Провадження № 22-ц/803/5599/21 Справа № 183/1450/20 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
23 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 06 вересня 2007 року було укладено кредитний договір №DNN0GL00000093, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти в розмірі 31 500 доларів США на термін до 05 вересня 2037 року.
Зазначали, що, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок сплачувати відсотки та комісії за користування кредитом, а у разі порушення ним зобов'язань, відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми погашеної в строк заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань не виконав, станом на 05 грудня 2019 року має заборгованість у загальному розмірі 255 968,15 доларів США, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21 859,75 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 58 547,01 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 461,60 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 174 099,79 доларів США, зазначали, що оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості за кредитом, просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 21 серпня 2018 року по 05 грудня 2019 року за кредитним договором №DNN0GL00000093 у загальному розмірі 5 765,73 долари США, що за курсом 23,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 грудня 2019 року, еквівалентно складає 137 973,92 грн.
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року в задоволенні позову АТ КБ “ПриватБанк” відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, заочне рішення ухвалив з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно звільнив боржника від сплати відсотків по кредиту, зважаючи на те, що сторонами при укладенні кредитного договору погоджено відсоткову ставку за користування кредитними коштами, при цьому строк дії вказаного договору не закінчився. Вважав безпідставним застосування до спірних правовідносин висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк” відповідач по справі не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі становить 137 973,92 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 вересня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір №DNN0GL00000093, за умовами якого відповідачу було надано кредит у вигляді непоновлюваної лінії в розмірі 36 487 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,92 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (11,04 % на рік), з кінцевим терміном повернення 05 вересня 2037 року включно (а.с.8-10).
При цьому, пунктом 5.1. договору встановлено, що зазначений договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з п.7.3 кредитного договору, забезпеченням виконання позичальника зобов'язань за цим договором виступає іпотека будинку, розташованого у АДРЕСА_1 .
Щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 317,19 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам та винагороди. Періодом сплати вважається період з «21» по «28» число кожного місяця (п.7.1 договору).
Пунктом 7.4. договору встановлено, що при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,15% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
За кредитним договором відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та у строки обумовлені кредитним договором (п. 2.2 кредитного договору).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від від 19 лютого 2013 року, у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2007 року, укладеного між сторонами, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, загальною площею 67,4 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , шляхом продажу квартири позивачем.
Крім того, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі №183/6076/15, яким скасоване рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року, позовні вимоги банку задоволені частково, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором №DNN0GL00000093 від 06 вересня 2007 року, яка станом на 10 липня 2015 року складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 31 526,68 доларів США, що станом на 10 липня 2015 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 68 8542,69 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 36 245,65 доларів США, що еквівалентно 791 605 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 793,80 доларів США, що еквівалентно 17 336,59 грн., пеню у розмірі 315 000 грн. Загальна сума стягнення складає 1 812 484,28 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Звертаючись до суду з дійсним позовом, банк просив стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за користування кредитом у період з 21 серпня 2018 року по 05 грудня 2019 року в розмірі 5 765,73 доларів США, що за курсом 23,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 грудня 2019 року, еквівалентно складає 137 973,92 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк”, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Зазначав, що з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Враховуючи те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі №183/6076/15 з відповідача стягнуто заборгованість за спірним кредитним договором, банк звертаючись до суду з відповідним позовом фактично змінив строк виконання зобов'язання, а тому саме з цього часу у відповідача ОСОБА_1 настав строк його виконання в повному обсязі, у зв'язку з чим, нараховані банком відсотки, у розмірі визначеному кредитним договором, після настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі стягненню не підлягають, оскільки ці нарахування можливо здійснювати лише у межах строку кредитування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У визначені статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2007 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNN0GL00000093, відповідно до п.7.1 кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 06 вересня 2007 року по 05 вересня 2037 року у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 36 487,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць (тобто 11,04% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом.
При цьому, пунктом 5.1. договору встановлено, що зазначений договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання.
Згідно з положенням частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).
Як вбачається, з довідки-розрахунку, наданого банком на підтвердження позовних вимог, станом на 05 грудня 2019 року банком нарахована заборгованість за кредитом у розмірі 255 968,15 доларів США, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 859,75 доларів США, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 58 547,01 доларів США, заборгованості за простроченою комісією в розмірі 1 461,60 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 174 099,79 доларів США.
Окремо в розрахунку зазначено, що заборгованість по процентам за період з 21 серпня 2018 року по 05 грудня 2021 року складає 5 765,73 доларів США, які позивач просить стягнути на свою користь.
При цьому, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2013 року, у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2007 року, укладеного між сторонами, звернуто стягнення на предмет іпотеки, розташований в АДРЕСА_1 .
Крім того, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі №183/6076/15 скасоване рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором №DNN0GL00000093 від 06 вересня 2007 року, станом на 10 липня 2015 року, яка складається з тіла кредита у розмірі 31 526,68 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 36 245,65 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 793,80 доларів США.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі №183/6076/15 з відповідача стягнуто заборгованість за спірним кредитним договором, банк звертаючись до суду з відповідним позовом фактично змінив строк виконання зобов'язання, а тому саме з цього часу у відповідача ОСОБА_1 настав строк його виконання в повному обсязі, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що нараховані банком відсотки у розмірі визначеному кредитним договором після настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі стягненню не підлягають, оскільки ці нарахування можливо здійснювати лише у межах строку кредитування.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” залишити без задоволення.
Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.