ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2021Справа № 910/1331/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евергрін Ентерпрайз»
про стягнення 403125,00 грн
Представники:
від позивача: Бартосевич Б.В.
від відповідача: Зарубін О.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Айтекс-Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евергрін Ентерпрайз» про стягнення 403125,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про розробку програмного забезпечення № 6-05/20 від 06.05.2020, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 403125,00 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У прохальній частині позову позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.
Так, зважаючи на клопотання позивача, а також, на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про розгляд справи № 910/1331/21 в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 суд ухвали: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 02.03.2021.
23.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
У підготовче засідання 02.03.2021 прибули представники відповідача, представники позивача в підготовче засідання не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 02.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 30.03.2021.
11.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
16.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
30.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав звернення позивача до експертної установи із заявою про проведення судової комплексної техніко-економічної експертизи.
У підготовче засідання 30.03.2021 прибули представники сторін.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.04.2021.
06.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення та повідомлення по справі.
У підготовче засідання 20.04.2021 прибули представники сторін.
У підготовчому засіданні 20.04.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2021.
08.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.
У судове засідання 08.06.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 08.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
06.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айтекс-Україна» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евергрін Ентерпрайз» (відповідач, виконавець) було укладено Договір № 6-05/20 про розробку програмного забезпечення (далі - Договір), відповідно до п. 4.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання, на свій ризик виконати роботи по створенню Проекту відповідно до умов даного договору, додатків та додаткових угод до нього та передати замовнику всі майнові права на проект, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти виконану роботу та права інтелектуальної власності та оплатити їх.
Виконавець зобов'язується надати гарантійне обслуговування Проекту, згідно Розділу 13 договору (п. 4.2 Договору).
Проект - готове та працездатне програмне забезпечення, характеристики і вимоги до якого спочатку описані в технічному завданні 1.0, а згодом в технічному завданні 2.0 включає в себе змінене ТЗ 1.0 (далі ТЗ 2.0), інструкцію по встановленню та налагодженню серверів та планшетних комп'ютерів, мудборд, дизайни інтерфейсів користувачів, вихідний код, дистрибутиви, керівництво для кожної ролі користувача в системі, опис АРІ, специфікацію технологій та умов програмування.
Приписами Розділу 5 Договору визначено, що співпраця сторін здійснюється відповідно до наступних етапів: перший етап «Бізнес-аналіз Проекту», другий етап «Альфа-версія Проекту», третій етап «Реліз-версія Проекту», четвертий етап «Гарантійне обслуговування», п'ятий етап «Технічна підтримка».
Відповідно до п. 8.1 Договору строк виконання виконавцем робіт по проекту, з дня підписання даного договору та до дня підписання замовником акту прийому-передачі реліз-версії проекту складає 7 календарних місяців. Фактичний строк виконання виконавцем робіт по проекту, згідно умов договору.
Проміжні результати робіт, виконавець передає замовнику по електронній пошті. Затвердження замовником таких робіт відбувається тільки в письмовому вигляді та є підтвердженням факту прийому-передачі (п. 10.1 Договору).
За змістом п. 11.1 Договору вартість робіт по розробці проекту в рамках технічного завдання 1.0 за цим договором є фіксованою та становить 100 000,00 дол. США та оплачуються замовником в порядку, передбаченому цим договором.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 17.1 Договору).
Пунктом 17.2 Договору визначено, що дострокове розірвання даного договору можливо: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; в односторонньому порядку однією із сторін, при систематичному порушенні умов даного договору іншою стороною. Під «систематичним порушенням умов договору» сторони розуміють не менше 5 (п'яти) порушень за календарний місяць однією із сторін істотних умов договору, які негативно впливають на якість проекту, його вартість для сторін та строки його реалізації.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 6-05/20 від 06.05.2020, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором і в частині правового регулювання спірних правовідносин мають застосовуватися норми щодо договору підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Судом встановлено, що на виконання умов договору № 6-05/20 від 06.05.2020 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 403125,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2628 від 07.05.2020 та № 2629 від 07.05.2020, копії яких долучено до позовної заяви.
