Справа № 760/20391/20
2-2610/21
18 червня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Мельник Ю.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 в розмірі 30 000 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
У позовній заяві сторона позивача посилається на те, що сторони перебували в цивільному шлюбі та проживали однією сім'єю з вересня 2017 року по вересень 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3 .
За домовленістю сторін в період декрету позивача та відпустки по догляду за дитиною відповідач мав щомісячно оплачувати орендоване житло, сплачувати комунальні послуги та перераховувати 11 000 грн. для забезпечення дитини.
Свої зобов'язання відповідач виконував до лютого 2020 року, а в березні 2020 року повідомив в телефонному режимі, що не буде оплачувати орендовану квартиру.
Крім того, позивачка зазначає, що протягом 2020 року отримувала кошти у вигляді аліментів на дитину, з яких вона сплатила за оренду житла за квітень 2020 року та комунальні послуги, найняла вантажників та вантажний автомобіль і в травні 2020 року з'їхала з орендованого житла разом з донькою до батьків.
З позовної заяви вбачається, що сторони проживаються окремо, дитина проживає разом з матір'ю - позивачкою, відповідач добровільно допомоги на утримання дитини не надає, участі в її вихованні не приймає, тому позивачка вимушена звернутися до суду.
Так, сторона посилається на те, що на утримання дитини потрібно не менше 15 000 грн., внаслідок витрат на наступне: суміші з пробіотиками; дитяче харчування; сезонні фрукти/овочі; організація побуту дитини; одяг та підгузники; гіпоалергенні дитячі шампуні, миючі та пральні засоби, розвиваючі іграшки; комунальні послуги за квартир; вакцинацію; здачу аналізів та клінічні дослідження, огляди лікаря, дитячий масаж.
Крім того, позивачка планує розпочати заняття з раннього розвитку в дитячому розвиваючому центрі, а після досягнення дитиною 2-х років, виходити з відпустки по догляду за дитиною та повертатися до роботи, а тому необхідно буде оплачувати послуги няні або приватного дитячого садочка.
Щодо матеріального стану відповідача, то зазначає, що він працює ведучим на музично-розважальному телеканалі «М1», а також працює на фрилансі ведучим заходів та отримує замовлення на проведення приватних вечірок, весіль, корпоративів тощо, займається коучингом, отримує дохід від реклами на своїх сторінках в соціальних мережах. Також відповідач є співвласником та керівником ТОВ «Компанія «АРЗО», співвласником бізнесу EVENT BAZAR.
До того ж, відповідач є власником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , а також має у власності 2 транспортних засоби: автомобіль HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , та мотоцикл HONDA Shadow.
Враховуючи, що відповідач має мінливий дохід, якай, за приблизними підрахунками позивача, складає в середньому 370 000 грн. щомісячно, частину якого він отримує готівкою, сторона позивача просить визначати розмір аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 30 000 гри. щомісячно.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.09.2020 року спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.01.2021 року сторони позивача про витребування доказів повернуто без розгляду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.01.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про виклик свідків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони позивача про витребування доказів.
В ухвалі про відкриття провадження у справі сторонам було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
22.12.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що з моменту народження (і навіть, до народження) доньки і до сьогоднішнього часу активно приймає участь у її житті, ніколи не відмовлявся від надання коштів на її утримання.
Пояснює, що в червні 2018 року сторони прийняли рішення щодо окремого проживання. При цьому, всі витрати, пов'язані із вагітністю позивача, підготовкою до пологів, самі пологи, придбання необхідних для дитини речей, він взяв на себе, а після народження дитини систематично надавав і надає до сих пір позивачу кошти на утримання доньки.
Разом з тим, позивач періодично перешкоджає у спілкуванню з донькою, шантажуючи тим, що взагалі не дозволить відповідачу бачити доньку, вимагаючи надавати більше коштів.
Відповідач вважає, що сума на утримання дитини та позовні вимоги позивача не відповідають обґрунтуванню, наведеному в позовній заяві.
Так, з позовної заяви вбачається, що відповідач мав надавати позивачу суму 11 000 грн., щоб забезпечити дитину всім необхідним, яка її влаштовувала. Однак далі позивач зазначає, що на утримання дитини потрібно не менше 15 000 грн. При цьому з наведеного нею розрахунку щомісячних витрат виходить 11 850 грн. Наведені позивачем інші витрати, зокрема, на організацію побуту дитини, на вакцинацію, аналізи тощо, профінансовані відповідачем. У прохальній частині позову позивач просить стягувати щомісячно 30 000 грн., хоча при особистій зустрічі в січні 2020 року, озвучувала щомісячні витрати на дитину в розмірі 6 000 грн.
Також зазначає, що продовжує сплачувати кошти на утримання дитини з березня 2020 року і до сьогоднішнього часу, йому допомагає його матір - ОСОБА_4 .
Щодо припущень позивача відносно фінансового стану та доходів, відповідач вказує, що це не відповідає дійсності. Пояснює, що на телеканалі «М1» він не працює з 2012 року, а є лише учасником і директором ТОВ «АРЗО». Основним видом діяльності підприємства є діяльність із підтримання театральних і концертних заходів. Щодо тверджень позивача відносно того, що відповідач займається коучингом і отримує від цього дохід на сьогодні - не відповідає дійсності.
При цьому, відповідач зазначає, що у зв'язку з введенням карантинних обмежно на території України, його доходи в 2020 році суттєво знизилися. Однак, незважаючи на наведені обставини, він продовжує добровільно і щомісячно виплачувати позивачу кошти на утримання доньки. Джерелом походження коштів є заробітна плата, отримана у ТОВ «АРЗО» і кошти, які надає його мати, яка є непрацездатною за станом здоров'я та потребує коштів на утримання і лікування.
Враховуючи викладене, просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору у даній справі. В разі, якщо суд не вбачатиме підстав для закриття провадження у справі, просить врахувати те, що на сьогодні відповідач може гарантувати систематичну сплату коштів на утримання доньки, в сумі рекомендованого розміру аліментів на дитину, відповідно до ст. 182 СК України.
11.01.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача фактично підтримує викладене у позовній заяві та повністю заперечує наведені відповідачем обставини у поданому ним відзиві з огляду на те, що останнім не надано доказів, на підтвердження своєї позиції та спростування фактів, викладених в позовній заяві.
Правом на подання заперечень на відповідь на відзив сторона відповідача не скористалася.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасники справи не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 12).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
У позовній заяві сторона позивача зазначає, що донька проживає разом з матір'ю, що не оспорюється відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем регулярно надавалися кошти позивачу на утримання їх спільної малолітньої дитини. Дані обставини підтверджуються викладеними у позові поясненнями, а також наданою відповідачем довідкою з АТ КБ «ПриватБанк», яка міститься виписку по переказам за період з 01.01.2019 року по 02.12.2020 року та підтверджує факт здійснення операцій щодо перерахування ОСОБА_2 на платіжну картку ОСОБА_1 коштів (а.с. 216-217).
Разом з тим, ст. 4 ЦПК України гарантує право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутність предмету спору, у суду немає, оскільки з матеріалів позовної справи вбачається спір про право, позивач вважає її права та права її дитини порушеними з підстав, викладених в позові.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Позивач просить стягнути аліменти з відповідача в твердій грошовій сумі у розмірі 30 000 грн., вважаючи такий розмір обґрунтованим та достатнім для утримання дитини з огляду на: значні матеріальні витрати на утримання малолітньої дитини; незадовільний майновий стан позивача (на даний час позивач має хронічну хвору в стані ремісії, що вимагає додаткових постійних обстежень та контролю, не працює, проживає з батьками); необхідність постійних додаткових витрат на оздоровчий та медичний супровід для дитини.
Також сторона позивача посилається на те, що за усною домовленістю відповідач раніше щомісячно давав кошти в розмірі 26 000 грн. і ця сума була прийнятною для нього. При цьому, у тексті позовної заяви зазначає, що на утримання дитини необхідно не менше 15 000 грн. та надає орієнтовний список витрат, які нею здійснюються щомісячно: суміші з пробіотиками (3200 грн. щомісячно); дитяче харчування (2000 грн. щомісячно); сезонні фрукти/овочі (300 грн. щомісячно); організація побуту дитини (30 000 грн.); одяг (2000 грн. щомісячно) та підгузники (1350 грн. щомісячно); гіпоалергенні дитячі шампуні, миючі та пральні засоби (1000 грн. щомісячно), розвиваючі іграшки (1000 грн. щомісячно); комунальні послуги за квартиру(2834,48 грн.).
Тобто, підрахувавши вище викладені суми вбачається, що орієнтовна сума, яка витрачається кожного місяця з урахування потреб малолітньої дитини складає близько 11 884,48 грн.
Щодо посилання позивача на те, що нею витрачено за перший рік життя дитини більше 10 000 грн. на вакцинацію, що підтверджується чеками (від 23.01.2020 року - 2100 грн., від 27.09.2019 року від 1050 грн., від 20.11.2019 року - 1500 грн., від 20.09.2019 року - 1900 грн.), а також неодноразову здачу аналізів (в середньому по 300 грн. перед кожною вакцинацією), проведення ряду клінічних досліджень (05.09.2019 року - 1605 грн.), щомісячні огляди лікарем-педіатром в приватній клініці (7680 грн.), курс дитячого масажу (2380 грн.), організація побуту дитини (30 000 грн.), слід зазначити, що вказані витрати вже відбулися та в час їх здійснення, відповідачем надавалися позивачу кошти, які в повній мірі покривають частину вказаних витрат, оскільки самою позивачкою у тексті позовної заяви вказано, що до лютого 2020 року відповідач своєчасно надавав обумовлену раніше суму коштів у розмірі 11 000 грн. для забезпечення дитини всім необхідним.
До того вказані вище витрати не є постійними, а, отже, не обґрунтовують в повній мірі заявлений позивачем розмір аліментів, який вона проситься стягувати щомісячно з відповідача.
Крім того, при визначенні розміру аліментів суд враховує всі обставини, що мають істотне значення, відповідно до ст. 182 СК України:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Так, при розгляді справи судом було встановлено обставини, які згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 СК України суд має врахувати при визначенні розміру аліментів, а саме, що у відповідача є малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 223), а також непрацездатна мати - ОСОБА_4 , яка потребує лікування згідно з наданих виписок із медичної картки стаціонарного хворого (а.с. 224, 225).
Крім того, згідно наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є учасником та директором ТОВ «АРЗО», основним видом діяльності якого є діяльність із підтримання театральних і концертних заходів.
Суд бере до уваги посилання відповідача на те, що загальновідомим є факт запровадження на всій території України карантинних обмежень, які вплинули на діяльність, пов'язану з проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів; роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, тощо.
На підтвердження свого матеріального стану відповідачем надано довідку за підписом головного бухгалтера ТОВ «Компанія «АРЗО», відповідно до якої посадовий оклад директора Товариства з 01.01.2020 року становить 6000 грн., а загальна сума нарахованого доходу за період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року становить 43 126,20 грн. (а.с. 218), а також фінансову звітність малого підприємства відносно вказаного Товариства (а.с. 219-220).
Разом з тим, суд враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).
Аналізуючи норми чинного сімейного законодавства вбачається, що права дитини мають пріоритет у співвідношенні із правами й обов'язкам її батьків. Батьки зобов'язані утримувати своїх дійте незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Таким чином, відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, тобто витрати на утримання дитини мають нести спільно обоє батьків.
Дослідивши надані докази кожним учасником справи та враховуючи те, що обов'язок з утримання дітей покладається законом рівною мірою на обох батьків, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір аліментів - 30 000 грн., оскільки в позові чітко зазначено перелік витрат та їх орієнтовний розмір, який за підрахунками суду складає 11 884,48 грн.
При цьому, суд враховує, що дитина постійно потребує догляду та витрат на її медичні огляди, а також на її розвиток. Крім того, сторонами в досудовому порядку раніше за взаємною згодою визначалася сума аліментного обов'язку відповідача у розмірі 11 000 грн., яка на погляд їх обох є достатньою для забезпечення всіх необхідних потреб дитини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір аліментів на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. щомісячно є необхідним, достатнім та співмірним для задоволення потреб малолітньої дитини одним з батьків та з урахуванням їх майнового стану.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 180-182, 184, 191 СК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 178, 206, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі, яка щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше, в розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи з 18 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляцій скаргу подано не було.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: