Справа № 263/3388/21
Провадження № 6/263/144/2021
23 червня 2021 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді: Кияна Д.В., за участю секретаря судового засідання: Рябова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини,
В червні 2021р. до Жовтневого районного суду м. Маріуполі Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №263/3388/21 від 07 травня 2021 року.
Заява обґрунтована тим, що 07.05.2021 по справі було винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.03.2021 року та до повноліття дитини. Проте, як зазначає заявник, син проживає разом з ним, оскільки він є військовим пенсіонером та ніде не працює, тому має більше часу на догляд за дитиною. З урахуванням викладених обставин, заявник вважає, що судовий наказ є таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов'язок боржника відсутній.
Заявник надав до суду заяву з клопотанням провести розгляд справи за його відсутності, на задоволенні заяви наполягав.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутність сторін, враховуючи положення ч. 3 ст. 432 ЦПК України.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.05.2021 Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області по справі №263/3388/21 було винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.03.2021 року та до повноліття дитини.
Як на підставу визнання вказаного судового наказу таким, що не підлягає виконанню заявник посилався на те, що спільна дитина сторін проживає разом з ним, та перебуває на його утриманні, вихованні, у зв'язку з чим, відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на користь стягувача.
Відповідно до ст. 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
За положеннями ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018р. у справі № 61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015р., наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також у конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997р. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Судове рішення, яке підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (справа ОСОБА_4 проти України).
Таким чином, доводи заявника, що спільний син сторін проживає разом з ним, та перебувають на його утриманні, вихованні не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що подана заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 173, 258-260, 268, 353, 354, 432 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д.В. Киян