Судом встановлено, що 25.09.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про відшкодування завданих збитків, у якій позивач зазначив, що оскільки замовник не отримав очікуваного результату, що визначений договором № 6-05/20 від 06.05.2020 та не одержав дохід, який міг би одержати за умови належного виконання виконавцем зобов'язань, відповідач має повернути позивачу попередню оплату у розмірі 15 тис. дол.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем через неналежне виконання умов Договору було завдано позивачу збитки, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 403125,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, зокрема, зазначає, що всі роботи першого етапу «Бізнес аналіз проекту», за які позивач здійснив передплату за договором, були виконані відповідачем належним чином та в повному обсязі згідно з договором, а зупинення виконання подальших етапів за договором є наслідком невиконання своїх зобов'язань позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 06.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айтекс-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евергрін Ентерпрайз» було укладено Договір № 6-05/20 про розробку програмного забезпечення, відповідно до п. 4.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання, на свій ризик виконати роботи по створенню Проекту відповідно до умов даного договору, додатків та додаткових угод до нього та передати замовнику всі майнові права на проект, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти виконану роботу та права інтелектуальної власності та оплатити їх.
Проект - готове та працездатне програмне забезпечення, характеристики і вимоги до якого спочатку описані в технічному завданні 1.0, а згодом в технічному завданні 2.0 включає в себе змінене ТЗ 1.0 (далі ТЗ 2.0), інструкцію по встановленню та налагодженню серверів та планшетних комп'ютерів, мудборд, дизайни інтерфейсів користувачів, вихідний код, дистрибутиви, керівництво для кожної ролі користувача в системі, опис АРІ, специфікацію технологій та умов програмування.
Приписами Розділу 5 Договору визначено, що співпраця сторін здійснюється відповідно до наступних етапів: перший етап «Бізнес-аналіз Проекту», другий етап «Альфа-версія Проекту», третій етап «Реліз-версія Проекту», четвертий етап «Гарантійне обслуговування», п'ятий етап «Технічна підтримка».
Судом було встановлено, що на виконання умов договору № 6-05/20 від 06.05.2020 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 403125,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2628 від 07.05.2020 та № 2629 від 07.05.2020, копії яких долучено до позовної заяви.
Судом було встановлено, що відповідач направив позивачу лист № 15/07 від 15.07.2020, у якому зазначив щодо необхідності підписання позивачем Технічного завдання 2.0 та Додатку Е до Технічного завдання 2.0.
Також, відповідачем було направлено позивачу лист № 02/12-1 від 02.12.2020 з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 17.3.1 Договору.
Листом № 28/12-1 від 28.12.2020 відповідач направив позивачу 2 примірника Додаткової угоди від 28.12.2020 про розірвання Договору № 6-05/20 про розробку програмного забезпечення від 06.05.2020, підписаного зі сторони виконавця.
Однак, зі сторони замовника Додаткова угода від 28.12.2020 підписана не була. Доказів протилежного, а саме підписаного примірника додаткової угоди як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов'язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 Цивільного кодексу України припиняються.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 849 ЦК України визначено наступні права замовника за договором підряду:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Правовий аналіз положень ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої, третьої та четвертої ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.
Так, суд зазначає, що позивач не заперечує проти обставини виконання відповідачем робіт за Договором, однак, позивач вказує, що роботи по першому етапу були виконані позивачем не в повному обсязі та не належним чином, що є підставою для відшкодування збитків.
Верховний Суд у постанові № 911/1570/18 від 19.12.2019 зазначив, що частина третя ст. 849 ЦК України надає право замовнику, у разі якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, призначити підрядникові строк для усунення недоліків. І лише в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Доказування очевидності невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається саме на замовника.
При цьому, положення ст. 849 ЦК України не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Матеріалами справи підтверджується, що спірним Договором, умов щодо надання замовнику права на відшкодування витрат на усунення недоліків в роботі у випадку виконання неякісних робіт не передбачено, вимог щодо усунення відповідачем недоліків в роботі, про які зазначає позивач при зверненні до суду, або про пропорційне зменшення ціни робіт позивачем не заявлялось. Також відсутні будь-які докази того, що замовником встановлювались для виконавця розумні строки для усунення недоліків.
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Приписи ст. 49 ГК України встановлюють загальний для всіх підприємців обов'язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.
Таким чином, для застосування обраного позивачем заходу відповідальності - стягнення збитків - позивач має довести, а суд - встановити, наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини).
При цьому обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.
Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Позивачем в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено порушення відповідачем зобов'язань за договором, що проявляється зокрема в наявності істотних недоліків, що призвели до неможливості використання результатів робіт, виконаних відповідачем за першим етапом та обставин наявності прямого причинного зв'язку між невиконанням (неналежним виконанням) відповідачем своїх зобов'язань за договором та заявленим позивачем у даній справі розміром збитків, тобто усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.06.2021
Суддя Ю.В. Картавцева