вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2021 р. Справа№ 911/218/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засідання
при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021
винесену за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс"
про забезпечення позову
у справі № 911/218/21 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто1-Україна"
про визнання права власності на нежитлове приміщення
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її винесення
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/218/21 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комві плюс" у задоволенні клопотання від 16.01.2021 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто1-Україна" про визнання права власності на нежитлове приміщення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комві плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити позивачу пропущений строк на подання апеляційної скарги та поставити ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/218/21, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/218/21 про відмову у забезпеченні позову, задовольнити заяву позивача про забезпечення позову та забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто1-Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПП "Ай.Бі.Ес." про визнання права власності шляхом: накладення арешту на нежиле приміщення 3 (три), яке знаходиться за адресою: місто Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Першотравнева, буд. № 14, загальною площею 368,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1807909232224).
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач зазначив, що у нього є побоювання щодо того, що спірне майно на час виконання рішення може бути відчужене третім особам, оскільки відповідач, зареєструвавши за собою право власності на це майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно через 7 років після укладення договору купівлі-продажу із зазначенням неправдивих відомостей державному реєстратору, - передав спірне майно в іпотеку ПП «Ай.Бі.Ес.», хоча як продавець, до реєстрації права власності за покупцем не мав права здійснювати розпорядження предметом договору купівлі-продажу. Відчуження спірного нежитлового приміщення може утруднити виконання рішення та призвести до необхідності звернення до суду з новими позовами для поновлення прав позивача.
Скаржник вказує на те, що з моменту реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем, тобто з 11.04.2019, був позбавлений можливості отримати від держави України факт офіційного визнання за ним права власності на спірне нежитлове приміщення, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав, яке виникло на підставі діючого та укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 13.30.2012, а відповідач фактично не визнає права позивача на предмет договору, шляхом зазначення неправдивих відомостей здійснив реєстрацію права власності за особою та передав спірне нежитлове приміщення в оренду. Такими діями відповідача порушено права та законні інтереси позивача, тому позивач вимушений був звернутись до суду із вказаним позовом. При цьому, всі дії відповідача та третьої особи свідчать про потенційну можливість здійснення відчуження спірного майна в подальшому, зокрема і те, що відповідачем були надані державному реєстратору неправомірні відомості щодо втрати ним оригіналу свідоцтва про право власності, в той час, як сам оригінал свідоцтва міститься в архіві приватного нотаріуса, і той факт, що майно орієнтовною вартістю 1,5 млн. грн. було передано в іпотеку в рахунок забезпечення договору позики на суму 60 000,00 грн. Однак, суд першої інстанції не врахував зазначені обставини та послався на те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову викликана лише власними припущеннями позивача, що не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Скаржник вказує на те, що допущення продажу нерухомого майна знівелює функцію судового рішення, як засобу реального відновлення порушеного права.
Додатково скаржник зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що станом на 15.01.2021, спірне майно перебуває під арештом, що також є підставою для відмови у забезпеченні позову, однак, станом на 08.02.2021 записи про наявність арешту в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відсутні. Тобто, вказані обставини свідчать про те, що відповідачі вживають заходів щодо зняття арештів та лише підсилює припущення позивача про те, що спірне нерухоме майно може бути відчужене третім особам.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2021 справу № 911/218/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/218/21 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 18.03.2021.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/218/21 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 прийнято справу № 911/218/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 призначено справу № 911/218/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 до розгляду у судовому засіданні 15.04.2021.
Судове засідання 15.04.2021 не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному.
Після виходу головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 911/218/21 до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021, з урахуванням ухвали від 18.05.2021 про виправлення описки, продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 винесену за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" про забезпечення позову у справі № 911/218/21. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 винесену за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" про забезпечення позову у справі № 911/218/21 у судовому засіданні 03.06.2021.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/218/21 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників у судове засідання
Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 03.06.2021, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комві плюс" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, заявивши вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто1-Україна" про визнання права власності на нежитлове приміщення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на те, що ним набуто речове право на нежитлове приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14 за реєстраційним номером 35432185 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.03.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Комві плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Альфа Трейд" (яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто1-Україна"), посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Гончар Т.М, зареєстрованого в реєстрі за № 644 та у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 4916073. При цьому, всупереч чинному договору купівлі-продажу нежитлового приміщення державним реєстратором Зазимської сільської ради Броварського району Підопригорою Т.В. вчинено запис № 31122210 від 09.04.2019 про право приватної власності на спірне нежитлове приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто1-Україна". Разом з тим, відповідач передав в іпотеку спірне нежитлове приміщення за договором іпотеки від 10.06.2019 № 1434, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Авто1-Україна та Приватним підприємством "Ай.Бі.Ес.". На підставі вказаного договору іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос А.Є. здійснено державну реєстрацію обтяження № 31935593 у вигляді заборони на відчуження спірного нерухомого майна. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його права власності на нежитлове приміщення з боку відповідача та посягання останнього на власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві плюс", що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Комві плюс" подало до суду клопотання про забезпечення позову від 16.01.2021, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення номер 3 (три), яке знаходиться за адресою: місто Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Першотравнева, буд. № 14 (чотирнадцять), загальною площею 368,7 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1807909232224).
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Комві плюс" зазначає, що з урахуванням того, що за відповідачем здійснено реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, яке відповідач без законних правових підстав передав в іпотеку, на даний час існує реальна загроза можливості розпорядження в будь-який спосіб відповідачем або іпотекодержателем таким нерухомим майном, тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заява про забезпечення позову розглядається судом на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 140 ГПК України не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Правовий аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Колегія суддів, дослідивши зміст поданого до суду першої інстанції клопотання про забезпечення позову встановила, що вказане клопотання не містить обґрунтованих доводів реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про можливість невиконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доводи заявника, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.
Скаржником не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що клопотання про забезпечення позову від 16.01.2021 не містить обґрунтованих мотивів, посилань на жодні докази та самих доказів, на підставі яких суд міг би встановити загрозу відчуження спірного майна або іншого розпорядження ним, що може вплинути на ефективність захисту прав та інтересів позивача, та визначити доцільність та необхідність забезпечення позову у вигляді арешту на спірне нерухоме майно.
Крім того, станом на 15.01.2021 спірне нерухоме майно перебувало під обтяженням - арештом, а державну реєстрацію обтяження (арешту) нерухомого майна проведено державним реєстратором Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Трітиніченко Ю.В. 09.07.2019 (номер запису про обтяження 32331620) на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2019 №369/8660/19, що вбачається з інформаційної довідки № 240587514 від 15.01.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Доказів зняття обтяження (арешту) зі спірного нерухомого майна станом на дату винесення ухвали - 20.01.2021, скаржником не надано.
Отже, за висновками суду, заявником не наведено належного доказового обґрунтування поданого клопотання, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.
З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія, вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення. Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Господарського суду Київської області.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права, а також щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/218/21 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/218/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 136, 137, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/218/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.01.2021 у справі № 911/218/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комві Плюс".
4. Справу № 911/218/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2021, у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному з 14.06.2021 по 18.06.2021, включно.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко