17 червня 2021 року м. Херсон
єдиний унікальний номер справи: 766/6577/20
номер провадження 22-ц/819/1002/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.
суддів: Бездрабко В.О.
Приходько Л.А.
секретар Дундич А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Кузьміної О.І., в цивільній справі №766/6577/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської у м. Херсоні ради про виселення без надання іншого житлового приміщення
23 квітня 2020 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив: виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 разом з її малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ОСОБА_8 з квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення з підстав, передбачених 383,391 ЦК України.
Позовна заява мотивована тим, що він на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єрьоменко В.Г. є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ним у встановленому законом порядку.
За домовленістю з попереднім власником квартири ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_7 останні у строк до 04.02.2020 року зобов'язалися знятися з реєстраційного обліку та звільнити квартиру від особистих речей, про що надали нотаріально посвідчену заяву.
Посилаючись на те, що відповідачі знявшись з реєстраційного обліку вказаної квартири, не виселяються з неї, мотивуючи свою відмову тим, що у них відсутнє інше житло, зважаючи, що відповідачі не є членами його родини, а подальше їх перебування разом із власними речами у належній йому квартирі, порушує його права щодо користування та розпорядження своїм майном, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09.03.2021 року позов ОСОБА_6 задоволено.
Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 разом з її малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, неправильне застосування процесуальних норм права. Зокрема вказують на те, що суд не прийняв до уваги пояснень їх представника щодо причин відчуження єдиного належного їм житла, в якому на час розгляду справи та після укладення договору купівлі-продажу квартири продовжують проживати, сплачують комунальні послуги, відсотки за користування кредитом, який отримали у позивача. Зазначають про безпідставне відхилення судом клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи по суті, розгляд якої на думку апелянта вплине на вирішення цієї справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вважав її такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні апеляційного суду уповноважений представник відповідачів, адвокат Рева С.Л. підтримала доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених.
ОСОБА_6 та його представник, адвокат Головко О.В. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на законність прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Представник служби у справах дітей Дніпровської у м. Херсоні ради будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу, в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання на адресу суду не подавав.
За викладених обставин апеляційний суд вважає, що неявка представника третьої особи належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що проживання відповідачів в належній позивачу на праві власності квартирі та знаходження їх особистих речей в ній створює останньому перешкоди у розпорядженні своєю власністю.
Судовим розглядом встановлено, що 01.02.2019 року між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_6 , як покупцем укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець ( ОСОБА_1 ) за письмовою згодою дружини ОСОБА_7 продав нерухоме майно, яке складається із трикімнатної квартири під номером АДРЕСА_2 , а покупець, тобто ОСОБА_6 прийняв зазначене майно у власність. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 у встановленому порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Пунктом 3 зазначеного договору продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за погоджену суму у розмірі 1302983 (один мільйон триста дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три) гривні, які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. Підписання цього договору продавцем є підтвердження факту одержання ним від покупця вказаної суми гривень, як оплату за продану квартиру. Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру.
У п.9 вказаного договору купівлі-продажу визначено обов'язки продавця, серед яких, зокрема, продавець ОСОБА_1 зобов'язується у строк до 04.02.2019 року знятися (виписатися) з реєстраційного обліку за адресою:
АДРЕСА_3 та звільнити приміщення від особистих речей у строк до 01.02.2020 року.
Згідно нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_7 , ОСОБА_1 від 01.02.2019 року, останні підписанням цієї заяви зобов'язалися у строк до 04.02.2019 року знятися (виписатися) з реєстраційного обліку за адресою:
АДРЕСА_3 та звільнити від особистих речей відчужувану ними квартиру до 01.02.2020 року, за умови не погашення суми боргу у розмірі 24000,00 ОСОБА_9 з відповідними щомісячними відсотками, у розмірі 1000,00 ум.од.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 зобов'язалася разом зі своєю малолітньою дитиною - ОСОБА_5 звільнити від особистих речей квартиру АДРЕСА_1 до 01.02.2020 року.
Звертаючись до суду з зазначеним позовом ОСОБА_6 зазначав, що відповідачі не виконали своїх обов'язків щодо звільнення проданої ними квартири в строки, обумовлені в договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.ст.317,319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
Відповідно до статей 11,328,334,655 ЦК України правовою метою укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, у тому числі і житла, є повний перехід права власності на такий об'єкт від продавця до покупця. Такий перехід права власності, якщо інше не передбачено у договорі, передбачає втрату продавцем правомочностей з володіння, користування та розпорядження і виникнення таких правомочностей у покупця (ст.346 ЦК України).
Суд першої інстанції встановивши, що на підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2019 року ОСОБА_6 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а особа ОСОБА_1 відповідно продав зазначену квартиру, зробив правильний висновок про те, що до покупця перейшли усі правомочності власника. Продавець, відповідно, такі правомочності з моменту укладення договору та реєстрації права власності за новим власником втратив. Суд зробив правильний висновок, що зазначені обставини є підставою для виселення відповідача та членів його сім'ї із займаної квартири позивача.
З огляду на наведене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проживання відповідачів у спірній квартирі та знаходження їх особистих речей в ній створює позивачу, як єдиному законному власнику квартири АДРЕСА_1 , перешкоди на володіння, користування і розпорядження своїм майном, а тому суд першої інстанції з урахуванням встановлених у справі обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову і виселення відповідачів із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Апеляційний суд, оцінюючи виселення відповідачів на предмет пропорційності, дійшов висновку, що порушені права позивача - власника житла, гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, та вважає, що в цьому випадку виселення відповідачів зі спірного житла є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним, оскільки відповідачі, які не є членами сім'ї позивача, продовжують проживати у належній на праві власності ОСОБА_6 квартирі, незважаючи на своє зобов'язання звільнити її у визначений сторонами договору строк.
Так, згідно нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , останні добровільно заявили про готовність звільнити квартиру до обумовленого сторонами договору строку. За висновком Дніпровської районної у м. Херсоні ради від 15.09.2020 року №2-42/1501 ОСОБА_4 , мати малолітнього ОСОБА_10 має інше постійне місце проживання, а тому малолітня дитина має можливість проживати за місцем реєстрації матері, а отже права малолітньої дитини при виселені не порушуються.
Посилання ОСОБА_1 на оплату ним комунальних послуг не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для виселення відповідачів.
Отже, оскільки доводи апеляційної скарги правильного висновку суду не спростовують та не містять обґрунтованих посилань на норми права чи обставини у справі, які б могли бути підставою для задоволення її вимог, у задоволенні скарги слід відмовити, рішення суду залишити без змін.
Повний текст постанови складений 22.06.2021 р.
Керуючись ст.ст.367,374,375 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом 30 днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.В.Базіль
Судді: В.О.Бездрабко
Л.А.Приходько