонська область, 75300
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугільна компанія Оріон" (далі - ТОВ "Вугільна компанія Оріон"), код ЄДР 41091115, вул. Володимирська, 34/19, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25005
за участю Херсонської обласної прокуратури
про стягнення 292 422,13 грн
від позивача - участі не брав;
від відповідача - участі не брав;
від прокуратури - Коваленко Т.О., службове посвідчення №057481 від 15.10.2020.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Центру з обслуговування закладів та установ освіти Новотроїцької селищної ради з вимогами до ТОВ "Вугільна компанія Оріон" про стягнення штрафу на підставі п. 8.2. Договору у розмірі 79 986,60 грн і пені у розмірі 79 124,53 грн, а також на підставі п. 8.4. Договору штрафу у розмірі 133 311,00 грн, загальна сума до стягнення складає 292 422,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем укладеного між ними Договору №23-ТВ від 20.06.2017 про закупівлю товарів в частині поставки товару.
Ухвалою від 29.03.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/684/21. Справу №912/684/21 ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 27.04.2021 - 11:00.
20.04.2021 до суду надійшла заява №24-154вих-21 від 16.04.2021 за підписом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури Михаліка О. про вступ у розгляд справи.
22.04.2021 до суду надійшло клопотання №б/н від 22.04.2021 про відкладення підготовчого засідання відповідача з вимогами відкласти підготовче засідання по справі №912/684/21 на іншу дату з метою надання можливості ознайомитись з матеріалами справи; надати матеріали справи №912/684/21 для ознайомлення з можливістю робити фотокопії.
У підготовчому засіданні 27.04.2021 оголошено перерву до 15:00 18.05.2021.
17.05.2021 до суду надійшло клопотання №14-05/2 від 14.05.2021 про відкладення розгляду справи (в порядку ст. 42 ГПК України) відповідача з вимогами: відкласти розгляд справи або оголосити в судовому засіданні перерву; про місце, дату і час наступного судового засідання завчасно повідомити мене засобами зв'язку, вказаними у цьому клопотанні. В обґрунтування свого клопотання директор ТОВ "Вугільна Компанія Оріон" зазначає про його перебування у відрядженні з 17.05.2021 по 21.05.2021, у зв'язку з чим він не може бути присутнім на засіданні та надати пояснення, доводи щодо даної справи.
Розглядаючи подане клопотання, господарський суд враховував, що явка представника відповідача не визнавалася судом у підготовче засідання обов'язковою, жодні пояснення від відповідача судом не витребовувалися.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. (ч. 1 ст. 165 ГПК України)
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. (ч. 8 ст. 165 ГПК України)
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 9 ст. 165 ГПК України)
Ухвалу про відкриття провадження у справі, що направлялася на адресу відповідача, орган поштового зв'язку повернув із відміткою "не з'явився". Водночас у клопотанні №б/н від 22.04.2021 директор ТОВ "Вугільна Компанія Оріон" зазначає про обізнаність щодо часу, місце та дати розгляду справи №912/684/21, проте він стверджує про неотримання позовної заяви з додатками у зв'язку з чим просив надати справу для ознайомлення.
Матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача копій позовної заяви з додатками (опис вкладення). Неотримання відповідачем копій позовної заяви з додатками, враховуючи неотримання відповідачем і ухвал у даній справі, є відповідальністю безпосередньо відповідача, оскільки кореспонденція направлялася на його юридичну адресу. Іншої поштової адреси відповідач не повідомляє.
Станом на 18.05.2021 відповідач так і не ознайомився з матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позов, проте ТОВ "Вугільна компанія Оріон" не скористалося таким правом.
Ухвалою від 18.05.2021 господарський суд у задоволенні клопотання №14-05/2 від 14.05.2021 про відкладення розгляду справи ТОВ "Вугільна компанія Оріон" відмовив. Закрив підготовче провадження та призначив справу №912/684/21 до судового розгляду по суті на 15.06.2021 - 15:30 год.
