10.06.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5739/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіна О.В., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Ляшенко К.О., ордер серія ДП №2236/031 від 26.02.2021 р., адвокат;
від відповідача: Биструшкіна А.Р., ордер серія АЕ № 1071952 від 07.06.2021 р., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенко Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021, ухвалене суддею Ліпинським О.В., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 26.02.2021, у справі №904/5739/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Денисенко Андрія Володимировича, м. Дніпро
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", сел. Дослідне, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 1 324 000, 00 грн.
Фізична особа-підприємець Денисенко Андрій Володимирович (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 324 000,00 грн.
Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором № 5-04 від 05.04.2018 в частині здійснення повної оплати наданих Позивачем послуг.
Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив, що передбачені договором послуги Позивачем фактично не надавалися. Наголосив та тому, що наявність даного спору зумовлена змовою Позивача та попереднього директора підприємства - Хорішка С.А., якого звільнено.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у справі №904/57839/20 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач - Фізична особа-підприємець Денисенко Андрій Володимирович, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд визнав встановленими, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом не надано оцінки письмовим доказам Позивача:
- актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ОООООП, ОУ-0000012, ОУ- 0000014, ОУ-0000017, ОУ-0000025, ОУ-0000028, ОУ-0000029, ОУ- 0000032, які крім підпису директора Відповідача містять підписи інших посадових осіб, які відповідно до позиції Відповідача, не були в змові з ФОП Денисенко А.В., а факт господарської операції підтвердили - головний агроном і головний бухгалтер підприємства Відповідача. Акти виконаних робіт були складені після закінчення господарської операції - надання послуг з внесення ЗЗР;
- семи платежам, зробленим Відповідачем на користь Позивача добровільно після надання та отримання послуг, внаслідок чого ФОП Денисенко А.В. отримав гроші у сумі 470 000,00 гривень за надані послуги по Договору.
Суд не надав оцінки тому факту, що надання послуг відбулося майже 2 роки тому назад, і весь цей строк Відповідач не вчиняв жодних дій аби заявити претензії до Позивача за цим Договором щодо повернення, нібито, безпідставно оплачених коштів. Відповідач не здійснював ніяких дій до моменту, поки Позивач не звернувся до нього за стягненням боргу.
Суд, будучи обізнаним про зміст доказів учасників процесу, маючи сумніви у добросовісності Позивача, не зобов'язав його надати докази про наявність технічних засобів. Так, Відповідачем не заперечувався факт існування чи наявності у ФОП Денисенко А.В. технічних засобів, а саме, самохідних розприскувачів. Більше того, в поданій Відповідачем суду зустрічній позовній заяві, яка досліджувалась судом, Відповідачем, в особі головного інженера ДП "ДГ "Дніпро" ІЗК НААН" Шулим Д.В., проаналізовано технічні властивості ТЗ розприскувача самохідного на базі автомобіля ЗІЛ-131 ФОП Денисенко А.В. з урахуванням його обладнання, вузлів та механізмів, і, навіть, визначено його продуктивність на рівні від 10 до 20 га за годину.
Суд безпідставно послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, оскільки зміст та юридична природа обставин справи №910/4994/18 та № 904/5739/20 не є подібними; у справі № 910/4994/18 мова йде про визнання недійсним Договору у сфері інформатизації, умови і зміст якого є іншими.
Докази Позивача, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по Договору № 5-04 про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин від 05.04.2018, а саме: фактична наявність у сторін договору первинних документів: Договору, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), технічна можливість (у ФОП Денисенко А.В. наявні транспортні засоби, які є необхідними для надання такого виду послуг), достатність часу (послуги надавались з 05 квітня 2018 року по 30 жовтня 2018 року) - є достовірними і такими, що підтверджують існування боргу Відповідача перед Позивачем в рамках існуючого Договору.
04.06.2021 через канцелярію суду від Позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких він акцентує увагу на судовій практиці, щодо змагальності та доказуванні сторонами своєї позиції, яка наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №522/11043/14-ц. Зазначає, що підтвердженням реальності здійснення господарських операцій по Договору № 5-04 про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин від 05.04.2018 є: фактична наявність у сторін договору первинних документів: Договору, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), технічна можливість (у ФОП Денисенко А.В. наявні транспортні засоби, які є необхідними для надання такого виду послуг, достатність часу (послуги надавались з 05 квітня 2018 року по 30 жовтня 2018 року).
Зазначені вище доповнення до апеляційної скарги колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 266 ГПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження встановлений ст. 256 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі проголошені в судовому засіданні 16.02.2021.
Повне рішення складено 26.02.2021. Повний текст рішення отриманий Позивачем - 26.02.2021 (т. 1 а.с. 217).
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Таким чином, з системного аналізу ст. ст. 256, 266 ГПК України, строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у справі №904/5739/20, а отже і строк для доповнення чи зміни апеляційної скарги на дане рішення слід обраховувати протягом двадцяти днів з дня вручення представнику Позивача повного рішення суду, отже з 26.02.2021 по 18.03.2021 включно.
В той же час, Позивач доповнив апеляційну скаргу лише 04.06.2021, тобто з порушенням строку, протягом якого може бути подане доповнення до апеляційної скарги.
На підставі вказаного, під час розгляду апеляційної скарги Позивача на оскаржуване рішення колегією суддів не беруться до уваги доповнення до апеляційної скарги надані до суду 04.06.2021.
Відповідач правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, долучив до матеріалів справи письмові пояснення, які оголосив у судовому засіданні. Проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова О.Г., суддів Антоніка С.Г., Дарміна М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Денисенко Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у справі №904/5739/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 19.04.2021.
Через тимчасову непрацездатність судді - члена колегії суддів Антоніка С.Г., з урахуванням положень п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, розгляд справи №904/5739/20 не відбувся.
Ухвалою суду від 29.04.2021 розгляд справи призначено на 07.06.2021.
04.06.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/5739/20 у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2021, справу №904/5739/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г., якою справу прийнято до свого провадження.
В судовому засіданні 07.06.2021 оголошено перерву до 10.06.2021.
В судовому засіданні 10.06.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
05.04.2018 між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) укладено договір про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин № 5-04 (надалі - Договір).
Предметом договору є регулювання взаємовідносин сторін при організації внесення засобів захисту рослин Замовника самохідним оприскувачем Виконавця (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору, виконуючи зобов'язання, прийняті на себе за даним Договором, сторони керуються положеннями чинного законодавства.
Згідно з п. 2 Договору, Виконавець взяв на себе ряд зобов'язань, у тому числі, обов'язок приймати до виконання Заявки Замовника, подані з дотриманням вимог, передбачених цим Договором, а в разі неможливості виконання заявок з об'єктивних причин, негайно повідомляти про це представнику Замовника (п. 2.1. Договору). Зобов'язався відповідно до Заявки Замовника забезпечувати своєчасне та якісне (дотримання регламентів внесення препаратів, оптимальне покриття площі обробки робочим розчином з урахуванням геометрії поля) внесення препаратів Замовника (п. 2.2. Договору). Прийняв на себе відповідальність за збереження наданих для роботи препаратів (п. 2.3. Договору).
У свою чергу, Замовник взяв на себе зобов'язання надати інформацію, необхідну для розрахунків оптимальних маршрутів руху оприскувача Виконавця (п. 3.1. Договору). Вжити заходів щодо недопущення простою оприскувача Виконавця з вини замовника (п. 3.2. Договору). Забезпечувати належне оформлення дозвільних документів та погоджень у відповідних інстанціях (Районні ЗЗР, СЕС) та іншої документації, необхідної для безперешкодного проведення робіт, обумовлених у заявці (п. 3.3. Договору). Повести відповідний інструктаж своїм працівникам, задіяним на роботах по внесенню засобів захисту рослин (п. 3.4. Договору).
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за договором становить 1 000 000,00 грн.
Розмір плати за проведені роботи, включаючи холостий пробіг, перегони між робочими площами, узгоджуються до подачі Заявки на обробку. Узгоджені розміри оплати за виконані роботи фіксуються в заявці Замовника, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 4.3. Договору, розмір плати за надані послуги обчислюється, виходячи з вартості 1-го гектара обробки, з підвозом води і становить 200,00 грн. за нормами внесення робочої рідини не більше 200 л на 1 га. Замовник забезпечує паливом самохідний оприскувач Виконавця, з розрахунку 1 літр бензину А-92 на обробку 1-го гектара площі, або дизельне паливо (ДП) на обробку 1-го гектара площі. Переїзд між полями здійснюється за рахунок господарства з розрахунку норми витрати палива (бензин марки А-92 або дизельне паливо (ДП)) 35 літрів на 100 кілометрів.
Згідно умов п. 4.4. Договору, замовник проводить оплату за фактом виконання робіт, щомісячно.
Зазначений договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання договірних зобов'язань (п. 8.1. Договору).
Звертаючись із даним позовом до суду, Позивач стверджує, що на виконання умов договору № 5-04 від 05.04.2018, в період із квітня по листопад 2018 року, Відповідачу були надані послуги по внесенню засобів захисту рослин (далі ЗЗР) на загальну суму 1 794 000,00 грн. Зважаючи на те, що Відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши суму в розмірі 470 000,00 грн., в останнього виникла заборгованість в сумі 1 324 000,00 грн., стягнення якої Позивач вимагає в судовому порядку.
В підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, Позивач подав суду копії наступних письмових доказів, оригінали яких оглянуто в засіданні 12.01.2021, зокрема: договору про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин № 5-04 від 05.04.2018 року; заявки № 1 до договору № 5-04 від 05.04.2018; актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000011 від 30.04.2018, № ОУ-0000012 від 31.05.2018, № ОУ-0000014 від 30.06.2018, № ОУ-0000017 від 31.07.2018, № ОУ-0000025 від 31.08.2018, № ОУ-0000028 від 30.09.2018, № ОУ-0000029 від 31.10.2018, № ОУ-0000032 від 09.11.2018; двостороннього акта звірки взаєморозрахунків; банківських виписок про здійснення відповідачем платежів.
Відповідачем на користь Позивача в період часу з 23.07.2018 по 07.05.2019 здійснено сім платежів на загальну суму 470 000,00 грн. У призначенні платежів зазначено: "за надані послуги по внесенню ЗЗР по Договору 5-04 від 05.04.2018".
Заперечуючи надання послуг за Договором №5-04 від 05.04.2018, Відповідач наполягав на тому, що відповідно до умов укладеного сторонами договору, передумовою надання послуг було вчинення Замовником певних дій, як-то передача препаратів (ЗЗР), надання інформації для розрахунку оптимальних маршрутів обробки, забезпечення належного оформлення дозвільних документів та погоджень у відповідних інстанціях для безперешкодного проведення робіт, проведення інструктажу працівників, забезпечення паливом самохідного оприскувача виконавця, надання інших матеріальних умов (ресурсів), необхідних для виконання визначених договором послуг. При цьому, Відповідач зазначив, що за недоведеністю факту вчинення відповідних дій, представлені Позивачем докази не можуть підтверджувати надання послуг за договором, що виключає підстави для задоволення заявлених вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується існування у Позивача технічної можливості для надання послуг, передбачених Договором, зокрема, не надано доказів наявності у Позивача відповідної техніки, забезпечення її паливом, передачі ЗЗР для їх внесення. Крім того, Заявкою № 1 до договору, сторонами не було визначено конкретне місце внесення засобів захисту рослин (номери полів по внутрішньогосподарській номенклатурі), терміни їх внесення, найменування культур, площі обробки, найменування ЗЗР та регламенти їх внесення, погодження яких передбачено змістом самої заявки, що у свою чергу свідчить про відсутність у Позивача і технологічної можливості для надання послуг за договором.
З урахуванням наведеного, подані Позивачем докази, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не відповідають такому критерію доказів, як достовірність, адже інші обставини, які не спростовані в установленому прядку, свідчать про невідповідність інформації, зазначеної в цих актах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Аналізуючи умови укладеного сторонами Договору № 5-04 від 05.04.2018, слід дійти висновку, що зазначений правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Виходячи зі змісту положень ч. 2 ст. 626 ЦК України, укладений сторонами договір надання послуг є двостороннім, за яким правами та обов'язками наділені обидві сторони.
Як вище встановлено колегією суддів, заперечення Відповідача проти позову, фактично ґрунтуються на відсутності факту вчинення Замовником дій, які встановлені договором, до вчинення яких Виконавець не мав можливості приступити до його виконання, що ставить під сумнів надання послуг, відображених в актах здачі-приймання робіт (надання послуг).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з'ясування фактичних обставин справи здійснюється судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права, а також підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Доводи заявника апеляційної скарги про безпідставність посилання господарського суду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, через відмінність змісту та юридичної природи обставин справи №910/4994/18 та № 904/5739/20, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, стосується алгоритму та порядку встановлення фактичних обставин у справі. При цьому самі фактичні обставини (відмінність предмету доказування) не впливають на алгоритм (послідовність) їх встановлення.
Отже, господарський суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин правомірно врахував висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.
З урахуванням наведених заперечень Відповідача, предметом доказування в даній справі, поміж іншим, є доведення обставини існування у Виконавця можливості надавати послуги за Договором та сам факт надання послуг.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, сам лише факт складання та підписання сторонами актів здачі-приймання послуг не є безумовним свідченням надання таких послуг, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору не лише первинних документів, а і фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій.
Відповідно до пункту 1.1. Договору № 5-04 від 05.04.2018 сторони передбачили надання послуг по внесенню засобів захисту рослин Замовника, самохідним оприскувачем Виконавця, тобто, послуги мали надаватися технічним засобом Позивача, з використанням препаратів - ЗЗБ Відповідача.
Умовами Договору на Замовника було покладено обов'язок щодо надання інформації, необхідної для розрахунків оптимальних маршрутів руху оприскувача Виконавця (п. 3.1. Договору). Обов'язок забезпечити належне оформлення дозвільних документів та погоджень у відповідних інстанціях (Районні ЗЗР, СЕС) та іншої документації, необхідної для проведення робіт, обумовлених у заявці (п. 3.3. Договору). Обов'язок забезпечити паливом самохідний оприскувач Виконавця (п. 4.3. Договору).
В контексті умов укладеного сторонами договору, під обов'язком Замовника надати інформацію, необхідну для розрахунку оптимальних маршрутів руху оприскувача, слід розуміти надання інформації відносно конкретного місця проведення робіт із внесення ЗЗР (номери полів, данні щодо їх конфігурації, місця розташування, тощо).
Обов'язком забезпечити виконавця належною дозвільною документацією, є оформлення відповідно до вимог чинним законодавством України, зокрема, Закону України “Про захист рослин”, Закону України “Про пестициди і агрохімікати”, Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, відповідних Допусків на проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами.
Невід'ємною частиною Договору є заявка, яка передбачає необхідність відображення істотних умов кожного конкретного замовлення Виконавцю по внесенню засобів захисту рослин, а саме:
- дата, час, терміни проведення обробок;
- відповідальна особа Замовника при проведенні робіт, номер телефону;
- відповідальна особа Виконавця при проведенні робіт, номер телефону;
- номер поля по внутрішньогосподарській номенклатурі;
- узгоджені терміни внесення: найменування культури; площа обробки, га;
- внесене ЗЗР, регламенти внесення;
- підвіз води здійснює; Підвіз ЗЗР здійснює;
- загальна площа обробки, га: Вартість обробки, грн за 1 га;
- холостий пробіг, км; вартість холостого пробігу, грн: потреба в паливі, л.
Фактично по Договору на весь час обсяг робіт складена одна загальна Заявка №1, яка містить наступні дані:
- дата, час, термін проведення обробок - жовтень;
- відповідальна особа Замовника при проведенні робіт, номер телефону - ОСОБА_1 (тел. НОМЕР_1 );
- загальна площа обробки, га - 5000.00: вартість обробки, грн за 1 га - 200.
Інші необхідні для ідентифікації проведених робіт дані:
- номер поля по внутрішньгосподарській номенклатурі;
- конкретизовані узгоджені терміни внесення;
- найменування культури;
- площа обробки;
- найменування внесених засобів захисту рослин, регламенти внесення
в заявці відсутні.
Отже, необхідні для ідентифікації проведених робіт дані (номер поля по внутрішньогосподарській номенклатурі; конкретизовані узгоджені терміни внесення; найменування культури; площа обробки, га; внесене ЗЗР, регламенти внесення) в заявці відсутні, що унеможливлювало надання послуг ФОП Денисенко А.В.
Таким чином, в заявці № 1 до Договору № 5-04 від 05.04.2018 відсутня будь-яка інформація, яка б надала можливість позивачу виконати роботи, та врахування якої відповідно до положень договору є необхідною передумовою здійснення робіт.
З метою з'ясування обставин щодо погодження сторонами істотних умов кожного конкретного замовлення, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Позивача пояснив, що у заявці № 1 сторони погодили місце надання послуг - населений пункт - Опитне, термін проведення обробок (внесення ЗЗР) квітень-жовтень, кількість гектар обробки і вартість обробки за 1 га. Замовник (Відповідач) забезпечив паливом Позивача (Виконавця), за погодженою заздалегідь нормою витрат пального, та водою. Всі перемовини між сторонами при виконанні договору відбувалися в усній формі; інших доказів погодження умов договору, окрім заявки № 1 немає.
В той же час, доводи Позивача про погодження істотних умов кожного конкретного замовлення суперечать наявним матеріалам справи.
З Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити час та місце конкретно вчинених дій з надання послуг по внесенню засобів захисту рослин, самі Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не розкривають зміст господарських операцій з надання послуг по внесенню засобів захисту рослин.
Враховуючи, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є первинними документами, вони повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та наводити конкретний перелік наданих послуг, місце і дату їх надання. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.
В той же час, акти здачі-прийняття робіт не розкривають зміст господарських операцій з надання послуг по внесенню ЗЗР, а містять лише загальне найменування послуг без жодної їх деталізації. З актів виконаних робіт неможливо встановити ані найменування конкретно вчинених дій, ані місце вчинення дій, ані обсяг наданих послуг, ані час їх надання, тобто вказані документи (акти виконаних робіт) мають знеособлений характер, які не дозволяють розкрити зміст господарської операції.
Крім того, об'єм наданих послуг відповідно вказаних актів, на які посилається Позивач, дорівнює 8 970 га, що враховуючи вартість обробки за один гектар становить 8970*200=1 794 000 грн., що не відповідає вартості робіт передбаченої договором 1 000 000,00 грн. та об'єму робіт відповідно до заявки - 5 000 га.
Представленими в справу доказами, не підтверджується наявність у власності або користуванні Позивача самохідного оприскувача для виконання передбачених договором робіт. Не доведено матеріалами справи й факт передачі Замовником ЗЗР для їх внесення Виконавцем, а також, факт передачі (забезпечення) паливом самохідного оприскувача Виконавця (за його наявності).
Не підтверджується матеріалами справи факт видачі Позивачу або його працівникам (за їх наявності) передбачених законом та договором дозвільних документів для проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами (допуски, наряди на виконання роботи, тощо).
Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, господарський суд прийшов до правильного висновку, що матеріалами справи не підтверджується існування у Позивача технічної можливості для надання послуг, передбачених Договором, зокрема, не надано доказів наявності у Позивача відповідної техніки, забезпечення її паливом, передачі засобів захисту росли для їх внесення.
З урахуванням наведеного, подані Позивачем докази, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не відповідають такому критерію доказів, як достовірність, адже інші обставини, які не спростовані в установленому порядку, свідчать про невідповідність інформації, зазначеної в цих актах.
Отже, зважаючи на те, що спірним у цій справі є, зокрема, існування самої можливості у Позивача надавати Відповідачу послуги за Договором, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги про доведеність надання послуг за Договором лише на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та доказів часткової оплати цих послуг Відповідачем.
Відповідно до приписів ч. 2, 3 ст. 74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, відповідно зазначених правил доказування в господарському процесі, у спірних правовідносинах, у яких Відповідач посилався на невчинення Позивачем певних дій (ненадання послуг по внесенню ЗЗР), Позивач мав довести не лише факт підписання сторонами актів надання послуг, а реальність здійснення відповідної господарської операції, наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей для її виконання.
Водночас, будучи обізнаним про зміст заперечень Відповідача проти заявлених вимог, які, крім іншого, ґрунтувалися на тому, що даний спір зумовлено змовою між Позивачем та попереднім директором Відповідача, який безпідставно підписав від імені підприємства акти здачі-приймання робіт, Позивач обмежився наданням доказів, які з урахуванням фактичних обставин справи не можуть бути прийняті судом як достовірні, тобто такі, що створені за відсутністю впливу спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідачем під час розгляду справи господарським судом заявлялося клопотання про витребування у фізичної особи-підприємця Денисенка Андрія Володимировича оригінали наступних документів:
- інформацію про наявність самохідного оприскувача та технічних засобів для його переміщення, обслуговування, зберігання у ФОП Денисенка А.В. у період з 05.04.2018 по 09 листопада 2018 року (п. 1.1. Договору);
- інформацію про наявність найманих працівників у ФОП Денисенка А.В. за період з 05.04.2018 (дату укладення договору) по 09 листопада 2018 року (дату останнього акту); (п. 3.5 Договору);
- командировочні листи на найманих працівників ФОП Денисенка А.В. за період з 05.04.2018 (дату укладення договору) по 09 листопада 2018 року (дату останнього акту); (п. 3.5 Договору);
- докази проведення інструктажів найманим працівникам задіяним під час виконання робіт на земельних ділянках відповідача за період з 05.04.2018 по 09 листопада 2018 року;
- відомості щодо нарахування заробітної плати найманим працівникам за період з 05.04.2018 по 09.11.2018;
- погоджені регламенти внесення препаратів (п.2.2., п. 2.3. Договору);
- акти приймання-передачі наданих для роботи препаратів під час виконання договору 5-04 від 05.04.2018 (п. 2.3 Договору);
- погодження характеристик оптимального покриття площі обробки робочим розчином з урахуванням геометрії поля;
- інформацію, що надавалася підприємством щодо культур, які будуть оброблятися на відповідній ділянці поля у період з 05.04.2018 по 09.11.2018;
- документи, що підтверджують передачу ФОП Денисенко А.В. препаратів Замовника для обробки (п.п. 2.2, 2.3. Договору);
- інформацію для розрахунків оптимальних маршрутів руху (п.3.1 договору);
- документи, що підтверджують передачу пального Замовником при виконанні договору № 5-4 від 05.04.2018.
В той же час, Позивачем відповідних доказів та витребуваної інформації суду першої інстанції не надано.
Одночасно у змісті апеляційної скарги Позивачем викладено клопотання про прийняття додаткових доказів (копії технічних паспортів, оригіналу заяви свідка ОСОБА_1 та належним чином засвідченої копії трудової книжки цієї особи), з визнанням поважною причини їх неподання суду першої інстанції.
Щодо даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України при поданні позовної заяви позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
В підготовчому засіданні господарським судом було з'ясовано, чи було надано сторонами по справі всі наявні докази, однак клопотання позивача щодо проведення експертизи та надання додаткових доказів також не було заявлено.
Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Обґрунтовуючи неможливість подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції, апелянт зазначив, що у Позивача не було необхідності підтверджувати наявність у нього технічних засобів, тому Позивач їх і не надавав раніше до суду; тільки після винесення рішення Позивачу вдалося відшукати свідка ОСОБА_1 , заяву якого просить долучити до матеріалів справи.
Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги нові докази - заяву свідка, які виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.
Під час розгляду справи судом першої інстанції Позивач не повідомляв суд про неможливість надання копії технічних паспортів, заяви свідка ОСОБА_1 та належним чином засвідченої копії трудової книжки цієї особи та не заявляв клопотань про необхідність в їх отримані та долучені до матеріалів справи.
Більш того, про необхідність долучення Позивачем до матеріалів справи таких доказів наголошував Відповідач.
Таким чином, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції додаткових доказів (копії технічних паспортів, оригіналу заяви свідка ОСОБА_1 та належним чином засвідченої копії трудової книжки цієї особи), які просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, у задоволені клопотання Фізичної особи-підприємця Денисенко Андрія Володимировича, поданого разом із апеляційною скаргою, про долучення додаткових доказів слід відмовити; додаткові докази, долучені до апеляційної скарги, колегією суддів до розгляду не приймається.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.
На підставі викладеного, за не доведенням факту надання Позивачем послуг з внесення засобів захисту рослин відповідно до умов Договору № 5-04 від 05.04.2018, вимоги про стягнення заборгованості з оплати відповідних послуг, задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенко Андрія Володимировича, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у справі №904/5739/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у справі №904/5739/20 - залишити без змін.
Судові витрати Фізичної особи-підприємця Денисенко Андрія Володимировича, м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.06.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік