проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"09" червня 2021 р. Справа № 922/3371/19
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.
секретар судового засідання Стойка В.В.
за участю представників:
від позивача: адвокат Орлов О.О. - довіреність,свідоцтво
від відповідача: адвокат Романченко О.М. - ордер, свідоцтво
від третіх осіб: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” (вх. № 767 Х-1)
на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021, повний текст складено 17.02.2021 (головуючий суддя Шарко Л.В., судді Погорелова О.В., Сальнікова Г.І.)
у справі № 922/3371/19
за позовом Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія", м. Харків
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1)Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна, м. Київ;
2)Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота", м. Харків
про скасування рішення державного реєстратора
Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Ю.Г. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1 - 6, 8 - 20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 за ТОВ «Фінансова компанія «Женева».
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 по справі №922/3371/19 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в. літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00грн.
Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що відповідно до частини першої статті 15, частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час прийняття оскаржуваного рішення був зобов'язаний перевірити факт наявності основного зобов'язання, однак державний реєстратор Тарасова Ю. Г. не з'ясувала факт наявності основного зобов'язання, що призвело до конструкції, за якою суб'єктом права за основним договором є один суб'єкт, який набув право внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб'єкт, що призводить до подвійного стягнення та порушення прав боржника.
Постановою Верховного Суду від 16.06.2020 по справі №922/3371/19: касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі №922/3371/19 скасовано; справу №922/3371/19 передано до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.
Судом касаційної інстанції зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій ч.1 ст.65 Закону України "Про іпотеку", незалучення до участі у справі Акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Крім того, зауважено на необхідності під час нового розгляду визначити коло осіб, на права і обов'язки яких може вплинути рішення у цій справі, з'ясувати наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, на захист якого подано позов, з'ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, та прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія".
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/3371/19 позовні вимоги задоволено повністю;
- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "ФК "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за ТОВ "ФК "Женева";
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить: скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 та відмовити у позові; в разі залишення оскаржуваного рішення без змін та наявності підстав для компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір до 10 000,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:
- вважає безпідставним висновок суду першої інстанції стосовно наявності обов'язку нотаріуса-державного реєстратора при зміні іпотекодержателя досліджувати зміст боргового документа - кредитного договору, оскільки жодне із перелічених судом положень нормативно-правових актів не висуває вимоги до державного реєстратора при внесенні змін до запису про речове право вимагати будь-який інший документ, окрім того, на підставі якого відбулись такі зміни;
- вважає незрозумілим посилання місцевого господарського суду на скасований запис про іпотеку від 23.02.2015, оскільки наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що державний реєстратор проводила зміну іпотекодержателя саме в записі від 21.01.2008 №1384825. При цьому, у вказаному записі зазначено розмір та строк виконання основного зобов'язання - «строк виконання основного зобов'язання: 19.12.2014, розмір основного зобов'язання 7566200,00 грн., правочин в якому встановлено основне зобов'язання: іпотечний договір №16-03-09, серія та номер 369, виданий 21.01.2008;
- чинним законодавством України не передбачено випадків припинення зобов'язання (у тому числі іпотечного) у зв'язку із відсутністю у кредитора ТОВ «ФК «Женева» оригіналу кредитного договору;
- відступлення права вимоги між АТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ «ФК «Женева» за кредитним та іпотечним договорами відбулось в один день 05.01.2018, у зв'язку із чим згода іпотекодавця на укладання відповідного правочину не потрібна;
- наявність в розпорядженні ТОВ «ФК «Женева» Іпотечного договору та договору №1 від 05.01.2018 про відступлення права вимоги за ним є достатньою правовою підставою для переходу прав іпотекодержателя до ТОВ «ФК «Женева» разом із вищим пріоритетом права іпотеки щодо зареєстрованих після неї обтяжень;
- вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 50000,00 грн., з огляду на незастосування судом першої інстанції критерію їх співмірності. Зазначає, що в даній справі та адміністративній справі №2040/5734/18 інтереси позивача представляє один той самий адвокат, який ще з 2014 року володіє вичерпною інформацією по суті довготривалого спору та не навів в своїй позиції якісно нових неспростованих аргументів. Також адвокатом не надано документу, в якому зазначений час, витрачений адвокатом на виконання кожної із відповідних робіт (наданих послуг), а також зазначення вартості кожної з робіт (послуг) з яких можна було встановити співмірність понесених витрат із обсягом та складністю проведеної роботи. Крім того, рішення по справі впливає лише на визначення особи кредитора у грошовому (кредитному) зобов'язанні позивача та не впливає на його ділову репутацію, оскільки кредитне зобов'язання ним взяте добровільно та не оспорюється.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі № 922/3371/19 залишено без руху.
За результатами усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі № 922/3371/19, встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу.
21.04.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.
22.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого третя особа просила апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/3371/19 залишити без змін, розгляд справи здійснювати без участі представника Компанії.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі № 922/3371/19 на "27" травня 2021 р. о 12:00 год.
У судовому засіданні 27.05.2021 у справі № 922/3371/19 оголошено перерву до 08.06.2021 о 12:30, про що учасників справи повідомлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021
02.06.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" надійшли пояснення від 27.05.2021, в яких апелянт просив прийняти дані пояснення та практику Верховного Суду до розгляду.
Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2021 о 12:00 год.
Представник апелянта у судових засіданнях підтримував вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі № 922/3371/19 скасувати.
Представник позивача у судових засіданнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим.
Треті особи не скористалися правом участі представника у судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Явка представників у судові засідання визнавалася необов'язковою.
Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов'язком.
За положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017.
Згідно з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.01.2008 між АКБ "Меркурій" (Кредитор) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Позичальник) був укладений Договір на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02 (до якого в подальшому укладені додаткові угоди), згідно з яким кредитор відкриває позичальнику (позивачу) кредитну лінію та надає кредитні кошти за рахунок кредитної лінії, ліміт якої складає 7 566 200,00 грн., а позичальник зобов'язався на умовах, передбачених кредитним договором, здійснити погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитною лінією.
Додатковою угодою від 20.12.2013 до договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008 визначено кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією - 19.12.2014.
На забезпечення виконання зобов'язання за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008, між АКБ "Меркурій" (Іпотекодержатель) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №16-03-09 від 21.01.2008, посвідчений 21.01.2008 Зубарєвим І.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 369 (до якого в подальшому укладені додаткові угоди). Предметом іпотеки за іпотечним договором є нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою Харківська область м.Харків вул. Сумська, 96 ( Майно), що належать на праві власності "Азово-Чорноморській інвестиційній компанії" у формі ТОВ.
Цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що виникають з договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008, та усіх додаткових договорів та угод до нього, у тому числі, що виникнуть у майбутньому, що укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем. Розмір кредиту згідно з кредитним договором складає 7 566 200,00 грн. Строк користування кредитом з 21.01.2008 по 19.12.2014, проценти за користування кредитом щомісячно по ставці 7,75% річних.
07.02.2014 між АКБ “Меркурій” (Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Банк Золоті Ворота” (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 (далі - Договір про відступлення права вимоги від 07.02.2014), згідно з пунктом 1.1 якого, Первісний кредитор ( АКБ “Меркурій”) передав, а Новий кредитор (ПАТ “Банк Золоті Ворота”) прийняв право вимоги до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Боржник) у розмірі, визначеному п.1.2 Договору.
Право вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора передається частково, в обсязі зазначеному в п.1.2 Договору.
Сума вимог, що відступається, станом на дату укладення цього Договору становить: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7 566 200,00 грн. ( п.1.2. договору від 07.02.2014).
За змістом п. 1.8 Договору про відступлення права вимоги від 07.02.2014, з моменту передачі прав вимоги, з урахуванням п. 1.2 Договору, за цим Договором у Первісного кредитора залишаються правовідносини з Боржником (Позивачем), що склалися до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги.
07.02.2014, між АКБ “Меркурій” (первісний Іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством “Банк Золоті Ворота”(новий Іпотекодержатель), укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №16-03-09, посвідченим Зубарєвим І.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 21.01.2008, реєстровий № 369, згідно з п.п.1.1.,1.2. якого первісний Іпотекодержатель передає, а новий Іпотекодержатель приймає в повному обсязі всі права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, посвідченим 21.01.2008 Зубарєвим В.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстровий номер 369 (з усіма змінами та доповненнями). Згідно іпотечного договору в іпотеку було передано нежитлові приміщення 3-го поверху № 1- 6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96.
Договір посвідчено Чибісовою А.О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстровий № 126.
07.02.2014 здійснено реєстрацію права іпотеки за ПАТ «Банк Золоті Ворота» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
23.05.2014 АТ “Банк Золоті Ворота” звернулося до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6732456 на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення 3-го поверху № 1- 6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби від 03.06.2014 №13517451 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою Харківська область м. Харків вул. Сумська, 96 за АТ "Банк Золоті Ворота" (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22535782 від 03.06.2014).
За повідомленням ПАТ “Банк Золоті Ворота” від 05.06.2014 №2606, - 06.06.2014, проведено реєстрацію припинення іпотеки (запис №1384825) (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 06.06.2014 №22699093).
Не погодившись із рішенням державного реєстратора про реєстрацію права власності, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ оскаржила його у порядку адміністративного судочинства.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі №820/11581/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко Оксани Сергіївни, що мали місце 03.06.2014 року при здійсненні реєстрації права власності за ПАТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою Харківська область м. Харків вул. Сумська 96, що раніше належали Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко Оксани Сергіївни №13517451 від 03 червня 2014 року "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення №1-6, 8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, що розташовані за адресою Харківська область м. Харків вул. Сумська, 96 за ПАТ "Банк Золоті Ворота". Зобов'язано Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області скасувати запис про реєстрацію права власності за ПАТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою Харківська область м. Харків вул. Сумська, 96.
Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області було скасовано запис про реєстрацію права власності на приміщення - предмет іпотеки за ПАТ "Банк Золоті Ворота".
23.02.2015 державним реєстратором Федоренком А.І., на підставі заяви АТ "Банк Золоті Ворота", прийнято рішення № 19544252, відповідно до якого нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ "А-3", з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 та належать позивачу на праві приватної власності, внесені у державний реєстр речових прав на нерухоме майно, та щодо яких вчинено запис про іпотеку №8827245.
Також, державним реєстратором Федоренком А.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 19547735 від 23.02.2015 про заборону відчуження на нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в. літ "А-3", з реєстраційним номером 88210663101 загальною площею 357,3 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, 96, на підставі якого вчинено запис про обтяження № 8827847.
Не погодившись із даними рішеннями державного реєстратора, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ оскаржила їх до Харківського окружного адміністративного суду.
Разом з цим, 11.06.2015, на підставі Протоколу №05/06-13 від 05.06.2015 про проведення торгів та визначення переможця повторного (другого) конкурсу з реалізації майна ПАТ Банк “Меркурій” (лот №153 продаж права вимоги за кредитним договором юридичної особи №02-25К-02 від 21.01.2008), між АКБ “Меркурій”, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АКБ “Меркурій”, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія") укладено Договір про відступлення права вимоги №5 (далі - Договір про відступлення права вимоги від 11.06.2015).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, ПАТ Банк “Меркурій” (Первісний кредитор) відступив Товариству з обмеженою відповідальністю “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (Новий кредитор) своє право вимоги за кредитним договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 та за договором забезпечення за цим кредитним договором: сума заборгованості - 1 104 705,09 грн., з усіма додатковими угодами та додатками до кредитних договорів та договорів забезпечення виконання зобов'язання за такими кредитними договорами, що є їх невід'ємною частиною (далі - Основні договори).
За умовами п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги від 11.06.2015, право вимоги за Основними договорами та договорами забезпечення відступається у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за Основними договорами; право вимоги суми нарахованих процентів за Основними договорами, строк платежу яких настав до дати укладання цього Договору; право вимоги суми процентів за Основними договорами, нарахованих на день підписання Сторонами Акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.
В силу цього Договору до Нового кредитора також переходять всі права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з Основного договору.
Згідно з п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги від 11.06.2015, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника (Позивача) належного виконання всіх зобов'язань за Основними договорами.
При цьому, Новий кредитор набуває статусу кредитора за Основними договорами та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання Боржником його зобов'язань за Основними договорами.
З Акту приймання-передачі від 11.06.2015 до Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015 вбачається, що відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги №5, ПАТ Банк “Меркурій” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк “Меркурій”, передав, а ТОВ “Азово - Чорноморська іпотечна компанія” отримала наступні документи: договір №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 (із додатковими угодами до нього); договір поруки №02-25П-02 від 21.01.2008 (із додатковими угодами до нього); договір відступлення права вимоги від 07.02.2014 за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008; реєстри платіжних документів з 21.01.2008 по 10.06.2015 за особовими рахунками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; довідку від 11.06.2015 про заборгованість за Договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №820/6015/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, адміністративний позов Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ до державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренко Андрія Івановича Департаменту державної реєстрації, Департаменту державної реєстрації, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота", про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано неправомірними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича №19544252 від 23.02.2015 року при здійсненні реєстрації іпотеки за АТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ.А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м.,що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, та належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича №19544252 від 23.02.2015, відповідно до якого зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №'1-6,8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, 96, за АТ банк "Банк Золоті Ворота".
Визнано неправомірними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича № 19547735 від 23.02.2015, при здійсненні реєстрації обтяжень заборони на нерухоме майно на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, та належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича № 19547735 від 23.02.2015, відповідно до якого зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою; Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96 за АТ банк "Банк Золоті Ворота". В іншій частині - задоволення позовних вимог відмовлено.
Судами зазначено, що у державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки оригінали документів, а саме кредитний договір №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 та додаткові угоди до нього, які підтверджують наявність зобов'язання позивача, державному реєстратору надані не були. До того ж, державним реєстратором здійснено не поновлення запису про речові права на нерухоме майно, а керуючись ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктом 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, прийнято рішення про проведення державної реєстрації іншого речового права іпотеки на нежитлові приміщення та про проведення державної реєстрації обтяження - заборона на вказане нерухоме майно за цим же суб'єктом.
