Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/354/20
15.06.2021 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання - Роман К.С., за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Виноградівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
18.05.2021 року представник позивачки ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення анкетних даних відповідача, вказує, що при написанні позовної заяви прізвище відповідача помилково зазначено “ ОСОБА_5 ” та просить вважати, що позов заявлено до відповідача “ ОСОБА_5 ”, що підтверджується паспортом відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з липня 2018 року і до жовтня 2018 року позивачка ОСОБА_4 зустрічалась із відповідачем ОСОБА_2 . Від цих відносин у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент народження дитини сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі , проживали окремо, тому відомості про батька записані за вказівкою матері на підставі ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. В свідоцтві про народження ОСОБА_6 батько записаний зі слів матері як ОСОБА_7 . В дійсності батьком дитини є ОСОБА_2 . Після того як позивачка завагітніла відповідач спочатку не заперечував проти народження дитини, але ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що визнає дитину лише після проходження ДНК-тесту. Після народження сина позивач неодноразово повідомляла відповідача, що необхідно провести генетичну експертизу, але він кожного разу ухилявся та відмовлявся від експертизи, тому для захисту інтересів дитини вона змушена звернутись до суду та просить визнати відповідача батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини, а також стягувати з відповідача, як батька, аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі по 1/4 частині всіх видів його заробітку щомісяця, починаючи стягнення з дня подачі позову, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву (відзив на позовну заяву), згідно якої вимоги позову не визнає та вказує, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , з якою разом проживає та веде спільне господарство. З позивачкою мали місце зустрічі через роботу, так як вони є працівниками Виноградівської районної лікарні. Допускає, що мав з позивачкою у 2018 році статевий зв'язок, який характеризує як необдуманий поступок, але має сумніви у своїй причетності до батьківства особи ОСОБА_6 та погоджується на призначення судово-біологічної (генетичної експертизи).
За клопотанням позивачки ухвалою суду від 29.05.2020 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи є відповідач ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_6
04.11.2021 року на адресу суду надійшов висновок експерта КУ “Одеське бюро судово-медичної експертизи” № 99 від 27.10.2020, згідно якої зазначено, що молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ймовірністю 99,99 %, таким чином, батьківство практично доведене.
Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. Справу розглянуто у відсутність позивачки за участю її представника ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві та посилаючись на результати судової молекулярно-генетичної експертизи просила позовні вимоги задоволити і стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважали такі недоведеними. Результати судової експертизи поставили під сумнів, посилаючись на те, що батьківство не доведено на 100 %, а тільки на 99,99 %.
Представник третьої особи будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши пояснення представника позивачки, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачка ОСОБА_4 народила дитину ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.07.2019 року.
Відомості про батька дитини записані за вказівкою матері на підставі ч.1 ст. 135 СК України, як ОСОБА_7 .
Позивачка стверджує, що з липня 2018 року і до жовтня 2018 року зустрічалась із відповідачем ОСОБА_2 , який є біологічним батьком її дитини.
Натомість відповідач своє батьківство не визнає, хоч допускає, що мав статевий зв'язок з позивачкою.
Згідно висновку експерта КУ “Одеське бюро судово-медичної експертизи” № 99 від 27.10.2020 року вказано, що молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ймовірністю 99,99 %, таким чином, батьківство практично доведене.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Частиною 1 ст.135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду .
Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповіднодо абзацу 3 пункту 3 Постанови, справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема ч.2 ст.128, на підставі будь яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 565/657/16-ц (провадження № 61-18627св18), Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року № 3451/05, § 34, «Кalacheva V. Russian Federation»).
Враховуючи те, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_6 складає величину не менше 99,99%, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання батьківства підлягають задоволенню.
Згідно з п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
З огляду на п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Ст.134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про встановлення батьківства, слід внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_6 у частині відомостей про ОСОБА_10 , як про батька дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України: стану здоров'я і матеріального становища одержувача аліментів і платника аліментів: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач є працездатним молодим чоловіком, працевлоштований - займає посаду лікаря-травматолога у Комунальному некомерційному підприємстві «Виноградівська районна лікарня». Неповнолітніх дітей у відповідача на утриманні немає.
Позивачка знаходиться у декретній відпусті по догляду за дитиною, отримує щомісячно соціальну допомогу в розмірі 860 грн.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на викладене, надавши оцінку в сукупності усім доказам по справі та забезпечуючи інтереси дитини, суд визнає факт доведеності батьківства відповідача ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд прийшов до переконання, що оскільки відповідач ОСОБА_2 як батько не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, тож суд стягує з нього аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), і таким чином, позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.
Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати у виді сплаченого нею судового збору та витрат за проведення експертизи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачка звільнена від сплати судового збору за звернення до суду із позовною вимогою про стягнення аліментів, відтак із відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір за ставкою, що діяла на час звернення до суду з даним позовом у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виключити відомості з актового занису № 127 від 16 липня 2019 про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_7 , як батька дитини.
Внести відомості до актового запису № 127 від 16 липня 2019 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку із застосування індексу інфляції, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 11.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати за проведення експертизи у розмірі 4 499,90 грн (чотири тисячі чотириста дев'яносто дев'ять гривень 90 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі а саме: судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати за проведення експертизи (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне судове рішення складено 23.06.2021 року.
ГоловуючийТ. Ю. Левко