311/1568/21
2/311/719/2021
22.06.2021
22 червня 2021 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Носика М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області, про відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2021 року до Василівського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 із позовом до Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області. У позовній заяві зазначено, що вона звернулася до відповідача із запитом про надання публічної інформації про наявність на території населеного пункту вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель та споруд. Відповідач у визначений законом строк відповіді на вищевказаний запит не надав. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 280/8328/20 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Василівської міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 15.10.2020 року про надання публічної інформації. Зобов'язано Виконавчий комітет Василівської міської ради Запорізької області направити ОСОБА_1 відповідь на запит від 15.10.2020 року про надання публічної інформації. Протиправними діями відповідача, позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій. Порушення її прав з боку суб'єкта владних повноважень викликало у ОСОБА_1 негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивачки негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що їй довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Позивачці притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду її запиту порушило її законні права, сприймалося нею, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено її стан душевної рівноваги, для відновлення якого їй доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, вона була позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, ОСОБА_1 доводилося додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на її фізичному та моральному стані, через що вона не встигала закінчити повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що у ОСОБА_1 загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені нормальні життєві зв'язки позивачки з партнерами, друзями, з якими вона змушена додатково пояснювати чому стала менш привітною, менше приділяти часу друзям, сім'ї, родичам та ін.
Моральні страждання підсилювались також тим, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, тому позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 42 000,00 гривень, розрахунок якої здійснено за кожен місяць порушеного права, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої станом на січень 2021 року - 6 000,00 грн., за 7 місяців з жовтня 2020 року до квітня 2021 року (7 місяців х 6 000,00 грн. = 42 000,00 грн.).
Ухвалою Василівського районного суду від 30 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити у спрощеному порядку без виклику сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надсилалася відповідачу Виконавчому комітету Василівської міської ради Запорізької області, на адресу суду повернулася розписка про вручення кореспонденції.
Таким чином, оскільки відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 17 лютого 2011 року Пенсійним фондом України (а.с.13).
Позивачка зверталася до відповідача із запитом про надання публічної інформації про наявність на території населеного пункту вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель та споруд. Відповідач у визначений законом строк відповіді на вищевказаний запит не надав, що в подальшому спонукало позивача звернутися до адміністративного суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 280/8328/20, визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання відповіді на запит позивача про отримання публічної інформації.
Рішенням адміністративного суду, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із запитом від 15.10.2020 на отримання публічної інформації, в якому просила надати інформацію про наявність на території м. Василівка вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
У підтвердження надсилання вказаного запиту на адресу відповідача позивачем надано до суду фіскальний чек, згідно з яким, 15.10.2020 через АТ «Укрпошта» надіслано рекомендований лист на адресу відповідача (номер відправлення 1800103948290).
Запит від 15.10.2020 року на отримання публічної інформації, зареєстровано у журналі вхідної кореспонденції Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області 20.10.2020 за №02-Б-16-П.
Суд зазначив, що відповідь на звернення позивача від 15.10.2020 (вх. №02-Б-16-П від 20.10.2020) направлена 21.10.2020. Вказана відповідь, як стверджує позивач, отримана не була.
Суд критично оцінив надані відповідачем докази надіслання відповіді на запит позивачу, оскільки вони не підтверджують факт направлення та отримання вказаної відповіді позивачем, а є лише фактом фіксування наявності відповіді в установі.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, у даному випадку, має преюдиційне значення, а факт протиправної бездіяльності відповідача, який підтверджений рішенням суду, не підлягає доведенню.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавств».
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (за змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст.1167 ЦК України.
Так, згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Так, згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Згідно ст.25 Закону України «Про звернення громадян», громадянину на його вимогу і в порядку встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних збитків у грошовому виразі визначається судом.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №К/9901/10765/18, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.
Відповідно до п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19) від 01.09.2020 визначено, що, виходячи з положень ст.16 та ст.23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Позивачем доведено факт порушення відповідачем строку надання відповіді на його запит.
Відповідно до вимог ст.31 Закону України «Про інформацію», ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при порушенні передбачених вказаними законами прав громадянина останній має право на відшкодування моральної шкоди (моральних збитків).
Таким чином, сам по собі встановлений рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, яке набрало законної сили, факт протиправної бездіяльності виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит ОСОБА_1 свідчить про завдання особі моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню незалежно від вини виконавчого комітету органу місцевого самоврядування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (надалі - постанова Пленуму ВСУ) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 постанови Пленуму ВСУ визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як зазначила позивачка у позовній заяві, їй була спричинена моральна шкода, зокрема у неї були негативні переживання, стан постійної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасова відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи та побоювання про майбутній стан здоров'я.
Пунктом 10-1 постанови Пленуму ВСУ визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
На підтвердження моральної шкоди, заподіяної відповідачем, позивачка не зазначила та не надала суду належних доказів на підтвердження заявленого розміру.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства, що враховується судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
Суд зазначає, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень можуть викликати негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Завдану моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 42 000,00 грн..
Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі є значно завищеним.
Отже, враховуючи вищевикладені норми права, обставини справи, наявність в матеріалах справи доказів, обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість його моральних страждань внаслідок порушення розумних строків розгляду звернення, та враховуючи те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого 5-денного строку надання інформації на запит позивача на інформацію, що призвело до необхідності позивача для звернення до суду, тривалість розгляду справ позивачки судами, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 500,00 гривень.
Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Суд також наголошує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Окрім того, суд звертає увагу позивачки на те, що нею не надано для суду достатніх та переконливих доказів, які дали б суду підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача у більшому розмірі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачка звільнена від сплати судового збору.
При зверненні до суду з позовом про стягнення моральної шкоди відповідно до ст.4 ч.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір» сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить на час звернення до суду з відповідним позовом 2 270 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 27,02 грн. (500,00 грн. х 2 270,00 грн./42 000,00 грн. = 27,02 грн.).
Керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 141, 263, 265, 268, 272-273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області, про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області, розташованого за адресою: 71600, Запорізька область, місто Василівка, бульвар Центральний, 1, код ЄДРПОУ 04526940, на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області, розташованого за адресою: 71600, Запорізька область, місто Василівка, бульвар Центральний, 1, код ЄДРПОУ 04526940, на користь держави судовий збір в розмірі 27 грн. 02 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.А. Носик