На підставі Протоколу №UA-EA-2017-11-24-000393-a від 08.12.2017, лот F09G3513 право вимоги за кредитним договором № 02-25К-02 із забезпечення: нежитлові приміщення 3-го поверху №1-6,8-20, в. літ А-3, загальною площею 357,3 кв. м., за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, власник активів ПАТ «Банк Золоті Ворота», 05.01.2018 між ПАТ "Банк Золоті Ворота" (Продавець/Банк) та ТОВ "ФК "Женева" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №173, відповідно до якого ПАТ "Банк Золоті Ворота" відступає Новому кредитору (ТОВ "ФК "Женева") належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до юридичної особи позичальника - іпотекодавця, зазначеного у додатку 1 до цього договору, надалі Боржник, за кредитним договором та договором іпотеки, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018 «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами», а саме: договір на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02, з урахуванням всіх змін та доповнень; Іпотечний договір № 16-03-09 від 21.01.2008, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.
Розмір Прав вимоги, що відступаються Банком на користь Нового кредитора згідно умов цього договору, станом на 05.01.2018 становить 19 188 699,17 грн., та складається з 7 566 20,00 грн. простроченого кредиту, 2 153 974,54 грн. прострочених процентів, 9 468 524,63 грн. пені.
Новий кредитор підписанням цього Договору та Додатку № 1 засвідчив свою обізнаність та згоду з тим, що договір № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, всі зміни до доповнення до нього передаються у завіреній АТ Банк «Меркурій» копії (в такій формі, в якій він був переданий АТ «Банк Золоті Ворота»).
Також, 05.01.2018 між ПАТ "Банк Золоті Ворота" (Сторона 1) та ТОВ "ФК "Женева" (Сторона 2) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09, посвідченим 21.01.2008 Зубарєвим І.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 369, з урахуванням всіх зімн та доповнень до нього.
Договір посвідчено 05.01.2018, Тарасовою Ю.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1.
За наведеним договором ПАТ «Банк Золоті Ворота» передав ТОВ «ФК «Женева» всі права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за іпотечним договором № 16-03-09, з урахуванням всіх змін та доповнень.
Внаслідок посвідчення зазначеного Договору від 05.01.2018 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, приватним нотаріусом Тарасовою Юлією Георгіївною прийнято оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства “Банк Золоті Ворота” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. “А-3”, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева”.
У липні 2018 року Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ звернулася до адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни, яким просила: визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора від 05.01.2018 № 39120026, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) змінено іпотекодержателя з АТ «Банк «Золоті Ворота» на ТОВ «ФК «Женева» та зареєстровано за останнім іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1-6, 8-20 (літ. «А-3») загальною площею 357,3 кв. м з реєстраційним номером 88210663101, що розташовані за адресою: Харківська область , м. Харків, вул. Сумська, буд. 96; зобов'язати нотаріуса виключити з реєстру запис про ТОВ «ФК «Женева» як іпотекодержателя спірних приміщень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11. 2018 позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано оскаржуване рішення приватного нотаріуса Тарасової Ю.Г.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, роз'яснивши позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 02.10.2019 у справі №2040/5734/18 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 року залишено без змін.
Судом касаційної інстанції зазначено, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням Нотаріуса від 05.01.2018 № 39120026, відповідно до якого в Реєстрі змінено іпотекодержателя з АТ «Банк «Золоті Ворота» на ТОВ «ФК «Женева» та зареєстровано за останнім іпотеку на спірні приміщення.
Проте заявлені у справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя. Таким чином, предметом розгляду у цій справі є не стільки дії та рішення Нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
З огляду на суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням умов договору на кредитну лінію від 21.01. 2008 № 02-25К-02, договору іпотеки від 21.01. 2008 № 16-03-09, а також договорів від 07.02. 2014 про відступлення прав вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію та відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Наведене стало підставою для звернення Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ до господарського суду Харківської області з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Ю.Г., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. № 39120026 від 05.01.2018.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/3371/19 позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "ФК "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в. літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за ТОВ "ФК "Женева"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
За положеннями ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційним Судом України зазначено, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Правовідносини, що випливають з договору іпотеки, регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України “Про іпотеку”.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку” та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з приписами ст.3 Закону України “Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону ( ст.4 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Аналіз ч.1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця за сукупності наступних умов:
1) у разі якщо іпотечним договором не передбачено наявність обов'язкової згоди іпотекодавця для укладання правочину про відступлення прав за іпотечним договором (в тому числі на заміну іпотекодержателя у відповідному правочині);
2) за умови, якщо відступлення прав за іпотечним договором здійснюється одночасно із відступленням права вимоги за основним зобов'язанням.
Наведене свідчить, що у разі недотримання будь-якої із наведених вище умов, для відступлення прав за іпотечним договором має бути отримана попередня згода іпотекодавця; відсутність такої згоди буде свідчити про порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього.
Зі змісту іпотечного договору від 21.01.2008 №16-03-09 вбачається, що останній не містить в собі умови щодо необхідності отримання згоди іпотекодавця для укладання договору про відступлення прав за іпотечним договором.
