Справа № 755/14173/19
"15" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
за участі секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,
учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_8,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,
установив:
Позивач звернулась до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей посилаючись на те, що вони з відповідачем перебували в шлюбі з 27.06.2009 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.11.2016 року шлюб між ними розірвано. В шлюбі народилось двоє дітей - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач з 2016 року участі у вихованні дітей не приймає, коштів на їх утримання не надає, тому вона змушена звернутись до суду з даним позовом. Після розлучення вона неодноразово намагалась в досудовому порядку вирішити дане питання, направляла зразок Договору про сплату аліментів на дітей, однак листи повертались не врученими. При особистій зустрічі, він відмовлявся від підписання угоди. 28.08.2019 року вона отримала позов про поділ майна, де була вказана його адреса, що дало можливість подати даний позов. Відповідач перебуває у працездатному віці, має змогу працювати, отримувати дохід та надавати матеріальну допомогу на утримання дітей. Інших осіб на утриманні він не має, його стан здоров'я дозволяє працювати. У зв'язку з викладеним, просила стягнути аліменти на утримання дітей з 16.11.2016 року в розмірі 3 000 грн. на кожну дитину. В процесі розгляду справи вимоги збільшила, та просила стягнути аліменти по 5 000 грн. на кожну дитину.
В судовому засіданні представник позивача підтримав обставини викладені в позові, позовні вимоги, просив їх задовольнити. Підтвердив, що позивач із дітьми проживають на окупованій території в м. Донецьк. Зазначив, що йому відомо, що позивач зверталась до суду на окупованій території, але йому не відомо щодо прийняття рішення та його виконання.
В судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково, не згоден із заявленою сумою. Просив врахувати письмові пояснення. Зазначив, що як йому відомо, на окупованій території було винесено рішення про стягнення аліментів, та була вже стягнута якась сума.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 04.09.2019 року.
04.09.2019 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13.09.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.
19.11.2019 року за клопотанням представника позивача витребувано докази.
03.12.2019 року та 04.12.2019 року надійшли витребувані докази.
05.11.2019 року надійшла заява про збільшення позовних вимог.
08.11.2019 року від відповідача надійшли пояснення.
21.12.2018 року надійшла заява про збільшення позовних вимог.
12.03.2021 року та 23.04.2021 року виносились ухвали з приводу проведення судового засідання в режимі відеоконференції, які не відбулись з технічних причин.
29.04.2021 року за клопотанням представника позивача витребувано докази.
25.05.2021 року надійшла відповідь на вимогу суду від 29.04.2021 року.
В суді встановлено, що 27.06.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, від якого мають двох спільних дітей - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір'ю.
16.11.2016 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, суд враховуєте те, що діти проживають разом з матір'ю, перебувають на її утриманні, тоді як, відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків. Доказів того, що батько надає матеріальну допомогу, не було надано.
Встановлено, що позивач та відповідач є особами працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду не надано.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
По даній справі позивач просить стягнути аліменти на утримання дітей по 5 000 грн. на кожну дитину. Однак, доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі - по 5 000 грн. на кожну дитину, сторона позивача не надала. Згідно відповіді Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2021 року - даних про суми виплачених доходів та утриманих податків по відповідачу за період з 2016 року по 2020 рік немає.
Враховуючи норми законодавства, суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини його доходів.
Суд не приймає до уваги «заочне рішення Ворошилівського міжрайонного суду м. Донецька» від 08.10.2018 року щодо стягнення з відповідача аліментів, оскільки дане рішення прийнято «так званим судом» на непідконтрольній території України.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
З приводу вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини за минулий час, з 16.11.2016 року, враховуючи докази, які надано позивачем, суд дійшов висновку, що в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач не надала жодного доказу того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення аліментів на утримання дітей за минулий час не знайшла свого підтвердження в суді та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави має бути стягнуто судовий збір в розмірі 768,40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на утримання дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.09.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) грн. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 23.06.2021 року.
Суддя: