233 № 233/4473/20
17 червня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Волосянка, Сколівського району Львівської області, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019050000001662 від 24 жовтня 2019 року, -
У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду із клопотанням, за яким просить застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб, з підстав, викладених в письмовому клопотанні та доданих документах, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно останнього, строк дії якого сплинув 18.10.2020, станом на теперішній час не перестали існувати та на даний час виникла потреба у більш дієвому, суворому запобіжному заходу у вигляді цілодобового домашнього арештую.
Необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашього арешту обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_8 є діючим працівником поліції, при цьому обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням наданого службового становища, всупереч інтересам служби та прав громадян, у зв'язку з чим може впливати на свідків та потерпілих з метою зміни ними показань, приховувати чи знищувати документи які пов'язані із вчиненим ним кримінального правопорушення, повідомляти інших діючих працівників поліції про відомі йому обставини, як вчиненого кримінального правопорушення, так і відомі обставини розслідування кримінального провадження, у якому він є обвинуваченим. Будучи працівником поліції ОСОБА_8 має необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тактикою проведення слідчих дій, є достатньо обізнаним із специфікою розслідування кримінальних правопорушень, може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню, оскільки потерпілий та свідки у суді допитані не були. Усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на великий строк, при цьому, будучи без запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_8 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт може зникнути та переховуватись від суду. Також зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 не з'явився у підготовче судове засідання 15.10.2020 та жодних документів суду про причини своєї неявки не надав. Таким чином, з метою безперешкодного завершення судового розгляду, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема своєчасної явки за викликом до суду, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, використовуючи для цього службові зв'язки, просив застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. без застосування вказаного запобіжного заходу запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо. При цьому, на думку прокурора більш м'який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт застосувати неможливо, оскільки: особисте зобов'язання - занадто м'який запобіжний захід, який не можна застосувати враховуючи особу обвинуваченого, наявність ризиків, та тяжкість інкримінуємого злочину, а застава не може бути застосована, оскільки даний злочин вчинений із застосуванням фізичного насильства. Запобігти іншим чином настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо.
Обвинувачений ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали його необґрунтованим належними та достатніми доказами. Вказали, що свої процесуальні обов”язки обвинувачений ОСОБА_8 виконує належним чином, від суду не ховається, вчасно прибуває у судові засідання, за межі області не виїжджає, постійно проживає за однією адресою, із свідками у справі стосовно їх показань не спілкується, впливу на потерпілого не має. Жодних з ризиків, на які вказує прокурор не існує, тому у суду немає немає законних підстав вважати, що ОСОБА_8 буде переховуватися від суду, оскільки його попередня поведінка свідчить про інше. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення, він не може, оскільки всі докази зібрані, а матеріали кримінального провадження передано до суду. Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта не підтверджений належними доказами, оскільки їх взагалі нема. Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється ОСОБА_8 також не збирається і у сторони обвинувачення немає жодних на це доказів. Зазначили, що обвинувачений ОСОБА_8 позитивно характеризується, має на утриманні хвору матір та трьох сестер, на підтвердження чого надали відповідні документи, а обрання відносно нього цілодобового домашнього арешту поставить його сім?ю в скрутне матеріальне становище та враховуючи побутові умови проживання останніх взагалі буде тягарем для родини. При цьому, щодо неявки обвинуваченого ОСОБА_8 у підготовче судове засідання 15.10.2020, зазначили, що вказане сталося через неотримання вчасно судової повістки про виклик до суду, яка отримана лише 17.10.2020. В усі інші судові засідання вони з'являлися вчасно, а в разі неможливості прибуття до суду, заздалегідь направляли відповідні клопотання про впроведення судових засідань в режимі відеоконференції.
Потерпілий ОСОБА_4 , представник потерпілого адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 , просили суд його задовольнити з викладених в ньому підстав.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання щодо клопотання прокурора, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч.1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Як зазначено у ч.1-4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а саме, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які будуть перешкоджати правосуддю; або ж створять загрозу суспільству; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).
Оцінюючи ризики, на які посилається прокурор, як на одну з підстав, для обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд враховує те, що Європейський суд з прав людини вбачає порушення права на особисту недоторканність та свободу у випадках, коли суди у своїх рішеннях про застосування запобіжного заходу обмежуються «схематичними» мотивами, як «неналежна поведінка обвинуваченого», «тяжкість покарання, що загрожує» тощо (рішення у справі «І.А. проти Франції»). В ухвалі суду мають бути зазначені обставини, що дають підставу очікувати, що цей ризик (ризики) справдяться і для цього слідчий, прокурор мають надати суду докази цього (рішення у справі «Александр Макаров проти Росії»). Суд не повинен керуватись припущеннями про наявність ризику (ризиків) обґрунтовуючи застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, інакше це б свідчило про явну зневагу до презумпції невинуватості. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча суворість покарання є визначальним елементом під час оцінки ризику переховуватись від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість кримінального правопорушення (рішення у справі «Мамедова проти Росії»).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96 від 26.07.2001, Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Європейський суд з прав людини підкреслює, що в кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час судового розгляду встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, у зв'язку з чим розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.
При цьому, суд вважає недоведеним інші ризики, з огляду на те, що, ані в самому клопотанні, ані під час судового розгляду, прокурор не навів конкретних фактів чи безсумнівних доказів, які б підтверджували таку поведінку обвинуваченого, як після події злочину, так і на теперішній час, яка б свідчила про існування ризиків впливу зі сторони обвинуваченого на потерпілого та свідків, приховування чи знищення ним документів пов'язаних із вчиненим кримінальним правопорушенням, перешкоджання провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення. Водночас, щодо ризику незаконного впливу на потерпілого чи свідків, то його можна уникнути шляхом покладення на винуваченого обов?язку утриматись від спілкування з будь-якою особою у кримінальному провадженні, визначеною судом. Доводи прокурора на підтвердження цих ризиків містять лише припущення можливих дій обвинуваченого, не ґрунтуються на будь-яких доказах.
Разом з тим, суд вважає, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що більш м'які запобіжні заходи ніж домашній арешт не будуть достатніми для запобігання доведеному ризику.
Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
При обранні вказаного запобіжного заходу, суд враховує обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, а саме те, що у суду є достатні дані, що свідчать про наявність ознак вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, яке кваліфіковане за ч.2 ст. 365 КК України, та відноситься до категорії тяжких правопорушень, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, що обвинувачений може переховуватися від суду; також враховує особу та життєві зв'язки обвинуваченого, якому повних 23 роки, обіймає посаду в органах Національної поліції, має постійне місце проживання та реєстрації, має на утриманні хвору матір та трьох сестер, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, яке відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, є найбільш м'яким запобіжним заходом, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_8 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, забезпечить ефективність системи гарантій прав людини в кримінальному судочинстві та запобіганню злочинності, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з урахуванням наявності вищенаведених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на теперішній час не встановлено.
Відповідно до ч.5, ч.7 ст.194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю. Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 на строк два місяці наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, які відповідають доведеним ризикам, а саме: прибувати за першим викликом до суду на визначений час; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватись з потерпілим та свідками по вказаному кримінальному провадженню.
Керуючись ст.ст. 331 КПК України, -
Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - залишити без задоволення.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці, тобто до 17 серпня 2021 включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України а саме:
1) прибувати за першим викликом до суду на визначений час;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
3) не спілкуватись з потерпілим та свідками по вказаному кримінальному провадженню.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі не виконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вручити копію цієї ухвали всім учасникам негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Головуючий суддя