"23" червня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/974/21
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-Агро" (09031, Київська обл., Сквирський р-н, с. Пищики, вул. Садова, буд. 5, код ЄДРПОУ 42959435)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро Капітал" (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Богачевського, буд. 19, кв. 13, код ЄДРПОУ 42531779)
про стягнення боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро Капітал" про стягнення боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції за Договором про надання послуг №1/2020-2 від 01.04.2020.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг №1/2020-2 від 01.04.2020, а саме в частині несвоєчасної сплати за надані позивачем сільськогосподарські послуги, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 100000,00 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати боргу, позивачем окрім основного боргу також нараховано відповідачу 2997,26 грн пені, 731,51 грн 3% річних та 2313,00 грн втрат від інфляції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 14.04.2021 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою від 26.04.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 19.05.2021; відповідачу - заперечень до 26.05.2021.
26.05.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.05.2021 про ознайомлення з матеріалами справи, а також про продовження строку на подання відзиву.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями №0103277931676 від 09.04.2021 та №0103277953874 від 28.04.2021 з відмітками про вручення відповідачу ухвал Господарського суду Київської області.
Також, факт того, що відповідач знав про наявність даного судового провадження підтверджується ознайомленням останнього з матеріалами справи 26.05.2021.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви, через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро Капітал" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віт-Агро" (виконавець, позивач) укладено Договір про надання послуг № 1/2020-2 від 01.04.2020 (далі - Договір) за яким виконавець зобов'язується надати замовнику силами своїх спеціалістів (фахівців) та із застосуванням власної техніки - послуги по обробітку грунту, а саме: оранка (вартість 1 Га оранки становить 800,00 грн (вісімсот гривень 00 копійок) з ПДВ) в порядку, строки та за ціною зазначеними у даному Договорі (надалі послуги), а замовник зобов'язується оплатити надані йому послуги, та надати необхідні паливно-мастильні матеріали (п. 1.1. Договору).
Об'єми послуг (площа грунту, який необхідно обробити), його точне розташування, строк виконання робіт, ціна послуг, та інша детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, містяться в актах виконаних робіт. Виконання послуг визначених цим Договором підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт, (наданих послуг), підписання такого акту є підтвердженням відсутності претензій з боку замовника та належного виконання виконавцем покладених на нього обов'язків передбачених даним Договором. Загальна сума Договору (загальна вартість наданих послуг) складає: 100000,00 грн з ПДВ (п. 1.2. - 1.4. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору замовник зобов'язаний підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 3-х календарних днів з моменту його отримання від виконавця. У випадку виявлення недоліків у якості наданих послуг, замовник, протягом 3-х календарних днів з моменту отримання Акту, в письмовій формі зобов'язаний повідомити виконавця про неналежне виконання умов Договору із зазначенням конкретних недоліків. Після усунення суттєвих недоліків, в разі їх виявлення, замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у строки та на умовах визначених цим пунктом Договору. Якщо замовник не надає підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на адресу виконавця протягом 3-х календарних днів з моменту його отримання то акт вважається підписаним, а замовник таким, що не має претензій до виконання роботи (наданих послуг).
Пунктами 4.1. - 4.6. Договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату, згідно підписаних актів виконаних робіт на розрахований рахунок виконавця, згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури протягом 3 робочих днів. Замовник здійснює остаточний розрахунок за надані послуги виконавцем, згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури, та актів виконаних робіт протягом 3 робочих днів. Про перерахування коштів замовник повідомляє виконавця факсимільним зв'язком в день здійснення платежу. Підтвердженням платежу є платіжне доручення з відповідною банківською відміткою. Вартість послуг за цим Договором узгоджується виконавцем і замовником в Додатку №1 до Договору. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом здавання - приймання наданих послуг, який підписується замовником та виконавцем протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання акту здавання-приймання наданих послуг замовником є підтвердженням відсутності будь-яких претензій з його боку.
У випадку порушення зобов'язання одною із сторін, що виникає з умов даного Договору, сторона несе відповідальність визначену цим Договором. Порушення Договору є його невиконання або виконання неналежним чином умов, визначених змістом даного Договору. У випадку неналежного виконання замовником п. 3.4., п. 3.9., та п. 4.3. даного Договору, замовник сплачує на користь виконавця штраф у розмірі 0,5% від загальної суми даного Договору. В разі порушення строків оплати наданих послуг більше ніж на 5 календарних днів замовник сплачує на користь виконавця пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк зобов'язання за кожен день прострочення (п. 5.1. - 5.4. Договору).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарська операція між позивачем та відповідачем оформлена належним чином у вигляді Акту здачі-приймання робіт (надання послуг).
Відтак в матеріалах справи наявний Акт здачі-приймання робіт №1 від 30.04.2020 на загальну суму 100000,00 грн за надані позивачем відповідачу послуги з сільськогосподарських послуг (оранка) у 2020 році. Вказаний Акт підписаний та скріплений печаткою лише позивача - ТОВ «Віт-агро», тоді як підпис відповідача - ТОВ "Виробниче підприємство "Агро Капітал" на вказаному Акті відсутній.
Про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором надання послуг, зокрема, свідчить відсутність будь-яких скарг та заперечень з боку відповідача щодо якості та обсягів наданих сільськогосподарських послуг.
Як вже зазначалось судом вище, пунктом 3.3 Договору сторони зокрема погодили, що у випадку виявлення недоліків у якості наданих послуг, замовник, протягом 3-х календарних днів з моменту отримання Акту, в письмовій формі зобов'язаний повідомити виконавця про неналежне виконання умов Договору із зазначенням конкретних недоліків. Після усунення суттєвих недоліків, в разі їх виявлення, замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у строки та на умовах визначених цим пунктом Договору. Якщо замовник не надає підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на адресу виконання протягом 3-х календарних днів з моменту його отримання то акт вважається підписаним, а замовник таким, що не має претензій до виконання роботи (наданих послуг).
В матеріалах справи наявні докази надсилання Акту здачі-приймання робіт №1 від 30.04.2020 на юридичну адресу відповідача (опис вкладення №0911310988181 від 17.12.2020, рекомендоване повідомлення №0911310988181 від 17.12.2020).
З поданих доказів судом встановлено, що відповідачем отримано Акт здачі-приймання робіт №1 від 30.04.2020 - 23.12.2020, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні №0911310988181 від 17.12.2020. Вказана інформація також підтверджується даними з сайту АТ «Укрпошта» за номером відправлення №0911310988181.
Отже, позивачем на виконання умов Договору (пункт 3.3) виконано всі юридично значимі дії щодо надсилання Акту здачі-приймання робіт на юридичну адресу відповідача, водночас останній вказаний Акт не підписав, про причини його непідписання та неповернення позивачу та суду не повідомив.
Відтак, у зв'язку з тим, що відповідач на виконання умов п. 3.3 Договору не повернув позивачу підписаний Акт здачі-приймання робіт №1 від 30.04.2020 у триденний строк після його отримання, суд розцінює Акт здачі-приймання робіт №1 від 30.04.2020 таким що схвалений (підписаний) сторонами в силу положень умов Договору. При цьому, останньою датою повернення позивачу підписаного відповідачем Акту було - 28.12.2020, позаяк останній день триденного строку припадає на 26.12.2020 (субота), який згідно положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на 28.12.2020 (вівторок).
Між тим п. 4.2. Договору встановлено, що замовник здійснює остаточний розрахунок за надані послуги виконавцем, згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури, та актів виконаних робіт протягом 3 робочих днів.
Таким чином, у позивача виникло право вимоги від відповідача оплати за надані сільськогосподарські послуги згідно Акту здачі-приймання робіт №1 від 30.04.2020 з 29.12.2020. При цьому у випадку несплати відповідачем боргу прострочення платежу починається з 01.01.2021, позаяк останній третій робочий день, в який має буди сплачена послуга припадає на 31.12.2020.
В якості доказів ненадходження коштів від відповідача надано суду банківську виписку з АТ «Креді Агріколь Банк» по рахунку НОМЕР_1 , з якої вбачається, що за період з 01.04.2020 по 08.04.2021 грошові кошти у розмірі 100000,00 грн зі сплати заборгованості за Актом здачі-приймання робіт №1 від 30.04.2020 та/або Договором надання послуг №1/2020-2 від 01.04.2020 на розрахунковий рахунок позивача не надходили.
Разом з цим, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором надання послуг №1/2020-2 від 01.04.2020.
Водночас, до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву, без подання до суду примірника останнього.
З огляду на це, суд наголошує на тому, що положеннями частин 2 - 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Тобто, у разі подання заяви про продовження процесуального строку відповідачу згідно приписів ст. 119 ГПК України необхідно було разом з відповідною заявою подати до суду примірник відзиву (примірник документа стосовно подання якого пропущено строк), водночас, позивачем не виконано даної процесуальної вимоги та не додано відзиву до відповідної заяви.
Отже, суд не може розцінювати вказану заяву відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву як належну, позаяк відповідачем порушено процедуру її подання.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що під час всього строку розгляду даної справи, відповідачем так і не було подано відзиву на позовну заяву та не повідомлено суду про причини його неподання, що може свідчити про ігнорування відповідачем розгляду даної справи судом.
Відтак, суд констатує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором надання послуг та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача, заборгованості за Договором надання послуг №1/2020-2 від 01.04.2020 у розмірі 100000,00 грн, розцінює докази позивача найбільш вірогідними, а також належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.
У зв'язку з цим, беручи до уваги встановлені вище обставини, суд доходить висновків що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100000,00 грн за Договором надання послуг №1/2020-2 від 01.04.2020 є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що в разі порушення строків оплати наданих послуг більше ніж на 5 календарних днів замовник сплачує на користь виконавця пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк зобов'язання за кожен день прострочення.
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 2997,26 грн за період прострочення заборгованості з 01.01.2021 по 30.03.2021 на суму 100000,00 грн.
Суд зазначає, що вказані нарахування є підставними, позаяк судом встановлено вище, що заборгованість у розмірі 100000,00 грн з 01.01.2021 і по теперішній час не погашена відповідачем.
Отже, судом перевірено розрахунок щодо нарахування пені та встановлено, що він є арифметично вірним, а тому сума пені у розмірі 2997,26 грн підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахування втрат від інфляції та 3% річних.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Так, позивачем нараховано відповідачу втрати від інфляції - 2313,00 грн за період з січня 2021 року по лютий 2021 року та 731,51 грн - 3% річних за період прострочення відповідачем оплати з 01.01.2021 по 30.03.2021.
Суд зазначає, що вказані періоди входять до періоду з якого позивач мав право нараховувати вказані штрафні санкції, позаяк право на нарахування останніх в нього виникло з 01.01.2021.
Відтак судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних (з 01.01.2021 по 30.03.2021 на суму 100000,00 грн) та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з цим, сума 3% річних у розмірі 731,51 грн підлягає до підставного стягнення з відповідача.
Поряд з тим, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що він також є арифметично вірним, а отже сума інфляційних втрат у розмірі 2313,00 грн підлягає до стягнення з відповідача.
Отже, на підставі викладеного суд доходить висновків про повне задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 100000,00 грн боргу, 2997,26 грн пені, 731,51 грн 3% річних та 2313,00 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 2270,00 грн, позаяк дана сума судового збору є мінімальної для вирішення даної категорії справ.
Крім того, у позовних вимогах позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги б/н від 03.02.2021, рахунок на оплату №05/02 від 05.02.2021 на суму 10000,00 грн та платіжне доручення №991 від 08.02.2021, з якого вбачається сплата клієнтом (позивачем) 10000,00 грн Адвокатському Бюро «Приймак та Партнери» (адвокату Приймак О.Ю.).
При цьому, у позовній заяві щодо фактичних та очікуваних витрат позивача на правову допомогу останній зазначає про такі витрати: 5000,00 грн - за підготовку та подання позовної заяви; 2000,00 грн - за кожне судове засідання (остаточна сума буде залежати від кількості судових засідань); у разі необхідності вчинення додаткових дій для представництва інтересів позива, (підготовка та подання відповіді на відзив, письмових пояснень, заперечень тощо) правова допомога оплачується з розрахунку - 2000,00 грн за 1 годину роботи адвоката.
Надання послуг адвоката у даній справі № 911/974/21 підтверджується складеною та підписаною адвокатом позовною заявою та документами доданими до неї, які завірено адвокатом, а також поданням заяви б/н від 14.04.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Як зазначено вище, за надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 991 від 08.02.2021, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Між тим, суд відзначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Наведена правова позиція викладена в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим, представник позивача не викликався, що виключає підстави нарахування додаткових судових витрат, а подання адвокатом до суду заяви про усунення недоліків свідчить про обставини, які виникли саме з вини останнього під час написання позовної заяви, а отже безпідставними є покладення вказаних судових витрат на відповідача у повному обсязі.
Відтак, суд констатує, що судові витрати у розмірі 5000,00 грн документально підтверджені позивачем, решта судових витрат позивачем не підтверджені та необґрунтовані, а тому не можуть бути покладені на відповідача.
Також суд зазначає, що письмових заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідачем не заявлено.
Отже, у зв'язку з тим, що Приймак О.Ю. є адвокатом (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4676, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №16-1-17 від 25.10.2011), його повноваження підтверджуються Договором про надання правової допомоги, ордером серії: АА №1082854 від 03.03.2021, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, та враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, а також враховуючи, що даний спір не відноситься до категорії складних, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача у розмірі 5000,00 грн.
При цьому, суд наголошує на тому, що він розглядає лише документально підтверджену суму судових витрат, яку позивач поніс у зв'язку з розглядом справи (5000,00 грн), позаяк позивачем у позовній заяві визначено 5000,00 грн, як вартість послуг з підготовки та подання позовної заяви, а у прохальній частині позовної заяви не зазначено конкретної суми судових витрат, яку необхідно стягнути з відповідача, а лише заявлено про стягнення таких витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро Капітал" (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Богачевського, буд. 19, кв. 13, код ЄДРПОУ 42531779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт-Агро" (09031, Київська обл., Сквирський р-н, с. Пищики, вул. Садова, буд. 5, код ЄДРПОУ 42959435) 100000,00 грн боргу, 2997,26 грн пені, 731,51 грн 3% річних та 2313,00 грн втрат від інфляції, 2270,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз