Справа № 369/8420/21
Провадження №2/369/4552/21
про залишення без руху
22.06.2021 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я., перевіривши позовну заяву розглянувши можливість відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , АТ «Державний ощадний банк України» про поділ майна подружжя,-
17.06.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , АТ «Державний ощадний банк України» про поділ майна подружжя.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК, України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачкою зазначена ціна позову 710345 грн. 02 коп., однак не надано документальних підтверджень дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду, та не надано квитанцію про сплату судового збору.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Щодо визначення ринкової вартості нерухомого майна, суд звертає увагу позивачки, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Ціна позову повинна відповідати дійсній ринковій вартості майна на момент подачі позову. Власники, або користувачі майна мають можливість безперешкодно, зробити оцінку майна.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» доказом дійсної вартості нерухомого майна є складений суб'єктом оціночної діяльності звіт про оцінку майна.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно із частиною 4 статті 3 цього Закону, процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 10 та частини 1 статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.
Оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Оскільки позивачкою не надані суду неналежні докази вартості спірного майна на час розгляду справи, а тому з цих причин не можливо визначити ціну позову, з якої слід визначити вірну суму судового збору, яка підлягає до сплати.
Отже, позивачці необхідно надати суду звіт про оцінку спірного майна. Виходячи з цієї оцінки, їй необхідно сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за вимогами майнового характеру та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
До подібних висновків дійшов Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 127/7029/15 (провадження № 61-9018сво18) та зазначив, що такий підхід визначення вартості майна є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Відповідно до ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Тому позивачу необхідно надати суду звіт про оцінку спірного майна у відповідності до якого позивачу необхідно встановити ціну позову та сплатити судовий збір.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
На виконання п. 9, ч. 3ст. 175 ЦПК України, до позовної заяви не додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з наведеним позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачці десятиденний строк з дня отримання нею ухвали для усунення недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , АТ «Державний ощадний банк України» про поділ майна подружжя спільної сумісної власності подружжя - залишити без руху.
Надати позивачці десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, для усунення зазначених недоліків позовної заяви.
Попередити позивачку, що у разі не виправлення зазначених в ухвалі недоліків протягом наданого часу, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Я. Волчко