Господарський суд направив ухвалу від 18.05.2021 на адресу відповідача, що зазначена в ЄДР: вул. Володимирська, 34/19, м. Кропивницький, 25005. Поштовий конверт повернутий органом поштового зв'язку із відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса".
Крім того господарський суд направив на електронну адресу відповідача, що зазначена директором ТОВ "Вугільна компанія Оріон" у клопотаннях №б/н від 22.04.2021 про відкладення підготовчого судового засідання, №14-05/2 від 14.05.2021 про відкладення розгляду справи.
З огляду на викладене, відповідач є належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі №923/1183/17 від 27.03.2018, що набрало законної сили 27.04.2018, встановлено таке: "20.06.2017 між Новотроїцьким РЦОНЗУО (покупець) та ТОВ "Вугільна Компанія Оріон" (продавець) укладено Договір про закупівлю товарів №23-ТВ (далі -Договір, а.с. 15-16), відповідно до умов якого продавець зобов'язується у період з липня по грудень 2017 року поставити покупцю товар зазначений у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Згідно п. п. 1.2, 1.3 Договору та специфікації №1 до Договору найменування товару: вугілля кам'яне (за кодом СРV згідно ДК 021:2015-0911 "Тверде паливо"): лот №1 - вугілля кам'яне марки АМ (13-25)-09111100 (вугілля) 84 т на суму 293 748,00 грн.; лот №2 - вугілля кам'яне марки ДГ (13-100) - 09111100 (вугілля) 102 т на суму 239 496,00 грн. Кількість товару: лот №1-84,0 т, лот №2-102,0 т.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору строк (термін) поставки товару липень-грудень 2017 року партіями у 2 (двох) денний термін, згідно рознарядки окремо по кожному навчальному закладу та установі освіти, що обслуговує Покупець. Прийом-передача вугілля по кількості повинна проводитися безпосередньо у навчальних закладах та установах освіти, що обслуговує Покупець (їх склади). При відсутності рознарядки поставка не проводиться.
Пунктом 6.1.1. Договору визначено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений Договором.
Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
... Згідно матеріалів даної справи, та що не спростовано відповідачем, останній свої зобов'язання за договором закупівлі товару по поставці товару не виконав, товар позивачу не поставив.
... Отже, з урахуванням умов Договору, а також наданих позивачем доказів порушення істотних умов останнього з боку відповідача, зокрема пункту 5.1., господарський суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі підстави для звернення до суду з вимогою про розірвання договору в односторонньому порядку.
Разом з тим, позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору, зірвано початок опалювального сезону у навчальних закладах та установі освіти.
Позивач, не отримавши товар, був позбавлений можливості отримати очікуване, тому вимогу позивача господарський суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а договір № 23-ТВ від 20.06.2017 про закупівлю товару, укладений між Новотроїцьким районним центром з обслуговування навчальних закладів та установ освіти та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугільна компанія Оріон" на загальну суму 533 244,00 грн підлягає розірванню."
Вказаним рішенням розірвано договір №23-ТВ від 20.06.2017 про закупівлю, укладений між Новотроїцьким районним центром з обслуговування навчальних закладів та установ освіти та ТОВ "Вугільна компанія Оріон" на загальну суму 533 244,00 грн.
Господарський суд враховує, що рішенням Новотроїцької селищної ради №33 від 14.12.2020 "Про перейменування та внесення змін до Статуту Новотроїцького районного центру з обслуговування закладів та установ освіти" змінено назву юридичної особи Новотроїцького районного центру з обслуговування закладів та установ освіти (ЄДРПОУ 38248807) яка розташована за адресою 75300, Херсонська область, смт Новотроїцьке, вул. М.І. Білошкури, 2, на Центр з обслуговування закладів та установ освіти Новотроїцької селищної ради, а також внесено та затверджено зміни до статуту центру.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №23-ТВ від 20.06.2017 щодо постачання вугілля кам'яного Центром з обслуговування закладів та установ освіти Новотроїцької селищної ради подано позов про стягнення штрафу на підставі п. 8.2 Договору у розмірі 79 986,60 грн і пені у розмірі 79 124,53 грн, а також на підставі п. 8.4 Договору штраф у розмірі 133 311 грн, усього 292 422,13 грн.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги, господарський суд виходить з такого.
