номер провадження справи 18/177/20
10.06.2021 справа № 908/3234/20
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна/вул. Фортечна, буд. 40/7, прим. 37)
до відповідача фізичної особи-підприємця Адамової Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 85614,73 грн.
господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: Вишнепольська О.І., довіреність № б/н від 01.03.2021
від відповідача: не з'явився
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Адамової Олени Володимирівни 85614,73 грн. вартості неповернутого майна за договором поставки продукції № ЗПК-33676 від 12.09.2017.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 справу № 908/3234/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою від 21.12.2020 відкрито провадження у справі № 908/3234/20, справі присвоєно номер провадження 18/177/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 18.02.2021 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.03.2021. У зв'язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 16.03.2021 по 02.04.2021 на лікарняному, судове засідання, призначене на 17.03.2021 не відбулося. Ухвалою від 06.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче судове засідання призначено на 12.05.2021; ухвалою від 12.05.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 10.06.2021.
У судовому засіданні 10.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача позов підтримав повністю та надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: поштове відправлення (лист № 763 від 13.08.2020 з повідомленням про розірвання договору та конверт), яке направлялось відповідачу та повернуто відділенням поштового зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Судом клопотання позивача задоволено, доказ долучено до матеріалів справи.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки продукції № ЗПК-3367 від 12.09.2017 та додатком до договору від 24.06.2019. Відзначив, що з метою продажу продукції 18.03.2019 сторонами укладені додатки до договору поставки продукції, на підставі якого позивач передав відповідачу у строкове користування, а відповідач прийняв торгове обладнання, про що свідчать відповідні акти приймання-передачі майна. Згідно з п. 7 розділу 1 договору поставки, користуючись правом на розірвання договору, позивач надіслав відповідачу лист № 763 від 13.08.2020 про розірвання договору поставки продукції від 12.09.2017 № ЗПК-3367. Проте, в порушення п. 4 розділу 8 договору, після його розірвання, відповідачем не повернуто обладнання, яке знаходиться в його користуванні. За доводами позивача, відповідно до п. 4.2 додатку до договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість майна, вказану в акті приймання-передачі обладнання, а саме 85614,73 грн. з ПДВ. Посилаючись на ст.ст. 526, 611, 615 ЦК України та ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечив та зазначив, що позивач стверджуючи про передання відповідачу обладнання згідно актів № 18935-2318/0001, №18935-2318/0002, №18935-2318/0003 від 18.03.2019 та подальше його неповернення, відшкодування вартості якого є предметом позову, умисно вводить суд в оману та використовує підроблені документи для обґрунтування власної позиції. Позивачем спірне обладнання відповідачу ніколи не передавалось; жодних ділових стосунків відносно спірного обладнання відповідач з позивачем не мав. Власником спірного обладнання є МФ ТОВ "Азов Транс" (код ЄДРПОУ 37463901), на даний час воно належить на праві господарського відання ФОП Пантелеєвій Л.Ю. на підставі доданих до цього відзиву первинних документів, а отже позивач не має жодного права на спірне обладнання та відповідно не має права на будь-яке відшкодування його вартості. Просив в позові відмовити.
Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечив. Щодо прав на передачу обладнання в користування відповідачу позивач вказав, що ним та ПрАТ "Оболонь" 01.03.2019 укладений договір купівлі-продажу продукції № 30, 01.03.2019 укладений додаток № 5 до договору купівлі-продажу продукції, на підставі якого ПрАТ "Оболонь" передало позивачу у строкове користування, а позивач прийняв торгове обладнання, про що свідчить акт-приймання-передачі № 18935/1 від 01.03.2019. При залучені третіх осіб (у тому числі у випадку передачі обладнання третім особам) покупець (позивач) зобов'язувався письмово повідомити продавця про таких осіб та попередити даних осіб про те, що право власності на обладнання належить ПрАТ "Оболонь". Отже, позивач мав право передавати отримане від власника (ПрАТ "Оболонь") обладнання відповідачу. Передача обладнання позивачем відповідачу письмово узгоджена з власником обладнання, про що свідчить підпис уповноваженої особи та відтиск печатки ПрАТ "Оболонь" на актах приймання-передачі № 18935-2318/0001 від 18.03.2019 та № 18935-2318/0003 від 18.03.2019, підписаних позивачем та відповідачем. Те ж саме стосується договору купівлі-продажу продукції №88/кп від 01.04.2018, укладеного позивачем та ПрАТ "Оболонь" "Красилівське", та підписання акту № 18935-2318/0002 від 18.03.2019. Таким чином, договір поставки, додатки до нього та акти приймання-передачі майна, які підписані як позивачем так і відповідачем, свідчать про факт передачі обладнання в користування відповідачу від позивача.
Від відповідача 07.06.2021 надішли додаткові пояснення, в яких відповідач вказав на неотримання від позивача повідомлення № 763 від 13.08.2020 про розірвання договору поставки № ЗПК-3367 від 12.09.2017 з вимогою про повернення обладнання. За доводами відповідача з його сторони не було односторонньої відмови від зобов'язання з повернення обладнання позивачу.
Від позивача 10.06.2021 надішли пояснення, в яких позивач доводи відповідача заперечив та відзначив, що обов'язок повідомлення відповідача про розірвання договору був виконаний.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (постачальником, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Адамовою Оленою Володимирівною (покупцем, відповідачем у справі) 12.09.2017 укладений договір поставки продукції № ЗПК-3367 (надалі - Договір поставки),
Відповідно до п. 1 розділу І Договору поставки постачальник зобов'язався поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати, її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).
Продукція доставляється централізовано транспортом постачальника або, за бажанням покупця, шляхом самовивозу зі складу постачальника. Місце доставки продукції узгоджується сторонами при прийнятті замовлення. Прийняття покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна (далі по тексту - "накладна"). Після підписання сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) продукції постачальником не розглядаються (п. 3 розділу І Договору поставки).
Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до " 31" грудня 2017 року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань (п. 6 розділу І Договору поставки).
Цей договір може бути достроково розірваним за вимогою однієї із сторін, при умові виконання своїх зобов'язань за цим договором. Сторона, що вимагає розірвання цього договору, зобов'язана письмово попередити про це іншу сторону не пізніше ніж за двадцять днів до дати розірвання цього договору (п. 7 розділу І договору).
В пункті 1 розділу ІІ Договору поставки сторони передбачили, що постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги та балони (надалі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в Додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою. Покупець зобов'язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам.
Заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних (п. 3 розділу ІІ договору).
Згідно із п. 4 розділу ІІ Договору поставки, в разі закінчення терміну дії цього договору або в разі припинення роботи зі сторони покупця, останній повинен повернути постачальнику в термін не більше 15 діб все рекламне та інше обладнання, яке знаходилось в користуванні покупця.
Також сторонами 18.03.2019 укладені два Додатки до Договору поставки, відповідно до п. 1.1 яких з метою сприяння продажу продукції, постачальник передає покупцю торгове обладнання (зокрема, але не виключно - холодильне обладнання, обладнання для розливу пива, інше торгівельне обладнання) (надалі - торгове обладнання або обладнання). Перелік, кількість, місцезнаходження, вартість та інша інформація щодо обладнання, яке передається покупцю, вказується у відповідному Акті приймання-передачі обладнання. Покупець повідомлений, що право власності на обладнання належить ПАТ "Оболонь" (надалі - власник). Власник має право в будь-який момент часу вимагати від покупця повернення обладнання, а покупець зобов'язується повернути обладнання власнику протягом 10 (десяти) робочих днів з дати направлення власником покупцю такої вимоги або, за умови наявності відповідної вимоги від власника, покупець зобов'язується переукласти аналогічний Акт приймання-передачі обладнання за участю іншої особи, яка визначається власником. У випадку повернення обладнання покупцем власнику, таке повернення оформлюється актом приймання-передачі, який підписується між покупцем та власником. Обладнання надається покупцю виключно для популяризації, демонстрації, зберігання, передпродажної підготовки та реалізації продукції, що виробляється або постачається постачальнику власником, покупець не має права використовувати обладнання для інших цілей. Передача покупцю торгового обладнання не тягне за собою виникнення у покупця права власності на це обладнання: власником обладнання залишається власник, а покупець використовує торгове обладнання виключно для забезпечення продажу продукції.
Стан переданого обладнання: в діючому стані, технічно справне, комплектне, відповідає технічним нормам та придатне для використання у відповідності до мети, визначеної у п. 1.1. даного додатку (п. 1.2 Додатку до договору поставки).
Обладнання повинно бути повернуто покупцем та прийняте постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення дії договору поставки (в тому числі дострокового). Покупець несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати обладнання до моменту його фактичного повернення постачальнику (п. 1.3 Додатку до договору поставки).
Згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.10, 2.3.13, 2.3.14 Додатку до договору поставки продукції відповідач зобов'язався:
- з моменту прийняття обладнання покупцем для цілей, передбачених даним додатком, і до моменту повернення обладнання постачальнику, здійснювати продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що реалізується постачальником згідно укладеного постачальником та покупцем договору поставки продукції;
- не змінювати місцезнаходження обладнання, що було передано у відповідності до даного додатку, без письмового погодження такого переміщення з постачальником;
- утримувати обладнання у належному технічному стані та дотримуватися належного режиму експлуатації, транспортування та зберігання обладнання, а також забезпечувати збереження нанесених на обладнання маркувань, включаючи найменування бренду, таблички, наклейки та інші позначення, що містять заводські та інвентарні номери, номери агрегатів та/або іншу інформацію, нанесену виробником обладнання чи постачальником;
- самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження обладнання, унеможливити доступ до обладнання некомпетентних та неуповноважених осіб.
Відповідно до п. 2.3.12 Додатку до договору поставки у випадку припинення/дострокового розірвання дії договору поставки продукції покупець зобов'язується повернути обладнання постачальнику протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення/припинення дії договору поставки продукції (в тому числі дострокового) у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу. Факт повернення обладнання підтверджується Актом приймання-передачі обладнання, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін і власника. Покупець несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати обладнання до моменту його фактичного повернення постачальнику. Покупець зобов'язаний повернути обладнання постачальнику в тому ж самому стані, в якому воно було передано з урахуванням нормального зносу, власними силами та за власний кошт, якщо сторонами не буде погоджено інше.
Пунктом 4.2. Додатку до договору поставки передбачено, що у випадку втрати (повного знищення) або неповерненні в строк передбачений п.2.3.12. даного додатку покупцем обладнання (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні обладнання, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість обладнання, вказану в Акті приймання-передачі обладнання, із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами.
Сторонами підписані Акти приймання-передачі обладнання від 18.03.2019 №18935-2318/0001, № 18935-2318/0002 та від 09.05.2019 № 18935-2318/0003.
Відповідно до наведених Актів позивачем передано, а відповідачем прийнято торгове обладнання згідно наведеного переліку. Зауважень до якості, цілісності та комплектності отриманого обладнання покупець не має.
Позивач 14.08.2020 надіслав відповідачу лист вих. № 763 від 13.08.2020 про розірвання Договору поставки продукції від 12.09.2017 №ЗПК-3367 в односторонньому порядку.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення отриманого від позивача у користування торгового обладнання у визначений строк та невідшкодування його вартості стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 52258,36 грн. вартості неповернутого обладнання, переданого на виконання додатку до Договору поставки продукції.
Укладений сторонами 24.06.2019 додаток до Договору поставки продукції, за своєю правовою природою є договором позички.
Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 833 Цивільного кодексу України передбачено, що користувач зобов'язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.
Згідно із ч. 2 ст. 834 ЦК України позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: 1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; 3) річ самочинно передана у користування іншій особі; 4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки, листом №763 від 13.08.2020 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору поставки продукції № ЗПК-3367 від 12.09.2017 та просив протягом 10 робочих днів з моменту розірвання договору поставки повернути отримане за актом приймання-передачі обладнання або відшкодувати вартість вказаного обладнання.
Згідно наведеного позивачем переліку неповернутого відповідачем обладнання з урахуванням його вартості, відповідачем не повернуто обладнання на загальну суму 85614,73 грн.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його правильним.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт неповернення відповідачем наданого у користування обладнання або відшкодування його вартості є доведеним. Доказів погашення вартості неповернутого обладнання відповідачем суду не надано.
Відносно доводів відповідача про неотримання від позивача повідомлення про розірвання договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем) фізичної особи-підприємця.
В листі Міністерства юстиції України від 23.01.2018 № 1028/8.4.3/Ін-18 надано роз'яснення, що згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ст. 6 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Позивачем направлено відповідачу лист вих. №763 від 13.08.2020 про розірвання договору поставки продукції від 12.09.2017 № ЗПК-3367 в односторонньому порядку, в якому зазначено про необхідність повернення переданого йому обладнання або відшкодування його вартості. Вказаний лист направлений позивачем за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 , яка співпадає із адресою, зазначеною в договорі поставки продукції від 12.09.2017 № ЗПК-3367.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до відповідача, надіславши йому заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України № 270 від 05.03.2009.
З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення з листом позивача про розірвання договору, яке направлялось відповідачу на адресу її зареєстрованого місця проживання, повернулось позивачу без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, яка надіслана за належною адресою та яка повернулася у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Отже, неотримання відповідачем направленого позивачем листа та повернення його позивачу з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо його належного отримання та неповідомлення контрагенту про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Таким чином, наявність відповідної вимоги, висловленої листом № 763 від 13.08.2020, та належних доказів її надсилання відповідачу за наданими відповідачем реквізитами свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/719/19 від 19.05.2020.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 85614,73 грн. вартості неповернутого обладнання заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував. Доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань щодо повернення наданого відповідачу у користування позивачем обладнання або відшкодування його вартості у визначених законом строк або звільнення його від такого обов'язку суду не надано.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Адамової Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна/ вул. Фортечна, 40/7, прим. 37, ідентифікаційний код 37407653) 85614,73 грн. (вісімдесят п'ять тисяч шістсот чотирнадцять грн. 73 коп.) вартості неповернутого обладнання та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 22.06.2021.
Суддя В.В. Левкут