Справа № 369/8421/21
Провадження №2/369/4553/21
23.06.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області
головуючого судді Дубас Т.В.
при секретарі судових засідань Мазурик Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кубрака Олега Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, вкладених в будівництво паркану, в організаційні і трудові витрати й поліпшення будинку та прибудинкової території , -
У червні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кубрак Олег Олександрович звернувся до Києво-Святошинський районний суд Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, вкладених в будівництво паркану, в організаційні і трудові витрати й поліпшення будинку та прибудинкової території.
Разом із позовною заявою представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кубрак Олег Олександрович подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок та земельну ділянку під ним, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 16533997), та встановити заборону проведення будь-яких ремонтних робіт в ньому, та прибудинковій території, чи інших дій, що можуть вплинути на зовнішній вигляд та вартість нерухомого майна до набрання судовим рішенням по справі законної сили та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.
В обґрунтування заяви представник посилається на те, що 04.03.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований виконкомом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області. Від шлюбу у позивача та відповідача народилося п'ятеро дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
В 2006 році між подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_3 і відповідачем була укладена усна угода про те, що позивач зробить в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , капітальний ремонт та побудує паркан, який згодом стане власністю подружжя шляхом дарування за життя відповідача, так як вказаний будинок потребував ремонту, а всі вважали, що подружжя житимуть завжди разом та не будуть розлучатися.
На виконання угоди після одруження в 2006 році Позивач та його дружина за домовленістю з Відповідачем переїхали проживати в будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на праві власності батьку дружини Позивача - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 27.10.2006 року. Невдовзі адресу будинку було змінено на: АДРЕСА_1 .
Після того, як Позивач та його дружина переїхали в будинок за адресою: АДРЕСА_1 (попередній номер 7а), Позивач в Будинку розпочав робити капітальний ремонт.
Також розпочато було будівництво дороговартісного паркану з кованими елементами, орієнтовна вартість якого складає близько трьох мільйонів гривень. Також розпочато бетонування двору та викладання бруківки на прибудинковій ділянці. Будівництво паркану тривало з 2008 року по 2017 роки.
В свою чергу, Відповідач разом зі своєю дружиною - ОСОБА_9 переїхали проживати в інший будинок. Наразі, з ними проживає їх друга донька - ОСОБА_10 .
Таким чином, між сторонами існувала домовленість про те, що будинок буде передано родині ОСОБА_11 для проживання його сім'ї. Саме у зв'язку з цим Позивач проводив в ньому дороговартісний капітальний ремонт, а також збудував дорогий паркан.
В період проведення капітального ремонту та будівництва паркану Позивач був підприємцем та мав хороший дохід, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, дружина в період проведення капітального ремонту не працювала.
Загальна орієнтовна вартість капітального ремонту та паркану становить близько 4 мільйона гривень. Для встановлення дійсної суми капітального ремонту та збудованого паркану з бруківкою Позивачем буде заявлено товарну будівельно- технічну експертизу.
За попередньою домовленістю з ОСОБА_3 , як одна з умов їх примирення з ОСОБА_1 та подальшого безперешкодного його спілкування з дітьми, та з метою збереження сім'ї, 16.11.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюбний договір, посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області та зареєстрований в реєстрі за №2-49.
Представник позивача зазначає, що шлюбні відносини між позивачем та відповідачем тривають з 2006 року, тобто більше 15-ти років, а за період спільного життя за рахунок спільних зусиль та коштів було придбано нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_3 11.06.2014 року. Окрім того, за час спільного життя Позивачем брався кредит на потреби сім'ї, який до сих пір не виплачений.
Зважаючи на умови укладеного шлюбного договору, ОСОБА_1 було поставлено у надзвичайно невигідне матеріальне становище в порівнянні з ОСОБА_3 , адже, оскільки все спільно нажите за час шлюбу майно було записане за Відповідачем, незважаючи на те, що за час спільного життя воно придбавалося за спільні кошти сторін, а також робився ремонт, ОСОБА_1 залишився лише з боргами, який вимушений виплачувати та без будь-якого нерухомого майна для проживання.
Факт відсутності за ним нерухомого майна підтверджується долученою до позовної заяви інформаційною довідкою з Реєстру речових прав.
У зв'язку з цим, Позивачем було подано позов до ОСОБА_3 про визнання шлюбного договору недійсним та визнання нежитлового приміщення об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, ОСОБА_1 бере належну участь у вихованні та матеріальному утриманні дітей, постійно з ними спілкується, відвідує їх та займається вихованням.
Зрештою, Позивачу навіть заборонили заходити до будинку для відвідування дітей та проводити з ними спільно час.
Вказані обставини свідчать про те, що дії позивача були направлені для максимального збереження сім'ї, а також про довірливість у відносинах з дружиною та її батьком - Відповідачем у справі.
Позивач вірив, що його не обмануть та не викинуть на вулицю, адже він навіть не міг подумати, що дружина подасть на нього на розлучення.
Про довірливість у відносинах свідчить також те, що придбаний подружжям автомобіль був також оформлений на Відповідача. Так, Позивач фактично з 2006 року по 2020 роки проживав у Будинку зі своєю дружиною.
Оскільки з Позивачем повелися досить нечемно та фактично вигнали його на вулицю, а іншого нерухомого майна у власності Позивача для його проживання немає, тому він змушений звертатися до суду для присудження на його користь грошових коштів (грошової компенсації,) вкладених в будівництво паркану, організаційні і трудові витрати й поліпшення будинку та прибудинкової території, адже вважав, що проживатиме в ньому зі своєю сім'єю за домовленістю з Відповідачем.
Так, Відповідач до будинку Позивача не впускає, впевнено заявляє, що нічого компенсувати не буде, та взагалі переоформить будинок, щоб Позивачу нічого не дісталося та з Відповідача не можна було б нічого стягнути.
Відповідач має можливість в будь-який момент відчужити (продати чи подарувати) своє нерухоме майно, що значно ускладнить в подальшому реалізацію Позивачами своїх прав, зважаючи на суму грошових коштів, заявлених до стягнення, а також зважаючи на необхідність проведення і призначення експертизи.
Отже, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у даній справі, оскільки Відповідачем можуть бути вчинені дії спрямовані на відчуження спірного майна, а вчинення якихось інших дій, які зможуть вплинути на цілісність об'єкта, що негативно відобразиться на судовій експертизі.
Зважаючи на те, що в спірних відносинах існує ризик утруднення та унеможливлення виконання рішення по даній справі у разі відчуження будинку чи проведення якихось ремонтних робіт, Позивач вимушений звернутися до суду із заявою про вжиття заходів щодо забезпечення позову.
Із урахуванням наведеного представник стверджує, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на будинок та земельну ділянку відповідача утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
На підставі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
У відповідності до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захід, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п.п. 3, 4, 7 ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» позови майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 4 000 000 грн.
У заяві про забезпечення позову представник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок та земельну ділянку під ним, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 16533997), та встановити заборону проведення будь-яких ремонтних робіт в ньому, та прибудинковій території, чи інших дій, що можуть вплинути на зовнішній вигляд та вартість нерухомого майна до набрання судовим рішенням по справі законої сили та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.
Ознайомившись із заявою та доданими документами, суд вважає, що вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки представник позивача не надав жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що сума грошових коштів у розмірі 4 000 000 грн., є співмірною з ціною позову, оскільки звіту про оцінку майна представником позивача до матеріалів справи не додано.
Крім того, представником належним чином не обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, суд вважає, що представником позивача не надано достатніх відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи призведе до порушення прав позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кубрака Олега Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, вкладених в будівництво паркану, в організаційні і трудові витрати й поліпшення будинку та прибудинкової території - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Т.В. Дубас