вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" червня 2021 р. Справа№ 910/17985/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 20.01.2020
у справі № 910/17985/20 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
страхова компанія "Оранта"
про стягнення 11 614, 63 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 11 614,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 321а9ц від 02.08.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Mercedes, державний номер НОМЕР_1 .
Позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Peugeot, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО/6871440), а тому обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/17985/20 позов задоволено повністю.
На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 11614, 63 грн., 2102 ,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування". Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Peugeot, державний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП застрахована у відповідача, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6871440. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що обов'язок щодо відшкодування збитку завданого внаслідок ДТП покладається на відповідача відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на неналежне дослідження судом першої інстанції обставин справи та поданих позивачем доказів. На переконання відповідача, суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 417988 встановлено факт наїзду на задню частину бампера автомобіля «Mersedes - Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 в переліку видимих зовнішніх пошкоджень вказано - подряпини заднього бампера. Також у довідці Національної поліції України в пошкодженнях автомобіля вказано задня центральна частина. Однак, в акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість), наданого позивачем, серед пошкоджень зазначено: хром. накладна заднього бамперу; задній бампер; структурна накладна заднього бамперу, з чим відповідач не погоджується, вважає, що зазначений акт не є належним документом, який встановлює причинно - наслідковий зв'язок між пошкодженнями та ДТП, яка сталась 22.02.2020, оскільки не є експертизою та не встановлює причинно - наслідковий зв'язок між ДТП та пошкодженнями заднього лівого крила автомобіля, а лише фіксує пошкодження на час огляду незалежно від причин їх утворення.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
05.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач вважає рішення суду першої інстанції від 20.01.2021 у даній справі законним та обґрунтованим. Вимоги апелянта про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з посиланням на те, що акт огляду не є належним документом протирічать частковому визнанню відповідачем пошкодження заднього бамперу автомобіля «Mercedes», державний номер НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 321а9ц від 02.08.2019 (п. 28.12 договору) було погоджено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку, розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованого СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 28.13 договору). В окремих випадках, за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.
Відповідно до умов укладеного договору добровільного страхування, після звернення страхувальника з повідомлення про настання страхового випадку, представником АТ «СК «АРКС» для визначення розміру заподіяних збитків було проведено огляд пошкодженого автомобіля та складено акт огляду транспортного засобу від 03.03.2020 року
Крім того, відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
На підставі вищевказаного Рахунку АТ «СК «АРКС» було складено розрахунок страхового відшкодування та в подальшому згідно страхового акту № АRХ2550527 від 20.03.2020 року виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 11 614, 63 грн.
На переконання позивача надані відповідачем документи, а саме довідка та схема ДТП не спростовують, а навпаки підтверджують, що саме ОСОБА_1 пошкодив задню частину транспортного засобу «Mercedes», державний номер НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що виплата страхового відшкодування є цілком обґрунтованою та була проведена згідно чинного законодавства та відповідно умов договору страхування, а позиція відповідача є неоднозначною та ґрунтується на припущеннях.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.04.2020 у справі № 759/4422/20 встановлено, що 22.02.2020 о 10 годині 30 хвилин громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot, державний номер НОМЕР_2 на пр. А.Паладіна в м. Києві не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїм діями ОСОБА_1 порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 грн.
Автомобіль марки Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АРКС" на підставі договору добровільного страхування наземного транспортну № 321а9ц від 02.08.2019.
03.03.2020 складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), в якому серед пошкоджень зазначено: 1) хром. накладна зад. бамп; 2) задній бампер; 3) структурна накладна зад. бамп.; 4) крило заднє ліве.
Згідно рахунку Спільного підприємства у формі ТОВ "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" № 2120001108 від 13.03.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Mercedes, державний номер НОМЕР_1 становить 11 614,63 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № ARX2550527 від 20.03.2020, згідно якого визначено суму страхового відшкодування в розмірі 11 614,63 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 11 614,63 грн. були перераховані страховиком (позивачем) на рахунок СП ТОВ "АД Україна-Мерседес Бенц" згідно платіжного доручення № 654 240 від 23.03.2020.
Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України цивільна відповідальність автомобіля марки автомобіля марки Peugeot, державний номер НОМЕР_2 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6871440 застраховано у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".
Відповідно до умов договору (полісу) № АО 6871440 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 130 000,00 грн.
Позивачем було надіслано відповідачу заяву (претензія) про виплату страхового відшкодування № 0004158/ІНС.ЛОУ від 29.04.2020, в якій міститься вимога перерахувати на рахунок позивача страхове відшкодування в сумі 11 614,63 грн.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідь на заяву позивача відповідач не надав, страхове відшкодування не сплатив.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
В ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала. (Аалогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17).
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяний збиток відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Peugeot, державний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6871440, то відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
За результатами досліджених в порядку, передбаченому ст.86 ГПК України матеріалів справи в сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 11 614,63 грн. страхового відшкодування.
Враховуючи виплату позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку № 2120001108 від 13.03.2020, який виставлено Спільним підприємством у формі ТОВ «Автомобільний двм «Україна-Мерседес Бенц», що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 614, 63 грн.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідачем не доведено, що шкоду транспортному засобу марки "Mercedes", державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, а доводи апеляційної скарги зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оцінюючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі постановлено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2020 у справі № 910/17985/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2020 у справі № 910/17985/20 залишити без змін.
Матеріали справи №910/17985/20 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка