справа № 514/750/20
Провадження № 1-кп/492/25/21
про продовження строку тримання під вартою
23 червня 2021 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160430000052, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Березине Тарутинського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 354 КК України,
В провадженні Арцизького районного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , яке підтримане прокурором в судовому засіданні. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилається на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, які були наявні під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не зменшились та виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_5 .
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у зв'язку з погани станом здоров'я.
Суд, вислухавши обґрунтування прокурора, який підтримав клопотання, думку захисника-адвоката та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення клопотання, вивчивши матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тобто, запобіжний захід має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 354 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При продовженні строку тримання під вартою суд прийшов до висновку про обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, не забезпечать належної поведінки підозрюваного під час судового розгляду.
Оскільки, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, то суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182).
Внесене на розгляд суду клопотання, відповідає як вимогам ст. 184 КПК України, так і практиці застосування рішень Європейського суду з прав людини, оскільки обставини зафіксовані в протоколах: обшуку, огляду трупа, допиту свідків, в сукупності містять достатньо даних, які дають можливість зробити висновок про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 354 КК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може переховуватись від суду, з метою уникнення покарання, розуміючи що йому погрожує реальний строк позбавлення волі, оскільки вчинив особливо тяжкі злочини.
Стосовно ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд прийшов до переконання про його наявність, оскільки обвинувачений, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків з метою схилення їх до надання неправдивих відомостей, щодо вчинених злочинів по вказаному кримінальному провадженню, оскільки обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Суд погоджується з прокурором, що має місце ризик, передбачений п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину із застосуванням насильства, наслідком якого стала смерть людини, що в сукупності свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати.
Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала, не встановлено та на переконання суду відсутні підстави змінювати зазначений запобіжний захід на інший, більш м'який, оскільки жоден із запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням від вартою, не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
У даному конкретному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу та необхідність забезпечення завдань кримінального провадження і завершення судового розгляду по кримінальному провадженню (ст. 2 КПК України), які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
У разі обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного, із триманням під вартою, вказане не забезпечить на даному етапі належного виконання останнім його процесуальних обов'язків і надасть йому змогу переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені обставини виправдовують тримання ОСОБА_5 під вартою та вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого для запобігання наведеним вище ризикам.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад десять років або довічне позбавлення волі, до взяття під варту ніде не працював. Суд вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з урахуванням суворості покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, буде мати реальну можливість переховуватись від суду, здійснювати тиск на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином , вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, тому суд, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений офіційно не працює, постійного доходу не має, відсутні сталі соціальні зв'язки в місці його постійного проживання.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», у справі «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Суд також враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії судового розгляду та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі доведеності його вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за рішенням суду, суд, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а тому вважає за можливе та необхідне продовжити строк тримання під вартою.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою, суд також враховує, що ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) не мав постійного місця роботи, не займався суспільно корисною працею, а також те, що у результаті його злочинних дій настала смерть людини.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини вчинених кримінальних правопорушень, беручи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, суд вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави, так як він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. ст. 331, 369-372, 383 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 354 КК України строк тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» до 21 серпня 2021 року, включно.
Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів. Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 21 серпня 2021 року.
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження може бути оскаржена через суд, який ухвалив судове рішення, протягом семи днів з дня її оголошення, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4р-2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 КПК України. Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію цієї ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_5 та направити для виконання до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Головуючий суддя ОСОБА_1