Дата документу 23.06.2021
ЄУН № 937/4145/21
Провадження № 2/937/2548/21
23 червня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Честнєйшої Ю.О.,
за участю секретаря - Макаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу квартири, на праві приватної власності належить вказана квартира. Крім неї у квартирі зареєстрована відповідач, яка є колишнім її власником. До теперішнього часу вимоги договору щодо зняття з реєстраційного обліку відповідачем не виконані. Реєстрація місця проживання відповідача у належній позивачці квартири перешкоджає їй вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Позивач у судове засідання не з'явилася, від неї до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася з невідомих причин, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про поважні причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за її відсутності чи заперечень проти позовних вимог від неї не надходило. Тому суд визнає неявку відповідачки з неповажних причин, та, на підставі заяви позивача, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.03.2021 належить квартира АДРЕСА_1 , про що також свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.03.2021 (а.с.7-9).
Колишній власник спірної квартири, відповідач у справі ОСОБА_2 , всупереч вимогам п. 3.2.1 договору купівлі-продажу квартири від 22.03.2021 з реєстраційного обліку по спірній квартирі не знялася та залишається зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання управління реєстрації Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області №3621 від 19.05.2021 (а.с.12), що прямо порушує права нового власника, обмежує його у праві розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно вимог ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна, тобто після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, права як власника квартири у продавця, ОСОБА_2 припинилися, а реєстрація місця проживання у спірному житлі не дає їй права проживання у ній, що порушує права позивача, як нового власника квартири.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення ( пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна та зобов'язана довести судові ті обставини, на які вона посилається, як на підтвердження своїх вимог або підтвердження своїх заперечень.
Враховуючи викладене, вимоги позивача є цілком законними та обґрунтованими, повністю підтверджені письмовими доказами у справі, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа знімається з реєстрації місця проживання внаслідок набрання чинності рішенням про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10,12, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 279, 280-284 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ін..н. НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Суддя: Ю.О. Честнєйша