Справа № 369/7050/21
Провадження №2/369/4279/21
22.06.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчка А.Я.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,-
У провадженні суду знаходиться вказана цивільна справа.
Разом із позовною заявою до суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову з проханням забезпечити його позов шляхом:
1) накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1984069632224, що належить ОСОБА_2 ;
2) заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1984069632224, що належить ОСОБА_2 ;
3) заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована, тим, що право власності на спірну земельну ділянку, зареєстровано на даний час на ім'я відповідача, позивач вважає, що відповідач може відчужити дане майно на користь третіх осіб без відома позивача та суду, що утруднить або навіть унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення її позову, оскільки специфіка вимог у даній справі полягає у тому, що обов'язок, який вимагає позивач покласти на відповідача, пов'язаний безпосередньо зі статусом власника земельної ділянки, з боку якої має місце порушення права власності позивача на її житловий будинок.
Частиною 1ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.
У зв'язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на ч. 3ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачавід можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предметом спору є усунунення перешкод з боку відповідача у здійсненні позивачем права користування та розпорядження житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_2 , відновивши становище, що існувало до порушення права, шляхом скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача, припинення права власності відповідача на цю земельну ділянку, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки відповідача. Тобто, має місце оспорення з боку позивача права власності відповідача на вказану земельну ділянку.
Суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача. Суд приймає позицію позивача, що, будучи власником земельної ділянки, площа якої накладається на площу житлового будинку позивача, в силу вимог ст. ст. 317, 319 ЦК України може її відчужити без відома позивача та суду на користь інших осіб, що призведе до того, що виконати рішення суду у разі задоволення позову буде не можливо, так як у даному випадку позивач просить скасувати правовстановлюючий документ, державну реєстрацію земельної ділянки та припинити право власності на земельну ділянку саме відповідача, яка у разі відсутності обтяжень може вже не бути власником такої земельної ділянки на час постановлення чи набрання законної сили рішення суду, а тому, відповідно, спрямовані позивачем на захист своїх порушених прав засоби будуть вже неактуальними та жодним чином не сприятимуть поновленню порушених прав позивача.
Відповідно до вимог ЦПК України замінити відповідача на належного та/або змінити предмет спору можливо лише до закінчення підготовчого провадження, на стадії розгляду справи по суті позивач буде позбавлена можливості клопотати перед судом про заміну відповідача та змінювати свої позовні вимоги, тому у разі відчуження належної відповідачу земельної ділянки, яка порушує право власності позивача на будинок та на земельну ділянку, після закінчення підготовчого провадження позивач процесуально буде позбавлена можливості ефективного судового захисту, оскільки специфіка вимог у даній справі полягає у тому, що вони пов'язані безпосередньо з особою відповідача, з боку якої має місце порушення прав позивача на її житловий будинок.
А отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими ним позовними вимогами.
При цьому, накладення арешту на належну відповідачу земельну ділянку, на якій цей магазин розміщений, до вирішення спору, по суті, не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1984069632224, що належить ОСОБА_2 .
Заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1984069632224, що належить ОСОБА_2 .
Заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 .
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://ks.ko.court.gov.ua.
Суддя: А.Я.Волчко