СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/4387/21
пр. № 2/759/3697/21
07 червня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судового засідання Кушнірчук А.Р.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщеням, -
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності.
Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі крім нього зареєстрована колишня дружина ОСОБА_3 , яка понад дванадцять місяців в квартирі не прожива є, оплату комунальних послуг та інших витрат по утриманню квартири не здійснювала. З 2011 року він перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 і вони прживають у спірній квартирі, відповідач з часу розлучення - жовтень 2011 року у квартирі не проживає, її теперішнє фактичне місце проживання і перебування йому невідомо.У зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 20).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечувала.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином через оголошення на сайті «Судова влад», причини неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву не подав. Також на сайті «Судової влади»: Святошинський районний суд у розділі «громадянам» було розміщено інформацію про час та дату усіх судових засідань у цій справі.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що знає позивача з 2007 року, проживає поруч, дружать родинами. Зараз позивач проживає у спірній квартирі з дружиною - ОСОБА_4 , колишню дружину поивача - відповідача ОСОБА_3 він не бачив приблизно 8 років.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що вона проживає у у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 з кінця 2011 року, новий рік 2012 зустрічали разом. Відповідача - колишню дружину позивача вона жодного разу не бачила, всі витрати за квартиру несе чоловік.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 25.09.1992 року (а.с.12).
ОСОБА_3 16.09.1999 року, як дружина ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.10.2011 року шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 14).
ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 22.05.2007 року (а.с.6).
Відповідач не проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне не проживання від 08.02.2021 року (а.с.9).
Отже, встановлено, що відповідач зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично понад 12 місяців не проживає за місцем своєї реєстрації, не сплачує комунальні послуги, її особистих речей у квартирі немає, житлом не цікавиться.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, що також передбачено статтею 405 ЦК України.
Відповідно до частини 4 статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На спростування доказів позивача, відповідачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не подано жодного доказу.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає без поважних причин, суд вважає, що досліджені судом докази свідчать про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщеням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Твердохліб Ю.О.