Справа № 541/762/21
Провадження №2/541/534/2021
Іменем України
22 червня 2021 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Куцин В. М.,
за участю секретаря судового засідання - Євдокимової Н. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору без номеру від 18.06.2010 укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за яким ОСОБА_1 отримала банківські послуги у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Просив стягнути із відповідача станом на 16.03.2021 заборгованість в сумі 20226,50 грн., з яких: 18959,58 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т. ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита, 18959,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованим відсотками, 1266,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 квітня 2021 року справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз'яснено право та порядок такого подання. Заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, відповіді на відзив, заперечень відповідач не надав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 7).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про місце та час розгляду справи належно повідомлена за адресою останнього відомого місця проживання, зареєстрованої у встановленому законом порядку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України (а.с. 75).
Враховуючи згоду позивача суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - відповідач за позовом - звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку без номера від 18.06.2010 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua. та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (довідка про Умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна»).
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 16.03.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором без номеру від 18.06.2010 становить 20226,50 грн., з яких: 18959,58 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т. ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита, 18959,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованим відсотками, 1266,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати в розмірі 2270,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Виходячи з положень ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір і процентів, їх розмір визначається на рівні облікової вставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 18.06.2010, підписаній сторонами, процентна ставка сторонами не узгоджена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 червня 2010 року, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку», які розміщені на банківському сайті: www.privatbank.ua., як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та витяг з Умов і правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Приєднані до матеріалів справи «Тарифи Банку» (довідка про Умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна») підписані відповідачем ОСОБА_1 18.06.2010 стосуються договору SAMDN55000034308081, який не є предметом даного спору, тому відповідно до ст. 77 ЦПК України не є належним доказом.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua.) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин 18.06.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08.04.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг при укладенні договору б/н від 18.06.2010, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін, скріпленої їхніми підписами, про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. «Довідка про Умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна» стосується іншого договору (SAMDN55000034308081 від 18.06.2010).
Відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору та щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який знаходиться в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, а витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» приєднаний до позову стосується зовсім іншого договору, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.06.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені, за порушення термінів виконання договірних зобов'язань та комісії.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина України ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована при застосуванні судами аналогічних норм права.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту на загальну суму 18959,58 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 18959,58 грн., в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 18959,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Отже, в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками 1266,92 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 0,00 грн., нарахованої пені 0,00 грн., нарахованої комісії 0,00 грн. необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 18959 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 58 копійок, станом на 16.03.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2270 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 18959,58 грн.*100% : 20226,50 грн. ціни позову = 94 %, тобто 94 % від ціни позову 94 % *2270 грн. :100%), що складає 2133,80 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 551, 554, 610, 623, 651, 1049 ЦК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк заборгованість по кредитному договору без номера від 18.06.2010 в розмірі 18959 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 58 копійок, станом на 16 березня 2021 року.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2133 (дві тисячі сто тридцять три) гривні 80 копійок судових витрат.
В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредиту, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи:
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Київ, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року.
Суддя: В. М. Куцин