Справа № 308/1100/20
23.06.2021 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070030004198 від 27.12.2019 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Хуста, Закарпатська область, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
24.12.2019 року, точний час під час досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу, для особистого його вживання, не переслідуючи мети збуту, не маючи відповідного дозволу, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, за допомогою інтернет-сайта здійснив замовлення у невстановленої особи наркотичного засобу - метадон за 1000 грн., грошові кошти за який перерахував через інтернет мережу останній на електронний гаманець.
26.12.2019 року, точний час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , у відділенні № 10 «Нової пошти» отримав пакунок з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - метадон в кількості 1,8147 г, який ОСОБА_4 замовив раніше. Після цього ОСОБА_4 сховав та незаконно продовжував зберігати вищевказаний пакунок з наркотичним засобом, обіг якої обмежено - метадон в кількості 1,8147 г, в особистих речах для подальшого особистого вживання, не переслідуючи цілей збуту.
26.12.2019 року, в період часу з 20 год. 01 хв. до 20 год. 20 хв., співробітниками Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області під час огляду особистих речей на підставі добровільної згоди було виявлено та вилучено згорток липкої стрічки, білого кольору, прозорий поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною білого кольору, в якому містився згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» наркотичний засіб, обіг якої обмежено - метадон масою 1,8147 г, що більше, ніж невеликий розмір, передбачений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обіг», який ОСОБА_4 , діючи умисно, незаконно придбав, зберігав для особистого споживання, не переслідуючи мети збуту.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, розкаявся у вчиненому. Пояснив, що у грудні 2019 року він придбав наркотичний засіб - метадон через інтернет на сайті для себе, а саме для власного вживання, без мети збуту. У подальшому зазначений наркотичний засіб він добровільно видав працівникам поліції. Зауважив, що є наркозалежним та проходить відповідне лікування від наркозалежності.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, доведена повністю.
Оскільки прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечили щодо фактичних обставин провадження, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного, який є молодим за віком, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину (сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на обліку психоневрологічного диспансерного відділення та фтизіатричному обліку КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради не перебуває, перебуває під диспансерним наглядом в Закарпатському обласному медичному центрі психічного здоров'я та медицини залежностей (розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин (опіатів), синдром залежності), на даний час перебуває під клінічнім наглядом на підтримувальному або замісному режимі (контрольована залежність), раніше не судимий.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття, має на утриманні малолітню дитину.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Згідно з поданою до суду досудовою доповіддю з інформацією, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 , складеною Ужгородським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, беручи до уваги інформацією, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення згідно з оцінкою ризику, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення цієї особи можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не може становити небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб.
Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини кримінального провадження, за яких ОСОБА_4 вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу винного, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відсутність обставин, що обтяжують йому покарання, його поведінку після вчинення злочину, яке пов'язано з незаконним обігом наркотичних засобів та становить підвищену суспільну небезпеку, предмет інкримінованого злочину, суд вважає, що відносно обвинуваченого необхідно і доцільно призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк.
Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.
Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд бере до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, а також із врахуванням його характеризуючих даних, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та вказаних обставин провадження.
Визначені у ст. 76 КК України обов'язки, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу, не є видом покарання з огляду на систему покарань, визначену в КК України, а є умовами звільнення особи від відбування покарання, невиконання яких тягне за собою припинення випробування.
На думку суду, в даному конкретному випадку саме таке покарання буде пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого та його наслідкам, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Процесуальні витрати за проведення у даному кримінальному провадженні експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів у сумі 942,06 грн. покласти на обвинуваченого.
Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 942 (дев'ятсот сорок дві) гривні 06 коп. процесуальних витрат за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Речові докази:
картонну коробку «Нова пошта», всередині якої міститься згорток липкої стрічки білого кольору, та кристалічну речовину білого кольору, що містить у своєму складі 90,32 ваг % - 1,8147 г метадону, що передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищити;
вилучений під час огляду 15.01.2020 року DVD-диск 4,7 ГБ, на якому містяться відеозаписи з бодікамер, встановлених на грудях працівників патрульної поліції, які перебували біля відділення № 10 «Нова пошта», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Заньковецької, 48А, за 26.01.2020 року, що долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуюча ОСОБА_1