ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2021Справа №910/5891/21
За позовомСлужби автомобільних доріг у Донецькій області
доМоторного (транспортного) страхового бюро України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на
стороні відповідача -ОСОБА_1
про стягнення 79 326,00 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від позивача:Мітасьова О.В.
від відповідача:не з'явився
від третьої особи:не з'явився
У квітні 2021 року Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 58 701,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Служба автомобільних доріг у Донецькій області вказує, що 20.04.2020 на 695 км + 250 м автошляху Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, що в Нікольському районі Донецької області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої було пошкоджено автобусний павільйон, який перебуває на балансі позивача.
За твердженнями позивача, спірна дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_1 , однак станом на дату настання останньої відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому шкода, заподіяна внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 58 701,00 грн. підлягає відшкодуванню Моторним (транспортним) страховим бюро України.
У змісті позовної заяви Службою автомобільних доріг у Донецькій області викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати, пов'язані із розглядом даної справи, на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та на проведення експертизи у розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 відкрито провадження у справі №910/5891/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; судове засідання призначено на 13.05.2021.
05.05.2021 засобами поштового зв'язку від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на позов з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що згідно ч. 31.1 ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням догори, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, проте позивачем не надано доказів на підтвердження розміру завданої шкоди. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено обов'язок Моторного (транспортного) страхового бюро України здійснити регламентну виплату, оскільки не доведено, що у ОСОБА_1 виникла цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.04.2020, оскільки справу відносно третьої особи було закрито Донецьким апеляційним судом у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також відповідач у відзиві просить суд розгляд справи №910/5891/21 проводити за відсутності представника Моторного (транспортного) страхового бюро України.
11.05.2021 засобами поштового зв'язку від Служби автомобільних доріг у Донецькій області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог з доказами її направлення іншим учасникам справи, в якій позивач зазначає, що на підтвердження розміру завданої шкоди ним було долучено до позовної заяви розрахунок вартості автобусного павільйону на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, км 695+250 праворуч в цінах станом на 21.04.2020 та локальний кошторис на правах зведеного кошторисного розрахунку на відновлення спірного автобусного павільйону, складеного станом на 21.04.2020, у відповідності до яких вартість елементів пошкодженої автобусної зупинки становить 58 701,00 грн. Однак, для відновлення пошкодженого автомобільного павільйону, крім придбання його елементів, необхідно здійснити будівельні роботи, що не було враховано при поданні позову. Згідно локального кошторису на правах зведеного кошторисного розрахунку на відновлення пошкодженого автобусного павільйону на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, км 695+250 праворуч в цінах станом на 21.04.2020, загальна вартість відновлення автобусного павільйону становить 79 326,00 грн., у зв'язку з чим Служба автомобільних доріг у Донецькій області просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 79 326,00 грн.
13.05.2021 засобами поштового зв'язку від Служби автомобільних доріг у Донецькій області надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення іншим учасникам справи, в якій позивач зазначає, що розмір завданої шкоди підтверджується складеними на підставі акту обстеження ділянки автомобільної дороги державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь локальним кошторисом на правах зведеного кошторисного розрахунку на відновлення пошкодженого автобусного павільйону, розрахунком вартості автомобільного павільйону. Також позивач зазначає, що оскільки транспортний засіб Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , не був забезпеченим, а третьою особою не доведено, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили, то шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 прийнято збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову; встановлено відповідачу та третій особі строк для надання заяв по суті спору з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог - 10 днів; відкладено судове засідання на 11.06.2021.
25.05.2021 засобами поштового зв'язку від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли пояснення з доказами їх направлення іншим учасникам справи, в яких відповідач вказує, що оскільки провадження у адміністративній справі було закрито Донецьким апеляційним судом у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, то відповідно даний випадок не є страховим, а тому згідно ч. 31.1 ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода не підлягає відшкодуванню Моторним (транспортним) страховим бюро України. Так, відповідач звертає увагу суду, що Донецьким апеляційним судом було встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автобусним павільйоном, оскільки на вказаному автомобілі лопнуло колесо та дані обставини можуть бути віднесені до обставин непереборної сили, тому згідно ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України у третьої особи не виникло цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
02.06.2021 засобами поштового зв'язку від Служби автомобільних доріг у Донецькій області надійшли заперечення на пояснення Моторного (транспортного) страхового бюро України з доказами їх направлення іншим учасникам справи, в яких позивач вказує, що відповідачем не доведено, що лопнувше колесо на автомобілі Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , є подією незвичайною та невідворотною.
