Дата документу 16.06.2021 Справа № 332/17/16-ц
Єдиний унікальний №332/17/16 Головуючий у 1 інстанції Яцун О.С.
Провадження № 22-ц/807/2296/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
16 червня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2021 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на дії Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-
У лютому 2021 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду зі скаргою на дії Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованість за кредитним договором № КИПНФ/1012314.1 від 05.06.2013 року в сумі 54967,01 грн., судовий збір у розмірі по 609 грн. з кожного.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2019 року було змінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Український Бізнес Банк» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» повторно звернулося до Заводського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження.
28.01.2021 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, державним виконавцем було прийнято до матеріалів справи квитанції за 2016, 2017, 2019 роки, з яких вбачається, що ОСОБА_1 виконувала умови договору та сплачувала кошти за кредитним договором, але фактично за рішенням суду сплачено лише 24576,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням №921 від 27.01.2021 року, а інші платежі пішли на погашення кредиту. У зв'язку із чим стягувач просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.
Просило суд визнати протиправною діяльність державного виконавця Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Печерей К.Ю. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2021 року №64209591 з виконання виконавчого листа № 332/17/16-ц, виданого Заводським районним судом м.Запоріжжя; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2021 року №64209591 з виконання виконавчого листа № 332/1716-ц, виданого Заводським районним судом м.Запоріжжя.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2021 року скаргу задоволено.
Визнано протиправною діяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Печерей Катериною Юріївною щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2021 року № 64209591 з виконання виконавчого листа № 332/1716-ц, виданого Заводським районним судом м. Запоріжжя по справі за позовом ПАТ «Український Бізнес Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УкрБізнесБанк», правонаступник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованості за кредитним договором № КИПНФ/1012314.1 від 05.06.2013 року в сумі 54967,01 грн., судовий збір у розмірі по 609 грн. з кожного.
Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2021 року № 64209591 з виконання виконавчого листа № 332/17/16-ц, виданого Заводським районним судом м. Запоріжжя по справі за позовом ПАТ «Український Бізнес Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УкрБізнесБанк», правонаступник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованості за кредитним договором № КИПНФ/1012314.1 від 05.06.2013 року в сумі 54967,01 грн., судовий збір у розмірі по 609 грн. з кожного.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.
ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення було виконане боржником частково, дії державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №64209591 є неправомірними, внаслідок чого постанова від 28.01.2021 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №332/17/16-ц на підставі п.9 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає скасуванню, а виконавчий лист № 332/17/16-ц підлягає подальшому виконанню у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В ч. 1 ст. 18 Закону зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованість за кредитним договором № КИПНФ/1012314.1 від 05.06.2013 року в загальному розмірі 54967,01 грн., судовий збір у розмірі по 609,00 грн. з кожного.
На виконання вказаного рішення 17.10.2016 року видано виконавчий лист №332/17/16-ц.
20.01.2021 року державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Печерей К.Ю. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 64209591.
Таким чином, у провадженні Заводського ВДВС у м. Запоріжжі перебувало виконавче провадження ВП № 64209591 на підставі виконавчого листа №332/17/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» заборгованості за кредитним договором № КИПНФ/1012314.1 від 05.06.2013 року в сумі 54967,01 грн. та судового збору в розмірі 609,00 грн.
28.01.2021 року державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Печерей К.Ю. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 332/17/16-ц у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення. У постанові зазначено, що сума боргу сплачена боржником у повному обсязі, з яких 21000 грн. сплачено напряму стягувачу до пред'явлення виконавчого документа на виконання, 10000 грн. сплачено напряму стягувачу після відкриття виконавчого провадження, про що свідчать квитанції з вказаним номером кредитного договору. 30133,61 грн. списано з банківського рахунку боржника, з яких: 24576,01 грн. - на користь стягувача, виконавчий збір - у розмірі 3457,6 грн. та витрати виконавчого провадження - 369 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є неправомірною, оскільки згідно договору № UA-EA-2019-06-19-000095-b про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, який було укладено 29.07.2019 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та згідно витягу з Додатку № 1 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» отримало право вимоги за кредитним договором № КИПНФ/1012314.1 від 05.06.2013 року, де боржником є ОСОБА_2 , поручителем ОСОБА_3 . Загальний залишок заборгованості зазначено - 80656,21 грн. Квитанції, які були прийняті до уваги державним виконавцем в якості доказу про сплату боргу за виконавчим листом № 332/17/16-ц, датовані 03.06.2016 р., 21.06.2016 р., 12.08.2016 р., 30.08.2016 р., 16.12.2016 р. та 01.04.2017 р., тобто до укладення вищезгаданого договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що жодна квитанція не містить вказівки, що призначенням платежу є саме стягнення боргу за рішенням суду №332/17/16-ц. Призначенням платежу у вказаних квитанцій було зазначено - погашення кредиту № КИПНФ/1012314.1.
Згідно копії виконавчого листа № 332/17/16-ц встанволено, що 26.06.2018 року зазначений виконавчий лист повертався стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». І жодної відмітки про часткове виконання рішення у листі не міститься.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2016 року стягувачу було відшкодовано лише 24576,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 921 від 27.01.2021 року. Квитанції про сплату 31000 грн. суд не може прийняти до уваги, адже призначенням платежу у кожній з них зазначено - погашення кредиту №КИПНФ/1012314.1. Загальна сума заборгованості за кредитом, право вимоги на яку отримало ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 29.07.2019 року (тобто вже після сплати боргу за спірними квитанціями), становить 80656,21 грн.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено часткове виконання судового рішення боржником, а тому закриття виконавчого провадження є безпідставним та передчасним.
Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» встановлюються зобов'язання державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, до яких входить, зокрема, принцип обов'язковості судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до задоволення скарги стягувача щодо визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вжити заходів до примусового виконання рішення суду.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому закінчення виконавчого провадження в такому разі обмежує цивільне право учасників спірних правовідносин.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 червня 2021 року.
Головуючий
Судді: