вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2021 р. Справа№ 910/14153/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Дикунської С.Я.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 13.05.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020
у справі №910/14153/20 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Громадської організації «Добро людині»
про стягнення 408 907,64 грн
У вересні 2020 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач, КП «Київтеплоенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації «Добро людині» (надалі - відповідач, ГО «Добро людині») про стягнення 408 907,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог КП «Київтеплоенерго» посилається на те, що ним поставлено відповідачу теплову енергію за яку останній не вносив своєчасно плату.
Відзив на позовну заяву відповідачем не було подано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 23.12.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, розгляд справи здійснювати з повідомленням учасників справи, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14153/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. За доводами скаржника, позов підлягає задоволенню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/14153/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020, розгляд справи призначено на 18.02.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу, ГО «Добро людині» заперечило проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 26.11.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Справу розглядати без участі представника відповідача.
Відповідач звертає увагу суду на те, що ГО «Добро людині» є власником нежилих приміщень в будівлі №1 по вулиці Берегова у м. Києві з 2014 року. Нежилим приміщенням не надаються жодні комунальні послуги, не виставляються рахунки, відсутнє опалення, електропостачання та водопостачання. В нежилих приміщеннях відсутні засоби опалення (батареї).
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.02.2021 у справі №910/14153/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 справу №910/14153/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 01.04.2021.
01.04.2021 розгляд справи відкладено, запропоновано сторонам надати обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості з посиланням на нормативно-правові норми, тарифи та ставки, з викладенням алгоритму їх нарахування у спірний період з лютого 2020 по червень 2020.
13.05.2021 позивачем надано суду пояснення та розрахунок.
У судове засідання 13.05.2021 з'явився представник позивача.
Представники відповідача у судове засідання 13.05.2021 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, ГО «Добро людині» повідомлялася належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники відповідача, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представника відповідача у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Судом апеляційної інстанції враховано, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив розглядати дану справу за відсутності його представника.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником нежитлового приміщення загальною площею 390,9 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Берегова, 1 є Громадська організація «Добро Людині».
Позивач зазначає, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є постачальником теплової енергії Громадській організації «Добро людині».
При цьому, позивач вказує, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).
За доводами позивача, відповідач не розрахувався в повному обсязі за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за період з лютого 2020 по червень 2020 включно утворилась заборгованість у розмірі 381 673, 85 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В якості доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду: розрахунок основного боргу за теплову енергію за період з 02.2020 по 06.2020, Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2020, рахунок-фактуру від 30.06.2020, облікову карту за лютий 2020, Акт приймання-передавання товарної продукції за лютий 2020 від 29.02.2020, корінець наряду від 19.10.2018 № 160, від 06.04.2019 № 564, від 25.10.2019 № 425 та від 05.04.2020 № 58.
Згідно п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст 77 ГПК України).
Позивач в позовній заяві зазначив, що наданий ним обсяг доказів достатній для прийняття судового рішення і не вимагає залучення свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребування нових доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок основного боргу за теплову енергію за період з 02.2020 по 06.2020 та облікова карта за лютий 2020, рахунок-фактура від 30.06.2020 складені позивачем, не доводять беззаперечного боргу відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію. При цьому, з наданого позивачем суду апеляційної інстанції розрахунку заборгованості не вбачається яку площу нежитлового приміщення відповідача, було взято позивачем при розрахунку заборгованості за теплову енергію. Враховуючи при цьому відсутність укладеного між сторонами договору та погодженого між собою опалюваної площі, тарифи, ставки та алгоритм нарахування за теплову енергію.
Акт приймання-передавання товарної продукції за лютий 2020 року від 29.02.2020 та Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2020 складені та підписані лише позивачем в односторонньому порядку, відповідачем Акти не підписані. Докази направлення атів відповідачу, матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, що постачання теплової енергії відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Берегова, буд. 1 підтверджується корінцями нарядів від 19.10.2018 № 160, від 06.04.2019 № 564, від 25.10.2019 № 425 та від 05.04.2020 № 58, які підписані представником споживача.
Дослідивши вказані корінці нарядів, колегія суддів зазначає, що з їх змісту не вбачається коли вказані наряди були отриманні відповідачем та не підтверджується повноваження осіб, які зазначені в корінцях нарядів від споживача та їх повноваження діяти в інтересах останнього. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що корінці нарядів дійсні при наявності форми Е-8, про що зазначено у самих корінцях нарядів. Вказаної форми позивачем до матеріалів справи не надано.
Звертаючись з даним позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію, позивачем не було надано суду докази направлення відповідачу Акта звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2020, рахунку-фактури від 30.06.2020, облікової картки за лютий 2020, Акта приймання-передавання товарної продукції за лютий 2020 від 29.02.2020 та корінців нарядів від 19.10.2018 № 160, від 06.04.2019 № 564, від 25.10.2019 № 425 та від 05.04.2020 № 58. В матеріалах справи також відсутні докази звернення позивача до відповідача про сплату боргу за поставлену теплову енергію у порядку ст. 530 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було підтверджено належними та допустимими доказами факту споживання відповідачем теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Берегова, буд. 1. При цьому, судом апеляційної інстанції враховані пояснення відповідача зазначені у відзиві на апеляційну скаргу в яких ГО «Добро людині» зазначає, що у нежилі приміщення у будівлі №1 по вулиці Берегова у м. Києві не надаються жодні комунальні послуги, не виставляються рахунки, відсутнє електропостачання, водопостачання та опалення - відсутні засоби опалення (батареї).
В матеріалах справи відсутні докази підключення приміщень відповідача до системи теплоспоживання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги КП «Київтеплоенерго» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14153/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14153/20 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №910/14153/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 22.06.2021 після виходу судді з відпустки.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Я. Дикунська
Є.Ю. Шаптала