Справа № 947/4213/21
Провадження № 2/947/1770/21
15.06.2021 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.
розглянувши за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» ( код ЄДРПОУ 40071779) про захист прав споживачів, -
До Київського районного суду м. Одеси 05.02.2021 року звернувся ОСОБА_1 із позовом про визнання недійсним договору позики ( електронний Кредитний договір) №1000540-А від 23.08.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не підписував договір позики, згідно якого йому було надана фінансова послуга у вигляді кредитних коштів розміром 3000 грн., крім того під час укладення договору йому не була надана необхідна інформація стосовно сукупної вартості послуг та умов договору, а істотні умову угоди мають ознаки несправедливого договору враховуючи непомірно велику відсоткову ставку при порушення зобов'язань.
ДО суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності на підставі наданих сторонами доказів та матеріалів справи.
Від відповідача 18.05.2021 року надійшов письмовий відзив, в якому заперечується проти позовних вимог та стверджується про відповідність укладеного електронного кредитного договору законодавству України.
Як встановлено під час розгляду справи 23 серпня 2020 року позивач на веб-сайті відповідача ( https://ccloan.ua/ ) пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційної системі , що можливо у випадку підтвердження факту ознайомлення з текстом примірного кредитного договору, правилами отримання кредиту, інформацією про сукупну вартість бажаного кредиту, ідентифікувався , надавши свої особисті дані ( ПІБ, дані паспорта, дату і рік народження, власний РНОКПП, номер свого мобільного телефону, електрону пошту, місце роботи, місце проживання та місце зареєстрованого місця проживання, надав згоду на обробку персональних даних, створив особистий кабінет у системі, пройшов процедуру верифікації своєї платіжної карти, на яку у подальшому повинні були перераховані кошти, обрав бажану суму кредиту, із пропонованих, правилами про фінансові ризики, поставивши про це відповідну відмітку, після чого створив заявку на отримання кредиту, згідно з обраними умовами, та після отримання у с особистому кабінеті системи електронного кредитного договору, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором , лише після чого отримав на свою платіжну картку кредит у сумі 3000 грн.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України ( далі ЦК України ), Законом України « Про захист прав споживачів» а також Законом України «Про електронну комерцію».
Так статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів ( ч.1,3 ст. 207 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( ч.1 ст. 215 ЦК України).
Стаття 11 « Закону України « Про захист прав споживачів» ( в редакції що діяв на момент укладення договору ) визначає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положеннями ч.1,2, п.5 ч.3 ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими; умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача; несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини ( ч.1 ст. 217 ЦК України).
Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» (тут і далі у редакції, що була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Проаналізувавши обставини справи які встановлені шляхом огляду письмових доказів наданих стороною позивача суд приходить до висновку що позовні вимоги є необґрунтованими а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так у судовому засіданні , на думку суду, стороною позивача не доведено факт порушення ст.. 203 ЦК України про укладенні договору, а також у чому саме є порушення позичальника, який самостійно зайшов до веб-сайта, ознайомився з умовами договору та правилами розрахунку з яким погодився про що свідчить накладення електронного підпису, що є обов'язковими умовами для отримання грошей , зазначив свої персональні данні , тобто погодився на всі пропозиції за для отримання грошей і відповідно отримав їх.
Згідно п.7 Договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування, а також отримання всіх пояснень , необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, у тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків.
Правовідносини стосовно встановлення дійсності електронних кредитних договорів укладених на відстані ( з використанням ІТС кредитодавця ) та їх підписання позивачем електронним одноразовим ідентифікатором неодноразово були предметом дослідження Верховним Судом і у постановах від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 Верховний Суд зробив правовий висновок про дійсність подібних договорів.
Таким чином, суд вважає, що між ТОВ « СС Лоун « та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, що зазначено також у п. 7 Договору .
Кредитний договір було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Підписавши договір та отримавши гроші позичальник взяв на себе зобов'язання яки повинен виконувати у відповідності до умов правочину.
Одночасно із цим, факт оспорювання окремих пунктів ( умов ) договору які позивач вважає нікчемними (у зв'язку із тим, що їх недійсність прямо визначена у законі ) не є підставою для визнання недійсним всього договору, а за заявою позичальника дані обставини можуть бути прийняті судом при розгляді справи про стягнення заборгованості.
Також суд вважає що посилання позивача на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 червня 2016 року по справі 36-1103цс16 не відноситься до даних правовідносин, так як предметом розгляду у вищевказаної справі був договір позики а ні кредитний договір як у даному випадку.
При розгляді даного позову суд, у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК , розглядає справу за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 місце реєстрації АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» ( код ЄДРПОУ 40071779 м.Київ, вул. Максимовича Михайла,8) про визнання недійсним договору позики ( електронний Кредитний договір) №1000540-А від 23.08.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» - відмовити в повному обсязі.
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси або безпосередньо до апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 23.06.2021 року.
Суддя Луняченко В. О.