Разом з цим, поняття «основне зобов'язання» надано у ст.1 Закону України «Про іпотеку», в розумінні якої «основне зобов'язання» - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Зміст терміну “основне зобов'язання” додатково розкриває частина перша статті 7 Закону України “Про іпотеку”, згідно з положеннями якої за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Викладене свідчить, що єдиним критерієм віднесення зобов'язання до основного є підстава його виникнення. Підставою виникнення основного зобов'язання є у т.ч. договори позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу тощо. Вид платежу (основний борг, проценти, неустойка) юридичного значення для кваліфікацій зобов'язання як основного не має.
Поєднання наведених ознак свідчить про те, що “основне зобов'язання” - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу тощо, яке включає в себе як зобов'язання зі сплати основного боргу, так і зобов'язання зі сплати процентів, штрафів, пені, нарахованих на суму боргу.
Термін «основне зобов'язання» є відмінним від терміну «основний борг».
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання поділяються на основні та субсидіарні. Критерієм поділу виступають підстави виникнення. Основні мають самостійну підставу виникнення, а субсидіарні зобов'язання виникають додатково до основного зобов'язання (гарантія, порука, завдаток, застава, іпотека тощо).
Матеріали розглядуваної справи свідчать, що відступлення прав за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09 відбулось без одночасного відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, яким є договір на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02 з усіма додатковими угодами до нього.
Так, 21.01.2008, між АКБ "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ було укладено Договір на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02 (з додатковими угодами до нього), за умовами якого кредитор відкриває позичальнику (позивачу) кредитну лінію та надає кредитні кошти за рахунок кредитної лінії, ліміт якої складає 7 566 200,00 грн., а позичальник зобов'язався на умовах, передбачених кредитним договором, здійснити погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитною лінією.
Зобов'язання позичальника забезпечено іпотекою згідно з іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09.
07.02.2014 між ПАТ Банк “Меркурій” (Первісний кредитор) та ПАТ “Банк Золоті Ворота” (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, за умовами п. 1.1 якого ПАТ Банк “Меркурій” передав, а ПАТ “Банк Золоті Ворота” прийняв право вимоги до Позивача (як Боржника) у розмірі, визначеному п.1.2 Договору, яке передається частково, в обсязі зазначеному в Договорі. Сума вимог, що відступається, станом на дату укладення цього Договору становить: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7 566 200,00 грн. (п.1.2. договору відступлення права вимоги від 07.02.2014).
З моменту передачі прав вимоги, з урахуванням п. 1.2 Договору, за цим Договором у Первісного кредитора залишаються правовідносини з Боржником (Позивачем), що склалися до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги (п.1.8 Договору від 07.02.2014).
Наведене свідчить, що за Договором про відступлення права вимоги від 07.02.2014, ПАТ Банк “Меркурій” передано ПАТ “Банк Золоті Ворота” лише частину права вимоги за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02 в обсязі, що стосується тіла кредиту у розмірі 7 566 200,00 грн.
В подальшому, вказане право вимоги перейшло від ПАТ "Банк Золоті Ворота" до ТОВ "ФК "Женева", шляхом укладання 05.01.2018 між вказаними особами договору про відступлення права вимоги №173, відповідно до якого ПАТ "Банк Золоті Ворота" відступило на користь ТОВ "ФК "Женева" своє право вимоги заборгованості за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02.
Разом з цим, 11.06.2015, між ПАТ Банк “Меркурій” та ТОВ “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія"), укладено Договір про відступлення права вимоги №5, відповідно до п. 1.1 якого ПАТ Банк “Меркурій” (як Первісний кредитор) відступило Товариству з обмеженою відповідальністю “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (як Новому кредитору) своє право вимоги за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 та за договором забезпечення за цим кредитним договором: сума заборгованості - 1 104 705,09 грн., з усіма додатковими угодами та додатками до кредитних договорів та договорів забезпечення виконання зобов'язання за такими кредитними договорами, що є їх невід'ємною частиною (далі - Основні договори).
За умовами п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги від 11.06.2015, право вимоги за Основними договорами та договорами забезпечення відступається у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за Основними договорами; право вимоги суми нарахованих процентів за Основними договорами, строк платежу яких настав до дати укладання цього Договору; право вимоги суми процентів за Основними договорами, нарахованих на день підписання Сторонами Акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору. В силу цього Договору до Нового кредитора переходять всі права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з Основного договору.
Новий кредитор набуває статусу кредитора за Основними договорами та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання Боржником його зобов'язань за Основними договорами (п. 1.3. договору).
Таким чином, право вимоги за Договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 та договором забезпечення цього договору, з усіма додатковими угодами та додатками до них, що укладалися між ПАТ Банк “Меркурій” та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ, було відступлено ТОВ “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія") у сумі 1 104 705,09 грн.
При цьому, у складі документів передані: договір №02-25К-02 (оригінал) на кредитну лінію від 21.01.2008 (із додатковими угодами); договір відступлення права вимоги від 07.02.2014 за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008; реєстри платіжних документів з 21.01.2008 по 10.06.2015 за особовими рахунками № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , тощо.