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.8.2. Договору, за порушення строків передачі товару Продавець сплачує пеню у розмірі 10% від вартості товару за кожен день прострочення передачі (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), а також штраф у розмірі 15% від ціни товару.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по поставці товару не здійснив, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань і він вважається таким, що прострочив зобов'язання по поставці товару, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).
Водночас, в силу приписів ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Цю норму ЦК України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).
При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми ГК України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.
В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 230, п. 4 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм випливає, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".
Як наслідок, враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.
При цьому, аналізуючи ч. 3 ст. 549 ЦК України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 ч. 3 ст. 6 ЦКҐ України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені, наведений у позовній заяві, господарський суд дійшов висновку, що він відповідає вищевикладеним вимогам чинного законодавства, період нарахування пені по обом лотам з 18.10.2017 по 15.04.2018 визначено правомірно, розрахунок є математично вірним.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 79 124,53 грн за період з 18.10.2017 по 15.04.2018 підлягають задоволенню.
З посиланням на п. 8.2 Договору у позовній заяві також заявлено до стягнення 15% штрафу у сумі 79 986,60 грн.
Суд зауважує, що одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Укладеним між сторонами договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а відтак наявні правові підстави для одночасного стягнення пені та штрафу.
Перевіривши розрахунок суми штрафу, заявленого на підставі п. 8.2 Договору, господарський суд дійшов висновку, що він є правильним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача 25% штрафу у сумі 133 311,00 грн. на підставі п. 8.4 Договору.
Пунктом 8.4 Договору визначено, що за односторонню, необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25% від ціни Товару, що зазначена в Договорі.
Факт односторонньої необґрунтованої відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору та правові підстави для стягнення штрафу з останнього є вище встановленим.
Господарський суд проаналізувавши умови договору дійшов висновку, що стягнення двох видів штрафів не є подвійною відповідальністю, оскільки окремими пунктами Договору передбачена відповідальність за окремі види порушень умов Договору.
Господарський суд також враховує принцип свободи договору, відповідно до якого сторони мають право при укладенні договору встановити різні види санкцій за окремі порушення, за умови, що таке встановлення не суперечитиме нормам чинного законодавства.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 25% штрафу у сумі 133 311,00 грн на підставі п. 8.4 Договору, є правомірними, сума штрафу розрахована математично правильно, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню і в цій частині.
На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судовий збір на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугільна компанія Оріон" (код ЄДР 41091115, вул. Володимирська, 34/19, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25005) на користь Центру з обслуговування закладів та установ освіти Новотроїцької селищної ради (код ЄДР 38248807, вул. М.І.Білошкури, буд. 2, смт. Новотроїцьке, Херсонська область, 75300, р/р UA278201720344250031000084264 Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 852010) 292 422,13 грн, з яких: штраф на підставі п. 8.2. Договору у розмірі 79 986,60 грн і пеня у розмірі 79124,53 грн, штраф на підставі п. 8.4. Договору у розмірі 133 311 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугільна компанія Оріон" (код ЄДР 41091115, вул. Володимирська, 34/19, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25005) на користь Центру з обслуговування закладів та установ освіти Новотроїцької селищної ради (код ЄДР 38248807, вул. М.І.Білошкури, буд. 2, смт. Новотроїцьке, Херсонська область, 75300, р/р UA278201720344250031000084264 Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 852010 призначення платежу - повернення судового збору відповідно до рішення суду) 4386,33 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам (відповідачу на поштову адресу та на e-mail: vk_orion@ukr.net) та Херсонській обласній прокуратурі.
Повне рішення складено 23.06.2021.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.