ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2021Справа № 910/5930/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/5930/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство"
про стягнення 140 640,66 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство" про стягнення 140 640,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, згідно Договору добровільного страхування вантажів № 016/19-В/Ц7 від 21.12.2019, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача-2, відповідального за завдані збитки. Оскільки майнові інтереси відповідача-2, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної майну потерпілих третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу та здійснення транспортного експедирування вантажу, були застраховані відповідачем-1 на підставі Договору добровільного страхування відповідальності експедитора № 711001-2204-0000004 від 26.04.2019, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 суму страхового відшкодування в розмірі 40640,66 грн та з відповідача-2 - 100 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідачів подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
13.05.2021 до суду від відповідача-1, надійшов відзив на позовну заяву.
28.05.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення.
01.06.2021 від позивача надійшли документи по справі.
З метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач-2 ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 26.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на дату винесення даного рішення не отримано від відповідача-2 відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач-2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.12.2019 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПП «Бізон-Тех 2006» було укладено Договір добровільного страхування вантажів № 016/19-ВЦ7 (далі - Договір №016/19-ВЦ7), згідно якого ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» взяло на себе зобов'язання компенсувати затрати, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, вантажу.
24.03.2020 на адресу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було подано заяву про настання страхового випадку.
ТОВ "Аграрне логістичне партнерство" за замовленням ПП "Бізон-Tex 2006" здійснювало експедирування вантажу, про що було оформлено ТТН. Перевезення здійснювалось автомобілем "Mercedes", д/н НОМЕР_1 , з причепом д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1
23.03.2020 при відкритті автомобіля "Mercedes", д/н НОМЕР_3 , з причепом д/н НОМЕР_4 , для вивантаження було виявлено сліди потрапляння дощу на вантаж, а саме: на палети з насінням, упаковані в паперові мішки. В результаті даного огляду вантажу, виявлено пошкодження 32 мішків з насінням соняшнику "ЛГ5542" (номер партії RO8TL2421-8IS08/9IS01T), які замокли та втратили свій товарний вигляд. На місці виявлення пошкодження вантажу було складено Акт №815 у присутності та за підписом водія ОСОБА_1 . Також, зроблено відмітку в товарно-транспортній накладній №31484 від 20.03.2020 про прийняття товару з браком.
24.03.2020 при відкритті автомобіля "Mercedes", д/н НОМЕР_3 , з причепом д/н НОМЕР_4 , для вивантаження було виявлено сліди потрапляння дощу на вантаж, а саме на палети з насінням, упаковані в паперові мішки. В результаті детального огляду вантажу, виявлено пошкодженими 2 мішки з насінням соняшнику "Субаро Круїзер" (номер партії Н-19-096/0205/), які замокли та втратили свій товарний вигляд. На місці виявлення пошкодження вантажу складено Акт №823 у присутності та за підписом водія ОСОБА_1 . Також зроблено відмітку в товарно-транспортній накладній №31445 про прийняття товару з браком.
Відповідно до товарно-транспортних накладних №№31484, 31445 встановлено втрату товару на загальну вартість 140 640,66 грн.
16.06.2020 на адресу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було подано заяву ПП "Бізон-Tex 2006" про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до умов договору № 016/19-В/Ц7 від 21.12.2019 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 140 640,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №31959782 від 22.06.2020.
08.02.2017 між ПП "Бізон-Tex 2006" та ТОВ "Аграрне Логістичне Партнерство" (відповідач-2) було укладено Договір №01/0702 на надання транспортно-експедиторських послуг щодо перевезення вантажів по території України та міжнародному сполученні (далі - Експедиторський договір). Відповідно до умов даного договору ТОВ "Аграрне Логістичне Партнерство" виступали експедитором під час страхової події.
Відповідно до п.5.2 Експедиторського договору, Експедитор несе відповідальність за своєчасність доставки вантажу у цілісному та збереженому стані.
Пунктом 5.3. Експедиторського договору встановлено, що Екпедитор несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання до моменту передачі вантажу Вантажоотримувачу.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до умов договору, саме Експедитор - відповідач-2, зобов'язаний компенсувати збитки позивачу, завдані внаслідок страхової події.
Водночас, 26.04.2019 між ТОВ "Аграрне Логістичне Партнерство" (відповідач-2) та ПрАТ "СК "Євроінс Україна" (відповідач-1) було укладено Договір добровільного страхування відповідальності експедитора №711001-2204-0000004 (далі - Договір №711001-2204-0000004), відповідно до умов якого застраховані майнові інтереси відповідача-2, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної майну потерпілих третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу та здійснення транспортного експедирування вантажу.
Враховуючи вищевикладене, 15.07.2020 позивачем була надіслана претензія на адресу відповідача-1 з вимогою повернути виплачене страхове відшкодування.
У відповідь на дану претензію відповідач-1 надіслав відмову у виплаті страхового відшкодування, з огляду на наступні обставини.
У відмові відповідач-1 стверджує, що відповідач-2 не повідомив його про настання страхового випадку у строки, передбачені договором страхування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Другою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач-1 зазначає порушення умов розділу 12 Договору страхування, відповідно до якого страхове покриття за даним договором не поширюється на випадки, коли були завдані збитки при перевезенні/експедируванні вантажів Страхувальником своїм/орендованим транспортом в якості безпосередньо перевізника. Відповідно до товарно-транспортної накладної в графі автомобільний перевізник зазначене саме ТОВ "Аграрне Логістичне партнерство". Третьою причиною відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач-1 зазначає ненадання йому відповідачем-2 документів для здійснення страхового розслідування.
З цих же підстав відповідач-1 заперечує проти задоволення даного позову.
З огляду на відмову відповідача-1 у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" 40 640,66 грн.
Також, Договором добровільного страхування відповідальності експедитора №7110012204-0000004 від 26.04.2019 передбачена франшиза в розмірі 100000,00 грн, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство" 100 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судом, 21.12.2019 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПП "Бізон-Тех" було укладено Договір добровільного страхування вантажів № 016/19-ВЦ7.
За умовою п. 2.1. Договору № 016/19-ВЦ7 його предметом є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням вантажем під час його транспортування та проміжного зберігання на складі.
За даним договором застраховані вантажі, що відносяться до наступних категорій: насіння на палетах; засоби захисту рослин (п. 2.4 Договору № 016/19-ВЦ7).
Згідно п. 3.1., 3.2. Договору № 016/19-ВЦ7 страхування вантажів в межах даного Договору здійснюється на умовах «З відповідальністю за всі ризики (покриття А)», відповідно до яких страховими випадками є пошкодження, повна загибель або втрата всього вантажу або його частини внаслідок будь-яких подій, за винятком вказаних у п. 3.4. договору.
Договір № 016/19-ВЦ7 діяв з моменту його підписання сторонами та до 24 години 31 грудня 2020 року.
Зважаючи на описані вище умови договору страхування, слід вважати, що інтереси ПП "Бізон-Tex 2006", пов'язані з можливим пошкодження вантажу під час перевезення були застраховані Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування".
Статтею 316 Господарського кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання .визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
У ст. 306 Господарського кодексу України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов'язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Стаття 909 Цивільного кодексу України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст. 308 Господарського кодексу України встановлено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 925 Цивільного кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
З аналізу положень ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України слідує, що законодавцем закріплено принцип презумпції вини перевізника.
При цьому, суд зауважує, що під час розгляду спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство" не вказувало на обставини, які б виключали підстави для притягнення його до відповідальності за пошкодження вантажу, факт наявності своєї вини не заперечувало.
Таким чином, очевидним у спірних правовідносинах є наявність елементів правопорушення, достатніх для притягнення перевізника до відповідальності за пошкодження вантажу, як-то, протиправність поведінки, що призвела до пошкодження вантажу, наявність збитків, причинний зв'язок і вина.
Як вказувалося вище, 23.03.2020 при відкритті автомобіля "Mercedes", д/н НОМЕР_3 , з причепом д/н НОМЕР_4 . для вивантаження,було виявлено сліди потрапляння дощу на вантаж, а саме на палети з насінням, упаковані в паперові мішки. В результаті даного огляду вантажу, виявлено пошкодження 32 мішків з насінням соняшнику "ЛГ5542" (номер партії RO8TL2421-8IS08/9IS01T), які замокли та втратили свій товарний вигляд, про що складено Акт №815 у присутності та за підписом водія ОСОБА_1 . Також зроблено відмітку в товарно-транспортній накладній №31484 від 20.03.2020 про прийняття товару з браком.
24.03.2020 при відкритті автомобіля "Mercedes", д/н НОМЕР_3 , з причепом д/н НОМЕР_4 , для вивантаження, було виявлено сліди потрапляння дощу на вантаж, а саме на палети з насінням, упаковані в паперові мішки. В результаті детального огляду вантажу, виявлено пошкодженими 2 мішки з насінням соняшнику "Субаро Круїзер" (номер партії Н-19-096/0205/), які замокли та втратили свій товарний вигляд, про що складено Акт №823 у присутності та за підписом водія ОСОБА_1 . Також зроблено відмітку в товарно-транспортній накладній №31445 про прийняття товару з браком.
Господарські правовідносини щодо здійснення спірного перевезення у власника вантажу виникли з експедитором (відповідачем-2).
Оскільки інтереси власника вантажу були застраховані Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Арсенал Страхування" і спірна подія була визнана страховиком страховим випадком, позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування.
Виплативши страхове відшкодування та зважаючи на наявність у експедитора договору страхування відповідальності, позивач звернуся з позовними вимогами до відповідача-2 у межах фактичних витрат і з урахуванням франшизи. Вимоги до експедитора складають решту суми, що не охоплюється обсягами відповідальності страховика за договором страхування.
Суд приймає до уваги, що при заявлені своїх позовних вимог до відповідача-1, позивач врахував, що договором страхування відповідальності експедитора була встановлена частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, тобто, франшиза, і розрахунок ціни позову виконано з відніманням франшизи, а саме: розмір відшкодування за пошкодження вантажу, який становить 40 640,66 грн (140 640,66 грн сума страхового відшкодування - 100 000,00 грн франшиза).
Суд погоджується з правою позицією позивача відносно того, що після виплати суми страхового відшкодування у позивача також виникло право вимоги до експедитора - відповідача-2, на суму 100 000,00 грн - у розмірі суми франшизи.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи та приведені у цьому рішенні положення чинного законодавства і зокрема, приписи ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" , позовні вимоги видаються правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача-1 проти позову, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, підставою для відмови у виплаті страхвого відшкожування відповідач-1 вказав те, що відповідач-2 не повідомив його про настання страхового випадку у строки передбачені договором страхування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Суд зазначає, що відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду по справі №757/56677/19-и від 04.11.2020, з урахуванням положень статей 979, 990 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також дійшов у постановах: від 07 березня 2018 року у справі № 577/5573/15-ц, від 26 березня 2018 року у справі № 916/4613/15.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа відповідача-2 відповідач-1 був повідомлений про страховий випадок в день його настання 24.03.2020, а позивачем, в свою чергу, були надіслані копії матеріалів страхової справи на адресу відповідача-1, які підтверджують настання страхового випадку.
Другою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач-1 зазначає порушення умов розділу 12 Договору страхування, відповідно до якого страхове покриття за даним договором не поширюється на випадки, коли були завдані збитки при перевезенні/експедируванні вантажів Страхувальником своїм/орендованим транспортом в якості безпосередньо перевізника, відповідно до товарно-транспортної накладної в графі автомобільний перевізник зазначене ТОВ "Аграрне Логістичне партнерство".
Наведене судом відхиляється, оскільки з матеріалів справи слідує, що 13.03.2020 ТОВ "Аграрне Логістичне Партнерство" на підставі підписаного з ТОВ "ТД "Бік" Додатку №2 до Договору №125СМ замовило перевезення вантажів по території України у ТОВ "ТД "Бік", тобто відповідач-2 не був перевізником при настанні страхового випадку.
Третьою причиною відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач-1 зазначає ненадання йому відповідачем-2 документів для здійснення страхового розслідування.
Як встановлено судом, позивачем були надіслані копії матеріалів страхової справи на адресу відповідача-1, а тому наведене не відповідає дійсності.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Клопотання позивача про поновлення строку позовної давності залишається судом без розгляду, оскільки під час розгляду справи відповідачами не подавалась заява про застосування строків позовної давності.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат у сумі 10000,00 грн представник позивача надав договір про надання правової допомоги №110119 від 11.01.2019, акт виконаних робіт №910/5930/21 від 17.05.2021, рахунок №910/5930/21-г від 17.05.2021, платіжне доручення №27135283 від 20.05.2021.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, відповідачами не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.
Враховуючи вищевикладене, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102; ідентифікаційний код 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування в сумі 40 640 грн 66 коп., витрати по сплаті судового з бору в сумі 655 грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 889 грн 68 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37; ідентифікаційний код 37292656) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування в сумі 100 000 грн, витрати по сплаті судового з бору в сумі 1 614 грн 04 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 110 грн 32 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.06.2021.
Суддя А.І. Привалов