Наведене свідчить, що в результаті укладання вищевказаних договорів про відступлення права вимоги від 07.02.2014, від 11.06.2015 та від 05.01.2018, відбувся поділ основного зобов'язання на дві частини:
- в 2014р. (перша) - частина основного зобов'язання, право вимоги якого відступлено ПАТ Банк «Меркурій» на користь ПАТ “Банк Золоті Ворота” (строкова заборгованість за кредитом в розмірі 7 566 200,00 грн.), а у 2018 р. - ПАТ “Банк Золоті Ворота” право вимоги відступлено на користь ТОВ "ФК "Женева" (19 188 699,17 грн., які складаються із 7 566 200,00 грн - простроченого кредиту, 2 153 974,54 грн - прострочених процентів, 9 468 524,63 грн - пені.);
- в 2015р. (друга) - частина основного зобов'язання, право вимоги якого відступлено ПАТ Банк "Меркурій" на користь ТОВ “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія") на підставі Договору про відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015 в розмірі 1104 705,09 грн.
Отже, ТОВ "Фінансова компанія "Женева" в даному випадку не може вважатись єдиним кредитором за основним зобов'язанням, оскільки останньому було відступлено право вимоги до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ, частково.
З огляду на вищевикладене, під час укладення між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "ФК "Женева" договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018, до відповідача перейшло право вимоги не за всім основним зобов'язанням, а лише за його частиною, яка не включає в себе 1 104 705,09 грн., що була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" на підставі Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015.
Наведені вище обставини свідчать про те, що під час укладення між ПАТ Банк “Меркурій” та ПАТ “Банк Золоті Ворота” договору від 07.02.2014 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, а також між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "Фінансова компанія "Женева" договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09 (посвідчено нотаріусом 05.01.2018 та зареєстровано в реєстрі за №1), сторонами вказаних правочинів не дотримано положень ч.1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», що свідчить про необхідність отримання згоди Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ (іпотекодавця) на їх укладання, зважаючи на те, що відступлення прав за іпотечним договором відбулось без одночасного відступлення права вимоги за всім основним зобов'язанням.
За положеннями Закону України “Про іпотеку” іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за всім основним зобов'язанням. Це пов'язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як безпосередня пов'язаність із основним зобов'язанням, оскільки іпотека слідує за основним зобов'язанням протягом всього строку його існування з метою забезпечення.
Законом України “Про іпотеку” не передбачено існування конструкції “абстрактної” іпотеки, при якій іпотека існує поза зв'язком із забезпеченням основного зобов'язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб'єктом права вимоги за основним договором буде один суб'єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб'єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов'язання. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №758/3453/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що у даному спорі склалась ситуація коли за умовами іпотечного договору від 21.01.2008 іпотекою юридично забезпечене все основне зобов'язання за договором кредитної лінії від 21.01.2008 №2-25К-02 (змін до іпотечного договору не вносилося), однак фактично право іпотеки передано лише з часткою основного зобов'язання (у зв'язку з його поділом), а інша частка на суму 1 104705,09 грн., право вимоги якої передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" на підставі Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015, є забезпеченою іпотекою абстрактно.
Враховуючи наведене та те, що іпотека безпосередньо пов'язана із основним зобов'язанням, а іпотекодержателем може бути особа, яка є кредитором за основним зобов'язанням; за умовами п.1.3. договору відступлення права вимоги № 5 від 11.06.2015 ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія" набуває статусу кредитора за Основними договорами та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання Боржником його зобов'язань за Основними договорами, - існує загроза вчинення останнім (як другим кредитором за договором на кредитну лінію) дій, направлених на визнання за собою прав іпотекодержателя на спірне нерухоме майно та звернення стягнення на предмет іпотеки, що створить неприйнятну ситуацію для позивача, коли останній повинен буде відповідати іпотечним майном вже перед двома наявними кредиторами.
Разом з тим, іпотека за своєю правовою природою спрямована на недопущення ситуації, за якої на один предмет іпотеки матимуть рівноцінні права два і більше кредиторів.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що всупереч положень чинного законодавства ПАТ Банк «Меркурій», ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "Фінансова компанія "Женева" побудована “абстрактна” іпотека, яка існує поза зв'язком із частиною основного зобов'язання, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як іпотекодавця.
За результатами звернення ТОВ «ФК «Женева», приватним нотаріусом Тарасовою Юлію Георгіївною прийнято оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства “Банк Золоті Ворота” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. “А-3”, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева”.
Підставою для прийняття вищевказаного рішення державного реєстратора став договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Тарасовою Ю.Г. 05.01.2018 та зареєстровано в реєстрі за №1.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч.4 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).
Заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву ( ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції на час вчинення оскаржуваного рішення державного реєстратора).
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 22 наведеного Закону).
Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (ч.3 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).
Відповідно до ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Враховуючи наведене та з огляду на те, що: 06.06.2014, на підставі повідомлення від 05.06.2014 №2606 ПАТ “Банк Золоті Ворота”, було проведено реєстрацію припинення іпотеки (запис №1384825), у зв'язку з реєстрацією за останнім права власності на предмет іпотеки (рішення реєстратора в подальшому скасовано у судовому порядку); на підставі рішення державного реєстратора Федоренка А.І. №19544252 від 23.02.2015 (яке в подальшому скасовано у судовому порядку), іпотеку на спірні нежитлові приміщення за ПАТ «Банк Золоті Ворота» зареєстровано як нову іпотеку; зміст договору від 05.01.2018 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, укладеного між ПАТ “Банк Золоті Ворота” та ТОВ “ФК “Женева”, не містить застережень, що між сторонами також було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02, та враховуючи, що іпотека є похідним зобов'язанням від основного, - судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що під час проведення державної реєстрації зміни іпотекодержателя, приватний нотаріус Тарасова Ю.Г. повинна була пересвідчитись у тому, що основне зобов'язання дійсно існує, а права кредитора за основним зобов'язанням передані ТОВ “ФК “Женева”, зокрема у повному обсязі.
Матеріали справи свідчать, що оригінали документів, зокрема Договору №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 року та додаткові угоди до нього (з договорами про відступлення прав вимоги від 07.02.2014, та від 05.01.2018 №173 за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008), наявність яких для підтвердження дійсності основного зобов'язання, є обов'язковим, у тому числі і для посвідчення договору про відступлення прав вимоги за іпотекою, державному реєстратору прав на нерухоме майно Тарасовій Ю. Г. не надавались.
Вищенаведена обставина підтверджується копією картки прийому заяви №110018642 від 05.01.2018 приватним нотаріусом Тарасовою Ю. Г., згідно з якою єдиним документом, наданим для державної реєстрації іпотеки за ТОВ “ФК “Женева”, є Договір про відступлення права вимоги, який саме посвідчувався приватним нотаріусом Тарасовою Ю.Г.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, однією із загальних засад державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Отже, судом першої інстанції правомірно зазначено, що без дослідження документів, на підтвердження набуття ТОВ “ФК “Женева” прав кредитора та іпотекодержателя за основним зобов'язанням ( в цілому), яке дійсно існує, рішення державного реєстратора не може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства і забезпечує об'єктивність і достовірність відомостей про зареєстровані права.
Доводи апелянта, що відступлення права вимоги між АТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ «ФК «Женева» за кредитним та іпотечним договорами відбулось в один день 05.01.2018, у зв'язку із чим згода іпотекодавця на укладання відповідного правочину не потрібна, є необґрунтованими з підстав, викладених в даній постанові.
Що стосується долученої Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" до матеріалів справи судової практики Верховного Суду, апеляційний господарський суд зауважує, що наведені відповідачем постанови мають відмінні обставини ніж ті, що виникли між сторонами у розглядуваній справі.
Як зазначено Великою Палатою Верховного суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Під час перегляду рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/3371/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн., Східний апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст.16 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ( ч.1 ст.123 ГПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами ( ч.ч.1,2 чт.126 Господарського процесуального кодексу України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що 10.10.2019 між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Орловим О.О. було укладено Договір про надання правничої допомоги №39/А (далі - Договір), за умовами якого Адвокат бере на себе зобов'язання надати Клієнту за винагороду необхідну правничу допомогу щодо ведення справи про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. №39120026 від 05.01.2018 в судах першої, другої та третьої інстанцій (Касаційний господарський суд).
Адвокат має право на отримання винагороди за цим Договором незалежно від ухваленого судом рішення з урахуванням умов, викладених у Додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору ( п.2.3.договору).
Клієнт зобов'язаний здійснити оплату винагороди (гонорару) на користь Адвоката за надання останнім правничої допомоги, згідно з умовами цього Договору та Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору, у будь-якому випадку протягом строку, встановленого цим Договором та Додатком до нього ( п.2.11.договору).
Як передбачено пунктом 3.1 Договору умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, Сторони узгоджують у Додатку №1 до цього Договору, який складається в 2-х (двох) примірниках, по одному примірнику для кожної із Сторін, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пункту 1 Додатку №1 до Договору, гонорар Адвоката за ведення справи визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. №39120026 від 05.01.2018 в суді першої інстанції складає 50 000, 00 (п'ятдесят тисяч) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
В матеріалах справи, наявний акт виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги №39/А від 10.10.2019, згідно з яким Адвокатом надано Клієнту необхідну правничу допомогу щодо ведення справи про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю.Г. №39120026 від 05.01.2018 в суді першої інстанції (Господарському суді Харківської області) при розгляді справи №922/3371/19, а саме: вивчено документи стосовно предмета спору; складено та подано позовну заяву з відповідними доказами; складено та подано заяву від 28.10.2019 про усунення недоліків; складено та подано клопотання від 08.11.2019; складено та подано заяву від 19.11.2019 в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України; брав участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 19.11.2019 у справі №922/3371/19, здійснював представництво інтересів Клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду; складено та подано заперечення від 20.11.2019 проти прийняття зустрічного позову; складено та подано клопотання від 21.11.2019 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів; складено та подано відповідь на відзив від 02.12.2019; брав участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 03.12.2019 у справі №922/3371/19, здійснював представництво інтересів Клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду; брав участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 17.12.2019 у справі №922/3371/19, здійснював представництво інтересів Клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також участю в дослідженні доказів та судових дебатах.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що адвокатом Орловим О.О. здійснено представництво інтересів Клієнта під час нового розгляду справи, який приймав участь в судових засіданнях, заявляв клопотання та надавав пояснення по суті спору.
