ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2021Справа № 910/19177/20
За позовомПриватного акціонерного товариства «Азовкабель»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна інноваційна група»
провизнання дій неправомірними, заборону вчиняти певні дії та стягнення 260 000,00 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Асатрян Є.М.
від відповідача:Вареник А.М.
Приватне акціонерне товариство «Азовкабель» (надалі - ПАТ «Азовкабель») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна інноваційна група» (надалі - ТОВ «Електротехнічна інноваційна група») про визнання дій неправомірними, заборону вчиняти певні дії та стягнення 260 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо використання технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003, змін №1, 2, 3 до технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003, сертифікату відповідності UA.1O231.00475-19, сертифікату відповідності UA.1O231.00477-19, сертифікату відповідності ДСТУ ISO 9001:2015, а також заборонити відповідачу використання будь-яким чином зазначених технічних умов, стягнути компенсацію у розмірі 210 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
Підготовче засідання неодноразово відкладалося з незалежних від суду обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В той же час, правом на подачу відзиву у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку відповідач не скористався.
Протокольною ухвалою суду від 26.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2021.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 31.05.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.01.2020 на веб-порталі Прозорро Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» було оголошено закупівлю за процедурою публічних торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2020-01-16-000495-a), предметом якої були товари, а саме Електророзподільні кабелі ДК 021:2015 код 31320000-5.
Відповідно до умов Тендерної документації до вказаної закупівлі, учасник у складі своєї пропозиції повинен був надати копії Технічних умов, сертифікат виробника на відповідність, сертифікати відповідності.
Відповідачем як учасником процедури закупівлі на виконання вказаних умов було надано, зокрема:
- Технічні умови ТУ У 31.3-31600918-007-2003 Кабелі місцевого зв'язку високочастотні одночетвірочні, зареєстровані 06.08.2003 по книзі обліку №089/002908;
- Зміни №1 до Технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003 Кабелі місцевого зв'язку високочастотні одночетвірочні, зареєстровані ДП «Запоріжжястандартметрологія» 24.03.2006 за №089/002908/01;
- Зміни №2 до Технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003 Кабелі місцевого зв'язку високочастотні одночетвірочні, зареєстровані ДП «Запоріжжястандартметрологія» 31.05.2012 за №089/002908/02;
- Зміни №3 до Технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003 Кабелі місцевого зв'язку високочастотні одночетвірочні, зареєстровані ДП «Запоріжжястандартметрологія» 10.06.2019 за №089/002908/03 (надалі - «Технічні умови»), та сертифікати відповідності UA.1O231.00475-19, UA.1O231.00477-19 та ДСТУ ISO 9001:2015 (надалі - «Сертифікати»).
Спір у справі виник у зв'язку з неправомірними, на думку позивача, діями щодо використання таких Технічних умов та Сертифікатів у вказаній процедурі закупівлі.
Зокрема, позивач вказує, що саме він є розробником та власником таких технічних документів, а відтак тільки йому належить авторське право на такі твори. При цьому, відповідач, за відсутності волевиявлення власника, використав такі Технічні умови та Сертифікати, що свідчить про порушення прав інтелектуальної власності ПАТ «Азовкабель».
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 435 Цивільного кодексу України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).
За визначенням абз. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» право власності на стандарти, кодекси усталеної практики і технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, і видані ними каталоги належать відповідним підприємствам, установам та організаціям.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Згідно з ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Стаття 441 Цивільного кодексу України визначає, що використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.
Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Поряд із тим, частина 3 ст. 15 вказаного Закону визначає, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів.
Цей перелік не є вичерпним.
Згідно пункту "в" ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення (пункт "б" абзацу другого частини першої статті 52 Закону).
Таким чином, для встановлення факту порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся із позовом у даній справі, суд повинен встановити наявність в Технічних умовах ознак об'єкту авторського права та у випадку встановлення такого факту - чи були використані дані Технічні умови відповідачем під час участі в процедурі закупівлі.
На підтвердження того, що Технічні умови є об'єктом авторського права, позивачем долучено до матеріалів справи висновок експертів №229/20, складений 09.02.2021 Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Так, вказаним висновком встановлено, що:
- об'єкт дослідження (Технічні умови, що належать позивачу) містить у собі ознаки об'єкта авторського права;
- мало місце використання Технічних умов, що належать позивачу, як об'єкта інтелектуальної власності при опублікуванні відповідачем вказаного документу в публічній закупівлі на платформі Прозорро шляхом розміщення електронного файлу «ТУ У КСПП Азовкабель.pdf», вміст якого є тотожним з твором «Технічні умови ТУ У 31.3.-31600918-007-2003».
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, у суду не виникло будь-яких сумнівів у правильності висновку експертів, який є повним, якісним, чітким та таким, що відповідає вимогам законодавства до проведення судових експертиз.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, оцінивши вищезазначений висновок судової експертизи в сукупності із іншими доказами, наявними в матеріалах справи, судом належним чином встановлено, що позивач є власником об'єкта авторського права - твору Технічні умови, який був використаний відповідачем під час спірної процедури закупівлі.
При цьому, судом враховано пояснення представника відповідача в судовому засіданні, який не заперечував факт використання Технічних умов, що належать позивачеві.
В той же час, будь-які докази на підтвердження факту надання позивачем права відповідачу використовувати Технічні умови в матеріалах відсутні, а сторонами під час розгляду справи не надано.
Так, за змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Так, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Як зазначалося вище, за приписом п. 3. ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання.
Дана норма кореспондується також із зазначеним вище приписом п. б) ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за якою до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Азовкабель» в частині заборони ТОВ «Електротехнічна інноваційна група» вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання будь-яким чином Технічних умов є правомірним та обґрунтованими, а тому підлягаю задоволенню в цій частині.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів, способами захисту виходячи із їх ефективності.
Позивач у цій справі фактично прагне захистити своє авторське право, посилаючись на неправомірність дії відповідача, які полягають у використання Технічних умов без дозволу позивача. Саме в цьому полягає його майновий законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду.
Таким чином, належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає позовна вимога про заборону ТОВ «Електротехнічна інноваційна група» вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання будь-яким чином Технічних умов, оскільки судове рішення про визнання неправомірними дій відповідача з їх використання не призведе до відновлення порушеного права позивача, а отже, не відповідає належному способу захисту з точки зору його ефективності.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 210 000,00 грн. суд відзначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
У свою чергу абз. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає відповідний перелік можливих варіантів способу захисту свого права автором. Так, згідно з чинною редакцією ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав (п. "б" ч. 2 ст. 52), про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу (п. "г" ч. 2 ст. 52).
Розрахована позивачем сума компенсації у розмірі 210 000,00 грн. на підставі п. «г» ч. 2 вказаної статті, а саме як потроєна сума винагороди, яка була б сплачена на його користь відповідачем у разі звернення для отримання відповідного дозволу.
На підтвердження заявленої до стягнення суми компенсації позивачем долучено до матеріалів справи договір про передачу в тимчасове користування технічних умов, укладений 01.03.2019 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет груп Бердянськ», за містом якого останнє зобов'язалося виплачувати на користь позивача 70 000,00 грн. за рік користування Технічними умовами.
В той же час суд відзначає, що вказаний договір не може бути належним та допустимим доказом реальності отримання вказаних коштів позивачем за надання відповідачу дозволу на використання Технічних умов, оскільки, по-перше, такий договір укладений майже за рік до проведення спірної процедури закупівлі, а, по-друге, визначає суму вартості переданого права за рік користування.
Відповідно до Національного стандарту N 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1185, паушальний платіж - одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.
Фактично це є ціною ліцензії, що встановлюється, виходячи з оцінок очікуваної економічної ефективності та майбутніх прибутків покупця ліцензії на основі використання ліцензії. Фіксується у договорі між ліцензіаром і ліцензіатом у розмірі чітко обумовленої суми та може здійснюватися одноразово або певними частинами.
При цьому, позивачем не доведено суду, що у випадку якби відповідач звернувся про надання йому права користування Технічними умовами, між сторонами був би укладений договір саме на таких істотних умовах (строк користування та вартість), як і договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет груп Бердянськ».
Викладені обставини унеможливлюють встановлення судом реальної можливості отримання позивачем доходів на заявлену до стягнення суму у даній справі.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми компенсації у розмірі 210 000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням відповідача (використання Технічних умов без отримання дозволу) та завданими збитками і не доведено розміру таких збитків.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Також під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/10399/18.
Частиною 1 статті 91, статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ділова репутація є сукупністю документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В той же час, позивачем не надано суду доказів завдання йому моральної шкоди діями відповідача (зокрема, не мотивовано та не доведено як саме спірні дії відповідача з використання Технічних умов негативно вплинули на ділову репутацію та діяльність позивача) та причинного зв'язку між такими неправомірними діями та завданою позивачу моральною шкодою.
Крім того, позивачем також не надано доказів розумності і справедливості визначеного ним розміру відшкодування моральної шкоди.
Оскільки позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, то у задоволенні позову ПАТ «Азовкабель» в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» задовольнити частково
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна інноваційна група» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, оф. 413; ідентифікаційний код 40093525) вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання будь-яким чином технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003, Змін №1, 2, 3 до технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003, сертифікату відповідності UA.1O231.00475-19, сертифікату відповідності UA.1O231.00477-19, сертифікату відповідності ДСТУ ISO9001:2015, власником яких є Приватне акціонерне товариство «Азовкабель» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І; ідентифікаційний код 31600918), у тому числі відтворення технічних умов, створення, погодження і реєстрацію на їх основі інших технічних умов, а також виготовлення з використанням таких технічних умов продукції, її реалізацію, ввезення на митну територію України, та інше передбачене законодавством України використання, а також здавання в майновий найм, прокат, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів:
- твір технічного характеру Технічні умови ТУ У 31.3-31600918-007-2003 Кабелі місцевого зв'язку високочастотні одночетвірочні, зареєстровані 06.08.2003 по книзі обліку №089/002908;
- твір технічного характеру Зміни №1 до Технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003 Кабелі місцевого зв'язку високочастотні одночетвірочні, зареєстровані ДП «Запоріжжястандартметрологія» 24.03.2006 за №089/002908/01;
- твір технічного характеру Зміни №2 до Технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003 Кабелі місцевого зв'язку високочастотні одночетвірочні, зареєстровані ДП «Запоріжжястандартметрологія» 31.05.2012 за №089/002908/02;
- твір технічного характеру Зміни №3 до Технічних умов ТУ У 31.3-31600918-007-2003 Кабелі місцевого зв'язку високочастотні одночетвірочні, зареєстровані ДП «Запоріжжястандартметрологія» 10.06.2019 за №089/002908/03.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна інноваційна група» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, оф. 413; ідентифікаційний код 40093525) на користь Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І; ідентифікаційний код 31600918) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.06.2021.
Суддя В.П. Босий