вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.06.2021м. ДніпроСправа № 904/46/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Патика А.В. - адвокат, Шаповалова Л.В. - керівник
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Обслуговуючого кооперативу "Мандриківська 127", м. Дніпро
про стягнення 274 000,57 грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Мандриківська 127" 274000,57 грн, з яких: 209 972,03 грн - основний борг; 31 160,56 грн - пеня; 12 335,17 грн - 3% річних; 14 870,58 грн - інфляційні втрати; 5 662,23 грн - збитки.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати спожитого у жовтні 2018 року - вересні 2019 року природного газу за договором № 3615/18-ТЕ-4 від 09.10.2018 про постачання природного газу.
Відповідач відзиву на позов не надав. Натомість 09.03.2021 подав клопотання, в якому просить суд, у разі задоволення позову, розстрочити виконання рішення рівними частинами на один рік. Заявлене клопотання обґрунтовує, посилаючись на систематичні неплатежі з боку власників квартир.
16.03.2021 до суду позивачем подані заперечення на клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду, в яких позивач просить відмовити у задоволенні клопотання з підстав його необґрунтованості та відсутності виняткових обставин для такого розстрочення.
27.04.2021, до початку розгляду справи по суті, до суду надійшло чергове письмове клопотання відповідача, в якому він визнає позов повністю та, посилаючись на статтю 239 Господарського процесуального кодексу України, просить розстрочити виконання рішення суду на один рік рівними частинами з червня 2021 року по травень 2022 року.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що його підприємство є неприбутковою організацією. Також стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла через систематичні неплатежі власників квартир, у тому числі через несплату за спожите тепло.
Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 09.02.2021, після чого підготовче засідання відкладалося до 11.03.2021 та до 13.04.2021.
Ухвалою суду від 13.04.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 11.05.2021, після чого розгляд справи призначався на 17.06.2021.
У судове засідання 17.06.2021 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
17.06.2021 електронним засобом зв'язку представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без його участі.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення по суті спору.
За наслідком судового засідання 17.06.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач), яке на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 було перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та Обслуговуючим кооперативом «Мандриківська 127» (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 3615/18-ТЕ-4 від 09.10.2018 та додаткові угоди до нього № 1 від 26.10.2018, № 2 від 30.10.2018, № 3 від 02.11.2018, № 4 від 28.11.2018, № 5 від 13.03.2019, № 6 від 26.03.2019, № 7 від 26.03.2019, № 8 від 23.04.2019, № 9 від 23.04.2019, № 10 від 21.05.2019, № 11 від 23.05.2019, № 12 від 27.06.2019, № 13 від 27.06.2019, № 14 від 25.07.2019, № 15 від 25.07.2019, № 16 від 28.08.2019, № 17 від 28.08.2019, №18 від 12.09.2019 (а.с. 22 - 63 том 1).
Додатковою угодою № 4 від 28.11.2018 розділи 1 - 12 укладеного договору викладено в новій редакції, у зв'язку з чим сторони передбачили таке.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 31.08.2019 включно замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у наступних обсягах (тис.куб.м) по місяцях: жовтень 2018 року - 2,722; листопад 2018 року - 9,822; грудень 2018 року - 14,055; січень 2019 року - 15,458; лютий 2019 року - 11,722; березень 2019 року - 11,000; квітень 2019 року - 8,000, травень 2019 року - 2,00; червень 2019 року - 2,052; липень 2019 року - 2,40; серпень 2019 року - 2,4400 (пункт 2.1 договору з урахуванням додаткових угод № 6 від 26.03.2019, № 8 від 23.04.2019, № 9 від 23.04.2019, № 10 від 21.05.2019, № 11 від 23.05.2019, № 12 від 27.06.2019, № 15 від 25.07.2019, №17 від 28.08.2019).
За змістом пункту 3.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 10 від 21.05.2019) право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до пункту 3.13 договору, який за додатковою угодою № 5 від 13.03.2019 застосовується з 01.03.2019, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період(зазначений у п. 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф-Vп)х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акта приймання-передачі природного газу;
Vп- замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього договору;
Ц - ціна природного газу за цим договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн (пункт 4.2 договору).
Додатковою угодою № 9 від 23.04.2019 сторони погодили, що з 01 травня 2019 року ціна за 1000 куб.м газу становить 7 184,80 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 8 621,76 грн (а.с. 51-52 том 1)
Додатковим угодами № 10 від 21.05.2019, № 13 від 27.06.2019, № 14 від 25.07.2019, № 16 від 28.08.2019, №18 від 12.09.2019 сторони змінювали редакцію пункту 4.2 договору щодо ціни природного газу, а саме:
- з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року - 5990,00 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 188,00 грн за 1000 куб.м;
- з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року - 5711,08 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 853,30 грн за 1000 куб.м;
- з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року - 5062,865 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 075,44 грн за 1000 куб.м;
- з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року - 4 810,734 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%;
- з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року - 4 650,8263 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20% (а.с. 58 -63 том 1).
Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
За умовами пункту 5.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованість за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.
Відповідно до пункту 5.7 договору, який за додатковою угодою № 5 від 13.03.2019 застосовується з 01.03.2019, відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акта-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (пункт 9.3 договору в редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019).
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 10 від 21.05.2019).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 584 972,03 грн, а саме:
у жовтні 2018 року за актом від 31.10.2018 на суму 16 142,54 грн зі строком оплати не пізніше 26.11.2018;
у листопаді 2018 року за актом від 30.11.2018 на суму 73 494,22 грн зі строком оплати не пізніше 25.12.2018;
у грудні 2018 року за актом від 31.12.2018 на суму 105 168,11 грн зі строком оплати не пізніше 25.01.2019;
у січні 2019 року за актом від 31.01.2019 на суму 115 666,21 грн зі строком оплати не пізніше 25.02.2019;
у лютому 2019 року за актом від 28.02.2019 на суму 87 711,18 грн зі строком оплати не пізніше 25.03.2019;
у березні 2019 року за актом від 31.03.2019 на суму 75 162,84 грн зі строком оплати не пізніше 25.04.2019;
у квітні 2018 року за актом від 30.04.2019 на суму 30 139,96 грн зі строком оплати не пізніше 27.05.2019;
у травні 2019 року за актом від 31.05.2019 на суму 23 169,98 грн зі строком оплати не пізніше 25.06.2019;
у червні 2019 року за актом від 30.06.2019 на суму 14 940,18 грн зі строком оплати не пізніше 25.07.2019;
у липні 2019 року за актом від 31.07.2019 на суму 14 766,96 грн зі строком оплати не пізніше 27.08.2019;
у серпні 2019 року за актом від 31.08.2019 на суму 13 427,71 грн зі строком оплати не пізніше 25.09.2019;
у вересні 2019 року за актом від 30.09.2019 на суму 15 182,14 грн зі строком оплати не пізніше 25.10.2019 (а.с. 64 - 75 том 1).
Відповідно до розрахунку позивача, банківських виписок про сплату відповідачем грошових коштів фактична оплата отриманого ним природного газу за договором на час звернення позивача з позовом до суду здійснена частково у загальній сумі 375 000,00 грн та з порушенням договірного строку (а.с. 13 - 18; 112 - 139 том 1).
Причиною спору є залишок несплаченої відповідачем суми - 209 972,03 грн за отриманий у лютому - вересні 2019 року природний газ (584972,03 - 375000,00 = 209972,03), з яких: 23 182,26 грн - за лютий 2019 року; 75 162,84 грн - за березень 2019 року; 30 139,96 грн - за квітень 2019 року; 23 169,98 грн - за травень 2019 року; 14 940,18 грн - за червень 2019 року; 14 766,96 грн - за липень 2019 року; 13 427,71 грн - за серпень 2019 року; 15 182,14 грн - за вересень 2019 року.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням сторонами зобов'язань щодо поставки й оплати природного газу у жовтні 2018 року - вересні 2019 року в межах договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Строк оплати отриманого природного газу за спірними актами, що визначений пунктами 5.1, 5.3 договору, дати фактичної його оплати підтверджуються належними й допустимими доказами, відповідачем не заперечуються. Відтак, заборгованість відповідача у сумі 209 972,03 грн за отриманий природний газ, що є залишком не сплаченої суми за актами приймання-передачі природного газу за період з лютого по вересень 2019 року, є доведеною.
Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення пеня у загальній сумі 31 160,56 грн, 3% річних у загальній сумі 12 335,17 грн розраховані за загальний період з 27.11.2018 по 30.11.2020 із заборгованості за кожним із спірних актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2018 року - вересень 2019 року (а.с. 13 - 19 том 1).
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені та 3% річних порушень не встановлено.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у загальній сумі 14 870,58 грн розраховані за загальний період з грудня 2018 року по листопад 2020 року із заборгованості за кожним із спірних актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2018 року - вересень 2019 року (а.с. 13 - 19 том 1).
Перевіркою розрахунку інфляційних втрат порушень не встановлено.
Заявлені позивачем до стягнення збитки у загальній сумі 5 662,23 грн розраховані відповідно до пунктів 3.13 та 5.7 договору (а.с. 76 - 78 том 1).
Перевіркою правомірності розрахунку збитків судом встановлено таке.
Відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 6 від 26.03.2019) замовлений у березні 2019 року обсяг газу становить 11,000 тис.куб.м (а.с. 48 том 1).
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони підтвердили обсяг фактично переданого/спожитого природного газу у березні 2019 року, а саме 10,04500 тис.куб.м, що на 0,95500 тис.куб.м (8,68%) менше від погодженого сторонами (а.с. 69 том 1).
Акт-претензія № 26-700-19 від 15.05.2019 та лист № 26-4573-19 від 03.12.2019 з розрахованими до сплати збитками у сумі 218,49 грн були надіслані позивачем на адресу відповідача 17.05.2019, 10.06.2019 та 05.12.2019 (а.с. 79, 80, 82, 87, 88, 107 том 1).
Відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 8 від 23.04.2019) замовлений у квітні 2019 року обсяг газу становить 8,0 тис.куб.м (а.с. 50 том 1).
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони підтвердили обсяг фактично переданого/спожитого природного газу у квітні 2019 року, а саме 4,02800 тис.куб.м, що на 3,97200 тис.куб.м (49,65%) менше від погодженого сторонами (а.с. 70 том 1).
Акт-претензія № 26-2251-19 від 13.06.2019 та лист № 26-4575-19 від 03.12.2019 з розрахованими до сплати збитками у сумі 875,34 грн були надіслані позивачем на адресу відповідача 19.06.2019, 05.12.2019 (а.с. 90, 91, 93, 94, 107 том 1).
Відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 11 від 23.05.2019) замовлений у травні 2019 року обсяг газу становить 2,000 тис.куб.м (а.с. 56 том 1).
Актом приймання-передачі від 31.05.2019 сторони підтвердили обсяг фактично переданого/спожитого природного газу у травні 2019 року, а саме 3,141 тис.куб.м, що на 1,14100 тис.куб.м (57,05%) більше від погодженого сторонами (а.с. 71 том 1).
Акт-претензія № 26-4657-19 від 04.12.2019 з розрахованими до сплати збитками у сумі 4100,75 грн був надісланий позивачем на адресу відповідача 05.12.2019 (а.с. 100, 101, 106 - 111 том 1).
Відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 12 від 27.06.2019) замовлений у червні 2019 року обсяг газу становить 2,05200 тис.куб.м (а.с. 57 том 1).
Актом приймання-передачі від 30.06.2019 сторони підтвердили обсяг фактично переданого/спожитого природного газу у червні 2019 року, а саме 2,180 тис.куб.м, що на 0,12800 тис.куб.м (6,24%) більше від погодженого сторонами (а.с. 72 том 1).
Акт-претензія № 26-4658-19 від 04.12.2019 з розрахованими до сплати збитками у сумі 426,54 грн був надісланий позивачем на адресу відповідача 05.12.2019 (а.с. 102, 103, 106 - 111 том 1).
Відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019) замовлений у вересні 2019 року обсяг газу становить 3,000 тис.куб.м (а.с. 53 - 55 том 1).
Актом приймання-передачі від 30.09.2019 сторони підтвердили обсяг фактично переданого/спожитого природного газу у вересні 2019 року, а саме 2,72033 тис.куб.м, що на 0,27967 тис.куб.м (9,32%) менше від погодженого сторонами (а.с. 75 том 1).
Акт-претензія № 26-4655-19 від 04.12.2019 з розрахованими до сплати збитками у сумі 41,11 грн був надісланий позивачем на адресу відповідача 05.12.2019 (а.с. 104 - 111 том 1).
Відхилення спожитого відповідачем у березні - червні та у вересні 2019 року обсягу газу у порівнянні до договірного підтверджується належними й допустимими доказами.
Розрахунок збитків виконаний позивачем арифметично правильно, відповідно до пунктів 3.13, 5.7 договору, положення яких відповідають нормативним приписам пункту 1 Розділу VII Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (із змін. і доп.).
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 274 000,57 грн, з яких: 209 972,03 грн - основний борг, 31160,56 грн - пеня, 12 335,17 грн - 3% річних, 14 870,58 грн - інфляційні втрати, 5 662,23 грн - збитки.
Заява відповідача про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, у резолютивній частині суд може вказати про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
За частиною першою статті 239 цього Кодексу суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Отже, розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Частинами третьою - п'ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі статтями 13, 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.
Звертаючись із заявою про розстрочку виконання рішення суду, відповідач жодних доказів його неналежного фінансового становища, відсутності крім грошових коштыв інших активів, достатніх для розрахунку зі стягувачем, суду не надав (банківські виписки, довідки, фінансовий звіт тощо), як не надав і доказів прийняття ним заходів щодо намагання виконати судове рішення з використанням усіх можливих правових механізмів (мирова угода зі стягувачем, переведення боргу, заміна способу виконання рішення суду тощо).
Визначальним є також і те, що відповідачем не надано переконливих доказів на підтвердження здатності виконати ним боргові зобов'язання за рішенням суду протягом бажаного для нього графіка розстрочки: розгорнута систематизована інформація стосовно стану розрахунків з боку мешканців будинку, відомості щодо інших можливих джерел надхождення до нього грошових коштів відсутні.
За таких обставин відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що роблять неможливим або ускладнюють виконання ним судового рішення, а також свідчили б про його реальну здатність використати бажаний для нього період розстрочки для сплати заборгованості, а не про намір ухилитися від виконання рішення суду.
Безпідставне надання розстрочки без обґрунтування на те мотивів, без дотримання балансу інтересів сторін, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв'язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.
Враховуючи викладене, правові підстави для надання розстрочки виконання судового рішення відсутні. Однак, це не позбавляє відповідача його права повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, обґрунтованою належними й допустимими доказами, на етапі виконавчого провадження.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судовий збір, сплачений позивачем під час звернення до суду, становить 4 110,01 грн. Відповідно 50 відсотків від цього судового збору становить 2055,01 грн, які згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" можуть бути повернуті позивачу за ухвалою суду.
Інша частина судового збору - 2055,00 грн, сплаченого позивачем у складі судового збору у сумі 4 110,01 грн, покладається на відповідача відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Обслуговуючого кооперативу "Мандриківська 127" про стягнення 274000,57 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Мандриківська 127" (ідентифікаційний код 35542792; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 90) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6) основний борг у сумі 209 972,03 грн, пеню у сумі 31160,56 грн, 3% річних у сумі 12335,17 грн, інфляційні втрати у сумі 14870,58 грн, збитки у сумі 5662,23 грн, судовий збір у сумі 2055,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2055,01 грн, про що винести ухвалу.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 23.06.2021.
Суддя І.І. Колісник