Згідно видаткового касового ордеру від 20.11.2019 Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю сплатила адвокату Орлову О.О. 50 000,00 грн. за послуги адвоката згідно договору №39/А про надання правничої допомоги від 10.10.2019.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" було подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від 19.12.2019, яким відповідач просив зменшити суму відшкодування витрат на надання правової допомоги у цій справі до 5 000,00 грн.
В обґрунтування клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" зазначено наступне:
- позов з аналогічними доводами та предметом вже перебував на розгляді в суді адміністративної юрисдикції (справа №2040/5734/18), а адвокатом позивача фактично переписано позов;
- адвокат в обґрунтування позову посилається на основний єдиний аргумент, зміст якого зводиться до того, що відсутність оригіналу кредитного договору свідчить про відсутність права кредитора, а з ним і правового статусу іпотекодержателя у банку та ТОВ «ФК «Женева». Доказів чи релевантної судової практики розгляду Верховним судом подібних спорів не надано, обмежившись лише наданням судових рішень по адміністративній справі №820/6015/16, в якій відповідач участі не приймав;
- з боку відповідача не допущено жодних дій, направлених на безпідставне затягування судового процесу, які б зумовили необхідність участі адвоката позивача у більшій кількості засідань по справі або подання додаткових доказів;
- позов по даній справі не є складним та об'єктивно не потребує багато часу на його складення. Позов має немайновий характер, позивач визнає отримання кредиту та укладення іпотечного договору, проте не згоден з рішенням ОСОБА_1 про реєстрацію переходу прав до відповідача;
- подання необґрунтованих (зайвих) клопотань не може бути достатньою підставою для висновку про обґрунтованість часових витрат адвоката на підготовку правової позиції та надання правничої допомоги у справі.
Представник ТОВ "Фінансова компанія "Женева" заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
Вирішуючи подане позивачем клопотання, колегією суддів враховано наступне.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 статті 126 ГПК України).
При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, висловлену Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також загальні засади законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції щодо розподілу витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем вищевказані документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.
Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, у липні 2018 року Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни № 39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено іпотекодержателя у Єдиному державному реєстрі з АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "Фінансова компанія "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1-6, 8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"; зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Тарасову Юлію Георгіївну виключити запис про іпотекодержателя за ТОВ "Фінансова компанія "Женева" на нежитлові приміщення третього поверху № 1-6, 8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96.
В обґрунтування позовних вимог Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення державним реєстратором всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не з'ясовано факт наявності основного зобов'язання, з огляду на те, що ТОВ "Фінансова компанія "Женева" не надавався оригінал договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21 січня 2008 року з додатковими угодами до нього, які підтверджують наявність основного зобов'язання.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11. 2018 у справі № 2040/5734/18 позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано оскаржуване рішення приватного нотаріуса Тарасової Ю.Г.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснивши позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 02.10.2019 у справі №2040/5734/18 касаційну скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишено без задоволення. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 залишено без змін.
Наведені вище обставини свідчать, що Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ зверталась із позовом у адміністративній справі №2040/5734/18, який має аналогічний предмет позову як і в господарській справі №922/3371/19.
Зі змісту судових рішень у адміністративній справі № 2040/5734/18 вбачається, що Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ безпідставно звернулась з вищевказаним позовом до адміністративного суду, оскільки вирішення даного спору віднесено до компетенції господарських судів.
Зважаючи на вищевикладене, представником Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ на момент подання позову в господарській справі №922/3371/19 вже досліджені обставини справи, здійснено аналіз та збір доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, сформульовано предмет та підстави позову, у зв'язку із чим йому не було потрібно багато часу для подання позовної заяви та інших документів в межах даної справи.
Суд апеляційної інстанції, застосовуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн., що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/3371/19 - скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн., із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вимог в цій частині. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/3371/19 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення покладаються на скаржника, приймаючи до уваги вірний висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/3371/19 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 (повний текст рішення складено 17.02.2021) у справі №922/3371/19 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн., та відмовити у задоволенні вимог в цій частині.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 (повний текст рішення складено 17.02.2021) у справі №922/3371/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.06.2021
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук