номер провадження справи 12/83/21
22.06.2021 Справа № 908/1026/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/1026/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" (місцезнаходження: 69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 27, кв. 51; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Л. Жаботинського, буд. 48)
до відповідача: Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7)
про стягнення 287 968,38 грн.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. №1404/21-1 від 14.04.2021 до Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в сумі 271546,80 грн., пені в сумі 10221,27 грн., трьох процентів річних в сумі 2489,07 грн., інфляційних витрат в сумі 3711,24 грн. за договором № 130/20 від 28.09.2020, що разом складає 287968,38 грн.
При цьому, в тексті позовної заяви позивач зазначає, що судові витрати, які очікує понести позивач у цій справі складаються з судового збору в сумі 4319,52 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 14000,00 грн.
15.04.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1026/21, присвоєно справі номер провадження 12/83/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався, про розгляд справи № 908/1026/21 повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому копії ухвали від 20.04.2021.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.06.2021 (враховуючи що 20.06.2021 та 21.06.2021 вихідні дні).
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 28.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт", далі Постачальник, та Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт", далі Покупець, був укладений договір № 130/20, далі Договір, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві Товар за кодом ДК 021:2015 18110000-3 Формений одяг, а саме - одяг робочий, далі за текстом Товар, а Покупець прийняти та оплатити поставлений Товар, на умовах, викладених у цьому Договорі. Найменування, кількість, вартість Товару вказується в Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 3.1., 3.2. Договору сума Договору становить 237 900,00 грн. без ПДВ (двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот грн., 00 коп.), ПДВ - 47 580,00 грн. Загальна сума Договору складає 285 480,00 грн. з ПДВ (двісті вісімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят грн., 00 коп.).
Умовами п. 4.1. - 4.3. Договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за Товар здійснюються по факту постачання партії Товару на склад Покупця протягом 15 календарних днів, до якого додаються документи, зазначені в п. 5.2. даного Договору. Форма оплати - безготівкове перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою здійснення оплати вважається дата надходження розрахункового документа на виконання в банк платника.
Пунктами 5.1. - 5.4., 5.6. Договору сторони визначили, що поставка Товару здійснюється на склад Покупця у м. Бердянськ, вул. Горького 6, силами і за рахунок Постачальника (власним або найманим транспортом), протягом 45-ти календарних днів після укладання договору. Разом з Товаром Постачальник передає Покупцеві оригінали наступних документів:
- рахунок-фактуру;
- видаткову накладну;
- товарно-транспортну накладну;
- копія санітарно-епідеміологічного висновку на тканину, копія технічної характеристики на тканину (протокол, випробувань), копія паспорту якості виробника продукції, копія декларації про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту. Всі копії таких документів повинні бути завірені належним чином Постачальником. Прийом Товару проводиться на складі Покупця, в присутності представників сторін, відповідно до Інструкцій «Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» № П-6 від 15.06.1965р. і «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» № П-7 від 25.04.1966р., затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР (з наступними доповненнями і змінами) з підписанням видаткової накладної. Право власності на Товар, а також ризики випадкової втрати та пошкодження Товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі за адресою доставки та підписання Покупцем видаткової накладної. Факт проведення господарської операції поставки Товару підтверджується належним чином оформленою і підписаною видатковою накладною.
Пунктом 6.1. Договору передбачені обов'язки Покупця, а саме:
- своєчасно і в повному обсязі сплатити за поставлений Товар;
- прийняти поставлений Товар згідно з видатковою накладною.
Умовами п.п. 6.4.1. п. 6.4. Договору передбачено, що Постачальник має право своєчасно і в повному обсязі отримувати оплату за поставлений Товар.
Згідно із п. 10.1., 10.2. Договору договір вважається укладеним з дати його реєстрації Покупцем після підписання його обома сторонами. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, але не раніше дати його реєстрації Покупцем, і діє по 31 грудня 2020 року включно, а в частині зобов'язань за цим Договором - до повного їх виконання сторонами, здійсненого належним чином і на вимогу кредитора відшкодування нанесених збитків і оплати неустойки.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі до Договору була складена та підписана Специфікація на закупівлю одягу робочого (Додаток № 1), відповідно до якої загальна сума Договору складає 285480,00 грн. з ПДВ.
Так, на виконання умов укладеного Договору Постачальник (позивач) поставив Покупцю (відповідачу) товар на загальну суму 285480,00 грн., а Покупець (відповідач) товар прийняв, що підтверджується підписаними між ними видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною № 00209 від 30.11.2020 на суму 163933,20 грн.;
- видатковою накладною № 00211 від 07.12.2020 на суму 77935,20 грн.;
- видатковою накладною № 0001 від 06.01.2021 на суму 43611,60 грн.
На оплату поставленого товару Постачальником були виписані наступні рахунки, а саме:
- рахунок-фактура № 00212 від 30.11.2020 на суму 163933,20 грн.;
- рахунок-фактура № 00216 від 07.12.2020 на суму 77935,20 грн.;
- рахунок-фактура № 00001 від 06.01.2021 на суму 43611,60 грн.
Докази у справі свідчать, що 15.03.2021 відповідач здійснив часткову оплату боргу за рахунком № 00212 від 30.11.2020 в сумі 13933,20 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов Договору не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар за вказаними видатковими накладними, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість в сумі 271546,80 грн.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 16.12.2020 по 08.04.2021 в сумі 10221,27 грн. на підставі п. 7.2. Договору. Так, вказаним пунктом договору передбачено, що у разі прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 16.12.2020 по 08.04.2021 в сумі 2489,07 грн. та інфляційні витрати за січень 2021 в сумі 3711,24 грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні), його не повернув, а тому зобов'язаний здійснити оплату його вартості в строк, встановлений договором.
Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, а саме в пункті 4.1., яким передбачено, що розрахунки за Товар здійснюються по факту постачання партії Товару на склад Покупця протягом 15 календарних днів, до якого додаються документи, зазначені в п. 5.2. даного Договору.
При цьому відповідно до п. 5.4., 5.6. Договору право власності на Товар, а також ризики випадкової втрати та пошкодження Товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі за адресою доставки та підписання Покупцем видаткової накладної. Факт проведення господарської операції поставки Товару підтверджується належним чином оформленою і підписаною видатковою накладною.
З аналізу змісту пунктів 4.1., 5.4. та 5.6. Договору розрахунки за Товар здійснюються протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив товар відповідачу на загальну суму 285480,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.
Докази у справі свідчать, що 15.03.2021 відповідач здійснив часткову оплату боргу за рахунком № 00212 від 30.11.2020 в сумі 13933,20 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача.
З врахуванням вказаної часткової оплати заборгованість відповідача за поставлений товар складає 271546,80 грн.
Втім, відповідач не виконав обов'язок з оплати поставленого товару в повному обсязі у встановлений Договором строк, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 271546,80 грн.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами Договору, а наявність заборгованості в розмірі 271546,80 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати боргу. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього позовних вимог не спростував.
За такими обставинами, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" до Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в сумі 271546,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару на підставі п. 7.2. Договору за загальний період з 16.12.2020 по 08.04.2021 на загальну суму 10221,27 грн.
Так, пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 16.12.2020 по 08.04.2021 в сумі 2489,07 грн. та інфляційні витрати за січень 2021 в сумі 3711,24 грн.
Дослідивши розрахунок пені та трьох процентів річних, виконані позивачем, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивач допустив помилки, а саме невірно визначив кількість днів прострочення, а також невірно визначив початок періоду прострочення оплати товару за видатковою накладною № 0001 від 06.01.2021.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені та трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".
Пеня та три проценти річних розраховані судом наступним чином:
1) на заборгованість за видатковою накладною № 00209 від 30.11.2020, строк оплати якої настав 15.12.2020, прострочка виникла з 16.12.2020, враховуючи здійснену відповідачем 15.03.2021 часткову оплату боргу в сумі 13933,20 грн.
