Дата документу 09.06.2021 Справа № 554/280/21
Провадження № 2/554/1096/2021
Заочне рішення
іменем України
09.06.2021 року місто Полтава
Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Тімошенко Н.В., розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом адвката Селецького Олександра Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановила:
адвокат Селецький О.А. звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах ОСОБА_2 , в якому посилається на те, що 15 грудня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. видано виконавчий напис № 114363 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в сумі 81504,00 грн.
Вважає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, так як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в тому числі в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Дану постанову ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі залишено без змін. Тобто нотаріус не врахував, що на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні діючим є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Крім цього, розмір заборгованості, визначений відповідачем у заяві про вчинення виконавчого напису не є безспірний, позивача не було повідомлено про звернення з заявою про вчинення виконавчого напису.
Тому сторона позивача вважає, що виконавчий напис № 114363 від 15.12.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., є таким, що не підлягає виконанню.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, адвокатом направлено до суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач - ТОВ «ВЕЛЛФІН», відзиву на позов не подав, в судове засідання представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи товариство повідомлено належно, причини неявки суд не повідомили.
Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
За таких обставин суддя ухвалила провести заочний розгляд справи на підставі ст. ст. 280-281 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що 15 грудня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №114363, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованість в розмірі 81504,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту за Кредитним договором №277604 від 13.10.2017 року у розмірі 2400,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 78204,00 грн., плата за вчинення виконавчого напису нотаріуса на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» у розмірі 900,00 грн.
До виконавчого напису доданий Кредитний договір № 277604 від 13.10.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ВЕЛЛФІН», за яким позивач отримала від відповідача в позику 2400,00 грн., які мала повернути до 12 листопада 2017 року. Вказаний договір не містить підписів сторін.
Головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківською Ю.В. відкрито виконавче провадження № 64012054 щодо виконання вказаного виконавчого напису.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної Постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості
та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України в частині, в тому числі й п.2 про доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №92.
Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (15.12.2020 року), кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входили до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. А відтак, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Слід також зазначити, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд і у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Крім того, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку.
При цьому слід зазначити, що нотаріус, який дотримується вимог Закону та Порядку, у разі якщо йому необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18), від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), від 06.05.2020 у справі № 320/7932/16-ц (провадження № 61-38989св18).
Згідно ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 17.02.2021 року судом було задоволено клопотання представника позивача і зобов'язав ТОВ «ВЕЛЛФІН» надати суду до 31.03.2021: копію Виконавчого напису від 15.12.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та зареєстрованого в реєстрі за № 114363, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 81 504,00 грн.; копію договору, на підставі якого виникла заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «ВЕЛЛФІН» у розмірі 81 504,00 грн.; виписку про рух коштів на рахунку по кредитному договору, в якій в тому числі вказати усі надходження на рахунок, залишок заборгованості та розподіл погашення кредиту щомісячно; копію письмової вимоги (претензії) до ОСОБА_2 із доказами отримання її останньою; письмове підтвердження обставин поновлення/переривання строку позовної давності щодо вимог ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 81 504,00 грн.; також зобов'язано приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича надати суду до 31.03.2021: копію Виконавчого напису від 15.12.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та зареєстрованого в реєстрі за № 114363, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 81 504,00 грн.; копію усіх документів, наданих ТОВ «ВЕЛЛФІН» для вчинення нотаріальної дії щодо видачі Виконавчого напису № 114363 від 15.12.2020.
Однак на дату ухвалення рішення вказаних документів надано не було.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а позов підлягає до задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору за подачу позову в сумі 908 грн. та за подачу заяв про забезпечення позову в сумі 454 грн. та 454 грн. відповідно, а всього 1816 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суддя
ухвалила:
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати Виконавчий напис від 15.12.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та зареєстрований в реєстрі за № 114363, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 81 504,00 грн. таким, що не підлягає виконанню повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в сумі 1816,00 грн.
Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48;
Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35 .
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.В.Тімошенко