79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" червня 2021 р. Справа №454/1670/17
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді О.В. Зварич
суддів Т.Б. Бонк
В.М. Гриців,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича за №77 від 06.03.2021 року (вх. № 01-05/1051/21 від 25.03.2021 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2021 року року (суддя А.Б. Мазовіта; повний текст рішення складено 25.02.2021 року)
у справі № 454/1670/17
за позовом: Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича (надалі ФГ ОСОБА_1 )
до відповідача-1: Львівської місцевої прокуратури №1 (змінене найменування - Галицька окружна прокуратура міста Львова Львівської області)
до відповідача-2: Держави України в особі Державної казначейської служби України
про стягнення 1000000,00 грн. моральної шкоди,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог
07.07.2017 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулось до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до Львівської місцевої прокуратури №1 та Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення 1000000,00 грн. моральної шкоди.
В позовній заяві позивач зазначив, що 08.12.2016 року він направив на адресу Генеральної прокуратури України заяву про кримінальне правопорушення, в якій просив відкрити кримінальне провадження за статтею 382 КК України відносно посадових осіб Львівського обласного управління водних ресурсів по факту невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2012 року у справі №148664/11/9104 (№ 2а-10905/2011). Вказана заява була направлена до прокуратури Львівської області і в подальшому перенаправлена до Львівської місцевої прокуратури №1, звідки отримано відповідь про те, що заява перенаправлена до Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Повторне звернення до Генеральної прокуратури з приводу внесення вищевказаної заяви до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було перенаправлено до Львівської місцевої прокуратури і надалі до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області. Такі дії прокуратури позивач вважає протиправними й такими, що порушують його права та зазначає, що цими неправомірними, на його переконання, діями йому було завдано моральної шкоди. У своєму позові просить стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1000000,00 млн. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями прокуратури.
Короткий зміст судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03.10.2017 року у справі №454/1670/17 відмовлено в задоволенні позову ФГ ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30.11.2017 року залишено без змін рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.10.2017 року у справі №454/1670/17.
Постановою Верховного Суду від 06.05.2020 року скасовано рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.10.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30.11.2017 року. Закрито провадження у зазначеній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2020 року задоволено клопотання ФГ ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Справу №454/1670/17 за позовом ФГ ОСОБА_1 до Львівської місцевої прокуратури №1 та Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди передано для продовження розгляду до господарського суду Львівської області.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2021 року у справі №454/1670/17 (суддя А.Б. Мазовіта) повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ФГ ОСОБА_1 .
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивач не обґрунтував та не довів, у чому саме полягали неправомірні дії працівників прокуратури, та яким чином ці неправомірні дії принизили його ділову репутацію, як юридичної особи, в чому саме полягала неможливість його активної підприємницької діяльності як юридичної особи та який зв'язок такої неможливості пов'язаний з діями прокуратури. Також позивач не вказав, у чому саме полягала його громадська діяльність як юридичної особи, та яким чином вона змінилася (в сторону погіршення) у зв'язку із, неправомірними, на його думку, діями прокуратури. Позивач також не обґрунтував розмір заявленої моральної шкоди. Зокрема, не зазначив, із чого саме виходив при визначенні суми в 1000000,00 грн, як саме та скільки часу та зусиль йому необхідно для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, була до порушеного права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 01-05/1051/21 від 25.03.2021 року), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2021 року у справі №454/1670/17, прийняти нове рішення та закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України та Львівської місцевої прокуратури №1 на користь ФГ Бурки Віталія Володимировича 1000000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб Львівської місцевої прокуратури № 1 при розгляді заяви про кримінальне правопорушення за № 928 від 08.12.2016 року, звернення за №134 від 14.02.2017 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідачі не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.
Розгляд заявленого клопотання
В апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання, в якому просить суд звернутись до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення ст.56 Конституції України, а саме: чи фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю Львівської місцевої прокуратури №1. Чи може дане право бути обмежене, коли, на підставі яких документів.
Порадившись, колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні клопотання скаржника, оскільки Господарським процесуальним кодексом України (в редакції з 15.12.2017 року) не передбачено права апеляційного господарського суду самостійно звертатись до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення статей Конституції України.
14.06.2021 року на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 01-04/4364/21), в якому повідомлено про зміну найменування відповідача-1 з Львівської місцевої прокуратури №1 на Галицьку окружну прокуратуру міста Львова Львівської області.
Позивач та відповідачі не делегували своїх представників у судове засідання.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення сторін у справі з датою, часом та місцем її розгляду, суд встановив таке.
Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901011365330 позивач належним чином повідомлений про те, що розгляд справи відбудеться 14.06.2021 року о 10 год. 40 хв.
Прокурор ознайомлений з датою, часом та місцем розгляду справи під розписку в судовому засіданні 17.05.2021 року.
Також 20.05.2021 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 року про відкладення розгляду справи № 454/1670/17 на 14.06.2021 року надіслано відповідачу-2 на його електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Крім того, усі ухвали Західного апеляційного господарського суду по справі №454/1670/17, в тому числі ухвала від 17.05.2021 року оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними.
Учасники справи зобов'язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини з даного питання, й те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що справу може бути розглянуто при відсутності позивача та відповідачів.
Обставини справи
З наявних у справі копій документів видно, що 08.12.2016 року ФГ Бурка В.В. звернулося до Генерального прокурора України із заявою за №928 від 08.12.2016 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України відносно посадових осіб Львівського обласного управління водних ресурсів по факту невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2012 року у справі №148664/11/9104 (№ 2а-10905/2011), в результаті чого вказані посадові особи позбавили фермерське господарство прав, гарантованих статтями 40, 55 Конституції України, та нанесли Фермерському господарству шкоду. Також просив визнати Фермерське господарство потерпілою стороною у даному провадженні (а.с.7-9, т.1).
Листом за №04/2/2-р-16 від 23.12.2016 року Генеральна прокуратура України повідомила представника ФГ «Бурка В.В.» Бурку В.В. про те, що звернення щодо можливого вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Львівського обласного управління водних ресурсів та з інших питань надіслано для розгляду до Прокуратури Львівської області (а.с.10, т.1).
В листі №04/2/2-р-16 від 28.12.2016 року Прокуратура Львівської області повідомила ОСОБА_1 про те, що звернення щодо можливого вчинення кримінального правопорушення та з інших питань, що надійшло в прокуратуру області 27.12.2016, скероване для розгляду до Львівської місцевої прокуратури №1. Заявнику роз'яснено, що згідно з вимогами ст..ст.303-307 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду (а.с.11, т.1).
Листом за №(14-39) 231-16 від 30.12.2016 року Львівська місцева прокуратура №1 повідомила, що звернення Бурки В.В. від 08.12.2016 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення та з інших питань направлено для розгляду по суті до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області (а.с.12, т.1).
В листі №660/39-17 від 20.01.2017 року за підписом т.в.о. начальника Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Р.В.Макогона заявника повідомлено, що уповноваженою особою слідчого відділу його звернення відповідно до ч.1 ст.214 КПК України не вносилось до до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки в даних матеріалах були відсутні дані, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення. Роз'яснено право оскаржити рішення відповідно до ст.16 Закону України «Про звернення громадян» (а.с.13, т.1).
Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало те, що, на його думку, дії працівників прокуратури є неправомірними, якими завдано шкоди його іміджу та принижено ділову репутацію.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відшкодування моральної шкоди передбачено статтею 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В силу положень частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, під поняттям "моральна шкода" необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Приписами статті 1167 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, передбачені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт приниження ділової репутації позивача, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є вимога Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України 1000000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправними, на переконання заявника, діями прокуратури при розгляді заяви №928 від 08.12.2016 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України відносно посадових осіб Львівського обласного управління водних ресурсів по факту невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2012 року у справі №148664/11/9104 (№ 2а-10905/2011).
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що в короткі терміни не зміг захистити свої права, в результаті чого Фермерському господарству було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні ділової репутації, порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активної підприємницької діяльності та активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.
При цьому, суд констатує, що в матеріалах судової справи № 454/1670/17 відсутні докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича. Позивач не підтвердив неправомірність дій працівників прокуратури, та яким чином зазначені дії принизили ділову репутацію Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, в чому саме полягала неможливість активної підприємницької діяльності позивача, та яким чином це пов'язано з діями відповідача -1.
У позові не вказано, в чому полягала громадська діяльність фермерського господарства та яким чином вона змінилася (в сторону погіршення) у зв'язку з неправомірними, на його думку, діями прокуратури.
Як встановлено судом, Личаківський ВП ГУНП у Львівській області повідомив позивача про те, що уповноваженою особою слідчого відділу його звернення відповідно до ч.1 ст.214 КПК України не вносилось до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки в даних матеріалах були відсутні дані, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення.
Водночас, в матеріалах даної судової справи відсутні докази про оскарження позивачем дій та рішень як прокуратури, так і Личаківського ВП ГУНП у Львівській області щодо його заяви про вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Також позивач не обґрунтував розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, не вказав, чим керувався при визначенні суми в 1000000,00 грн., не повідомив як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права.
З наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Львівської місцевої прокуратури №1 та Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення 1000000,00 грн. моральної шкоди.
Як вірно зауважив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, передбачене законодавством відшкодування моральної шкоди не може бути засобом для безпідставного збагачення.
Заявлена скаржником вимога про закриття провадження у справі №454/1670/17 в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, є безпідставною, оскільки дана справа передана для розгляду до господарського суду Львівської області на підставі ухвали Верховного Суду від 08.11.2020 року, яка набрала законної сили.
Доводи апеляційної скарги суд визнає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 15.02.2021 року у справі №454/1670/17.
Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича за №77 від 06.03.2021 року (вх. № 01-05/1051/21 від 25.03.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2021 року у справі №454/1670/17 - без змін.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя Т.Б. Бонк
Суддя В.М. Гриців