Справа № 760/14312/21
1-кс-4997/21
18 червня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна,
ОСОБА_2 звернулась в Солом'янський районний суд м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна.
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та нежитлові приміщення АДРЕСА_4 , власником яких є ОСОБА_2 , із забороною їх використання та розпорядження.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року частково скасовано арешт майна, а саме в частині заборони на використання та розпорядження зазначеним майном.
Зазначає, що вона не є особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100090005129, тому зазначена ухвала порушує її права як власника майна.
З моменту накладення арешту на майно пройшло вже більше двох років, будь-які слідчі (розшукові) дії не проводяться, а тому відсутня необхідність в арешті зазначеного нерухомого майна. Вважає, що потреба в арешті майна на даний час відпала.
Просить суд скасувати арешт, накладений на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та нежитлові приміщення № 173, АДРЕСА_5 .
Представник заявника у судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити.
Представник Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно з вимогами закону його неявка розгляду клопотання не перешкоджає.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали, на які посилається заявник, обґрунтовуючи доводи клопотання, вбачається наступне.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та нежитлові приміщення АДРЕСА_4 , власником яких є ОСОБА_2 , із забороною їх використання та розпорядження.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року частково скасовано арешт майна, а саме в частині заборони на використання та розпорядження зазначеним майном.
Заявник посилається на те, що арешт накладено не обґрунтовано, оскільки вона не є особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100090005129, тому зазначена ухвала порушує її права як власника майна. З моменту накладення арешту на майно пройшло вже більше двох років, будь-які слідчі (розшукові) дії не проводяться, а тому відсутня необхідність в арешті зазначеного нерухомого майна. Вважає, що потреба в арешті майна на даний час відпала.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частинами 2-4 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року вбачається, що органом слідства розслідується, що невстановлені слідством особи підробили документи, на підставі яких всупереч закону та суспільних інтересів зареєстрували право власності на нерухоме майно, розташоване в будинку АДРЕСА_6 , а саме: квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та нежитлові приміщення № 173, 175, внаслідок чого набули злочинним шляхом дане майно та отримали вигоду за його реалізацію.
Заявник зазначає, що вона не є особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100090005129, тому зазначена ухвала порушує її права як власника майна.
Відповідно до абзацу 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Постановою слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві від 26 червня 2018 року квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та нежитлові приміщення АДРЕСА_4 визнано речовими доказами.
Вирішуючи питання про необхідність накладення арешту слідчий суддя враховував, що зазначене майно є речовим доказом, оскільки квартири та нежитлові приміщення були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та отримані фізичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Вбачається, що майно, з якого заявник просить зняти арешт, визнано речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні.
Сам факт тривалого досудового розслідування та не встановлення винних осіб у кримінальному провадженні не є підставою для скасування арешту майна.
Слідчий суддя вважає, що за таких обставин накладення арешту було обґрунтованим і необхідність в ньому не відпала.
За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування накладеного арешту.
З огляду на наведене, в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 98, 131, 132, 135, 136, 167, 278, 170-173, 174, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна.
Ухвала оскарження не підлягає.
Суддя: