Справа №:646/2696/21
Провадження №: 2/755/5190/21
"22" червня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., вивчивши матеріли справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.04.2021 року цивільну справу № 646/2696/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню передано на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
Вивчивши матеріали справи, встановлено наступне.
Змістом позовних вимог є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18.01.2021 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрований в реєстрі за № 1242 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позивачем позов пред'явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, яке являється стягувачем у виконавчому провадженні з виконання спірного виконавчого напису та знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Частиною 12 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
З матеріалів позовної заяви убачається, що позивач обираючи підсудність, відповідно положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України, звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова за місцем свого проживання та місцем роботи.
Разом з тим, вирішуючи питання про прийняття цивільної справи до провадження суд враховує положення чинного законодавства, виходячи з наступного.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
За змістом ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Місце виконання рішення», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання виконавчого документа з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника.
За вимогами ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Накладення арешту і вилучення майна (коштів) боржника передбачено ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», якою серед іншого визначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно положень ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку.
Так, до позовної заяви додано копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18.02.2021 року винесену в рамках виконавчого провадження № 64500775 зі змісту якої убачається, що позивач ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, за відомостями ПФУ, ДФС отримує доходи в ТОВ «ДІЄСА», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36483471, яке знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Велика Васильківська, 45, куди направлено постанову приватного виконавця для виконання (п. 8 постанови), що територіально відноситься до Печерського районного суду м. Києва, та являється місцем виконання спірного виконавчого документу в розумінні ст. ст. 24, 68 Закону України «Про виконавче провадження».
Факт того, що позивач працевлаштований у ТОВ «ДІЄСА», що знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45, також підтверджується доданою до позовної заяви копією довідки від 26.03.2021 року № Z000000091 виданої ТОВ «ДІЄСА».
В свою чергу до матеріалів справи не додано жодних доказів того, що на території Дніпровського району м. Києва проводяться будь які виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 64500775 з примусового виконання спірного виконавчого напису № 1242 виданого 18.01.2021 року.
Аналіз норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що юридичну адресу (місцезнаходження) приватного виконавця не можна ототожнювати із місцем виконання виконавчого документу, оскільки приватним виконавцем конкретні виконавчі дії стосовно кожного ж боржників вчиняються на території певної адміністративно-територіальної одиниці. Право здійснювати виконання приватним виконавцем виконавчих документів на всій території України за приписами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» не зумовлює можливість подання позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, до будь якого суду з огляду на можливість приватного виконавця вчиняти виконавчі дії по території України, оскільки це у свою чергу буде суперечити встановленим процесуальним законом правилам підсудності.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
За вищевказаних умов відсутні підстави вважати, що місцем виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса є Дніпровський район м. Києва, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів стосовно того, що на території Дніпровського району м. Києва проводяться будь які виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 64500775 з примусового виконання спірного виконавчого напису № 1242 виданого 18.01.2021 року, у тому числі доказів працевлаштування, проживання ОСОБА_1 на території Дніпровського району м. Києва або знаходження будь якого майна та/або грошових коштів боржника, у зв'язку з чим мали б проводитися відповідні виконавчі дії за спірним виконавчим написом, згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», а отже відсутні підстави для належного визначення підсудності позову Дніпровському районному суду м. Києва.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно пункту 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно положень ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладені обставини та зазначені норми чинного законодавства України встановлено, що справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 64500775 на території Дніпровського району м. Києва приватним виконавцем щодо позивача не здійснюються, у зв'язку з чим цивільну справу слід передати для розгляду за належною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, як суду на території юрисдикції якого виконується спірний виконавчий напис нотаріуса за місцем отримання доходів боржника.
За наведених обставин, керуючись ст. ст. 19, 27, 28, 31, 260, 353 ЦПК України, -
Цивільну справу № 646/2696/21 (Провадження № 2/755/5190/21) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню передати на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя