ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/4513/21
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Бондаренко Г.П.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/4513/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська буд. 8, м. Київ 70, 04070)
До Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А, м. Київ 210, 04210)
про відшкодування шкоди 29 059,28 грн в порядку суброгації
Без виклику учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (далі за текстом - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди 29 059, 28 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 29059, 28 грн, право на яке перейшло до позивача в результаті суброгації. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270, 00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 відкрито провадження у справі №910/4513/21 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Сторони правом на подання відзив, відповіді на відзив у строк, встановлений судом не скористалися. На час прийняття рішення від сторін жодних пояснень, заперечень не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
29.02.2020 між СК «АРКС» (попередня назва СК «АХА Страхування») (страховик) та ТОВ "Польфарма ЮА" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 245а0к2, (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами та іншим майном, які вказані в розділі 5 договору.
За цим договором було застраховано майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю або майну третіх осіб та пов'язані з життям, здоров'ям і працездатністю водія та/або пасажирів, які перебувають у забезпеченому транспортному засобі на момент настання страхового випадку.
Відповідно до п. 10 договору розмір страхової суми складає 1 129 140,00 грн
Згідно з додатком № 2 до договору, позивачем було застраховано автомобіль «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За умовами договору для страхування вказаного транспортного засобу було оформлено поліс №ЕР 157540143.
Як вбачається з матеріалів справи 08.06.2020 о 15 год. 14 хв. на вул. О. Теліги в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахувавши дорожньої обстановки допустив зіткнення з автомобілем марки «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , у зв'язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.07.2020 р. у справі №761/18402/20 встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно рахунку-фактури №СЧ-0008992 від 19.06.2020, виставленого ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 32 059,28 грн.
Пунктом 21.2 Генерального договору визначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється страхувальникові на розрахунковий рахунок, зазначений у заяві на виплату страхового відшкодування страхувальника. Відшкодування передбачених договором страхових витрат страхувальника, пов'язаних з страховим випадком здійснюється без урахування амортизаційного зносу запасних частин, деталей і обладнання, що підлягають заміні (п.п. 21.2.2 Генерального договору).
Страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату йому страхового відшкодування у розмірі 31 059,28 грн.
25.06.2020 р. позивачем був складений та підписаний страховий акт №ARX2579728, згідно з якими пошкодження транспортного засобу марки «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальній сумі 31059,28 грн.
На підставі складеного страхового акту позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, перерахував на рахунок страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 31059,28 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №681631 від 26.06.2020 р.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. Таким чином до позивача перейшло, в межах виплаченої суми, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З довідки Національної поліції України №3020171409928642 вбачається, що транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди власнику автомобіля марки «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 та знаходився під керуванням ОСОБА_2 , який має право керувати відповідним транспортним засобом.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відшкодовується ОСОБА_3 , як власником цього транспортного засобу.
Під час розгляду справи встановлено, що «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахований на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого полісом ЕР №157540143 з ТДВ «СК "Ю.Ес.Ай», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 08.06.2020 р.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування №СУ/008422/3 від 27.07.2020 щодо спірного страхового випадку, у якій просив перерахувати суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 31 059,28 грн.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн та франшизу у розмірі 2 000, 00 грн згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовується положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено частиною третьою статті 985 Цивільного кодексу України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
При цьому, за приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно з ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (130 000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 р. у справі №910/6094/17, від 12.03.2018 р. у справі №910/5001/17 від 14.05.2018 р., у справі №910/5092/17 від 01.06.2018 р., у справі №910/20199/17 від 01.02.2018 р., у справі №910/22886/16 та від 02.10.2018 р. у справі №910/171/17.
Так, позивачем до матеріалів справи була додана ремонтна калькуляція № 1.003.20.0 від 06.12.2020, здійснена в програмі "Audahistory" системи "Audatex", в якій зазначений розмір завданого збитку автомобілю «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП в розмірі 32 175,17 грн.
Крім того, суб'єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_4 » здійснено експертне дослідження, завданого збитку автомобілю «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що підтверджується звітом № 1353 від 06.12.2020 та складає 32 175,17 грн.
Порядок оцінки шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, визначено методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (в редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 21.10.2019 № 3207/5/1033).
При цьому, враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відтак, визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі рахунку-фактури виконаних робіт №СЧ-0008992 від 19.06.2020, наданого ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», є правомірним.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі №922/4013/17, від 13.03.2018 р. у справі №910/9396/17 та від 20.03.2018 р. у справі №911/482/17.
Як встановлено судом, позивач на підставі платіжного доручення №681631 від 26.06.2020 здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 31 059,28 грн., а тому враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії ЕР №157540143 розміри лімітів відповідальності та франшизи (2 000,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 29 059,28 грн.
Таким чином, враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 29 059,28 грн. підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів сплати заборгованості в розмірі 29 059,28 грн., суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 29 059,28 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." про стягнення 29 059,28 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А, м. Київ 210, 04210) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська буд. 8, м. Київ 70, 04070) суму страхового відшкодування у розмірі 29 059,28 (двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 28 коп. та 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко-Легких