ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
16 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1062/14
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.
секретар судового засідання Мамчич Р.В.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" - адвокат Михайлова В.В.
від ТОВ "ОЛК-АЛЬФА" - адвокат Сядро О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім.Горького"
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021
по справі №923/1062/14
за заявою Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім.Горького"
до Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" (далі - ПАТ "Херсонський суднобудівний завод").
Постановою Господарського суду Херсонської області від 19.07.2016 ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Менчака В.В., тощо.
У вересні 2020 ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" звернулося до суду першої інстанції зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Менчака В.В. в обґрунтування якої зазначив, що ліквідатор не належно виконує свої обов'язки щодо ведення реєстру вимог кредиторів, не вживає заходів щодо аналізу фінансового стану банкрута, з'ясування обставини можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" на засновників (учасників, акціонерів) боржника, не вживає належних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 у задоволенні скарги ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Менчака В.В. відмовлено.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що дійсно з повної інформаційної довідки з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство станом на 16.09.2020 в реєстрі вимог кредиторів ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" значиться ПАТ "Банк Форум" замість ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Разом з тим, ліквідатором банкрута усунуто означений недолік, про що подано реєстр вимог кредиторів з урахуванням здійснення процесуального правонаступництва кредиторів. При цьому, ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" не доведено, що не внесення ліквідатором до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, відомостей щодо заміни іншого кредитора порушує права скаржника.
Щодо можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" на засновників (учасників, акціонерів) боржника, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що в результаті аналізу фінансової діяльності боржника було виявлено, що саме дії чи бездіяльність посадових осіб та засновників товариства призвели до неплатоспроможності боржника ПАТ "Херсонський суднобудівний завод", а тому суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності у ліквідатора правових підстав для притягнення останніх до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Щодо не надання ліквідатором боржника оцінки діям акціонерів та членів Наглядової ради ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" щодо погодження укладення з ТОВ "ОЛК Альфа" договорів купівлі-продажу цінних паперів та не оскарження в ліквідаційній процедурі цих договорів, суд першої інстанції зазначив, що такі правочини оскаржувалися кредиторами по справі та судом у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів відмовлено повністю.
Щодо порушення ліквідатором арбітражним керуючим Менчаком В.В. порядку формування ліквідаційної маси, а саме не включення до неї корпоративних прав боржник, як засновника (учасника) Асоціації суднобудівників України та Міжнародної асоціації зварювання місцевий господарський суд зазначив, що боржник не є власником, та не може бути власником частки в статутному капіталі об'єднань підприємств, так як об'єднання підприємств за своєю юридичною природою засновані не шляхом внесення часток у статутний капітал учасниками таких об'єднань, а шляхом набуття членства та внесення вступних, членських внесків.
З приводу невжиття ліквідатором заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Ріо Брок" та ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" суд першої інстанції зазначив, що арбітражний керуючий Менчак В.В. звертався до суду із позовом про стягнення з ТОВ "Ріо Брок" заборгованості, однак, ухвалою Господарського суду Київської області позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору. При цьому, на аукціоні з продажу активів боржника, право вимоги до ТОВ "Ріо Брок" було продано. Аналогічно, за результатами аукціону було реалізовано право вимоги до ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан", про що з переможцями аукціонів укладено відповідні договори.
Щодо твердження скаржника про те, що ліквідатором ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" не здійснені заходи щодо повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб, а саме, що ліквідатор не провів аналіз укладеного між ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" та ТОВ "ШИПІНГ ПЛЮС ЛТД" договору відступлення права вимоги (цесії) від 22.03.2016 року, відповідно до якого боржником на користь останнього були відступлені права вимоги до ПрАТ "Миколаївський машинобудівний завод", місцевий господарський суд зазначив, що після укладення договору цесії між ТОВ "ШИПІНГ ПЛЮС ЛТД" з боржником щодо відступлення вимог до ПрАТ "Миколаївський машинобудівний завод", борг ТОВ "ШИПІНГ ПЛЮС ЛТД" перед ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" був переведений на ТОВ "Гіперіон Мега". Вимоги ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" до ТОВ "Гіперіон Мега" були визнані активом боржника та за рішенням комітету кредиторів були включені до складу ліквідаційної маси. На аукціоні з продажу майна ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" від 29.08.2018 року було реалізовано активи (майно) банкрута, в тому числі і лот №8, до складу якого було включене право вимоги до ТОВ "Гіперіон Мега", про що був складений відповідний договір купівлі-продажу права вимоги від 10.09.2018 року.
З приводу порушення проведення арбітражним керуючим інвентаризації державного майна, балансоутримувачем якого є боржник ПАТ "Херсонський суднобудівний завод", суд першої інстанції зазначив, що наразі ліквідатором арбітражним керуючим Менчаком В.В. у повному обсязі усунуто недоліки в частині проведення інвентаризації державного майна, встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, проведено інвентаризацію, надано відповідні пропозиції щодо подальшого використання об'єктів державної власності, виявлених за результатами проведеної інвентаризації державного майна, вживаються заходи щодо передачі таких об'єктів державним підприємствам, органам місцевого самоврядування.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 по справі №923/1062/14 скасувати та постановити нове рішення, яким скаргу на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого задовольнити, відсторонити арбітражного керуючого Менчака В.В. від виконання повноважень ліквідатора боржника та призначити іншого арбітражного керуючого.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, виходячи за наступного.
Так, за твердженням апелянта, арбітражним керуючим Менчаком В.В. під час виконання повноважень ліквідатора допущені порушення в частині ведення реєстру вимог кредиторів банкрута, які на час розгляду скарги були усунуті ліквідатором, проте вказаний факт свідчить про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків, що в сукупності з іншими порушеннями може бути підставою для задоволення скарги та відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора у даній справі.
Також, як вважає апелянт, арбітражний керуючий Менчак В.В. в ліквідаційній процедурі не вчинив заходів щодо аналізу фінансового стану банкрута, зокрема не дослідив рух коштів на рахунках банкрута за період до відкриття провадження у справі про банкрутство, не проаналізував наявність економічних ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.
Скаржник відзначає, що процедура ліквідації боржника тривала з 19.07.2016 року і до 26.10.2020 року, однак матеріали справи не містили фінансового аналізу боржника, що мав бути проведений ліквідатором, що в свою чергу, свідчить про грубе порушення ліквідатором свого обов'язку щодо проведення аналізу фінансового стану боржника так і доведення його результатів до суду та комітету кредиторів.
Звертає увагу апелянт також й на те, що укладаючи договори купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ «ОЛК АЛЬФА», боржником укладено договори, які безпосередньо не пов'язані із виробничо-господарською діяльністю боржника та частково виконано зобов'язання за цими договорами, що свідчить про вчинення керівником дій які спрямовані на доведення боржника до банкрутства, а саме у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності, натомість ліквідатором не було проаналізовано цих договорів та вигідність їх укладення для боржника.
Крім того, як вважає апелянт, арбітражним керуючим Менчаком В.В. взагалі не проаналізовано порядок відчуження майна боржника до порушення провадження у справі про банкрутство. Так, за твердженням апелянта, боржник за незначний строк до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснив відчуження об'єктів нерухомого майна, які належали йому на праві власності. Однак, арбітражний керуючий Менчак В.В. під час виконання повноважень ліквідатора боржника вказані правочини з метою визначення їх законності не проаналізував, не дослідив спрямування коштів від реалізації даного майна.
Також, за твердженням апелянта, боржником було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ «ОЛК АЛЬФА» на виконання яких боржником було перераховано грошові кошти, такі договори були укладені боржником за два місяці і сім днів до порушення справи про банкрутство, що на переконання скаржника, підтверджує факт доведення боржника до банкрутства. Однак, арбітражним керуючим Менчаком В.В. під час виконання повноважень ліквідатора не було проведено аналізу фінансового стану боржника та не надано жодної оцінки діям акціонерів та членів наглядової ради щодо схвалення такого правочину, що вказує на грубі порушення арбітражного керуючого в частині виконання своїх обов'язків.
Таким чином, як вважає апелянт, арбітражним керуючим Менчаком В.В. не проведено детального аналізу фінансового становища боржника у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами, так само як і не досліджено всіх договорів щодо відчуження майна боржника, які були укладені за рік до порушення справи про банкрутство, не досліджено рух коштів, що надійшли від реалізації цього майна, не досліджено питання підписання завідомо невигідних для підприємства договорів, які не пов'язані з виробничо-господарською діяльності товариства, тощо.
З приводу стягнення дебіторської заборгованості скаржник зазначає, що у ТОВ «Ріо Брок» була наявна заборгованість перед боржником, однак, ліквідатором не ставилось питання перед комітетом кредиторів щодо авансування витрат арбітражного керуючого, щодо сплати судового збору за позовом до ТОВ «Ріо Брок» про стягнення боргу.
Скаржник також відзначає, що боржник був власниками 90,25% акцій Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод». Однак, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" вже не являлось власником акцій. Отже, в даному випадку, на переконання скаржника, підлягає дослідженню питання коли та на підставі якого правочину були відчужені належні на праві власності акції. Однак, арбітражним керуючим Менчаком В.В. не було вчинено заходів щодо проведення аналізу порядку відчуження акцій, проведення розрахунку за даним правочином, що унеможливило повернення у власність боржника значної кількості активів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №923/1062/14 за апеляційною скаргою ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 та призначено справу до розгляду на 26.05.2021.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Менчака В.В. в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень арбітражний керуючий зазначає, що ним було усунуто недоліки щодо ведення реєстру, а скаржником не доведено, що не внесення ліквідатором до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, відомостей щодо заміни іншого кредитора, порушує права саме скаржника.
Щодо доводів апелянта про те, що ліквідатором не проведений аналіз фінансового стану банкрута та не покладено субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства, арбітражний керуючий зазначає, що ліквідатором банкрута був проведений аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та складений відповідний звіт, за результатами проведення якого фактів доведення до банкрутства не виявлено.
Стосовно тверджень апелянта про не надання ліквідатором боржника оцінки діям акціонерів та членів Наглядової ради банкрута щодо погодження укладення з ТОВ «ОЛК Альфа» договорів купівлі-продажу цінних паперів, арбітражний керуючий зазначає, що дане питання вже досліджувалося судами за позовами інших кредиторів та у задоволенні позовних вимог про визнання їх недійсними було відмовлено.
Скаржником, як вважає ліквідатор, в обґрунтування відчуження боржником до порушення провадження справи про банкрутство майна, не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що ліквідатором не аналізувались правочини, або що у ліквідатора були підстави щодо спростування майнових дій боржника шляхом оскарження таких правочинів в суді.
За твердженням арбітражного керуючого, скаржник у своїй заяві стверджує що, ліквідатором припущені порушення при формуванні ліквідаційної маси у частині не внесення активів у вигляді участі корпоративних правах Асоціації суднобудівників України та Міжнародної асоціації, однак, ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» не є власником та не може бути власником частки в статутному капіталі об'єднань підприємств, так як об'єднання підприємств за своєю юридичною природою засновані не шляхом внесення часток у статутний капітал учасниками таких об'єднань, а шляхом набуття членства та внесення вступних, членських внесків.
Щодо дебіторської заборгованості арбітражний керуючий зазначає, що до судів було направлено позовні заяви з вимогами про стягнення сум дебіторської заборгованості, але у зв'язку з відсутністю у банкрута грошових коштів на сплату судового збору, такі позовні заяви були залишені без розгляду. За наслідками претензійно-позовної роботи ліквідатора на зборах комітету кредиторів було визначено що, частину дебіторської заборгованості стягнути неможливо у зв'язку з закінченням строку позовної давності, або припиненням дебітора як юридичної особи або з інших причин та прийнято рішення про визнання такої дебіторської заборгованості безнадійною та комітетом кредиторів прийнято рішення про списання з бухгалтерського обліку такої заборгованості.
З приводу доводів апелянта про те, що ліквідатором не було вчинено заходів щодо проведення аналізу порядку відчуження боржником акцій Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод», арбітражний керуючий зазначає, що відповідно до даних бухгалтерського обліку боржника, були відсутні будь-які відомості щодо не виконання покупцями пакету акцій ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» своїх договірних зобов'язань за угодою по відчуженню цінних паперів (акцій) останнього, а також були відсутні будь-які дані про непогашену дебіторську заборгованість за відчуження наведених акцій.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №923/1062/14 за апеляційною скаргою ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 було оголошено перерву до 16.06.2021.
Під час судового засідання від 26.05.2021 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" під час судового засідання від 16.06.2021 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Арбітражний керуючий Менчак В.В. під час судового засідання від 26.05.2021 та представник ТОВ "ОЛК-АЛЬФА" під час судового засідання від 16.06.2021 надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Господарського суду Херсонської області від 19.07.2016, серед іншого, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Менчака В.В.
У вересні 2020 ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" звернулося до суду першої інстанції зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Менчака В.В. в якій просило скаргу задовольнити, відсторонити арбітражного керуючого Менчака В.В. від виконання повноважень ліквідатора та призначити іншого арбітражного керуючого.
В обґрунтування даного клопотання кредитор зазначив, що ліквідатор не належно виконує свої обов'язки щодо ведення реєстру вимог кредиторів, оскільки після заміни постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року кредитора ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, слідує, що зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" арбітражним керуючим Менчаком В.В. внесені не були, оскільки кредитором значиться ПАТ "Банк Форум", а не ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
Також кредитор звертає увагу на те, що ліквідатором не вжито заходів щодо аналізу фінансового стану банкрута, не досліджено рух коштів на рахунках банкрута за період до відкриття провадження у справі про банкрутство, не заявлено вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, не оскаржено договори купівлі-продажу цінних паперів №№ 21-1-14/БВ та 22-1-14/ БВ від 28.05.2014, які було укладено між ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" (покупець) та ТОВ "ОЛК АЛЬФА" (продавець) щодо купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів загальною вартістю 1064009192 грн, при тому, що згідно з балансом вартість активів за даними річної звітності ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" становила 830220000 грн.
Кредитор відзначає, що заборгованість перед кредиторами ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" у розмірі 2409495116,59 грн не була погашена у зв'язку із відсутністю грошових коштів (майна) банкрута, при цьому, арбітражним керуючим Менчаком В.В. не з'ясовувались обставини можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" на засновників (учасників, акціонерів) боржника та не вчинялись будь-які заходи.
За твердженням кредитора, відповідно до відомостей, які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" є серед переліку засновників (учасників) Асоціації суднобудівників України та Міжнародної асоціації зварювання. Однак, ліквідатор ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" арбітражний керуючий Менчак В.В. не включив дані активи у вигляді корпоративних прав ПАТ "ХСЗ" до складу ліквідаційної маси, що, на думку кредитора, призвело до значного зменшення розміру погашених вимог кредиторів ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" в процедурі банкрутства.
До того ж, як стверджує кредитор, у ТОВ "Ріо Брок" наявна заборгованість перед ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" на суму 1000000000 грн. Втім, арбітражним керуючим Менчаком В.В. не було вжито належних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості на користь ПАТ "Херсонський суднобудівний завод", що призвело до того, що кредиторська заборгованість не була погашена у зв'язку із відсутністю грошових коштів (майна) банкрута.
Крім того, кредитор відзначає, що ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" є кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "ОКЕАН". Вимоги ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" не є погашеними, а провадження у справі не закрито, перебуває на ліквідаційній стадії банкрутства, на етапі продажу майна. Таким чином, на переконання кредитора, арбітражним керуючим Менчаком В.В. під час виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" не було вчинено заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості з ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "ОКЕАН" на суму 10638182, 53 грн.
Кредитор також зазначає, що, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2014 року задоволено заяву ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" та визнано поточні кредиторські вимоги до банкрута - ПрАТ "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" у сумі 5217000 грн та включено ці вимоги до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 року у справі №5/191/10, про банкрутство ПрАТ "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", замінено кредитора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" його правонаступником - ТОВ "Шипінг Плюс ЛТД", оскільки 22.03.2016 року між ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" та ТОВ "Шипінг Плюс ЛТД" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесїї), відповідно до умов якого останнє стає кредитором банкрута щодо грошових вимог, визнаних ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2014 року у сумі 5217000 грн.
Однак, за твердженням кредитора, станом на 22.03.2016 року ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" перебувало в процедурі розпорядження майном, отже в силу ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного станом на дату укладення правочину) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо: одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника.
Відтак, на переконання кредитора, в даному випадку підлягають дослідженню питання чи отримував керівник ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" погодження розпорядника майна на укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) на суму 5217000 грн та чи здійснило ТОВ "Шипінг Плюс ЛТД" розрахунок за умовами укладеного правочину.
В протилежному випадку, як вважає кредитор, а саме відсутності здійснення розрахунку або погодження розпорядника майна, ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" мало б змогу стягнути дебіторську заборгованість з ТОВ "Шипінг Плюс ЛТД" або визнати недійсним договір про відступлення права вимоги та повернути сторін у первісний стан, тобто бути кредитором у справі про банкрутство ПрАТ "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД".
Однак, як стверджує кредитор, арбітражним керуючим Менчаком В.В. не було вчинено заходів щодо проведення аналізу укладеного між ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" та ТОВ "Шипінг Плюс ЛТД" договору про відступлення права вимоги (цесії) від 22.03.2016, що унеможливило повернення у власність боржника права вимоги на суму 5217000 грн.
Також, кредитор стверджує, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/502/19 з якої слідує, що ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" був власником 90,25% акцій Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 05.12.2007 №23-1-07/Б/66, укладеного з ВАТ "Судмашпром", однак, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство №923/1062/14 ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" вже не являлось власником акцій Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод".
Втім, як стверджує кредитор, арбітражним керуючим Менчаком В.В. під час виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" не було вчинено заходів щодо проведення аналізу порядку відчуження ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" акцій Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" в розмірі 90,25%, проведення розрахунку за даним правочином, що унеможливило повернення у власність боржника значної кількості активів.
Кредитор звертає увагу на те, що у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року у справі №923/1062/14 були встановлені факти неналежного виконання арбітражним керуючим Менчаком В.В. повноважень ліквідатора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод", зокрема в частині проведення інвентаризації майна боржника.
Крім того, ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" звертає увагу на те, що арбітражним керуючим Менчаком В.В. не було забезпечено повноту дій ліквідатора та передчасно подано до суду на затвердження звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, що встановлено постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та Верховного Суду від 17.06.2020.
ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" також зауважує, що ліквідатором банкрута не було проаналізовано порядок відчуження майна боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Херсонський суднобудівний завод". Так з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство були відчужені об'єкти нерухомого майна, однак арбітражний керуючий Менчак В.В. під час виконання повноважень ліквідатора ці правочини з метою визначення їх законності не проаналізував, з відповідними вимогами про визнання угод недійсними до суду не звертався.
З огляду на вказані обставини, кредитор стверджує, що арбітражний керуючий Менчак В.В. неналежним чином виконує свої обов'язки, оскільки не вчинив належних заходів щодо проведення інвентаризації державного майна; аналізу фінансового стану банкрута; формування ліквідаційної маси; заявлення вимог до третіх осіб щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продажу майна для задоволення вимог кредиторів; ведення реєстру вимог кредиторів.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не погодився із доводами викладеними ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" у скарзі на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, визнав їх необґрунтованими та відмовив у задоволенні скарги.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.
У відповідності до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, який набув чинності 21 жовтня 2019, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
У відповідності до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника.
Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до регулювання передбаченого КУзПБ здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №924/159/14, від 11.08.2020 у справі №904/3457/19, від 27.08.2020 року у справі №904/4928/17.
З викладеного вбачається, що з дня введення в дію даного Кодексу провадження у справі №923/1062/14 про банкрутство ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" здійснюється за правилами останнього.
За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором є арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
В силу ч. 3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
Згідно ч. 4 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 6) наявності конфлікту інтересів.
Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав.
За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відтак, чинне законодавство, яке регулює провадження у справі про банкрутство наділяє ліквідатора як певними правами, так й обов'язками. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов'язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.
При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Крім того, дії арбітражного керуючого мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство, виходячи з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №24/5005/10848/2012.
Згідно з ч. 6 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Так звертаючись зі скаргою на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Менчака В.В., скаржник серед іншого, зазначив, що боржником 28.05.2014 було укладено з ТОВ "ОЛК-АЛЬФА" договори купівлі-продажу цінних паперів №21-1-14/БВ та №22-1-14/БВ. Загальна договірна вартість цінних паперів за даними правочинами складає 1 064 009 192 грн.
Укладення наведених правочинів було погоджено Наглядовою радою ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" у відповідності до протоколу №54 від 27.05.2014.
На виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів №22-1-14/БВ від 28.05.2014 ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" було перераховано на користь ТОВ "ОЛК-АЛЬФА" грошові кошти у розмірі 177 205 924,72 грн.
Дані обставини також не заперечуються іншими учасниками справи, у тому числі й арбітражним керуючим Менчаком В.В.
В той же час, у відповідності до відомостей, які містяться у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника (т.2, а.с. 16 матеріалів оскарження ухвали) чистий прибуток боржника станом на 31.12.2013 становив мінус 53 374,0 станом на 31.12.2014 мінус 566 679,0 та станом на 31.12.2015 мінус 751 094,0 грн.
Провадження у справі про банкрутство ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" порушено ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.08.2014.
Також, у відповідності до відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, боржником, до порушення провадження у справі про банкрутство були відчужені деякі з об'єктів нерухомого майна, а саме:
- 17.06.2014, за місяць до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь ТОВ «СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП» трубомедницкий цех адміністративно-побутового комплексу, за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів, 1,
- 08.07.2014, менше аніж за один місяць, до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь TOB «СМАРТ- МЕРІТАЙМ ГРУП» карантинну підстанцію, що розташована за адресою м. Херсон, вул.Карантинний острів, 1,
- 17.06.2014, за місяць до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь ТОВ «СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП» комплекс крупних блоків із адміністративно-побутовим комплексом, за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів, 1,
- 08.07.2014, менше аніж за один місяць, до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь TOB «СМАРТ- МЕРІТАЙМ ГРУП» будівлі та споруди господарського подвір'я, за адресою м. Херсон, вул. Пугачова, буд. З-A,
- 08.07.2014, менше аніж за один місяць, до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь TOB «СМАРТ- МЕРІТАЙМ ГРУП» вітрильно-гребний комплекс, за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів, 1,
- 17.06.2014, за місяць до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь ТОВ «СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП» будівлю №10 (блоки корпусних цехів), за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів. 1,
- 17.06.2014, за місяць до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь ТОВ «СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП» будівлю №11 (блоки добудови цехів), за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів. 1,
- 17.06.2014, за місяць до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь ТОВ «СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП» добудівну набережну №1, за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів. 1,
- 17.06.2014, за місяць до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь ТОВ «СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП» ділянку госпсистем, за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів. 1,
- 15.05.2013, більше ніж за один рік до порушення провадження у справі про банкрутство, було відчужено на користь ПП «Галузева фірма «Суднореммонтаж» будівлю ВПЧ-9, за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів. 1.
Відтак, боржник за незначний період часу до порушення провадження у справі про банкрутство здійснював відчуження належного йому майна на користь третіх осіб, а також уклав договір купівлі-продажу цінних паперів на виконання якого здійснив часткову оплату.
Так, колегія суддів зазначає, що період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними та можуть бути визнані недійсними. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі №04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі №910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11.
Правочини боржника, які вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
У постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі №910/6179/17, від 23.04.2019 у справі №19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі №910/7827/17 зазначено, що дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, придбання майна за цінами вищими від ринкових для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів, та дій, що спрямовані на необґрунтоване, сумнівне чи непропорційне збільшення розміру зобов'язань. У період, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів чи прийняття на себе зобов'язань є підозрілими і можуть становити втручання у право власності інших кредиторів. Відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами, за умови, що такі дії призводять завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносять шкоду кредиторам.
У постанові від 30.01.2019 по справі №911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Втім, арбітражним керуючим Менчаком В.В. не було проаналізовано вищевказані правочини, що були вчиненні боржником у підозрілий період та не надано їм жодної оцінки, зокрема, але не виключно, щодо доцільності їх укладення боржником, з урахуванням його фінансового становища та чи не були вони спрямовані на завдання шкоди кредиторам, тощо.
Так, наданий арбітражним керуючим Менчаком В.В. звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, взагалі не містить ані посилання на укладення боржником будь-яких договорів, у період часу до порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема й тих, що вказані вище, ані їх змістовного (ґрунтованого) аналізу.
Судова колегія вважає необґрунтованим твердження арбітражного керуючого Менчака В.В. з приводу того, що майно боржника було відчужено за ціною вищою аніж його балансова вартість та за ринковою вартістю, оскільки вони не підтверджуються жодними наявними матеріалами справи.
До того ж, такі твердження, без аналізу арбітражним керуючим вчинених боржником правочинів щодо відчуження майна, не можна вважати такими, що є достовірними та відповідають дійсними обставинам справи.
Колегія суддів також відзначає, що наданий арбітражним керуючим Менчаком В.В. звіт не містить жодних відомостей з приводу здійснення покупцями розрахунків за вищевказаними договорами, за якими було боржником було відчужено власне майно та надходження на рахунки боржника грошових коштів, які були сплачені за вищенаведеними правочинами.
Частиною 1 статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Частиною 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Втім, наданий арбітражним керуючим Менчаком В.В. звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника взагалі не містить аналізу щодо ознак неправомірних дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.
При цьому колегія суддів відзначає, що з огляду на наведені законодавчі приписи, встановлення, за результатами проведення аналізу, ознак неправомірних дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства може бути однією з підстав для заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Втім, як свідчить наданий арбітражний керуючим Менчаком В.В. звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, останнім взагалі не було досліджувалося питання щодо неправомірних дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства та відповідно наявності/відсутності підстав для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.
При цьому, колегія суддів відхиляє твердження арбітражного керуючого Менчака В.В. з приводу проведення такого аналізу розпорядником майна, оскільки процедури розпорядження майном боржника та ліквідаційна процедура носять різних характер та наділяють розпорядника майном та ліквідатора певною сукупністю відмінних прав та обов'язків.
Зокрема, за приписами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства саме ліквідатор наділений правом заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Приписи ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.
Саме аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
При цьому саме ліквідатор уповноважений звертатися до відповідних спеціалізованих суб'єктів для проведення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на товарних ринках, виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства з метою виявлення підстав та доказів для звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівників, засновників (учасників) банкрута.
З наведеного, можна дійти до висновку, що виявлення ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов'язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених Кодексом України з процедур.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2020 по справі №904/10073/14, від 12.02.2020 по справі №922/2391/16, від 28.11.2019 по справі №18/1971/12, від 30.10.2019 по справі №906/904/16.
Також, у відповідності до приписів ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
Як було зазначено скаржником, та не заперечується учасниками справи, у ТОВ "Ріо Брок" станом на час порушення провадження у справі про банкрутство, була наявна заборгованість перед боржником на загальну суму 1000000000,00 грн, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №17-БВ від 29.04.2014.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що ліквідатор, з метою стягнення дебіторської заборгованості, 29.09.2017 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною до ТОВ "Ріо Брок". Втім, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на сплату судового збору, ліквідатор просив суд про відстрочення сплати судового збору. За наслідками розгляду позовної заяви Господарським судом Київської області ухвалою від 27.09.2017 року у справі №911/2878/17 було ухвалено повернути без розгляду зазначену позовну заяву.
Однак, за приписами ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній станом на час звернення ліквідатора із позовом до ТОВ "Ріо Брок") витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, тощо.
Відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.
Кредитори можуть створювати фонд для авансування відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Так наявні матеріали оскарження не містять, а учасниками справи не надані доказів на підтвердження звернення арбітражного керуючого Менчака В.В. до комітету кредиторів боржника з приводу авансування витрат задля звернення із позовною заявою про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Ріо Брок". Відповідно, відсутнє й рішення комітету кредиторів щодо відмови у такому авансуванні.
При цьому, як відзначив арбітражний керуючий Манчак В.В. у відзиві на апеляційну скаргу, враховуючи наявність обставин, які вказували н а подальшу неможливість фактичного стягнення дебіторської заборгованості, він не вбачав доцільності у зверненні до комітету кредиторів з метою створення фонду авансування відшкодування витрат та марного витрачання коштів, які не будуть повернуті боржника разом із дебіторською заборгованість, стягнення якої буде неможливе.
Також, про не звернення до комітету кредиторів з приводу авансування витрат на сплату судового збору, арбітражний керуючий Менчак В.В. повідомив під час судового засідання суду апеляційної інстанції від 26.05.2021.
Однак, на переконання колегії суддів такі висновки арбітражного керуючого Менчака В.В. є лише припущеннями останнього та не спрямовані на захист інтересів кредиторів, які розраховують на погашення своїх вимог, зокрема й шляхом наповнення ліквідаційної маси за рахунок повернення дебіторської заборгованості.
В подальшому, 10.04.2019 року на прилюдних торгах право вимоги до ТОВ "Ріо Брок" за наведеним договором купівлі-продажу цінних паперів №17-БВ від 29.04.2014 року було продано ТОВ "Нефертум Альянс" за ціню 176 837,35 грн, що є значно меншою, аніж наявна заборгованість.
Також, судова колегія відзначає, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/502/19, в межах якої заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України звернувся з позовом до ПАТ "Херсонський суднобудівний завод", ТОВ "Джером Секьюритиз", KIMOJIIHEPO ХОЛДІНГЗ ЛТД, ІРАЗІЛІЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД, ПРАСТОЛ СЕРВІЗЕС ЛТД. НУРТЕНО ХОЛДІНГЗ ЛТД, ДЖОМІРДОН ХОЛЛТНГЗ ЛТД, МАР ЛЕНА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД, НІПОЛОРТ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД. ЇРМОСЕЛ ТРЕЙДИНГ ЛТД про зобов'язання вчинити дії.
З даної справи слідує, що ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" був власником 90,25% акцій Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 05.12.2007 №23-1-07/Б/66, укладеного з ВАТ "Судмашпром", однак, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство №923/1062/14 ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" вже не являлось власником акцій Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод".
Втім, наданий арбітражним керуючим Менчаком В.В. звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника не містить жодних відомостей про укладення такого правочину боржником, його аналізу, тощо.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи як арбітражного керуючого Менчака В.В., так й суду першої інстанції з приводу того, що у ліквідатора з огляду на приписи ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", були відсутні підстави для оскарження такого правочину, оскільки у даному випадку арбітражний керуючий Менчак В.В. взагалі не проаналізував такий правочин, та відповідно, не досліджував питання щодо доцільності/недоцільності його оскарження у судовому порядку.
Наведені обставини свідчать про неналежне виконання арбітражним керуючим Менчаком В.В. своїх обов'язків, що відповідно є підставою для задоволення скарги та визнання неправомірними дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича під час виконання ним повноважень ліквідатора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод".
Разом з цим, судовою колегією не розглядаються вимоги та не приймається рішення щодо відсторонення арбітражного керуючого Менчака В.В. від виконання обов'язків, з огляду на таке.
Так, у вересні 2020 ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до суду першої інстанції із клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого Менчака В.В. від виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод".
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про відсторонення арбітражного керуючого Менчака В.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПАТ "Херсонський суднобудівний завод".
Проте, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 по справі №923/1062/14 скасовано, клопотання ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” про відсторонення арбітражного керуючого задоволено частково та відсторонено арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича від виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод".
Враховуючи наведене, з метою уникнення наявності у справі двох однакових за змістом судових рішень щодо відсторонення арбітражного керуючого Менчака В.В. від виконання обов'язків ліквідатора боржника, з урахуванням прийнятого судом апеляційної інстанції рішення щодо відсторонення арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича від виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод", колегія суддів дійшла висновку про недоцільність повторного розгляду питання щодо відсторонення арбітражного керуючого та призначення іншого.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 по справі №923/1062/14 скасуванню, скарга ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича задоволенню частково із визнанням неправомірними дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Менчака В.В. під час виконання ним повноважень ліквідатора боржника.
Керуючись статтями 264, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 по справі №923/1062/14 скасувати.
Скаргу Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім.Горького" на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича під час виконання ним повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод".
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2021.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Лавриненко Л.В.
Суддя Мишкіна М.А.