ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2021Справа № 910/990/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 292 622,23 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еквівес» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 292622,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням зобов'язань з оплати поставленого товару за Договором № 53-123-01-19-05808 від 01.10.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 134229,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 158392,73 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, позивач у прохальній частині позову просить суд здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, разом з тим, зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про розгляд справи № 910/990/21 в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 23.02.2021.
17.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 23.02.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 23.02.2021 в режимі відеоконференції відмовлено з підстав відсутності у суду технічної можливості.
18.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
23.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
23.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 23.02.2021 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 23.02.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 06.04.2021.
31.03.2021 електронною поштою до суду від позивача надійшла заява про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 06.04.2021 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 06.04.2021 в режимі відеоконференції відмовлено з підстав відсутності у суду технічної можливості.
06.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У підготовче засідання 06.04.2021 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні 06.04.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2021.
26.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 27.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 у задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні, призначеному на 27.04.2021 в режимі відеоконференції відмовлено.
У судове засідання 27.04.2021 прибув представник позивача, представники відповідача у судове засідання не прибули.
У судовому засіданні оголошено перерву до 08.06.2021.
03.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
08.06.2021 електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання 08.06.2021 представники сторін не прибули.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 08.06.2021, за відсутності представників сторін, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.06.2021 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд
01 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС» (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір на постачання товару за № 53-123-01-19-05808 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, визначений у специфікації, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 910/14330/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 5 324 257,40 грн, встановлено, що у період з 01.11.2019 по 16.12.2019 позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку відповідачу товарів на загальну суму 6 643 483,20 грн, про що свідчать підписані між сторонами видаткові накладні №Е-2220 від 01.11.2019, №Е-2428 від 02.12.2019, №Е-2544 від 16.12.2019, товарно-транспортні накладні №РЕ-2220 від 01.11.2019, №РЕ-2428 від 02.12.2019, №РЕ-2544 від 16.12.2019 та виставлені рахунки на оплату по замовленню №Е-2220 від 01.11.2019, №Е-2428 від 02.12.2019 та №Е-2544 від 16.12.2019.
В межах розгляду справи № 910/14330/20 господарським судом було встановлено, що відповідачем на виконання умов договору та надісланих позивачем претензій від 28.01.2020 № 214, від 27.04.2020 № 1976, від 15.05.2020 № 2322, від 10.06.2020 № 2733 здійснив лише часткову оплату на суму 1 319 225,80 грн. Інша частина боргу у розмірі 5 324 257,40 грн залишена відповідачем без оплати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 910/14330/20 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" заборгованість у розмірі 5 324 257 (п'ять мільйонів триста двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят сім) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 79 863 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 86 коп.
Судом встановлено, що 07.12.2020 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1836462,00 грн, 957677,40 грн, 1071030,00 грн, 1382828,00 грн, 76260,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № УПТК/7528, №УПТК/7527, № УПТК/7530, № УПТК/7526, № УПТК/7529 відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням зобов'язань з оплати поставленого товару за Договором № 53-123-01-19-05808 від 01.10.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 134229,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 158392,73 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що несвоєчасне виконання зобов'язань за договором зумовлено тяжким фінансовим становищем Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та запровадженням на території України карантинних заходів, що є форс-мажорною обставиною. Поряд з цим, відповідач зазначає, що позивачем було неправильно визначено період нарахування 3% річних, оскільки, зобов'язання по оплаті за поставлений товар виникає у замовника не раніше реєстрації постачальником податкової накладної.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 910/14330/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 5 324 257,40 грн, у період з 01.11.2019 по 16.12.2019 позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку відповідачу товарів на загальну суму 6 643 483,20 грн, про що свідчать підписані між сторонами видаткові накладні №Е-2220 від 01.11.2019, №Е-2428 від 02.12.2019, №Е-2544 від 16.12.2019, товарно-транспортні накладні №РЕ-2220 від 01.11.2019, №РЕ-2428 від 02.12.2019, №РЕ-2544 від 16.12.2019 та виставлені рахунки на оплату по замовленню №Е-2220 від 01.11.2019, №Е-2428 від 02.12.2019 та №Е-2544 від 16.12.2019.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2., 5.1. цього договору.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням колу товару згідно з УКТ ЗЕД по позиційно (для платників ПДВ); податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (СРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН; сертифікат походження товару - в 1 прим. (оригінал), при постачанні продукції імпортного виробництва; документ виробника (оригінал), який підтверджує якість продукції (сертифікат, паспорт, тощо); декларацію на відповідність виробника; дозвіл виробнику на застосування обладнання підвищеної небезпеки; сертифікат підтверджуючий відповідність системи управління якістю виробника вимогам ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015); сертифікат відповідності.
Жодних претензій щодо кількості, якості та порядку поставки товару відповідачем не заявлялось. Разом з продукцією позивачем було надано відповідачу передбачені договором товаро-супроводжуючі документи та виставлено рахунки на оплату по замовленню №Е-2220 від 01.11.2019, №Е-2428 від 02.12.2019 та №Е-2544 від 16.12.2019.
В межах розгляду справи № 910/14330/20 господарським судом було встановлено, що відповідачем на виконання умов договору та надісланих позивачем претензій від 28.01.2020 № 214, від 27.04.2020 № 1976, від 15.05.2020 № 2322, від 10.06.2020 № 2733 здійснив лише часткову оплату на суму 1 319 225,80 грн. Інша частина боргу у розмірі 5 324 257,40 грн залишена відповідачем без оплати.
За наслідками розгляду матеріалів справи № 910/14330/20 суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 5 324 257,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Отже, факти встановлені рішенням суду по справі №910/14330/20 щодо виконання позивачем обов'язку з поставки товару та надання відповідачу передбачених договором документів, а також наявності у відповідача зобов'язання сплатити позивачу заборгованість у сумі 5 324 257,40 грн, повторного доведення не потребують.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд зазначає, що обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат за накладною від 01.11.2019 № Е-2220 щодо суми 2382828,00 грн є період з 10.02.2020 (після спливу 45-ти робочих днів після постачання ТМЦ) по 29.04.2020 (як визначено в розрахунку позивачем з урахуванням часткової оплати), а сума 3% річних, що підлягає до стягнення за даний період є сума у розмірі 15625,10 грн.
Щодо інших визначених у розрахунку позивача періодів, суд зазначає, що такі періоди нарахування є обґрунтованими, при цьому заперечення відповідача щодо неправильності наданих позивачем розрахунків судом до уваги не беруться, оскільки, відповідач власного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не надав, а, тому такі твердження є необґрунтованими.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати поставленої продукції, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення 134229,50 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 133643,56 грн, позовні вимоги про стягнення 158392,73 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, суд, також, не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у діях останнього вини як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, відтак, зазначені нарахування здійснюються незалежно від вини боржника. Також, суд зазначає, що матеріали справи № 910/990/21 не містять належних доказів на підтвердження факту існування форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 8 офіс, 199, ідентифікаційний код 37502259) 3% річних у розмірі 133643 (сто тридцять три тисячі шістсот сорок три) грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 158392 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста дев'яносто дві) грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 4380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн 54 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.06.2021
Суддя Ю.В. Картавцева