Справа №:755/10095/21
Провадження №: 2-з/755/168/21
"22" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до пред'явлення позовної заяви до суду про визнання недійсним заповіту,-
16 червня 2021 заявник ОСОБА_1 подала до суду клопотання про забезпечення доказів до пред'явлення позову до суду, просили, витребувати у приватного нотаріуса Топілко Оксани Олександрівни належним чином посвідчену копію спадкової справи (у спадковому реєстрі №67073349, у нотаріуса №01/2021) заведену 18 січня 2021 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16 червня 2021 року вказану заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
22 червня 2021 року вказана заява була передана судді Савлук Т.В. відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді.
За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення доказів, оцінивши наведенні заявником підстави для вжиття забезпечення доказів, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, ст. 116 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. ( ч. 2ст. 116 Цивільного процесуального кодексу України)
Заява про забезпечення доказів має відповідати ст. 117 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, в заяві про забезпечення доказів має бути зазначено докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Як роз'яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Основним законом що регулює діяльність нотаріусів в Україні є Закон України «Про нотаріат».
Відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2010 року за № 1318/18613, заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування тощо реєструються в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи.
Формування спадкової справи передбачає групування документів, на підставі яких було відкрито спадкову справу та видано свідоцтво про право на спадщину.
Формування спадкової справи здійснюється особисто державним чи приватним нотаріусом, у провадженні якого знаходиться справа.
У спадкову справу вміщуються тільки оригінали документів, а у випадках, передбачених законодавством, - копії з документів, оформлені та засвідчені в установленому порядку.
Оформлення спадкової справи покладається на державного чи приватного нотаріуса, у провадженні (на виконанні) якого знаходиться справа.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Статтею 8 Закону України «Про нотаріат» встановлюється нотаріальна таємниця.
Нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, у тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
Нотаріус зобов'язаний відповідно до Закону України «Про нотаріат» надати необхідну інформацію фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
При вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Для вирішення питання про забезпечення доказів, слід враховувати положення ст. 116 Цивільного процесуального кодексу України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заявник в якості обґрунтування заяви про забезпечення доказів не надала будь-яких належних і допустимих доказів, що на даний час існують реальні підстави вважати, що спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як засіб доказування, може бути втрачений, знищений, пошкоджений тощо, подання якої в подальшому, за згодою заявника, стане згодом неможливим чи утрудненим. Крім того, суду не надано доказів існування у заявника перешкод щодо отримання зазначеної у заяві інформації, зокрема, звернення до приватного нотаріуса Топілко Оксани Олександрівни з метою отримання необхідного обсягу доказів для подальшого звернення з позовом до суду, а заявнику було відмовлено у наданні запитуваної інформації.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про витребування доказів не підлягає, оскільки заявником не наведено обставин, які свідчать про те, що існують складнощі у витребуванні доказів, а також не надано відомостей, які б свідчили про неможливість отримання таких доказів самостійно, в той же час суду не надано будь-яких доказів, що заявник або представник заявника самостійно зверталися із заявами про витребування вище зазначених доказів.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 81, 84, 116, 117, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
п о с т а но в и в:
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до пред'явлення позовної заяви до суду.
Відповідно до положень ч.1та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.