проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" червня 2021 р. Справа № 922/815/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання - Чумак Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача - прокурор Ногіна О.М., посвідчення №057318 від 09.10.2020; прокурор Тищенко П.А., посвідчення №063835 від 27.04.2021;
від відповідача-1 - не з'явилися;
від відповідача-2 - не з'явилися;
від відповідача-3- адвокат Шамраєв Т.В., ордер АХ№1019156 від 13.07.2020;
від відповідача-4 - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (вх. №1326 Х/1)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.04.2021, постановлену у складі судді Шатернікова М.І.
у справі №922/815/21
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків
до відповідачів:
1.Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243);
2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, 16; код ЄДРПОУ 14095412);
3.Фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ІН НОМЕР_1 );
4. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІН НОМЕР_2 )
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21 повернуто позовну заяву Керівнику Харківської місцевої прокуратури №4 з доданими до неї документами.
Не погодившись з ухвалою, постановленою господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, який просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21, зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів, про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.
В доводах апеляційної скарги Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята із неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що прокурор звернувся в інтересах держави з позовом до відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження, як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації. Спосіб, який обрав прокурор для захисту порушених прав, не змінює правову природу спору, який виник щодо порушення умов та процедури приватизації спірного майна. Адже в позовній заяві позивач посилається саме на неможливість продажу приміщень без проведення аукціону чи конкурсу, як на підставу поданого позову для обґрунтування змісту стверджуваного позивачем порушення та забезпечення належного відновлення порушеного права.
Прокурор наголошує, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також наявність прямої вказівки закону на вид судочинства, у якому має розглядатися така категорія справ, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а участь фізичної особи у процедурі відчуження майна не змінює правової природи такого юридичного спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
На думку апелянта, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Оскільки вимоги прокурора виникають із одних і тих самих підстав і пов'язані між собою, а позовна вимога про витребування спірного майна на користь територіальної громади є похідною позовною вимогою, задоволення якої нерозривно залежить від задоволення основної позовної вимоги, вищевказана позовна заява підсудна господарському суду.
Посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №903/456/18, від 12.05.2020 у справі №925/308/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №125/703/16-ц.
Також прокурором повідомлено, що відповідно до п. 3, 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №39 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур Відповідно до зазначеного наказу за Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова визначено територіальну юрисдикцію - Московський район міста Харкова. Салтівська окружна прокуратура міста Харкова не є окремою юридичною особою та функціонує в структурі Харківської обласної прокуратури.
Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №40 "Про день початку роботи обласних прокуратур" 15 березня 2021 року визначено днем початку роботи окружних прокуратур, в тому числі і Салтівської окружної прокуратури міста Харкова.
Таким чином, з 15.03.2021 замість Харківської місцевої прокуратури №4 в структурі Харківської обласної прокуратури функціонує Салтівська окружна прокуратура міста Харкова.
Разом з апеляційною скаргою Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова просить поновити строк на оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 апеляційну скаргу Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21 залишено без руху.
Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 поновлено керівнику Салтівської окружної прокуратури м. Харкова строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21. Встановлено учасникам справи строк до 17.06.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на 22.06.2021 об 11:30 годині.
Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву та не направили його до суду. Враховуючи зазначене, а також положення ч. 9 ст. 165 та ч. 3 ст. 263 ГПК України, судова колегія здійснює розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
22.06.2021 у судовому засіданні апеляційної інстанції були присутні представники прокуратури, які наполягали на доводах апеляційної скарги, просили суд її задовольнити, ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21 скасувати.
Присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції 22.06.2021 представник відповідача-3 проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував, зазначає, що прокурором було порушено правила об'єднання позовних вимог та заявлено в одній позовній заяві вимоги, які повинні розглядатися за правилами різного судочинства.
Представники відповідачів 1,2 та 4 до судового засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2021.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.
Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (відповідач 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач 2), фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни (відповідач 3) та ОСОБА_1 (відповідач 4), в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 48 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.06.2018 № 5592-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою підприємцем Семеновою Тетяною Вікторівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 441;
- витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 ;
- зобов'язати Харківську міську раду (ЄДРПОУ 04059243) прийняти нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 .
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 15.02.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач-2) та ФОП Семеновою Т.В. (відповідач-3) укладено договір оренди №2018 нежитлових приміщень підвалу №14, 15, площею 31,6 кв. м, розташованих у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 , які належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (відповідач-1).
Згідно з п. 5.3. договору орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність.
Відповідно до п. 10.1. договору строк його дії - до 05.01.2019.
У подальшому, 23.06.2016 ФОП Семенова Т.В. звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом, у якому просить дозволити приватизацію вказаних приміщень.
За результатами розгляду вказаного листа Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно п.48 Додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16, міська рада дозволила приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу.
Згідно висновку про вартість оціночного майна - нежитлових приміщень підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташованих у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 , проведеного 30.09.2017 фізичною особою - підприємцем суб'єктом оціночної діяльності Бєлих Б.М., вартість об'єкта оцінки становить 80780,00 грн, без урахування ПДВ.
27.06.2018 між відповідачем-2 (продавець) та ФОП Семеновою Т.В. (відповідач-3, покупець) укладено договір №5592-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Семеновою Т.В., за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 та сплатити продавцю встановлену договором вартість придбаного нерухомого майна.
26.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу (зареєстровано в реєстрі за №1713), укладеному між ФОП Семеновою Т.В. та ОСОБА_1 , право власності на вищевказані нежитлові приміщення перейшло до фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач-4).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.02.2021 № 24459848 право власності на нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 .
Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що п. 48 додатку 1 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 ЦК України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтей 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", статтей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". При цьому, прокурором наголошено про те, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Як зазначалося, оскаржуваною ухвалою позовна заява прокурора була повернута позивачу.
Судом першої інстанції встановлено, що прокурором заявлено взаємопов'язані між собою чотири позовні вимоги до різних відповідачів.
Так, вимога про визнання неправомірним та скасування рішення ради, заявлена до першого відповідача, та наступна вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним, заявлена до другого та третього відповідачів, охоплює питання правомірності та законності приватизації майна. Однак, окрім цих вимог, прокурор просить суд також вирішити спір щодо витребування спірного майна на користь територіальної громади, однак, вже від відповідача 4, який є фізичною особою, який не є суб'єктом господарювання та не приймав участі у приватизації, а набув майно за цивільним договором.
Враховуючи характер спірних правовідносин, правовий статус 4 відповідача, як особи, що набула спірне майно за цивільним договором купівлі-продажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині витребування майна не відноситься до юрисдикції господарського суду, а підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена прокурором позовна вимога до фізичної особи, яка не є підприємцем - ОСОБА_1 є такою, що подана з порушенням суб'єктної юрисдикції та не підлягає розгляду господарськими судами, тобто має місце порушення правил об'єднання позовних вимог.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (відповідач 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач 2), Фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни (відповідач 3) та ОСОБА_1 (відповідач 4), в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 48 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.06.2018 № 5592-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Семеновою Тетяною Вікторівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 441;
- витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 ;
- зобов'язати Харківську міську раду (ЄДРПОУ 04059243) прийняти нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, позов у даній справі складається з чотирьох окремих, самостійних вимог, з яких:
-перша вимога пред'явлена до Харківської міської ради з підстав прийняття нею незаконного рішення про відчуження нерухомого майна ФОП Семеновій Т.В.;
-друга вимога - до Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Семенової Т.В. з підстав незаконного укладення даними особами договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.06.2018 №5592-В-С;
-третя вимога -до фізичної особи ОСОБА_1 , з підстав незаконного знаходження наразі відповідного майна у володінні даної особи та повернення її законному власникові;
-четверта вимога - до Харківської міської ради про зобов'язання відповідача-1 прийняти спірні нежитлові приміщення підвалу.
Колегія суддів зазначає, що предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено такі юрисдикції: предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23); інстанційна юрисдикція (статті 24-26); територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31).
Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 2, 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
Відповідно до частин 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 17 червня 2020 року у справі №922/2246/19 та у постанові Великої палати Верховного суду від 15 травня 2018 року у справі №911/4144/16.
Оскільки перша та друга позовна вимога полягає у оспоренні правомірності відчуження Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нерухомого майна фізичній особі-підприємцю Семеновій Т.В., позивачем безпосередньо оспорюється цивільне право фізичної особи-підприємця Семенової Т.В., яке виникло в останньої в результаті та після реалізації оспорюваних рішень суб'єктів владних повноважень.
Відтак, в даних частинах позовних вимог, з огляду на суб'єктний склад сторін, підстави та предмет позову, а також положення п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З приводу позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 , колегія суддів зазначає про таке.
В матеріалах справи відсутні докази використання спірних нежитлових приміщень ОСОБА_1 з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності.
Оскільки відповідач-4 набув право власності на спірне майно за цивільним договором купівлі-продажу, він не був учасником процедури приватизації спірного майна та в матеріалах справи відсутні докази, що зазначена особа є суб'єктом господарювання, суд першої інстанції правомірно зазначив, що правовідносини, на яких ґрунтується позов, носять приватноправовий характер, а відтак, спір у відповідній частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Позовна вимога про зобов'язання Харківську міську раду (ЄДРПОУ 04059243) прийняти нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 є похідню від позовної вимоги скерованої до ОСОБА_1 про витребування спірного майна.
Отже, як правильно встановлено судом, прокурором в одній позовній заяві було поєднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, нормами процесуального права закріплюється право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Разом з тим, за приписами статтей 21, 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Аналогічні за змістом норми містяться і в Цивільному процесуальному кодексі України, зокрема за ч. 4 ст. 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Тобто зазначені норми є імперативними та підлягають застосуванню незалежно від того, чи є заявлені позовні вимоги пов'язаними між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Вирішальним у даному випадку є обов'язковий розгляд таких вимог за правилами різного судочинства.
Відповідно до п.2 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Оскільки позовна вимога про витребування у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тобто прокурором допущено порушення правил об'єднання позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо повернення позовної заяви.
Посилання апелянта на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №903/456/18, від 12.05.2020 у справі №925/308/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №125/703/16-ц, судова колегія до уваги не приймає, оскільки у зазначених справах всі позовні вимоги були звернуті зокрема до відповідачів - фізичних осіб, які були безпосередніми учасниками процедури приватизації. Однак у даній справі позовна вимога про витребування спірного майна спрямована до фізичної особи, яка не брала участі у процедурі приватизації та придбала спірне майно не в результаті його приватизації, а шляхом укладення окремої цивільно-правової угоди.
Щодо доводів скаржника, що справи у спорах щодо приватизації майна підлягають розгляду в порядку господарського судочинства в силу прямої вказівки закону, судова колегія зазначає, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасувати п. 48 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, а також про визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.06.2018 № 5592-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою підприємцем Семеновою Тетяною Вікторівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 441 в силу положень названої статті підлягають розгляду господарським судом.
Разом з тим, позовна вимога про витребування у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_3 , які були придбані ним на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2018, укладеному між ОСОБА_1 та ФОП Семеновою Т.В. не може бути розглянута господарським судом, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в силу прямої заборони, встановленої п. 1 ст. 20 ГПК України.
Апелянт не звернув увагу, що оскаржуваною ухвалою йому було роз'яснено саме про неможливість поєднання в одне провадження зазначених позовних вимог, а про необхідність їх розгляду в окремих позовних провадженнях за правилами різного судочинства - господарського та цивільного.
Прокурор не позбавлений права повторно звернутися до господарського суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасувати пункту рішення, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, тобто після усунення недоліків позовної заяви, які стали підставою для її повернення.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 у справі №922/815/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
У судовому засіданні 22.06.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 23.06.2021.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя В.В. Россолов
Суддя М.М. Слободін