ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у відстроченні виконання рішення
14.06.2021 Справа № 910/11731/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при
секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши
заяву Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочення виконання судового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 17 521 365,29 грн.
за участю представників:
від позивача: Бугайцов Є. В.
від заявника (відповідача): Прокопів Н. М.
31.05.2021 р. до Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", заявник) із заявою про відстрочення виконання рішення по даній справі від 17.05.2021 р.
Заява мотивована тим, що виконання гарантованим покупцем (боржником) зобов'язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом у інший спосіб, ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 р., неможливе. Посилаючись на обставини фінансування діяльності гарантованого покупця лише в межах кошторису затвердженого регулятором (ПрАТ «НЕК "Укренерго"), часткове виконання ДП "Гарантований покупець" зобов'язань з оплати перед постачальником електроенергії (ТОВ "Тавань Солар 2"), а також врегулювання на законодавчому рівні порядку погашення боржником заборгованості перед кредиторами протягом 2021-2022 років, заявник просить відстрочити виконання рішення суду на один рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 р. вказана заява була прийнята до розгляду, призначено судове засідання на 14.06.2021 р.
У судовому засіданні представник заявника (відповідача) свою заяву підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача проти відстрочення виконання рішення суду заперечив, надав додаткові докази на підтвердження необґрунтованості заяви боржника. Просив відмовити у її задоволенні.
Суд, розглянувши подану заяву, заслухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, дійшов висновку, що заява про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2021 р. позов ТОВ "Тавань Солар 2" про стягнення заборгованості у сумі 17 521 365,29 грн. задоволено частково, стягнуто з ДП "Гарантований покупець" основний борг у сумі 15 676 322, 60 коп., пеню у сумі 580 333, 77 коп., штраф у сумі 1 219 451, 12 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 262 141, 62 грн., у решті позовних вимог - відмовлено.
Звертаючись до суду з даною заявою, боржник вказує на особливий порядок виконання зобов'язань ДП "Гарантований покупець" з оплати відпущеної електроенергії виробникам за "зеленим" тарифом, що встановлений Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, та залежить не лише від волі відповідача, а в більшій мірі від виконання спеціальних обов'язків ПрАТ "НЕК "Укренерго". При цьому заявник зазначає, що на сьогоднішній день ПрАТ "НЕК "Укренерго" має значну заборгованість перед ДП "Гарантований покупець", що вбачається з судової справи № 910/16664/20, яка знаходиться у провадженні Господарського суду міста Києва, за позовом ДП "Гарантований Покупець" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення боргу в сумі 25 724 290 343,04 грн.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р., відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Водночас, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Водночас, суд зазначає, що згідно з частиною першоюстатті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, норми закону не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок коштів своїх контрагентів або бюджету, у виконанні власних обов'язків за зобов'язаннями (звільнення від відповідальності, відстрочення або розстрочення зобов'язань), також не передбачають такого положення й умови договору купівлі-продажу електроенергії № 14769/01 від 30.01.2018 р., укладеного сторонами.
Статтею 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Отже, факт відсутності фінансування, у тому числі через ненадходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", не є виключною обставиною для звільнення відповідача від виконання зобов'язань з оплати придбаної електроенергії та відповідальності за прострочення зобов'язання за рішенням суду.
Також слід зазначити, що складне фінансове становище ДП "Гарантований покупець", яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик,.
Так, заявником надані копії балансів та звітів про фінансовий стан ДП "Гарантований покупець" станом на 31.12.2020 р., звіт незалежного аудитора ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» щодо фінансової звітності ДП "Гарантований покупець", звіт про управління ДП "Гарантований покупець", що відображають фінансове становище відповідача та результати господарської діяльності товариства. Однак, із наданих документів фінансової звітності вбачається позитивний дохід підприємства-боржника, а тому суд не може дійти до беззаперечного висновку про тяжкий фінансовий стан заявника. При цьому, указані документи не містять відображення реального фінансового становища боржника станом на день звернення до суду з заявою про відстрочення судового рішення (31.05.2021).
Таким чином, суд вважає, що надані заявником докази його фінансового становища лише вказують на результати поточної підприємницької діяльності ДП "Гарантований покупець", а не на скрутне матеріальне становище боржника, та не свідчать про винятковість обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Наведені боржником обставини щодо неможливості виконати рішення вказують лише на несприятливі наслідки виконання рішення суду для відповідача на даний час.
Щодо посилань відповідача на спеціальний порядок виконання грошових зобов'язань перед позивачем, який встановлений на законодавчому рівні та повинен здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років, то суд їх відхиляє. Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 р., що набрав чинності 01.08.2020 р., з метою погашення заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, Кабінету Міністрів України було доручено розробити та подати до Верховної Ради України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Проте, на час розгляду заяви будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, відсутній.
При цьому судом прийняті до уваги пояснення заявника, що ним вживаються дії з виконання зобов'язань перед ТОВ "Тавань Солар 2", водночас, з доданої до заяви банківської виписки з рахунку ДП "Гарантований покупець" вбачається, що після ухвалення рішення у даній справі відповідач сплатив лише близько 12 % (2 042 120,79 грн.) від встановленої судом та стягнутої з відповідача суми заборгованості (17 476 107,49 грн.).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. наявність заборгованості, підтверджена обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Виходячи з цього та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Таким чином суд вважає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі.
За таких обставин, керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 р. у справі № 910/11731/20 відмовити.
Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 14 червня 2021 року.
Повний текст ухвали складений 22 червня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали до суду апеляційної інстанції.
Суддя Головіна К. І.