Провадження № 22-ц/803/3552/21 Справа № 201/6801/20 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
22 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_2 , приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіна Анжеліка Валеріївна, ОСОБА_3 , про припинення правовідносин за кредитним договором, договором іпотеки та вилучення запису про іпотеку та заборону відчуження майна, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”), треті особи без самостійних вимог - Руденко В.А., приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - ПН ДМНО) ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про припинення правовідносин за кредитним договором, договором іпотеки та вилучення запису про іпотеку та заборону відчуження майна, мотивуючи його тим, що у серпні 2006 року між нею та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 5 340 доларів США.
Зазначала, що в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором нею було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Вказувала, що вона належно виконувала взяті на себе зобов'язання та, згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк», в неї відсутня заборгованість за кредитним договором.
Посилаючись на те, що у жовтні 2019 року виникла необхідність зняти із належної їй квартири заборону на відчуження, на що АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки було відступлено Юкрейн Моргтейдж Лоун Файнес №1 ПІ-ЕЛ-СІ, у зв'язку із чим АТ КБ «ПриватБанк» не має змоги вжити заходів для зняття заборони відчуження з нерухомості, а Юкрейн Моргтейдж Лоун Файнес №1 ПІ-ЕЛ-СІ з 03 жовтня 2017 року ліквідовано, а тому просила суд визнати припиненими правовідносини за кредитним договором №DNK0GK00000110 від 03 серпня 2006 року та договором іпотеки №DNK0GK00000110 від 03 серпня 2006 року, укладеними між нею та АТ КБ «ПриватБанк»; скасувати накладене на квартиру, що находиться в АДРЕСА_2 , обтяження, шляхом виключення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку за №4236017 та запису про заборону за №3556137, та стягнути судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач АТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що з матеріалів справи чітко вбачається, що 19 лютого 2007 року вони відступили право вимоги за укладеним із позивачем ОСОБА_1 кредитним договором №DNK0GK00000110 на користь UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC, та не є іпотекодержателями. Зазначали, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові.
01 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказувала про те, що 06 грудня 2012 року вона повністю виконала усі зобов'язання по кредитному договору, виконала їх саме на користь АТ КБ “ПриватБанк”. З боку UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC, починаючи з 2006 року і по день звернення до суду з позовом, жодних претензій до неї не було. Наголошувала на тому, що UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC ліквідовано без правонаступника та визначення відповідачем саме АТ КБ “ПриватБанк” є правильним. Даний позов направлений виключно на захист її порушених прав.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 03 серпня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №DNK0GK00000110, за умовами якого позивач отримала від банку кредитні кошти в доларах США та зобов'язалась їх повернути в строки, обумовлені договором (а.с.7-8).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позивачем було укладено договір іпотеки №DNK0GK00000110 від 03 серпня 2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» право вимоги за вказаними вище кредитним договором разом із договором іпотеки було відступлено на користь Ukrain Mortgage Loan Finance NO/1 PLC (Великобританія) (а.с.14).
Доказів такого відступлення до матеріалів справи не надано, копія договору про відступлення в матеріалах справи відсутня.
Ухвала суду від 10 листопада 2020 року про витребування доказів не виконана. При цьому суд враховує, що відповідач, як сторона договору відступлення, повинен мати другий примірник цього договору.
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNK0GK00000110 від 03 серпня 2006 року відсутня, кредит погашений (а.с.15).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна міститься запис про заборону на відчуження на відчуження квартири АДРЕСА_1 , накладену ПН ДМНО Руденко В.А. 03 серпня 2006 року за реєстром №108, запис про заборону №3556137 (а.с.17).
Крім того, в Державному реєстрі іпотек міститься запис №4236017 щодо іпотеки за вказаним вище договором (а.с.17).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором припинилось у зв'язку із належним виконанням умов цього договору, а тому іпотека за договорами іпотеки також є припиненою, як похідне зобов'язання від основного, що у свою чергу, має наслідком зняття заборон відчуження нерухомого майна позивача та вилучення записів про накладення цих заборон з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Підстави припинення зобов'язань визначені в статтях 599-601, 604-609 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється:виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В частині першій статті 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що боржник - це особа, яка має виконати на користь обтяжувала забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження; уповноважений орган - це орган державної влади або його посадова особа, який відповідно до закону наділений повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичній чи фізичній особі; обтяжувач - це уповноважений орган при публічному обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням; власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника; будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора.
Згідно ст.3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Виходячи з викладеного, правильними є висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором та кредитного договору, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов'язань за кредитним договором, доводи апеляційної скарги АТ КБ “ПриватБанк”, правильність цих висновків не спростовують.
За положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання презюмується.
Встановлення факту припинення основного зобов'язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов'язань за договорами іпотеки.
Апелянтом не доведено шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов'язань за кредитним договором та іпотечним договором.
Колегія суддів наголошує на тому, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Отже, вимоги позивача про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку є взаємопов'язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому суд правомірно задовольнили позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що вони є неналежними відповідачами у зв'язку з відступленням 19 лютого 2007 року прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, колегією суддів відхиляються, оскільки грошові кошти на погашення кредитної заборгованості сплачувалися саме на користь АТ КБ “ПриватБанк” та будь яким іншим способом захистити свої права ОСОБА_1 , яка у повному обсязі виконала взяті на себе кредитні зобов'язання, позбавлена можливості.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року витребувано у АТ КБ “ПриватБанк” копію кредитної справи за кредитним договором №DNK0GK00000110 від 03 серпня 2006 року та договором іпотеки №DNK0GK00000110 від 03 серпня 2006 року, укладеними між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 ; копію договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня 2016 року, укладений між компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) (продавець), ПАТ КБ «ПриватБанк» (покупець) та компанією «ТМФ Трасті Лімітед» (TMF TRUSTEE LIMITED) (довічний управитель), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №№1172,1173, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» придбав у компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) відповідні іпотечні активи, з додатками до нього (а.с.185-187).
Ухвала направлена на адресу відповідача для виконання (а.с.188) та отримана ним 02 квітня 2021 року (а.с.189), втім залишена без виконання.
У зв'язку з чим, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2021 року повторно витребувано зазначені вище докази (а.с.193-195).
Ухвала відповідачем отримана 13 травня 2021 року (а.с.197), втім належним чином не виконана, та надано лише копію договору відступлення прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року, укладений між АТ КБ “ПриватБанк” та UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC, яка долучена до матеріалів справи (а.с.199-235).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.