09.06.2021 засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 із супровідним листом надійшли пояснення, в яких третя особа вказує, що 20.04.2020 він був учасником дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої був пошкоджений належний йому транспортний засіб Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , та автобусний павільйон, однак справу про адміністративне правопорушення щодо нього було закрито з підстав відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Так, ОСОБА_1 вказує, що не міг передбачити, що праве колесо автомобіля, яке перед виїздом та в ході руху було в належному стані, може лопнути і це призведе до дорожньо-транспортної пригоди. Дані обставини підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_3 , який був в якості пасажира у автомобілі Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом огляду місця події зі схемою до нього, фотознімками, які долучені до матеріалів адміністративної справи, та поясненнями свідка ОСОБА_4 - водія евакуатора, який прибув на виклик.
11.06.2021 засобами поштового зв'язку від Служби автомобільних доріг у Донецькій області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог з доказами її направлення іншим учасникам справи, в якій позивач зазначає, що відповідно до висновку експерта №2873 за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження від 10.06.2021 вартість відновлювального ремонту спірного автобусного павільйону складає 115 768,00 грн., тому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 115 768,00 грн.
Також 11.06.2021 від Служби автомобільних доріг у Донецькій області до суду надійшли заперечення на пояснення третьої особи, в яких позивач вказує, що відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного чи кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Також позивач вказує, що свідок ОСОБА_4 приїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди після її настання, тому він не може стверджувати, що колесо відірвалось під час руху, а не внаслідок зіткнення автомобіля із автобусним павільйоном. Натомість із фотознімків слідів від шин на асфальтному покритті неможливо встановити де знаходяться ці сліди. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що Донецьким апеляційним судом не встановлено, що спірна дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок непереборної сили (внаслідок надзвичайної і невідворотної події), а лише зазначено, що судом першої інстанції не з'ясовано належним чином обставини спірної дорожньо-транспортної пригоди.
В судове засідання, призначене на 11.06.2021, з'явився представник позивача, заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання, призначене на 11.06.2021 не забезпечили, однак судом враховано, що відповідач у своєму відзиві та третя особа у супровідному листі до пояснень, просили здійснювати розгляд справи №910/5891/21 без їх участі.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги клопотання відповідача (викладене у змісті відзиву) та третьої особи (викладене у супровідному листі до пояснень) про розгляд справи без їх участі, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_1 .
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 долучено подані заперечення на пояснення третьої особи до матеріалів справи; повернуто позивачу заяву про збільшення позовних вимог без розгляду, оскільки така заява подана несвоєчасно (з порушенням встановленого п. 2) ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України строку); долучено поданий позивачем висновок експерта до матеріалів справи.
Зокрема, судом було долучено до матеріалів справи подані позивачем висновок експерта та пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки судом визнано поважними причини пропуску строку на подання таких доказів, так як відповідний висновок був складений лише 10.06.2021 (тобто, даний доказ не існував на момент звернення до суду із даною позовної заявою та подання позивачем інших заяв по суті спору), а щодо надання пояснень свідків - то останні були надані після того як третя особа послалась на них у своїх поясненнях по суті спору та їх подання було обумовлене правовою позицією третьої особи по суті спору, яка не була відомою позивачу під час подання позовної заяви до господарського суду.
В судовому засіданні 11.06.2021 судом завершено розгляд справи №910/5891/21 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
На балансі Служби автомобільних доріг у Донецькій області знаходиться автомобільна дорога загального користування державного значення у Донецькій області "Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь Н-08".
До складу автомобільної дороги включаються, зокрема, автопавільйони згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, та Розділу 5 Положення про Службу автомобільних доріг у Донецькій області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України №241 від 29.07.2019.
Отже, автобусний павільйон на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, км 695 + 250 м праворуч знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Донецькій області.
Варто відзначити, що наведене ні відповідачем, ні третьою особою у своїх заявах по суті спору не заперечувалось.
20.04.2020 на 695 км + 250 м автошляху Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, що в Нікольському районі Донецької області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 . Так, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Infiniti G37, допустив зіткнення із автобусним павільйоном.
Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 02.06.2020 у справі №222/688/20 адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення повернуто до Нікольського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, на доопрацювання, у зв'язку з тим, що за протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №071189 від 27.05.2020 діями ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди, проте, в порушення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, не зазначено потерпілу особу (прізвище та адреса), якій така шкода спричинена.
Постановою Володарського районного суду Донецької області від 27.10.2020 у справі №222/851/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, у постанові Володарського районного суду Донецької області від 27.10.2020 у справі №222/851/20 встановлено, що 20.04.2020 о 00:30 годині, на 695 км автошляху Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем Infiniti G37, номерний знак НОМЕР_2 , порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, а саме не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого скоїв зіткнення з автобусним павільйоном, що спричинило його пошкодження. У зв'язку з чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Донецького апеляційного суду від 01.12.2020 у справі №222/851/20 постанову Володарського районного суду Донецької області від 27.10.2020 скасовано, а провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова Донецького апеляційного суду мотивована тим, що судом належним чином не з'ясовані дійсні обставини події дорожньо-транспортної пригоди, а саме: не встановлено, чи мало місце перевищення допустимої швидкості водієм ОСОБА_1 , пошкодження правого колеса, яке призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, та чи наявні в діях водія ОСОБА_1 дії, які знаходяться у причинному зв'язку з даною пригодою, а також не з'ясовано, чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість запобігти наїзду на автобусну зупинку та з якого часу виникла небезпека в умовах даної дорожньої події.
Таким чином, Донецьким апеляційним судом було закрито провадження в адміністративній справі щодо третьої особи з підстав того, що місцевим загальним судом не встановлено обставин дорожньо-транспортної пригоди, в той час як у справі №222/851/20 відсутні докази, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 щодо лопнувшого колеса як підстави настання дорожньо-транспортної пригоди.
Варто відзначити, що преюдиційне значення мають встановлені остаточним судовим рішенням обставини (факти), а не висновки суду, оскільки оцінка доказів здійснюється кожним суддею за власним внутрішнім переконанням.
В той же час, Донецьким апеляційним судом жодних обставин/фактів, що є спірними в даній справі, у своїй постанові не встановлено, а лише викладено висновок щодо оцінки наявних в матеріалах справи №222/851/20 доказів, відтак постанова Донецького апеляційного суду від 01.12.2020 у справі №222/851/20 не має преюдиційного значення для суду в даній справі щодо спірних моментів.
Крім того, частиною 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
В свою чергу, Служба автомобільних доріг у Донецькій області не брала участі у розгляді справи №222/851/20, а відтак має право на спростування обставин у загальному порядку.
Отже, позивач стверджує, що дорожньо-транспортна пригода трапилась з вини третьої особи, а відповідач та третя особа стверджують, що спірна дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок непереборної сили - лопнувшого під час руху правого колеса на автомобілі Infiniti G37, номерний знак НОМЕР_2 .
Надаючи оцінку наведеним учасниками справи обставинам судом враховано наступне.
По-перше, як вбачається із постанови Донецького апеляційного суду від 01.12.2020 у справі №222/851/20, ОСОБА_1 в межах справи №222/851/20 було надано суду письмові пояснення про те, що він 20.04.2020 о 00:30 год. разом зі своїм знайомим рухався на автомобілі Infiniti G37, номерний знак НОМЕР_2 , по автошляху Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь з боку с. Республіка в напрямку смт. Нікольське в Нікольському районі Донецької області. При цьому, швидкість його руху була в межах допустимої. Раптово, на його автомобілі лопнуло колесо, авто виїхало на узбіччя та зіткнулося з зупинкою.
Господарським судом міста Києва було досліджено вказану ділянку дороги за допомогою Інтернет-сервісу "Google Maps" та співставлено наявні в матеріалах справи фотознімки з місця пригоди, які були зроблені поліцією, внаслідок чого встановлено, що автобусний павільйон, який був пошкоджений внаслідок зіткнення із автомобілем Infiniti G37, розміщувався зі сторони зустрічної смуги руху перед поворотом на село Малинівка якщо рухатись із села Республіка.
Тобто, оскільки автомобіль Infiniti G37 рухався по автошляху Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь з боку с. Республіка в напрямку смт. Нікольське в Нікольському районі Донецької області, то, якщо керуватись поясненнями третьої особи, після того, як в ньому лопнуло праве колесо автомобіль занесло в ліву сторону, він перетнув зустрічну смугу руху, виїхав на узбіччя та зіштовхнувся із автобусним павільйоном.
Варто відзначити, що за загальним правилом (зумовленим законами фізики) автомобіль заносить в ту сторону, з якої лопає колесо, оскільки за рахунок виходу повітря з шини зменшується її висота, а відтак і загальний радіус колеса, що зумовлює зменшення окружності колеса. З урахуванням однакової швидкості кручення коліс з обох боків автомобіля, зменшення окружності одного з коліс зумовлює зменшення проходження таким колесом шляху за один оберт по відношенню до іншого колеса (з протилежного боку автомобіля), що зумовлює зміщення руху автомобіля в сторону пошкодженого колеса з лопнутою шиною.
Даний висновок суду стосується саме випадку швидкого виходу повітря із шини, оскільки в іншому випадку зменшення висоти шини за рахунок виходу повітря буде незначним.
Відтак, якщо керуватись поясненнями третьої особи, після того як лопнуло праве колесо, автомобіль мало занести вправо, а не вліво на зустрічну смугу.
Суд не виключає, що могло мати виключення із загального правила, однак таке виключення підлягає доказуванню, проте ні відповідачем, ні третьою особою не надано відповідних доказів настання таких обставин.
Натомість третьою особою вжиті дії, спрямовані на приховування дійсних обставин спірної дорожньо-транспортної пригоди та її причин, про що буде зазначено нижче.
По-друге, загальновідомими обставинами є те, що найпоширенішими причинами лопання шини колеса в автомобілі під час руху є: 1) потрапляння колеса в яму на високій швидкості; 2) наїзд на сторонні предмети, які знаходяться на дорозі; 3) механічне пошкодження покришки ("грижа"); 4) старіння шини внаслідок зносу; 5) надмірний тиск у шині.
Тобто, шина в колесі в автомобілі не може лопнути без відповідних причин та настання тої чи іншої причини підлягає доведенню, оскільки саме від причини лопання шини залежить встановлення особи (водія, балансоутримувача дороги тощо), з вини якої трапилась дорожньо-транспортна пригода.
Відтак, сам факт лопанння шини в колесі в автомобілі під час руху не свідчить про відсутність вини в водія автомобіля у настанні дорожньо-транспортної пригоди та відсутність такої вини підлягає доведенню водієм.
Тим більше, за дотримання встановленої Правилами дорожнього руху швидкості руху автомобіля малоймовірною є ситуація, за якої лопання шини на колесі в автомобілі Infiniti G37 зумовлює повну втрату контролю над таким автомобілем, виїзд на смугу зустрічного руху та подальше зіткнення із автобусним павільйоном, яке має наслідком повну руйнацію такого павільйону, у зв'язку з неможливістю зупинити автомобіль шляхом гальмування.
Крім того, якби шина лопнула та колесо відірвалось від автомобіля до зіткнення із автобусним павільйоном, то як на асфальтному покритті автомобільної дороги, так і на ґрунті перед автобусним павільйоном був би чіткий слід від супорту колеса (інших металевих частин автомобіля), що працівниками поліції, які здійснювали фіксацію місця події в межах кримінального провадження, було б зафіксовано.
Однак з наявних матеріалах справи фотознімків з місця пригоди (зроблених працівниками поліції в межах кримінального провадження) не вбачається жодного сліду (зокрема, борозни у ґрунті) від металевих частин автомобіля.
Також відсутні докази існування на асфальті або землі по шляху слідування автомобіля до зіткнення із зупинкою слідів екстреного гальмування чи ритвин (борозн) від супорта колеса (якщо припустити його відривання до зіткнення із зупинкою), а також відсутні докази неможливості зупинення автомобіля шляхом застосування гальмування з урахуванням пояснень ОСОБА_1 , що він рухався в межах дозволеної Правилами дорожнього руху швидкості, в той час як конструкція зупинки та характер руйнувань виключають висновок про спричинення таких наслідків автомобілем який рухався на незначній швидкості (нормальна швидкість руху - зменшення швидкості за рахунок гальмування).
До того ж, сам факт відірваного правого колеса не підтверджує висновку, що останнє було відірване внаслідок лопання шини (ймовірність такої ситуації доволі низька).
Попри наведене, лопання шини на автомобільному колесі не може вважатись непереборною силою, оскільки не є надзвичайним, рідкісним чи невідворотним явищем, та як правило обумовлене діями/бездіяльністю особи - чи водія, який відповідає за технічний стан автомобіля, чи особою, яка відповідає за стан дороги.
По-третє, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (надалі - Правила дорожнього руху).
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Зіткнення із автобусним павільйоном в незалежності від причин такого зіткнення є дорожньо-транспортною пригодою, оскільки внаслідок пошкодження такого павільйону завдають іншій особі (відмінній від винуватця) матеріальні збитки.
Пунктом 2.10 Правил дорожнього руху передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я;
ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;
є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Пунктом 5.4 Правил дорожнього руху встановлено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди пасажир причетного до пригоди транспортного засобу повинен надати можливу допомогу потерпілим, повідомити про пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції і перебувати на місці до прибуття поліцейських.
Однак як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не повідомив працівників поліції про дорожньо-транспортну пригоду, залишив місце пригоди, а також автомобіль Infiniti G37 був вивезений із місця пригоди на евакуаторі. Працівникам поліції лише через декілька днів вдалося розшукати ОСОБА_1 та автомобіль Infiniti G37.
Так, судами в межах справи №922/851/20 на підставі пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась 20.04.2020 о 00 год. 30 хв.
Прикметно, що згідно пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (пасажира в автомобілі Infiniti G37 на момент дорожньо-транспортної пригоди), дорожньо-транспортна пригода сталася о 00-30 год., проте ОСОБА_4 (водій евакуатора) у своїх поясненнях вказує, що виїхав на місце пригоди о 00-10 год.
Крім того, ОСОБА_3 у своїх поясненнях вказує, що оскільки водія ОСОБА_1 сильно вдарило подушкою безпеки, тому він ( ОСОБА_3 ) зателефонував своїй дружині і попросив її, щоб вона приїхала. Після того як дружина ОСОБА_3 забрала ОСОБА_1 додому, ОСОБА_3 викликав евакуатор щоб забрати автомобіль. Після того як автомобіль Infiniti G37, номерний знак НОМЕР_2 , був доставлений в пункт призначення, ОСОБА_3 представився водію евакуатора громадянином ОСОБА_1 і розрахувався за дані послуги.
Отже, враховуючи, що до виклику евакуатора встигла приїхати дружина ОСОБА_3 та забрати з місця пригоди водія автомобіля - ОСОБА_1 , в той час як ОСОБА_4 вказує, що виїхав на місце пригоди о 00-10 год., то очевидно, що має місце неузгодженість пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , котрі в межах справи №922/851/20 стверджували, що дорожньо-транспортна пригода сталась близько 00-30 год., та поясненнями ОСОБА_4 (водія евакуатора) який вказує, що виклик був ним одержаний близько 00-10 год. (за 20 хв. до дорожньо-транспортної пригоди).
За поясненнями ОСОБА_4 (водія евакуатора) ОСОБА_3 відразу представся громадянином ОСОБА_1 та на запитання ОСОБА_4 відповів, що поліція вже була.
Натомість, ОСОБА_3 в своїх поясненнях вказує, що він представився водію евакуатора ОСОБА_1 вже після доставки автомобіля до пункту призначення.
Наведені дії ОСОБА_1 , який після настання дорожньо-транспортної пригоди всупереч Правилам дорожнього руху покинув місце пригоди, не повідомив про пригоду працівників поліції, замість виклику швидкої для водія ОСОБА_1 (який за твердженнями ОСОБА_3 вдарився об подушку безпеки) виклик дружини ОСОБА_3 , яка повезла водія додому, та введення в оману ОСОБА_4 щодо особи водія, власника автомобіля, приїзду поліції, дають підстави для висновку, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди вчинялись дії для приховання факту та обставин пригоди з метою ухилення від відповідальності.
При цьому, у стороннього спостерігача така непослідовність дій вказаних осіб створює враження, що насправді на меті ОСОБА_1 було приховування дійсних обставин, які зумовили настання дорожньо-транспортної пригоди.
В будь-якому випадку дії ОСОБА_1 після настання дорожньо-транспортної пригоди не можуть бути визнані правомірними та добросовісними.
Попри наведене, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Допустимим доказом настання таких обставин як лопання шини на колесі та відсутність вини водія у настанні вказаної обставини може бути висновок експерта, в якому встановлена дана обставина, та встановлена причини лопання шини, яка не залежала від водія. До прикладу, навіть якщо шина на колесі лопнула через її зношеність або механічні пошкодження, то у настанні дорожньо-транспортної пригоди наявна вина водія, який повинен був оглянути транспортний засіб перед початком руху.
Однак, матеріали справи не містять жодного висновку експерта, в той час як саме на ОСОБА_1 законодавство покладало доведення відсутності у нього вини у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, судом враховано, що якби лопання шини у колесі автомобіля сталось через наявність дефекту у дорожньому покритті (ями) Infiniti G37 або через сторонні предмети, які знаходились на дорозі, то з метою доведення непереборної сили та відсутності в його діях вини ОСОБА_1 був би зацікавленим у виклику працівників поліції з метою фіксування обставин дорожньо-транспортної пригоди, оскільки у таких випадках складений поліцією протокол фіксації обставин дорожньо-транспортної пригоди також міг би (з врахуванням інших показників дорожньої обстановки) слугувати доказом відсутності в діях третьої особи вини у руйнуванні автобусного павільйону.
Однак замість виклику працівників поліції у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, третьою особою було залишено місце пригоди.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Натомість наявні в матеріалах справи пояснення, з огляду на їх неузгодженість із поясненнями водія евакуатора, а також непослідовність та неправомірність поведінки водія транспортного засобу, взагалі не є достовірними доказами в розумінні ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що учасниками справи не надано суду доказів, що дорожньо-транспортна пригода сталась за відсутності вини ОСОБА_1 та/або внаслідок непереборної сили.
Відповідно до п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.3 б) Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
За пунктом 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
З аналізу вказаних норм Правил дорожнього руху виходить, що безпечний дорожній рух забезпечений за умов обрання водієм такої безпечної швидкості руху, при якій він зможе постійно контролювати дорожню обстановку, вантаж, що перевозиться, технічний стан транспортного засобу, їх зміну в процесі руху, в тому числі, передбачати виникнення найпоширеніших та ймовірних поломок транспортного засобу, не допускати аварійних ситуацій або, в разі їх настання, вчиняти всіх можливих дій для мінімізації наслідків.
Оцінюючі надані докази, суд приходить до висновку, що в ніч з 19.04.2020 на 20.04.2020 на 695 км + 250 м автомобільної дороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та останнім не доведено відсутність в його діях вини як елементу цивільного правопорушення у руйнуванні автобусного павільйону, а відтак і наявності правових підстав для звільнення його від цивільно-правової відповідальності.
До таких висновків суд дійшов виходячи з обов'язку водія під час руху обирати безпечну швидкість транспортного засобу за для того щоб постійно контролювати дорожню обстановку, технічний стан транспортного засобу, та, відповідно, реагувати на їх зміну.
Отже, спірна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було зруйновано автобусний павільйон та відповідно завдано збитки позивачу, сталась з вини ОСОБА_1 .
Також, суд вважає необґрунтованими твердження ОСОБА_1 , що оскільки відсутня подія та склад адміністративного правопорушення у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було завдано шкоди державі (майну держави), то третя особа не відповідає за таку шкоду та така шкода підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Судом в межах даної справи встановлено вину особи, яка керувала автомобілем Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 .
Статтею 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
За змістом ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.
В матеріалах справи наявний наданий позивачем висновок експерта №2873 за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження від 10.06.2021, складений Донецьким відділенням Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" Міністертсва юстиції України, в якому встановлено, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт автобусного павільйону, який розташований на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, км 695+250 праворуч станом на 20.04.2020 склала 115 768,00 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується вартість відновлювального ремонту автобусного павільйону у розмірі 115 768,00 грн.
Положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до частин 1, 4 статті 21 вказаного Закону з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Проте, за інформацією із бази Моторного (транспортного) страхового бюро України станом на момент настання спірної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Infiniti G37, державний номер НОМЕР_1 , не була застрахована.
Підпунктом а) пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відтак, суд приходить до висновку, що у даному випадку у Моторного (транспортного) страхового бюро України наявний обов'язок із відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За наведених обставин та керуючись приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Служби автомобільних доріг у Донецькій області відшкодування шкоди у розмірі 79 326,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо розподілу витрат на проведення судової експертизи у справі суд зазначає наступне.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Для розгляду даної справи на замовлення позивача Донецьким відділенням Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" Міністертсва юстиції України було проведено експертне дослідження, за наслідками якого було складено висновок експерта №2873 за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження від 10.06.2021.
Необхідність проведення такого експертного дослідження в межах даної справи обумовлена приписами ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якими передбачено, що розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Позивачем оплачено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" Міністертсва юстиції України виконання робіт з експертного дослідження у розмірі 12 973,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4061 від 08.06.2021.
Таким чином, кошти у розмірі 12 973,72 грн., сплачені позивачем за проведення Донецьким відділенням Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" Міністертсва юстиції України будівельно-технічного дослідження, є витратами позивача, які у відповідності до приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено в повному обсязі, то витрати позивача на проведення експертного дослідження покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 74, 77, 78, 79, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Уральська, буд. 12; ідентифікаційний код 25946285) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Уральська, буд. 12; ідентифікаційний код 25946285) шкоду у розмірі 79 326 (сімдесят дев'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та відшкодування витрат на проведення експертизи у розмірі 12 973 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 72 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 23.06.2021.
Суддя Р.В. Бойко