15.06.2021 року м.Дніпро Справа № 904/10957/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Вечірка І.О., Коваль Л.А.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2021 (щодо розгляду скарги АТ КБ "Приватбанк" №30/05-3 від 30.05.2019 на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В.) (повний текст ухвали складено 23.02.2021, суддя Камша Н.М.) у справі
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", м.Дніпро
до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", м.Дніпро
про визнання банкрутом
І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2021 у даній справі у задоволенні скарги АТ КБ "Приватбанк" №30/05-3 від 30.05.2019 (з урахуванням уточненої скарги №21/01-1 від 21.01.2020) на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В. відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на недоведення скаржником, що дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута при продажі заставного майна банкрута суперечать чинному законодавству.
ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
2.1 Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги АТ КБ "Приватбанк" №30/05.2019 (з урахуванням уточненої скарги №21/01-1 від 21.01.2020) на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В.
Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що висновок суду, що належним способом захисту прав АТ КБ "Приватбанк" як забезпеченого кредитора на момент проведення аукціонів був лише правовий механізм, визначений ст.57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на думку скаржника, не відповідає ст.ст.40,41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст.60,61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що сумніви щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна АТ КБ "Приватбанк" обґрунтував наданими до матеріалів справи рецензіями на звіти про незалежні оцінки, здійснені обома ліквідаторами по справі, однак, при цьому до моменту отримання забезпеченим кредитором цих рецензій продаж застави АТ КБ "Приватбанк" вже був розпочатий і навіть закінчений, тобто скористатись тобто скористатися механізмом, визначеним ч.3 ст.57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" АТ КБ "Приватбанк" був позбавлений з об'єктивних причин - через незаконні дії (бездіяльність) ліквідатора щодо продажу заставного майна.
Крім неналежної оцінки заставного майна, дії (бездіяльність) ліквідатора арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В. при підготовці до продажу застави АК КБ "Приватбанк" містили й інші порушення норм чинного на той час Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За твердженням скаржника, судом першої інстанції зроблено незаконний висновок, що спосіб захисту прав і законних інтересів, обраний АТ КБ "Приватбанк" не відповідає вимогам чинного законодавства, суд безпідставно звужує права забезпеченого кредитора лише правом на подання клопотання за ст.57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чим порушується принцип диспозитивності господарського судочинства.
В порушення вимог ст.ст.42,44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного до 21.10.2019), ст.ст.63, 75 чинного Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор арбітражний керуючий Моісєєв Ю.В. здійснив продаж заставного майна банкрута частинами до проведення інвентаризації та належної оцінки цього майна та без погодження заставного кредитора АТ КБ "Приватбанк".
Судом першої інстанції не було враховано, що в порушення ч.4 ст.42, ч.9 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч.3 ст.61, ч.ч.2,6 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства - ліквідатор ТОВ "Дукла" арбітражний керуючий Моісєєв Ю.В. використав кошти, отримані від продажу заставного майна, не для задоволення вимог забезпеченого кредитора АТ КБ "Приватбанк" за зобов'язаннями, яке забезпечувало таке майно, чим було завдано майнової шкоди цьому кредитору.
Заявник апеляційної скарги вважає, що сума від продажу заставного майна є шкодою, завданою забезпеченому кредитору АТ КБ "Приватбанк" незаконними діями арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В., й підлягає стягненню з цього арбітражного керуючого на підставі ст.ст.21,25 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.22,1166 Цивільного кодексу України.
2.2 Доводи інших учасників справи
Арбітражний керуючий Моісєєв Ю.В. у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції арбітражний керуючий Моісєєв Ю.В. не погоджується із твердженням АТ КБ "Приватбанк" про продаж заставного майна банкрута частинами до проведення інвентаризації та належної оцінки цього майна та без погодження заставного кредитора АТ КБ "Приватбанк".
Так, здійснення інвентаризації активів ТОВ "Дукла" та формування ліквідаційної маси було завершено 19.04.2021. В той же час, перший продаж майна після призначення ліквідатором арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В. був здійснений 20.06.2019, тобто після проведення інвентаризації активів.
Листом від 16.07.2017 №20160921РВ0000000565 АТ КБ "Приватбанк" була надана згода на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі у АТ КБ "Приватбанк", як у вигляді цілісного майнового комплексу, так і в подальшому лотами.
Таким чином, на думку ліквідатора, будь-які інші вимоги забезпеченого кредитора, в тому числі щодо письмового погодження незалежної оцінки заставного майна проданого частинами (лотами) на аукціонах, не відповідають вимогам чинного на той час Закону про банкрутство.
Щодо твердження скаржника про неналежність оцінки майна банкрута арбітражний керуючий Моісєєв Ю.В. вказує, що Закон про банкрутство визначав, що здійснення оцінки майна банкрута є виключною компетенцією ліквідатора, і тільки останній визначає, яким саме чином здійснювати таку оцінку.
На виконання ч.ч.1,2 ст.43 Закону про банкрутство попереднім ліквідатором (Тлостих А.В.) було замовлено та отримано звіт №16-2/17 від 01.03.2017 про оцінку майна та майнових прав, що належить ТОВ "ДУКЛА", здійснений ТОВ "Базіс-Центр". Результати зазначеної оцінки було використано новопризначеним ліквідатором для визначення початкової вартості під час продажу майна банкрута. Додатково новопризначеним ліквідатором було замовлено та отримано оцінку нерухомого майна.
Закон про банкрутство не визначає, як обов'язкового здійснення повторної оцінки майна банкрута після зміни ліквідатора, так і заборони використовувати звіти вже існуючої оцінки. Більш того, пошук, замовлення та здійснення повторної оцінки зумовлює здійснення додаткових витрат у ліквідаційній процедурі.
Ліквідатор вважає, що заставний кредитор АТ КБ "Приватбанк" не погодившись з висновками вже здійсненої оцінки (звіт №16-2/17 від 01.03.2017 про оцінку майна та майнових прав, що належить ТОВ "ДУКЛА", здійснений ТОВ "Базіс-Центр"), вважаючи його таким, що не відповідає нормативно-правовим актам з оцінки майна, мав можливість скористатись правом на звернення до суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки за рахунок зацікавленого кредитора, як це визначено ч.3 ст.57 Закону про банкрутство.
Проте, АТ КБ "Приватбанк", діючи не у спосіб визначений Законом про банкрутство, до суду із зазначеним клопотанням не звертався, зробивши лише рецензію на існуючу оцінку, що не є підставою для визнання вказаного звіту таким, що не відповідає вимогам законодавства та забороняє його використовувати ліквідатору під час визначення початкової вартості майна банкрута.
Відносно тверджень АТ КБ "Приватбанк" про неналежне використання грошових коштів отриманих від продажу заставного майна банкрута, арбітражний керуючий зазначає, що загальна сума реалізованого заставного майна склала (за мінусом суми сплати організатору аукціону - 6 699,01 грн) - 1 872 256,29 грн. Ліквідатором перераховано АТ КБ "Приватбанк" 1872256,30 грн.
ІІІ. Апеляційне провадження
3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.03.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Вечірко І.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2021 залишено без руху; надано акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн та направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи про банкрутство листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали від 29.03.2021, скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату суду від 15.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебування у відпустці судді Вечірка І.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової спарви від 15.04.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у наступному складі: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2021; призначено справу до розгляду на 18.05.2021 на 10 годин 30 хвилин.
Розпорядженням керівника апарату суду від 17.05.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Вечірка І.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.05.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., судді Коваль Л.А., Вечірко І.О.
18.05.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2021 на 09 годин 35 хвилин.
15.06.2021 у судове засідання з'явилися арбітражний керуючий Моісєєв Ю.В., арбітражний керуючий Шевченко В.Є., представники АТ КБ "ПриватБанк" (скаржника): Бондаренко В.О., ТОВ "Приват-Агро-Львів", ТОВ "Приват-Агро-Альянс", ТОВ "Дукла", Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС", які надали відповідні пояснення.
Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників для участі в судовому засіданні.
СТОВ "Ім.Мічуріна", ТОВ "Приват-Агро-Львів", ТОВ "Приват-Агро-Альянс" подані клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням ліквідатора цих підприємств Чичва О.С. поза межами міста Дніпра, а також посиланням на неотримання ліквідатором жодних документів по апеляційній скарзі.
Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії», явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони.
Приймаючи до уваги, що явка учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" подано клопотання про заміну кредитора на правонаступника та відкладення судового засідання, в якому заявник просив замінити кредитора товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім.М.О.Посмітного" на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор"; зобов'язати розпорядника майна арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В. внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу).
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другій цієї статті, зокрема, письмовими доказами.
За змістом частин першої, другої статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 91 Господарського кодексу України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, Господарським процесуальним кодексом України, як процесуальним законом, не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини четвертої статті 91 Господарського процесуального кодексу України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.
Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.
Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.
У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі №761/5894/17, від 14.12.2018 у справі №914/809/18.
Колегією суддів встановлено, що надані заявником докази в підтвердження правонаступництва не відповідають вимогам національного стандарту щодо оформлення копій документів, скільки не містить слів "Згідно з оригіналом", ініціалів та прізвища особи, яка засвідчує копію, а також дати засвідчення копії, у зв'язку з чим заява про заміну сторони правонаступником колегією суддів залишається без розгляду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор", що останнє не позбавлено можливості звернутись із клопотанням про заміну кредитора на правонаступника до місцевого господарського суду.
15.06.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА".
Постановою господарського суду від 20.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії Толстих Андрія Володимировича.
АТ КБ "Приватбанк" є заставним та конкурсним кредитором банкрута, вимоги якого визнані ухвалою господарського суду від 31.08.2017 на суму - 3 200,00 грн (1 черга), 599 140 000,55 грн (4 черга), 33 525,44 грн (6 черга); окремо внесено до реєстру вимог кредиторів, вимоги які забезпечені заставою, у розмірі 217 158 178,05 грн.
Ухвалою господарського суду від 27.03.2019 звільнено голову ліквідаційної комісії Толстих Андрія Володимировича від виконання обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича.
11.06.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області від АТ КБ "Приватбанк" надійшла скарга №30/05-3 від 30.05.2019 на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В., в якій заявник просив: визнати протиправними дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ "ДУКЛА" арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича з продажу майна ТОВ "ДУКЛА", що є заставою (іпотекою) кредитора акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"; зобов'язати ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича припинити продаж майна ТОВ "ДУКЛА", що є заставою (іпотекою) кредитора акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до моменту закінчення ліквідатором інвентаризації та оцінки майна товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" й погодження початкової вартості продажу заставного майна з забезпеченим кредитором акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".
22.01.2020 до господарського суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшла уточнена скарга №21/01-1 від 21.01.2020 на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В., в якій скаржник просив: визнати протиправними дії (бездіяльність) ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича по справі №904/10957/16 при продажі майна товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", яке є заставою (іпотекою) кредитора акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", а саме: проведення аукціонів по справі №904/10957/16 з порушенням встановленого порядку їх підготовки, що перешкодило продажу майна товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", яке є заставою (іпотекою) кредитора акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", за найвищою ціною; визнати протиправними дії (бездіяльність) ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича по справі №904/10957/16 при погашенні вимог забезпеченого кредитора акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", а саме: непогашення на користь акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" суми 31 812 693,33 грн; зобов'язати арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича перерахувати на користь акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 473 123,62 грн; стягнути з арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича на користь акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 31 339 569, 71 грн.
В обґрунтування вимог скарги на дії ліквідатора, АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 42, 44 Закону про банкрутство ліквідатор ТОВ "ДУКЛА" арбітражний керуючий Моісєєв Ю.В. здійснив продаж заставного майна банкрута частинами до проведення інвентаризації та належної оцінки цього майна та без погодження заставного кредитора АТ КБ "Приватбанк".
При цьому кредитор наголошував, що ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 у даній справі, зокрема, звільнено голову ліквідаційної комісії Толстих Андрія Володимировича від виконання обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "ДУКЛА"; призначено ліквідатором ТОВ "ДУКЛА" арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича; зобов'язано ліквідатора Моісєєва Ю.В. виконувати повноваження згідно нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнань банкрутом" (чинного до 21.10.2019); зобов'язано ліквідатора банкрута у 20-ти денний строк провести повну інвентаризацію майна ТОВ "ДУКЛА" і акт інвентаризації подати до справи про банкрутство у строк до 19.04.2019.
Ухвалою господарського суду від 19.04.2019 повторно було зобов'язано ліквідатора банкрута провести повну інвентаризацію майна ТОВ "ДУКЛА" і акт інвентаризації подати до справи про банкрутство.
Частиною 1 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного до 21.10.2019) передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута.
Наведене передбачено й ч.1 ст.63 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.
Таким чином, лише після проведення інвентаризації ліквідатор має право здійснювати оцінку майна банкрута та розпочинати продаж майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного до 21.10.2019) майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.75 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення).
До обов'язкових умов продажу належать: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону.
АТ КБ "Приватбанк" є забезпеченим кредитором банкрута, вимоги, забезпечені заставою майна боржника складають 217158178,05 грн, предметом забезпечення є: сільськогосподарська продукція; яровий та пізній врожай 2012 року; майбутній врожай 2014, 2015 років; корпоративні права третіх осіб 100% у статутному фонді боржника; товар в обороті (молоко коров'яче); приплід сільськогосподарських тварин; сільгосптехніка; автотранспорт; нерухоме майно; майнові сертифікати; майнові права на отримання грошових коштів.
Отже, продаж даного майна банкрута, що є предметом забезпечення, і за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинним до 21.10.2019), і за Кодексом України з процедур банкрутства за твердженням банку - можливий лише після погодження його продажу з кредитором АТ КБ "Приватбанк".
Листом від 16.03.2017 №20160921РВ0000000565 у відповідь на запит ліквідатора від 24.02.2017 АТ КБ "ПриватБанк" погодив продаж майна банкрута у складі цілісного майнового комплексу з початковою вартістю у розмірі сукупності вимог кредиторів.
Оскільки на дату погодження продажу заставного майна ліквідатором не було здійснено оцінку майна банкрута, АТ КБ "Приватбанк" у листі від 16.03.2017 вказано, що у разі, якщо заставне майно не буде продано у складі цілісного майнового комплексу за ціною у розмірі сукупності вимог кредиторів за результатами першого аукціону, АТ КБ "Приватбанк" погоджує подальший продаж цього майна частинами (лотами). При цьому, попередня початкова вартість майна боржника (банкрута) ТОВ "Дукла", яке є заставою АТ КБ "Приватбанк", має бути визначена шляхом здійснення його незалежної оцінки відповідно до вимог чинного законодавства, та в обов'язковому порядку письмово погоджена з АТ КБ "Приватбанк".
Відповідно до листа колишнього ліквідатора ТОВ "Дукла" від 13.03.2018 №12/383, цей ліквідатор надав кредитору АТ КБ "Приватбанк" звіт №16-2/17 від 01.03.2017 про оцінку майна та майнових прав, що належать ТОВ "Дукла", здійснений ТОВ "Базис-Центр"- для письмового погодження лише 13.03.2018.
Водночас, згідно рецензії ТОВ "Ессет Експертайз" від 29.10.2018 на "Звіт № 16-2/17 про оцінку майна та майнових прав, що належать ТОВ "Дукла" станом на 01.03.2017", застосування методичних підходів, методів та проведені оціночні процедури по ряду оцінених об'єктів містить значні помилки, що призвело до викривлення кінцевих результатів оцінки: звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення недоліків.
Таким чином, відповідно до ст.ст.42,44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного до 21.10.2019) новий ліквідатор - арбітражний керуючий Моісєєв Ю.В., призначений ухвалою від 27.03.2019, на думку скаржника, зобов'язаний був після завершення інвентаризації здійснити незалежну оцінку майна, що відповідатиме вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і лише після цього здійснювати продаж майна банкрута, при чому продаж забезпеченого майна банкрута здійснювати лише після погодження з забезпеченим кредитором початкової вартості продажу.
Результати інвентаризації ліквідатором надано до суду 01.08.2019; оцінка була здійснена ліквідатором 25.07.2019 щодо нерухомого заставного майна; погодження з забезпеченим кредитором початкової вартості заставного майна перед продажем ліквідатор взагалі не здійснював, а продаж заставного майна ТОВ "Дукла" окремими лотами розпочатий арбітражним керуючим Моісєєвим Ю.В. 02.04.2019.
Порушення ліквідатором ТОВ "Дукла" арбітражним керуючим Моісєєвим Юрієм Володимировичем вимог актів чинного законодавства при продажі заставного майна банкрута встановлені і Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області при проведенні позапланової невиїзної перевірки 28-30 серпня 2019 року, що підтверджується листом "Щодо виконання ухвали суду від 11.07.2019 № справи 904/10957/19" від 17.09.2019 №16845/041-05/11057. Так, скаржник посилався на те, що під час перевірки встановлені наступні порушення: порушення вимог п.1 ч.2, ч.3 ст.98 Закону в частині проведення ліквідатором з дня свого призначення інвентаризації майна ТОВ "Дукла" з недотриманням вимог наказу Міністерства фінансів України від 17.06.2015 №572; порушення вимог ст. 18 ГПК України, п.1 ч.2 ст.98 Закону в частині порушення терміну, передбаченого ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 стосовно проведення у 20-ти денний строк повної інвентаризації майна ТОВ "Дукла" та подачі акту інвентаризації до справи про банкрутство у строк до 19.04.2019; порушення вимог абз. 7 ч. 2 ст. 41, п. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 98 Закону в частині неформування ліквідатором з дня свого призначення ліквідаційної маси банкрута ТОВ "Дукла"; порушення вимог п. 1, ч, 2, ч.3 ст. 98 Закону в частині неотримання ліквідатором ТОВ "Дукла" від АТ КБ "ПриватБанк" письмового погодження незалежної оцінки заставного майна, проданого частинами (лотами) на аукціонах; порушення вимог ч.8 ст.41, ч.4 ст.71, п.1, ч.2, ч.3 ст.98 Закону в частині незарахування коштів від продажу майна банкрута у повному обсязі на основний рахунок боржника, порушення п'ятиденного терміну перерахування коштів за придбане майно "Дукла".
Вимоги АТ КБ "ПриватБанк", забезпечені заставою майна ТОВ "Дукла", складають 217 158 178, 05 грн. Згідно з повідомленнями на офіційному веб-порталі судової влади України заставне майно продано на 13 відкритих торгах (аукціонах) (з урахуванням аукціонів від 04.09.2018, 06.11.2018 та 20.06.2019 з продажу заставної сільськогосподарської продукції) за ціною 33 364 820,34 грн.
За ствердженням представника АТ КБ "Приватбанк", вищезазначені порушення ліквідатором ТОВ "Дукла" арбітражним керуючим Моісєєвим Ю.В. встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного до 21.10.2019) (також встановленого і Кодексом України з процедур банкрутства) порядку підготовки до продажу заставного майна на аукціонах перешкодили продажу заставного майна за найвищою ціною, чим було порушено права та законні інтереси забезпеченого кредитора АТ КБ "Приватбанк", вимоги якого були погашені у незначній частині -1 552 127, 01 грн.
3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що провадження у даній справі відкрито 07.12.2016 відповідно до нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного до 21.10.2019.
Продаж майна банкрута, правомірність якого оспорює АТ КБ "Приватбанк", відбувався починаючи з 04.09.2018 по 14.11.2019 з урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Предметом апеляційного перегляду є вирішення питання про наявність або відсутність підстав для задоволення скарги ПАТ КБ "Приватбанк" №30/05-3 від 30.05.2019 (з урахуванням уточненої скарги №21/01-1 від 21.01.2020) на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи АТ КБ "Приватбанк" про те, що продаж майна мав бути розпочатий ліквідатором лише після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, оскільки первісна інвентаризація майна банкрута проведена головою ліквідаційної комісії Толстих А.В. станом на 31.01.2017 (а.с. 190-250, т. 66, а.с. 1-78, т. 67), здійснена оцінка ліквідаційної маси, звіт про оцінку направлено АТ КБ "Приватбанк" 13.03.2018. Перший аукціон з продажу майна відбувся 04.09.2018, проведення цього аукціону як і інших аукціонів, кредитором не оскаржувалось.
Ухвалою господарського суду від 27.03.2019 зобов'язано новопризначеного ліквідатора банкрута Моісєєва Ю.В. здійснити повну інвентаризацію майна банкрута та акт інвентаризації подати до справи про банкрутство.
Водночас, вказана інвентаризація не може розцінюватись як первісна інвентаризація для формування ліквідаційної маси, яка проводиться відразу після відкриття ліквідаційної процедури у справі. Така інвентаризація проведена головою ліквідаційної комісії Толстих А.В. в період з 23.01.2017 по 31.01.2017. Інвентаризація, проведення якої вимагав господарський суд згідно ухвали від 27.03.2019, мала на меті встановити склад ліквідаційної маси на дату заміни ліквідатора банкрута.
Відповідно до частини четвертої ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Таким чином, законодавством про банкрутство встановлено порядок надання згоди на відчуження заставного майна, згідно з якою згода є безумовною та надається кредитором - заставодержателем або судом.
При цьому Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надає права такому кредитору обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені Законом.
Початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим (ст.57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
За приписами ч.3 ст.57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Матеріали справи свідчать про те, що 24.02.2017 ліквідатор банкрута звернувся до заставного кредитора щодо надання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення .
16.03.2017 ПАТ КБ "Приватбанк" надав згоду ліквідатору на продаж майна у складі цілісного майнового комплексу з початковою вартістю у розмірі сукупності вимог кредиторів (а.с. 6, т. 54). У даному листі також зазначено, що отриману оцінку заставного майна слід в обов'язковому порядку письмово погодити з ПАТ КБ "Приватбанк".
13.03.2018 ліквідатор направив кредитору звіт про оцінку майна та майнових прав, що належать ТОВ "ДУКЛА", станом на 01.03.2017.
Заставним кредитором замовлено рецензію на звіт про оцінку майна та майнових прав банкрута. Згідно цієї рецензії, яка датована 29.10.2018, звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна та має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.
Після отримання рецензії АТ КБ "Приватбанк" не скористався правом, наданим йому ч.3 ст.57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не звернувся до суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки за свій рахунок.
Скаржник також посилався на те, що при продажу нерухомого майна боржника, що є заставою (іпотекою) "Приватбанку" ліквідатором Моісєєвим Ю.В. початкову ціну продажу визначено згідно із звітами про незалежну оцінку майна, здійсненими ТОВ "Базіс-Центр" 25.07.2019.
Нерухомість банкрута реалізована на аукціоні 05.11.2019.
Після проведення вказаного аукціону між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Ако Експерт" 05.02.2020 укладено договір на здійснення оцінки та рецензування звітів з оцінки майна. Як свідчать рецензії ТОВ "Ако Експерт" від 25.03.2020, звіти про оцінку майна боржника, підготовлені ТОВ "Базіс-Центр" 25.07.2019, не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними і не можуть бути використані.
Вказані дії заставного кредитора не відповідали вимогам чинного законодавства про банкрутство, оскільки на момент проведення аукціонів з продажу нерухомості, кредитор мав захищати свої права з використанням правового механізму, визначеного ст.57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відносно доводів скаржника про заниження оцінки майна банкрута, апеляційний господарський суд враховує таке.
Метою аукціону, як способу реалізації майна банкрута, є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто, ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має впливу.
У даному випадку, скаржник не довів належними та допустимими доказами, що дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута при продажі заставного майна банкрута суперечать чинному законодавству.
Так, скаржник стверджував, що все майно, яке було реалізовано на аукціонах, проведених у період з 04.09.2018 по 14.11.2019 перебувало в заставі (іпотеці) банку, тому всі кошти, отримані від продажу, - 33 364 820,34 грн, мали бути направлені заставодержателю (іпотекодержателю) АТ КБ "Приватбанк". Між тим, ліквідатор перерахував АТ КБ "Приватбанк" лише 1 865 557,30 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено наступні договори застави (іпотеки):
За кредитним договором № Д067Г/С від 17.12.2008:
- договір застави майна №Д067Г/С/DZ)7 від 29.08.2014, відповідно до п.6 якого в заставу передано сільгосппродукцію; згідно п.8 договору сторони визначили, що вартість предмету застави складає 90 359 032,97 грн;
- договір застави ярових та пізніх сільськогосподарських культур №Д067Г/С-ДЗ-4 від 14.06.2012, відповідно до п.6 якого в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу яровий та пізній врожай 2012 року, який буде належати заставодавцю на праві власності, що підтверджується відповідними документами, що надані заставодавцем: карта полів та інше. Предметом застави є сільськогосподарська продукція, яка буде вироблена в майбутньому і буде належати заставодавцю на праві власності і визначена в договорі. У п.7 договору сторони визначили, що загальна вартість предмета іпотеки складає 39 018 088,00 грн;
- договір застави майбутнього врожаю №067Г/С-ДЗ від 02.03.2015, відповідно до п.6 договору в забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу майбутній врожай 2015 року згідно переліку, наведеному в договорі застави; у п.7 договору застави сторони визначили, що загальна вартість предмету застави складає суму 66 684 952,93 грн;
- договір застави майна №Д067Г/С-ДЗ-1 від 02.08.2010, відповідно до п.6 якого в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та Заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу майно згідно переліку, наведеного в договорі (сільгосптехніка); згідно п. 9 договору сторони визначили, що вартість предмету застави складає 9 736 960,81 грн;
- договір застави автотранспорту №Д067Г/С-ДЗ від 01.06.2010, за умовами п.6 якого в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем за цим договором, заставодавець надав в заставу автотранспорт згідно переліку, наведеному в договорі; згідно п.9 договору застави №Д067Г/С-ДЗ сторони визначили, що вартість предмету застави складає 1216 739,50 грн;
- договір застави сільськогосподарської техніки №Д067Г/С-ДЗ-2 від 01.07.2010, згідно п.6 якого в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу сільськогосподарську техніку згідно переліку, наведеному в договорі; у п.9 договору сторони визначили, що вартість предмету застави складає 6 331 345,07 грн;
- договір іпотеки №Д067Г/С-ДИ-1 від 16.12.2009, умовами якого визначений предмет іпотеки; у п.13 договору сторони визначили, що загальна вартість Предмета іпотеки складає 1 871 202,40 грн.
