Справа № 462/3921/20 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.
Провадження № 22-ц/811/983/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:30
14 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
з участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» - Стасишина Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2021 року, -
у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.
В обгрунтування заяви покликається на те, що 26 червня 2020 року проведено електронні торги, на яких реалізовано майнові права на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем за результатами яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус». Стверджує, що проведений аукціон є незаконним, а тому його результати мають бути визнані недійсними та підлягає скасуванню протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-06-19000027-b, а договір купівлі-продажу майнових прав на вищезазначене майно № UA-EA-2020-06-19000027-b/42 від 30.06.2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» має бути визнаний недійсним. Зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 462/4045/15 витребувано з її володіння на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак незважаючи на те, що розгляд справи про визнання електронних торгів недійсними не закінчився, судове рішення у справі не ухвалювалось, ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» зареєструвало за собою право власності на вищезазначену нежитлову будівлю та фактично користується нерухомим майном. Посилається на те, що ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» необмежена будь-яким чином у користуванні та розпорядженні спірним нерухомим майном, крім того, звернулося до орендарів приміщення з вимогою укласти нові договори оренди безпосередньо з ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» або звільнити орендовані приміщення. Вважає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» безперешкодно користуючись даним приміщенням може здешевити вартість нерухомого майна, погіршити його стан, що спричинить значну шкоду та матеріальні збитки позивачу. Звертає увагу, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача. З наведених підстав просить: заборонити ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» користуватися нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» надавати у користування у будь-який спосіб будь-яким третім особам нерухоме майно - нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Заборонено ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» користуватися нерухомим майном - нежитловою будівлею під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» надавати у користування у будь-який спосіб будь-яким третім особам нерухоме майно - нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалу суду оскаржило ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт посилається на те, що нежитлову будівлю під літ. «Б-3», загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набув на підставі постанови Верховного Суду, користується спірним нерухомим майном, вживає заходів на переукладення договорів на користування спірним майном з орендарями приміщень у вищезазначеній будівлі. Зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову без виклику представників сторін та забороняючи законному власнику користуватися належним йому майном, суд першої інстанції порушив його конституційні права на володіння, користування та розпорядження майном, яких ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений у їх здійсненні. Вказує що заборона користуватися нерухомим майном позбавляє відповідача на весь час спору здійснювати підприємницьку діяльність щодо зазначеного майна. Вважає, що предмет спору не є взаємопов'язаним із заявленим заходом забезпечення позову, оскільки даний спір не є спором щодо права власності на дане майно, оскільки таке вибуло із власності ПАТ «Київська Русь» за нікчемними правочином, у зв'язку з чим підлягає витребуванню від позивачів, тому в будь-якому випадку позивач не набуде права власності на спірне майно. Наголошує, що позивач звернулася до суду з немайновими вимогами і можливе судове рішення про їх задоволення не матиме примусового виконання, тому, на думку апелянта, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» - Стасишина Р.М.на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборона ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» користуватися та передавати в оренду чи інше користування будь-яким особам нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , буде належним та співмірним з позовними вимогами заходом забезпечення позову, який забезпечить гарантування належного виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та жодним чином не порушує права відповідача, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити поновлення прав та інтересів позивача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Стаття 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову.
Пункт 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів.
Відповідно до роз'яснень п. п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З позовної заяви вбачається, що змістом позовних вимог є визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник покликається на те, що майно, яке було продано на аукціоні, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ідеальної частки в праві власності на нежитлову будівлю від 20.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрованого за № 878, та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу ідеальної частки в праві власності на нежитлову будівлю від 20.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрованого за № 882.
Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 462/4015/15 витребувано із володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, Верховний Суду у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 462/4015/15 прийшов до висновку про те, що вищезазначені договори купівлі-продажу від 20.03.2015 року є нікчемними в силу приписів ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На підставі постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомості.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 240782425 від 18 січня 2021 року підтверджується, що ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» є власником нежитлової будівлі під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).
Зміст права власності полягає у можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 покликається на те, що користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням зможе значно його здешевити та погіршити його стан.
Однак заявник в обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду доказів, які б підтверджували, що ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» здійснює будь-яку діяльність щодо спірного нежитлового приміщення, яка могла б спричинити шкоду майну, такі твердження ОСОБА_1 є голослівними, ґрунтуються на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не дав оцінки доводам заявника, пославшись лише на потенційну ймовірність настання несприятливих наслідків для позивача, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити поновлення його прав та законних інтересів у разі ухвалення рішення на його користь.
Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що заборона відповідачу користуватися належним йому на праві власності нерухомим майном жодним чином не порушує його права, оскільки, на думку колегії суддів, вжиття заходів забезпечення позбавляє відповідача однієї з правомочностей власника, а саме права користуватися майном, позбавляє його можливості отримувати вигоду від належного йому майна, в тому числі і через здійснення підприємницької діяльності.
З огляду на немайновий характер позовних вимог, необхідність дотримання балансу між інтересами позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що запропонований позивачем захід забезпечення позову є неспівмірним з позовними вимогами та в значній мірі необгрунтовано обмежує права відповідача як власника нежитлової будівлі під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого надає додаткову перевагу інтересам позивача над інтересами відповідача, чим порушує забезпечення гарантування збалансованості інтересів сторін.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для заборони ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» користуватися та надавати у користування будь-яким третім особам належне йому нерухоме майно, відтак, ухвала суду підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 23.06.2021 року.
Головуючий: Шеремета Н. О.
Судді: Ванівський О.М.
Цяцяк Р.П.