Справа № 755/4106/21
Провадження №2-а/755/111/21
"17" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Кравченко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовом громадянина Мексики ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, -
Позивач, громадянин Мексики ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Мексики ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 16.09.2020 р. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП, та цього ж дня винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. В той же час, у вказаних документах відсутнє застереження щодо присутності перекладача. 16.09.2020р. головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реацмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Зілоною Н.С. винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Мексики ОСОБА_1 . Із рішення вбачається, що підставою для його винесення було порушення позивачем правил перебування іноземців на території України. З 25.01.2021р по 28.01.2021р ОСОБА_1 був поміщений ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України». З оспорюваного рішення вбачається, що в ньому відсутні відомості про те, що останнє було вручено та роз'яснено позивачу у встановленому порядку мовою, якою він володіє і здатний розуміти зміст офіційного документу, і взято зобов'язання про добровільний виїзд з України у строк до 10.10.2020р.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі, справа призначена до судового розгляду на 12 березня 2021 року та роз'яснено відповідачу право подати письмовий відзив на позовну заяву з докази, якими вони обґрунтовуються не пізніше дати розгляду справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву. 12.03.2021р. подав до суду письмові докази у справі.
В судовому засіданні представник позивача Цаава Т.Л. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що в оспорюваному рішення відповідач не навів жодного обґрунтування щодо необхідності застосування до позивача заборони в'їзду на територію України строком на 3 роки.
Представник відповідача Лазар О.О. у судовому засіданні доводи позовної заяви не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що позивачем було порушено вимоги ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і саме це було підставою для застосування заборони позивачу в'їзду на території України строком на 3 роки. Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021р. підтверджено правомірність дії ДМС щодо примусового видворення ОСОБА_1 . Також, позивач надавав в ДМС свої пояснення українською мовою та не потребував перекладача.
В подальшому учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача Ковбасюк В.А. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Уповноважений представник відповідача суд про причини не явки не повідомив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у подальшому за відсутності учасників справи.
Судом установлено, що 16 вересня 2020 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київські області Пясковською О.В. відносно громадянина Мексики ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 16.09.2020 о 09:45 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено громадянина Мексики ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні: а саме: проживання без документів на право проживати в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .
Постановою заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київські області Лемеш Д.Л. від 16.09.2020 року громадянина Мексики ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 гривень.
16 вересня 2020 року головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції, управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Зіловою Н.С. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, громадянина Мексики ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язано його покинути територію України у термін до 10.10.2020 року, та заборонено в'їзд на територію України строком на 3 роки до 16.09.2023 року.
Зі змісту вказаного рішення убачається, що 16.09.2020 р. було виявлено громадянина Мексики ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживання блез документів на право проживання в Україні. У ході опитування громадянина Мексики ОСОБА_1 пояснив, що в Україну він прибув 01.02.2017 через через КП «Бориспіль» з приватною метою. У зв'язку з тяжким фінансовим становищем, згодом неофіційно працевлаштувався. Мав намір легалізувати своє перебування в Україні, звернувся до людей які обіцяли допомогти у вирішені питання за 3000 доларів США. Але згодом вони зникли разом з його коштами, не оформивши документів. Згодом він познайомився з жінкою, у якої проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Після закінчення строків перебування виїжджати наміру не мав. Документи для отримання посвідки, дозволу на імміграцію в Україну, не подавав. Дозволу на застосування праці не мав. Близьких родичів в гр. України не має. Власного житла не має. До органів міграційної служби для отримання статусу біженця не звертався.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року скасоване рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2021 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до громадянина Федеративної Республіки Мексика ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задоволено частково: примусово видворено за межі України громадянина Федеративної Республіки Мексика ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; затримано громадянина Федеративної Республіки Мексика ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
Таким чином, правомірність прийняття рішення 16 вересня 2020 року головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції, управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Зіловою Н.С. в частині примусового повернення до країни походження або третьої країни, громадянина Мексики ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання його покинути територію України у термін до 10.10.2020 року, підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Як роз'яснено в п.18 Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд.
Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, дії яких порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.
Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення.
Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначені підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Так, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
-в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;
-якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
-якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
-якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
-якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
-якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
-якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оцінюючи підстави прийняття 16 вересня 2020 року головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції, управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Зіловою Н.С. рішення про примусового повернення до країни походження або третьої країни, громадянина Мексики ОСОБА_1 із забороною в'їзду на територію України строком на 3 роки до 16.09.2023 року, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень у вказаному рішенні взагалі не наведені ні підстави ні мотиви з яких останній виходив приймаючи рішення про заборону позивачу в'їзду на територію України строком на 3 роки.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача, тоді як дане спростування, відповідно до ст. 77 КАС України, покладено на відповідача. У зв'язку з чим суд приймає до уваги доводи позивача і виходить з того, що відповідач не вмотивував своє рішення про заборону позивачу в'їзду на територію України строком на 3 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі наведеного, суд вважає, що рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Мексики ОСОБА_1 в частині заборони останньому в'їзду на територію України строком на 3 роки до 16.09.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 13, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов громадянина Мексики ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - задовольнити частково.
Скасувати рішення головного спеціаліста відділу протидії нелегальній міграції, управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Зілової Н.С. від 16 вересня 2020 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Мексики ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині заборони громадянину Мексики ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в'їзду на територію України строком на 3 роки до 16 вересня 2023 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: