ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2021Справа № 910/1501/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтертул+»
доДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
простягнення 450 829,14 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Свірідов Д.М.
від відповідача:Левченко О.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертул+» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - «Підприємство») про стягнення 1 182 054,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем грошового зобов'язання із оплати поставленого на підставі договору поставки продукції №551(6)19УК/53-121-01-19-08770 від 19.11.2019 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 110 987,66 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 28 294,02 грн. та інфляційних у розмірі 42 773,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачем було невірно визначено порядок та строки оплати поставленої продукції, у зв'язку з чим безпідставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми ПДВ у розмірі 405 148,34 грн., а також заявлено про наявність простроченої заборгованості у розмірі 1 110 987,66 грн.
13.05.2021 представником позивача на електронну пошту суду направлено заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу просить суд стягнути з відповідача: заборгованість у розмірі 379 762,10 грн., інфляційні у розмірі 42 773,02 грн. та 3% річних у розмірі 28 294,02 грн. Аналогічна заява була направлена на адресу суду засобами поштового зв'язку та була прийнята судом для подальшого розгляду.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує на безпідставність тверджень відповідача про відсутність реєстрації позивачем податкових накладних та ненастання строку повної оплати вартості поставленого товару, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи відповідні докази.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву не погоджується з доводами позивача, оскільки на його думку строк оплати суми ПДВ не настав у зв'язку з відсутністю відповідної вимоги позивача про таку оплату.
Протокольною ухвалою суду від 17.05.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2021.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
В судовому засіданні 31.05.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.11.2019 між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) був укладений договір поставки продукції №551(6)19УК/53-121-01-19-08770 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити перелічену продукцію.
За змістом п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 18.06.2020 вартість договору без урахування ПДВ - 2 025 741,70 грн., крім того ПДВ - 405 148,34 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ - 2 430 890,04 грн.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 430 890,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №38 від 17.12.2019, №43 від 23.12.2019, №45 від 27.12.2019 та №46 від 27.12.2019.
Відповідач частково оплатив на користь позивача вартість поставленого товару на суму 2 051 127,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість 3 610 164,78 грн.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткові накладні №38 від 17.12.2019, №43 від 23.12.2019, №45 від 27.12.2019 та №46 від 27.12.2019) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на виконання умов Договору на загальну суму 2 430 890,04 грн.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.
Згідно з п. 7.7 Договору у випадку не надання постачальником покупцю в строк, визначений чинною редакцією Податкового кодексу України, електронної накладної, зареєстрованої в ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього Договору на суму ПДВ.
З аналізу п.п. 3.2, 7.7 Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за товар протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано факт реєстрації позивачем податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також направлення їх екземплярів на електронну адресу відповідача, яка зазначені в п. 4.5 Договору.
Так, обов'язок покупця (відповідача) з оплати товару виникає безпосередньо з факту здійснення постачальником (позивачем) поставки товару та прийняття товару покупцем (відповідачем). При цьому, форма (вид) документу, яким сторони відобразили сам факт поставки товару (яким оформили факт здійснення поставки) - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі продукції, тощо, не впливає на обов'язок покупця оплатити товар та не звільняє покупця від обов'язку з оплати товару у випадку оформлення поставки товару іншим документом, ніж той, що передбачений умовами договору.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
В той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару.
Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно відсутності податкової накладної, яка за умовами Договору отримується відповідачем під час отримання товару.
Більш того, суд зазначає, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в силу наведеної норми, Підприємство для належного виконання свого обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, не позбавлене права, в тому числі, самостійно отримати інформацію щодо зареєстрованих позивачем податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, оскільки чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, з огляду на відсутність будь-яких заперечень/зауважень у видатковій накладній, оскільки реєстрації податкової накладної здійснена до виникнення строку з оплати товару, визначеного п. 3.2 Договору, тобто до сплину 45 календарних днів, а отже, після сплину означеного строку, у відповідач виник обов'язок з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, з огляду на реєстрацію податкової накладної у визначений законодавством строк.
З урахуванням встановлених судом обставин, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 379 762,10 грн., а строк виконання грошового зобов'язання станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 379 762,10 грн. на підставі Договору. Вказана заборгованість відповідачем не спростована.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Товариства про стягнення з Підприємства суми основного боргу у розмірі 379 762,10 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 28 294,02 грн. та інфляційних у розмірі 42 773,02 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.02.2020 по 14.12.2020.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 33% річних у розмірі 28 294,02 грн. та інфляційних у розмірі 42 773,02 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 379 762,10 грн., 3% річних у розмірі 28 294,02 грн. та інфляційних у розмірі 42 773,02 грн. задовольняються судом повністю.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 20.01.2020 між Товариством (клієнт) та адвокатом Свірідовим Д.М. був укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов'язується надавати правову (юридичну) допомогу для захисту у разі порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод та законних інтересів клієнта відповідно до діючого законодавства, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) за надання правової дороги (в тому числі, додаткову винагороду, додаткові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги), відповідно до цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн. заявником надано суду акт виконаних робіт (наданих послуг) від 14.12.2020 та видатковий касовий ордер від 17.03.2021.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
З огляду на розмір заявленої в заяві суми, категорію складності цієї справи, участь адвоката в судових засіданнях та підготовку і подачу заяв та клопотань в межах даної справи, а також враховуючи клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи норми статті 15 Господарського процесуального кодексу України та критерії пропорційності та розумності, дійшов приходить до висновку, що вказаним критеріям відповідає сума, що дорівнює 30 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертул+» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертул+» (49000, м. Дніпро, вул. Квітки Основя'ненко, 5; ідентифікаційний код 40657818) заборгованість у розмірі 379 762 (триста сімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 28 294 (двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 02 коп., інфляційних у розмірі 42 773 (сорок дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 02 коп., судовий збір у розмірі 6 762,44 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.06.2021.
Суддя В.П. Босий