- за період з 16.12.2020 по 14.03.2021 (89 днів прострочення) від суми боргу 163933,20 грн. пеня складає 4839,29 грн., три проценти річних складають 1198,59 грн.;
- за період з 15.03.2021 по 08.04.2021 (25 днів прострочення) від залишку боргу 150000,00 грн. пеня складає 1335,62 грн., три проценти річних складають 308,22 грн.;
2) на заборгованість за видатковою накладною № 00211 від 07.12.2020, строк оплати якої настав 22.12.2020, прострочка виникла з 23.12.2020
- за період з 23.12.2020 по 08.04.2021 (107 днів прострочення) від суми боргу 77935,20 грн. пеня складає 2815,71 грн., а за розрахунком позивача пеня складає 2788,58 грн. (оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак суд вважає розрахунок пені, виконаний позивачем за вказаною накладною правильним);
- за період з 23.12.2020 по 08.04.2021 (107 днів прострочення) від суми боргу 77935,20 грн. три проценти річних складають 685,25 грн., а за розрахунком позивача три проценти річних складають 679,00 грн. (оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак суд вважає розрахунок трьох процентів річних, виконаний позивачем за вказаною накладною правильним);
3) на заборгованість за видатковою накладною № 0001 від 06.01.2021, строк оплати якої відповідно до п. 4.1. Договору настав 21.01.2021, прострочка виникла з 22.01.2021
- за період з 22.01.2021 по 08.04.2021 (77 днів прострочення) від суми боргу 43611,60 грн. пеня складає 1145,85 грн., три проценти річних складають 276,00 грн.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені складає 10109,34 грн., загальна сума трьох процентів річних складає 2461,81 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" до Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення пені та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, а саме пеня в сумі 10109,34 грн., три проценти річних в сумі 2461,81 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат слід зазначити наступне.
Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно із п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат вбачається, що інфляційні витрати нараховані останнім за січень 2021 року в сумі 3711,24 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат вбачається, що позивачем допущена помилка при нарахуванні інфляційних витрат на заборгованість за видатковою накладною № 0001 від 06.01.2021.
Строк оплати заборгованості за видатковою накладною № 0001 від 06.01.2021 відповідно до п. 4.1. Договору настав 21.01.2021, прострочка виникла з 22.01.2021.
Враховуючи те, що строк оплати товару за вказаною видатковою накладною настав 21.01.2021 інфляційні витрати за січень 2021 на вказану заборгованість не підлягають нарахуванню.
Розрахунок інфляційних витрат на заборгованість за видатковими накладними № 00209 від 30.11.2020 та № 00211 від 07.12.2020 здійснений позивачем у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.
Загальний розмір інфляційних витрат, нарахованих на заборгованість за видатковими накладними № 00209 від 30.11.2020 та № 00211 від 07.12.2020 складає 3144,29 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" до Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 3144,29 грн.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
В тексті позовної заяви позивач зазначив, що судові витрати, які очікує понести позивач у цій справі складаються з судового збору в сумі 4319,52 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 14000,00 грн. При цьому вказав, що докази оплати цих послуг та акт виконаних робіт будуть надані додатково.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом статті 126 та частини 4 ст. 129 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.
Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження факту надання правової допомоги позивач надав суду копію договору про надання правничої допомоги та представництво від 05.04.2021, укладеного між
Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" (Замовник) та адвокатом Трачук Наталією Іванівною (Виконавець).
Відповідно до п. 1.1., 3.1., 6.1. вказаного договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати йому правову допомогу (юридичні послуги), представляти його інтереси та здійснювати захист прав і законних інтересів у органах досудового слідства, судах загальної юрисдикції, апеляційному, касаційному судах, господарських, адміністративних судах усіх рівнів, інших державних органах та установах, перед фізичними та юридичними особами в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вартість послуг Виконавця визначається за домовленістю сторін та складає: 14000,00 грн. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Втім, позивачем не надано до матеріалів справи докази, які підтверджують понесення ним витрат на оплату правової допомоги, зокрема: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, докази надання правової допомоги (акт про надання таких послуг), платіжне доручення або інший документ, який підтверджує сплату відповідних послуг адвокату, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Враховуючи викладене у господарського суду відсутні підстави для покладення на відповідача зазначених сум, тому клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" до Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7, ідентифікаційний код 01125761) на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" (місцезнаходження: 69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 27, кв. 51; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Л. Жаботинського, буд. 48, ідентифікаційний код 36097403) заборгованість в сумі 271546 (двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот сорок шість) грн. 80 коп., пеню в сумі 10109 (десять тисяч сто дев'ять) грн. 34 коп., три проценти річних в сумі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 81 коп., інфляційні витрати в сумі 3144 (три тисячі сто сорок чотири) грн. 29 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 4308 (чотири тисячі триста вісім) грн. 93 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Профіт" до Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 22.06.2021 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.