За кредитним договором №073Т/С від 22 лютого 2013 року:
- договір застави майбутнього врожаю №Д073Т/C/DZ5 від 30.04.2014, відповідно до п.6 якого в забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу майбутній врожай 2014 року, що знаходиться на землях в районах населених пунктів, згідно наведеної в договорі таблиці; у п.7 договору сторони визначили, що загальна вартість предмету застави складає суму 56 322 410,08 грн;
- договір застави майбутнього врожаю №Д073Т/С/DZ4 від 26.02.2014, за умовами п.6 якого в забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу майбутній врожай 2014 року, що знаходиться на землях в районах населених пунктів, згідно наведеної в договорі застави таблиці; згідно п.7 договору сторони визначили, що загальна вартість предмету застави складає суму 7 133 025,11 грн;
- договір застави майбутнього врожаю №Д073Т/С/DZ6 від 30 квітня 2014 року; у п.6 договору сторони погодили, що в забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу майбутній врожай 2014 року, що знаходиться на землях в районах населених пунктів, згідно наведеної в договорі застави таблиці; у п.7 договору сторони визначили, що загальна вартість предмету застави складає суму 757 502,14 грн.
Розмір визнаних господарським судом забезпечених вимог АТ КБ "Приватбанк" складає 217 158 178,05 грн.
Місцевим господарським судом аргументовано не прийнято до уваги доводи АТ КБ "Приватбанк", що все майно банкрута відповідно до відомостей про майно банкрутом перебувало у заставі АТ КБ "Приватбанк", зокрема, таким майном, на думку скаржника, є: нерухоме майно; автотранспорт, сільськогосподарська техніка; майбутній врожай (пшениця озима 4060,00 т, соя 107,70 т, ріпак ярий 604,50 т, ріпак озимий 148,70 т, кукурудза на зерно 9717,40 т, цукровий буряк 12236 т, соняшник 4270,76 т, кукурудза на зерно 10617,60 т, соя 2546,00 т, соняшник 1662,60 т, ріпак ярий 313,60 т, пшениця озима 5566,21 т тощо); майнові права; інше рухоме майно.
Так, вказані відомості були складені ліквідатором банкрута Толстих А.В. при проведенні інвентаризації майна.
Разом з цим, предмет застави (іпотеки) визначається саме у відповідності до змісту договорів застави (іпотеки), а не до відомостей, складених попереднім ліквідатором. Саме договори застави та іпотеки є тими доказами, які підтверджують перебування того чи іншого майна в заставі (іпотеці).
Щодо посилання АТ КБ "Приватбанк" на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст.42,43 Закону України "Про заставу", колегія суддів приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.
Згідно з ст. 43 Закону України "Про заставу" у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.
Скаржник стверджує, що оскільки предметом застави за договором застави майна №Д067Г/С/DZ від 29.08.2014, договором застави ярових та пізніх сільськогосподарських культур №Д067Г/С-ДЗ-4 від 14.06.2012, договором застави майбутнього врожаю №067Г/С-ДЗ від 02.03.2015, договором застави майбутнього врожаю №Д073Т/С/DZ5 від 30.04.2014, договором застави майбутнього врожаю №Д073Т/С/DZ4 від 26.02.2014, договором застави майбутнього врожаю №Д073Т/С/DZ6 від 13 квітня 2014 року, є сільськогосподарська продукція та майбутній врожай, що визначені умовами цих договорів застави (назва сільськогосподарської продукції, кількість тон, вартість тощо), то заставою АТ КБ "Приватбанк" є будь-яка (в тому числі й інша за місцем збирання та місцезнаходженням) сільськогосподарська продукція та врожаї банкрута, що підпадають під визначення предмету застави (назва сільськогосподарської продукції, кількість тон) за цими договорами, такої ж або більшої вартості.
Здійснивши аналіз наведених договорів застави (іпотеки) та наявні у справі докази, судами встановлено, що на першому аукціоні з продажу майна банкрута, який відбувся 04.09.2016, реалізовано с/г продукцію (кукурудзу, зерновідходи, побічні продукти) врожаю 2014-2016 років. Зважаючи на зміст договорів застави майбутнього врожаю від 30.04.2014 №Д073Т/C/DZ5 та від 02.03.2015 №067Г/С-ДЗ, предметом застави був майбутній врожай 2014 та 2015 років.
Скаржником не подано доказів в підтвердження того, що і урожай 2016 року є предметом застави по цих договорах.
Таким чином, на аукціоні 04.09.2018 реалізовано заставне майно банкрута на загальну суму 737 706,74 грн (1395,36 грн + 154 582,02 грн + 412 243,20 грн + 71 383,68 грн + 85 721,72 грн + 12 380,76 грн).
Решту зерна кукурудзи врожаю 2016 року не можна вважати заставним майном через відсутність доказів, якими підтверджується право застави скаржника.
На аукціоні, що проведений 06.11.2018, реалізовані зернові культури (пшениця озима врожаю 2017 року, сорго врожаю 2016 року, соняшник 2015 та 2016 років, соя 2015 та 2016 років).
Стверджуючи, що все майно, реалізоване на вказаному аукціоні, є заставним, скаржник посилався на наступні договори: договір застави майбутнього врожаю від 02.03.2015 №067Г/С-ДЗ; договір застави майбутнього врожаю від 26.02.2014 № Д073Т/C/DZ4; договір застави майна від 29.08.2014 №Д067Г/C/DZ; договір застави майбутнього врожаю від 30.04.2014 № Д073Т/C/DZ5; договір застави ярових та пізніх с/г культур від 14.06.2012 №Д067Г/С-ДЗ-4.
Приймаючи до уваги, що за наведеними договорами в заставу передавався майбутній урожай 2012-2015 років, на аукціоні 06.11.2018 реалізовувались зернові та технічні культури урожаїв 2015-2017 років, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на цьому аукціоні реалізовано заставне майно на загальну суму 113 469,19 грн, решту майна неможливо вважати заставним з огляду на зміст договорів застави.
На аукціоні 20.06.2019 реалізована соя та її відходи врожаю 2015-2016 років на загальну суму 5 951 407,84 грн. Скаржник наполягав на тому, що все реалізоване на аукціоні майно перебувало у нього в заставі, посилаючись на договір застави майна від 29.08.2014 №Д067Г/C/DZ, договір застави майбутнього врожаю від 02.03.2015 №067Г/С-ДЗ та договір застави майбутнього врожаю від 30.04.2014 № Д073Т/C/DZ5.
Водночас, на вказаному аукціоні реалізоване лише майно по лоту №1 - Соя Алмаз, 2015 року, 57 230 т. на суму 236 417,13 грн, решта майна - врожай сої 2016 року та відходи сої 2016 року в заставі банку не перебували.
06.08.2019 на аукціоні реалізовано автотранспортні засоби на загальну суму 21 498,40 грн, із яких три автомобілі 2011 та 2013 року випуску - автомобіль ВАЗ, модель: LADA 212140, інв №1741, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль ВАЗ, модель: LADA 212140, інв №1742, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль ВАЗ, модель: 212140, реєстраційний номер НОМЕР_3 не є заставним майном, оскільки не вказані в договорі застави автотранспорту від 01.06.2010 №Д067Г/С-ДЗ.
Таким чином, на аукціоні, проведеному 06.08.2019, реалізоване заставне майно скаржника на загальну суму 13 462,40 грн.
08.08.2019 проведено аукціон з продажу транспортних засобів банкрута, загальна сума реалізованого майна становила 28 041,92 грн.
Право застави на реалізоване на цьому аукціоні майно скаржник також обґрунтував умовами договору застави автотранспорту від 01.06.2010 №Д067Г/С-ДЗ.
Між тим, вказаним договором застави автотранспорту не підтверджується перебування в заставі наступних транспортних засобів: автомобіля ГАЗ, 2013 р. випуску, модель: 32213-388, інв. №1529, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіля Иж, 2005 р. випуску, модель: НОМЕР_5 , інв. №2103, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіля КАМАЗ, 1990 р. випуску, модель: 5410, інв. № 17/с, реєстраційний номер НОМЕР_7 .
Отже, загальна вартість реалізованого заставного майна на цьому аукціоні становить 22 756,16 грн (28 041,92 грн - 5 285,76 грн = 22 756,16 грн).
13.08.2019 на аукціоні реалізована с/г техніка на загальну суму 127 386,72 грн.
Скаржник вказував, що ця техніка перебуває в заставі банку за договором застави с/г техніки від 01.07.2010 №Д067Г/С-ДЗ-2.
Разом з тим, за вказаним договором не підтверджується перебування в заставі таких транспортних засобів: причіп загальний "Путник", 2007р. випуску, модель: НОМЕР_8 , інв. №1992, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; трактор Case, 2012 р. випуску, модель Case IH STEIG ER500, інв. №1539, реєстраційний номер НОМЕР_10 ; трактор колісний, 2010 р. випуску, Беларус-892, інв. №850, реєстраційний номер НОМЕР_11 ; трактор колісний ЮМЗ, модель: 6 кл., інв № 778, реєстраційний номер НОМЕР_12 ; трактор МТЗ, модель: 80, інв. № 2046, тип КТЗ; трактор МТЗ, 1989 р. випуску, модель МТЗ-80, інв. № 265, реєстраційний номер НОМЕР_13 ; трактор МТЗ, 1995 р. випуску, модель МТЗ-80, інв. № 12, реєстраційний номер НОМЕР_14 .
Вартість наведених транспортних засобів, перебування в заставі у банку яких не підтверджено, становить 40 882,88 грн.
Таким чином, на аукціоні 13.08.2019 реалізовано заставне майно на суму 86 503,84 грн (127 386,72 грн - 40 882,88 грн).
На підтвердження перебування в заставі банку на підставі договору застави с/г техніки від 01.07.2010 №Д067Г/С-ДЗ-2 таких транспортних засобів, що були реалізовані на аукціоні 15.08.2019: трактор ЮМЗ, 1989 р. випуску, модель 6 Карпатець, інв. №4284, реєстраційний номер НОМЕР_15 ; трактор ЮМЗ, 1987 р. випуску, модель 6 Л, інв. №11, реєстраційний номер НОМЕР_16 ; напівпричіп ОДАЗ 9357, модель: напівпричіп бортовий Е на шасі 9357, інв. 39/с; реєстраційний номер НОМЕР_17 ; напівпричіп ОдАЗ 9370 9768, 1988 р. випуску; модель: напівпричіп бортовий на шасі 9370, інв. №118, реєстраційний номер НОМЕР_18 .
Отже загальна вартість заставного майна, що реалізовано на аукціоні 15.08.2019 становить 7 697,60 грн. (10 521,60 грн - 2 970,40 грн).
20.08.2019 проведено аукціон з продажу транспортних засобів, загальна сума, отримана від продажу майна на цьому аукціоні, становить 79 466,40.
У складі майна, що реалізовувалось на цьому аукціоні, договором заставного автотранспорту від 01.06.2010 №Д067Г/С-ДЗ, на який посилався скаржник, не підтверджується перебуванням в заставі екскаватора (лот №5) 2010 р. випуску, модель: Борекс 2201, інв. №844, реєстраційний номер НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_20 . Тому сума реалізованого заставного майна становить 72 852,64 грн (79 466,40 грн - 6 613,76 грн).
На аукціонах, проведених 15.10.2019, реалізовано заставне майно (згідно з договором застави майна від 02.08.2010 №ДО67Г/С-ДЗ-1) на загальну суму 15 031,78 грн.
На аукціоні, що проведений 07.11.2019, також реалізовано заставне майно банкрута згідно з договором застави майна від 02.08.2010 №ДО67Г/С-ДЗ-1 на загальну суму 21 243,17 грн.
05.11.2019 на аукціоні реалізоване нерухоме майно банкрута, що перебувало в іпотеці АТ КБ "Приватбанк" згідно з договором іпотеки від 16.12.2009 № Д067Г/С-ДИ-1 на загальну суму 267 960,32 грн, заперечень від ліквідатора, кредиторів щодо складу цього майна та визначення його як іпотечного, до суду не надходило. Вся сума коштів, виручених від продажу іпотечного майна, підлягала перерахуванню скаржнику.
На аукціоні 14.11.2019 реалізовано заставне майно на загальну суму 277 155,03 грн. (договір застави майна від 02.08.2010 №ДО67Г/С-ДЗ-1).
З урахуванням наведеного, загальна сума реалізованого заставного майна склала (за мінусом суми сплати організатору аукціону - 6 699,01 грн.) - 1 872 256,29 грн, вказана сума була перерахована ліквідатором банкрута у повному обсязі АТ КБ "Приватбанк".
З огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо використання ліквідатором коштів отриманих від продажу заставного майна, не для задоволення вимог забезпеченого кредитора АТ КБ "Приватбанк".
Частиною 1 ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 Цивільного кодексу передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.
Арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом (ч.1 ст.21 Кодексу України з процедур банкрутства).
Статтею 25 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.
Судами не встановлено, а скаржником не доведено заподіяння незаконними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В. шкоди АТ КБ "Приватбанк".
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення скарги АТ КБ "Приватбанк" щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) ліквідатора банкрута при погашенні вимог забезпеченого кредитора, а саме непогашення кредитору 31 812 693,33 грн, зобов'язання ліквідатора перерахувати на користь скаржника 473 123,62 грн та стягнення з ліквідатора на користь скаржника 31 339 569,71 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами апеляційного перегляду.
Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за наслідками перегляду ухвали господарського суду про задоволення скарги на бездіяльність арбітражного керуючого, не підлягає оскарженню в касаційному порядку
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,
У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2021 (щодо розгляду скарги АТ КБ "Приватбанк" №30/05-3 від 30.05.2019 на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В.) у справі №904/10957/16 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 23.06.2021.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді І.О.Вечірко
Л.А.Коваль