23.06.2021 Справа № 756/3326/21
Справа ун. № 756/3326/21
пр.№2/756/3638/21
23 червня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Луценко О.М.,
при секретарі - Скаковській К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,мотивуючи вимоги тим, що 05.10.2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 422550,00грн., що еквівалентно 15 000,00доларів США, строком до 05.05.2019року. Відповідно до умов фактичного договору позики передбачені наступні обов'язки відповідача: - позичальник зобов'язувався повернути позикодавцеві суму позики у встановленому цим договором порядку та строки; - позичальник приймає на себе зобов'язання повністю повернути позикодавцю отриману позику до 05.05.2019року. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та грошові кошти в повному обсязі не повернув. Відповідач за період з 14.10.2019 по 27.02.2021 повернув частину позики в розмірі 1716,65грн. Таким чином станом на 04.03.2021 загальна сума заборгованості становить 6783,35 доларів США, що еквівалентно 188900,70грн. Крім того відповідач зобов'язаний сплатити неустойку, а саме пеню у розмірі 0,2 % від суми боргу за кожен день прострочення за останні 12 місяців.
У зв'язку з зазначеними порушеннями відповідач має заборгованість 326798,05 гривень, яка складається з основної суми боргу в розмірі 188900,70грн та пені в розмірі 137 897,35грн.
До судового засідання представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, оскільки позов підтримує та просить суд постановити рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач до сдового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 05.10.2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 422550,00грн. строком до 05.05.2019 року( а.с.3).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач за період з 14.10.2019 по 27.02.2021 повернув частину позики в розмірі 1716,65грн.
У зв'язку з зазначеними порушеннями відповідач має заборгованість 326798,05 гривень, яка складається з основної суми боргу в розмірі 188900,70грн та пені в розмірі 137 897,35грн.
Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналізуючи фактично укладений між сторонами договір позики, який оформлено 05.10.2018року, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором, вбачається, що при оформлені договору відповідач погодився з його умовами, факт передачі грошових коштів здійснено під час оформлення договору.
Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як убачається з письмових матеріалів справи, між АО « Альва Прайвесі» та позивачем був укладений Договір про надання правової допомоги №19/02 від 19.02.2021.
Відповідно до додатку №1 до договору про надання правової допомоги № 19/02 від 19.02.2021 убачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу на загальну суму 14 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 3267,99 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 554, 610,611, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 258,259,263,265 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 проживає : АДРЕСА_2 ,заборгованість в розмірі 326 798 (триста двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 05 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000( чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 3 267 (три тисячі двісті шістдесят сім)гривень 99копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.
Суддя О.М. Луценко