Дата документу 23.06.2021
Справа № 334/2770/21
Провадження № 1-кп/334/683/21
23 червня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючогосудді ОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю прокурораОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисникаадвоката ОСОБА_5
обвинуваченогоОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України
В провадженні Ленінського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 08.06.2021 призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися, не відпали. ОСОБА_6 , раніше неодноразово судимий за умисні злочини, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нових умисних тяжких кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не має місця проживання на території міста Запоріжжя, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити нове кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, які ще не допитні. Більш того, обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків.
Захисник заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики не доведені, обвинувачений має ряд хронічних захворювань, має дохід у вигляді пенсії, стійкі соціальні зв'язки - повнолітнього сина, з яким проживає. У зв'язку з чим захисник просить про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Обвинувачений підтримав захисника.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до ст.197,199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики,які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Отже, обвинувачення особи у скоєнні декількох тяжких злочинів та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
За змістом обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні декількох тяжких кримінальних правопорушень, які вчинені ним одразу після відбуття покарання на підставі вироку за раніше вчинені кримінальні правопорушення, правопорушення вчинялись обвинуваченим впродовж кількох місяців, обвинувачений ніде не працює, не одружений, а отже відсутні міцні соціальні зв'язки, які б утримували його за місцем проживання, а також обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, то в разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не виключається наявність настання ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Ризик можливого переховування від суду існує з високим ступенем вірогідності, оскільки у суду відсутні відомості, що обвинувачений обтяжений настільки міцними соціальними та родинними зв'язками, які можуть утримати його від вчинення відповідних дій та бути дієвим запобіжником ризику переховування від суду.
Обвинувачений неодноразово засуджений за вчинення умисних злочинів, в тому числі за злочини проти власності, не працює та не має постійного джерела доходу, він є особою схильною до вчинення нових злочинів, тому суд приходить до обґрунтованого висновку про реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Незважаючи на тривалість застосування запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що ризики, вказані прокурором продовжують існувати та не зменшилися на теперішній час, зміна запобіжного заходу на більш м'який не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р.ЄСПЛ зазначив,що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини,а також практику Європейського суду з прав людини,згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те,що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно рішення Європейського суду у справі "Вишневський та інші проти України", при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, просила розглянути можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, проте не зазначила передбачені законом підстави та вагомі аргументи на користь такої позиції, які виправдовували б застосування менш суворого запобіжного заходу. При цьому доводи захисника про те, що обвинувачений має джерело доходу - отримує пенсію на правильність висновків суду не впливає, оскільки і на момент вчинення кримінальних правопорушень, у вчинення яких обвинувачується ОСОБА_6 , він такий дохід також отримував. Щодо соціальних зв'язків обвинуваченого, а саме того, що повнолітній син обвинуваченого - ОСОБА_7 , 2001 р.н. проживає спільно з батьком за місцем реєстрації - АДРЕСА_1 , суд зауважує, що суду не надано відомостей, що ці соціальні та родинні зв'язки є настільки міцними, що можуть утримати його від вчинення відповідних дій та бути дієвим запобіжником ризику переховування від суду. Щодо посилань захисника на стан здоров'я обвинуваченого, як на підставу зміни запобіжного заходу на більш м'який, суд враховує, що відомостей про те, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватись в умовах СІЗО, суду не надано, а медична довідка, в якій зазначено діагноз обвинуваченого, складена 31.07.2020, тобто не підтверджує стан здоров'я обвинуваченого на теперішній час.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, до 22.08.2021 р. включно,оскільки саме цей запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо вказаної особи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 181, 183, 314-315, 331, 376 ч.2 КПК України,суд-
Постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів до 22 серпня 2021 року включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченим ОСОБА_6 , який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1